Біологія_Навчальний експрес-довідник
.pdf
5.7. Залози внутрішньої секреції
Характеристика залоз внутрішньої секреції та фізіологічна дія гормонів
Розташування Будова Гормон Фізіологічна дія Табл.94
Г і п о ф і з
Нижче мосту го |
Мозковий прида |
ловного мозку. |
ток, що складається |
|
з трьох часток: пе |
|
редньої, проміжної |
|
та задньої. |
|
|
|
Гормон |
|
Регулює ріст кісток і загальний ріст організму; впли |
|
|
|
|
|
росту |
|
ває на білковий, жировий та вуглеводний обмін. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
передня |
|
Тиреотроп |
Стимулює ріст щитоподібної залози та утворення |
|||
|
|
ний гормон |
|
тироксину. |
|
||
|
частка |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Адренокор |
Стимулює ріст кори надниркових залоз та утво |
|||
|
|
|
тикотропний |
|
рення нею гормонів. |
|
|
|
|
|
гормон |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
проміжна |
Меланотро |
Регулює утворення пігменту меланіну в клітинах |
||||
|
частка |
|
пін |
|
шкіри. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
задня
частка
Вазопресин |
|
Синтезується гіпоталамусом, а виділяється ней |
|
|
|
|
рогіпофізом. Підтримує зворотне всмоктування |
|
|
|
|
води у ниркових канальцях. Спричиняє звуження |
|
|
|
|
судин і підвищення кров’яного тиску. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Окситоцин |
Синтезується гіпоталамусом, а виділяється ней |
|||
|
|
рогіпофізом. Стимулює скорочення мускулатури |
|
|
|
|
матки, меншою мірою кишечника, жовчного та |
|
|
|
|
сечового міхурів. |
|
|
Щ и т о п о д і б н а з а л о з а
Зверху щитопо |
|
Дві |
частки, сполу |
|
Тироксин, |
|
Справляє різноманітний вплив на організм, його |
дібного хряща |
|
чені |
перемичкою. |
|
трийодтиро |
|
ріст, диференціювання тканин, обмін речовин. |
гортані. |
|
Складаються із пу |
|
нін |
|
Надлишок спричиняє базедову хворобу, а нестача |
|
|
|
хирців. |
|
|
|
– мікседему. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Н а д н и р к о в і з а л о з и
|
|
|
|
Адреналін |
|
Підсилює дію симпатичних нервів. Надлишок при |
|
|
|
|
|
|
|
|
скорює серцебиття, підвищує кров’яний тиск |
|
|
|
|
Мають два шари: |
|
|
|
(гнів, переляк). Стимулює розщеплення глікогену |
|
|
|
|
|
|
|
печінки та м’язів. |
|
||
Над верхньою |
|
зовнішній |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
||
частиною |
|
(корковий) |
|
|
|
|
|
|
|
|
Альдосте |
Регулює обмін натрію та калію. |
|||||
нирок. |
|
та внутрішній |
|
рон, корти |
|
|
|
|
|
|
(мозковий). |
|
костерон |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Гідрокорти |
Регулює обмін органічних речовин. Нестача кор |
|||
|
|
|
|
зон |
|
тикоїдів спричиняє адисонову хворобу. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
П і д ш л у н к о в а |
||
|
|
|
|
В черевній |
|
«Острівки» клітин, |
|
порожнині тіла |
|
розміщені |
|
нижче шлунка. |
|
у тілі залози. |
|
|
|
|
|
з а л о з а ( і н к р е т о р н а ч а с т и н а )
Інсулін |
|
Стимулює використання глюкози клітинами, знижує |
|
|
|
вміст цукру в крові, збільшує запаси глікогену. Не |
|
|
|
стача спричиняє захворювання на цукровий діабет. |
|
|
|
|
|
Глюкагон |
Стимулює перетворення глікогену печінки в глюкозу |
||
|
крові. |
||
БІОЛОГІЯ |
121 |
|
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
5.8. СерцевоQсудинна система
