1.2 Показники собівартості продукції свинарства та методи їх визначення.

Собівартість продукції важливий узагальнюючий економічний показник виробничо - фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника.

Визначення собівартості різних видів продукції (робіт, послуг) ґрунтується на загальних для планування і обліку підставах (принципах) і знаходить своє відображення в єдності об’єктів калькуляції, статей витрат і методики їх розподілу. Використовуються такі показники собівартості:

• собівартість усієї продукції;

• собівартість одиниці продукції;

• витрати на одну грошову одиницю вартості продукції.

Собівартість одиниці продукції обчислюється діленням собівартості усієї продукції на її обсяг у натуральному виразі. А обчислення витрат на одну грошову одиницю продукції є відношення собівартості усієї продукції на її обсяг у вартісному виразі.

Вибір методу визначення собівартості продукції залежить від особливостей технології і організації виробництва, характеру продукції, що виробляється. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи:

1. Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції. Застосовуються в тих галузях, де одержують лише один вид однорідної продукції. Собівартість одиниці продукції при цьому визначають діленням суми понесених витрат на даному об’єкті планування й обліку на загальний обсяг її виробництва (робіт, послуг). Так визначається собівартість ц зеленої маси, а також собівартість одиниці робіт і послуг допоміжних і обслуговуючих виробництво: 10 ткм, 1 кВт/год.

2. Вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі. У тваринництві гній оцінюється за нормативною собівартістю, а такі види побічної продукції, як вовна – линька, пух, перо, роги, міражні яйця оцінюються за цінами можливої реалізації (використання). Залишок витрат, що дорівнює різниці між загальною сумою витрат і вартісною оцінкою побічної продукції, відносять на одержаний обсяг основної продукції.

3. Розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції.

4. Коефіцієнтний метод. Застосовується тоді, коли в процесі відповідного виду діяльності одержують понад один вид продукції з наступним визначенням собівартості кожного з них. Витрати між цими видами продукції розподіляються пропорційно їх питомій вазі в загальному обсязі умовної продукції.

5. Пропорційний метод. Базується на розподілі витрат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненої за реалізаційними цінами.

6. Комбінований метод включає два або більше розглянутих вище методів.

У свинарстві в спеціалізованих підприємствах визначають собівартість приросту живої маси за такими віковими групами свинопоголів’я, як основне стадо (приріст живої маси поросят до 2-місячного віку), поросята 2-4 місяців, поросята старші за 4 місяці, свині на відгодівлі [6, c. 120].

2. Характеристика природних і економічних умов пп Агрофірма «Промінь» Біляївський район