Органи кровообігу та їх характеристика
Табл.95 Будова та розташування Функції
С е р ц е
Порожнистий м’язовий орган у грудній порожнині |
Ритмічне нагнітання крові в артерії та приймання |
за грудною кісткою. 4 камери: 2 передсердя (ліве та |
венозної крові з частотою близько 70 разів на хви |
праве) та 2 шлуночка (лівий та правий). Праві пе |
лину. Цикл роботи серця (0,8 с): скорочення (сис |
редсердя та шлуночок з’єднуються через 3 стулко |
тола) передсердь – 0,1 с та шлуночків – 0,3 с; роз |
вий клапан, а ліві – через 2 стулковий. М’яз серця |
слаблення та загальна пауза (діастола) – 0,4 с. На |
складається зі специфічної посмугованої м’язової |
роботу серцевого м’яза використовується біля 10% |
тканини, що здатна скорочуватись автоматично, не |
артеріальної крові, що надходить із лівого шлуноч |
залежно від зовнішньої дії, завдяки власним |
ка. |
імпульсам. |
|
|
|
А р т е р і ї
Кровоносні судини з відносно товстими стінками, що |
Несуть артеріальну (збагачену киснем та поживни |
складаються з 3 х шарів: зовнішнього (сполучнотка |
ми речовинами) кров від серця до всіх органів та тка |
нинна оболонка), середнього (еластичні волокна та |
нин тіла. Виключенням є легенева артерія, яка несе |
непосмуговані м’язи) та внутрішнього (ендотелій та |
венозну кров. |
сполучна тканина). Пронизують усі тканини тіла. |
|
|
|
К а п і л я р и
Найдрібніші судини, що пронизують усі органи і |
З’єднують дрібні артерії з дрібними венами. Через |
тканини тіла. |
стінки капілярів (ендотелій) відбувається обмін |
|
газів та інших речовин між кров’ю та різноманітни |
|
ми тканинами. |
|
|
В е н и
|
Кровоносні судини, що мають стінки, які значно |
Несуть кров до серця: від легенів – артеріальну, від |
|
|
тонші та гнучкіші, ніж у артерій. Деякі вени мають |
решти органів та тканин тіла – венозну, насичену |
|
|
клапани, які перешкоджають зворотному рухові |
вуглекислим газом, продуктами обміну речовин, гор |
|
|
крові. Пронизують усі тканини тіла. |
монами та іншими речовинами. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
НейроQгуморальна регуляція діяльності серцевоQсудинної системи
Табл.96 |
|
|
Фактор |
|
Серце |
|
Судини |
Рівень кров’я. |
|
|
|
|
|
|
|
ного тиску |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Симпатична нервова |
|
прискорює ритм і підсилює скорочення |
звужує |
підвищує |
|
||||
|
|
система |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
Парасимпатична нервова |
|
уповільнює ритм і послаблює скоро |
розширяє |
знижує |
|
||||
|
|
система |
|
чення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
Адреналін або вуглекислий |
|
прискорює ритм і підсилює скорочення |
звужує (окрім |
підвищує |
|
||||
|
|
газ |
|
|
|
судин серця) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
Ацетилхолін |
|
уповільнює ритм і послаблює скорочення |
розширяє |
знижує |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
Тироксин |
|
прискорює ритм |
звужує |
підвищує |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
Іони кальцію |
|
прискорює ритм і послаблює скорочення |
звужує |
знижує |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Іони калію |
|
уповільнює ритм і послаблює скоро |
розширяє |
знижує |
|
||||
|
|
|
|
|
чення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
122 |
БІОЛОГІЯ |
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
Кола кровообігу
Початок Артерії Місце дії та функції Вени Закінчення Табл.97
М а л е к о л о к р о в о о б і г у
Правий |
Легенева |
|
Легені, де через стінки капілярів |
|
Чотири легеневі |
Ліве передсер |
шлуночок. |
артерія. |
|
альвеол кров виділяє вуглекис |
|
вени. Кров арте |
дя. Кров артері |
Кров венозна. |
Кров венозна. |
|
лий газ та насичується киснем. |
|
ріальна. |
альна. |
|
|
|
|
|
|
|
В е л и к е к о л о к р о в о о б і г у
Лівий шлуно |
Аорта і численні |
чок. Кров |
артерії та арте |
артеріальна. |
ріоли. Кров |
|
артеріальна. |
|
|
Усі органи та тканини тіла (крім |
|
Венули, вени, |
Праве перед |
легенів), де через стінки капіля |
|
верхня та нижня |
сердя. Кров ве |
рів кров віддає клітинам тіла ки |
|
порожнисті ве |
нозна. |
сень та поживні речовини і за |
|
ни. Кров веноз |
|
бирає вуглекислий газ та інші |
|
на. |
|
продукти розпаду. |
|
|
|
Лімфатична система
|
|
Розташування |
Деякі особливості будови |
|
Функції |
|
|
Табл.98 |
|
Лімфатичні капіляри. Почина |
Діаметр значно більший, ніж у |
Направляють лімфу в лімфатичні |
|||||
|
ються сліпими закінченнями у |
кровоносних капілярів. |
судини. |
|
|
|
|
|
|
міжклітинному просторі. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|||
|
Лімфатичні судини. Пронизують |
У стінках мають м’язовий шар, за |
Збирають лімфу та через грудні |
|
|
|||
|
|
усі тканини та органи тіла. |
вдяки чому здатні скорочуватись. |
лімфатичні протоки передають її у |
|
|||
|
|
|
У великих судинах є клапани, що |
вени. |
|
|
|
|
|
|
|
перешкоджають зворотному ру |
|
|
|
|
|
|
|
|
хові лімфи. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
Лімфатичні вузли. По ходу |
Овальні утворення із особливої |
Формують лімфоцити (вид лейко |
|
|
||
|
|
лімфатичних судин. Особливо ба |
лімфоїдної тканини, діаметром 2 |
цитів), |
які виконують |
захисну |
|
|
|
|
гато на шиї, у пахвах та паху. |
30 мм. |
функцію |
(фагоцитоз, утворення |
|
||
|
|
|
|
антитіл). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Внутрішнє середовище організму
|
Склад |
|
Місцезна. |
|
Джерело та місце |
|
Функції |
Табл.99 |
|
|
ходження |
|
утворення |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
К р о в ( 5 < 6 л )
Плазма (50 60% об’єму крові): |
|
Кровоносні |
|
В результаті по |
|
Перенесення поживних речовин, |
води 90 92%, білків 7%, жирів |
|
судини: |
|
глинання води |
|
гормонів та інших біологічно |
0,8%, глюкози 0,12%, сечовини |
|
артерії, |
|
та поживних ре |
|
активних сполук до клітин, а та |
0,05%, мінеральних солей 0,9%. |
|
вени, |
|
човин їжі. |
|
кож продуктів розпаду до органів |
|
|
капіляри. |
|
|
|
виділення. Терморегуляція тіла. |
|
|
|
|
|
|
|
Т к а н и н н а р і д и н а ( 2 0 л )
Вода і розчинені в ній поживні |
Проміжки |
За |
рахунок |
органічні та мінеральні речовини, |
між |
плазми крові та |
|
кисень, вуглекислий газ, продукти |
клітинами |
кінцевих про |
|
дисиміляції, що виділились із |
всіх тканин. |
дуктів дисиміля |
|
клітин. |
|
ції. |
|
Є проміжним середовищем між кров’ю та клітинами тіла. Перено сить із крові до клітин органів ки сень, поживні речовини, мінераль ні солі, гормони. Повертає у кро в’яне русло через лімфу воду, про дукти дисиміляції, що виділилися із клітин, у т. ч. вуглекислий газ.
Л і м ф а ( 3 < 4 л )
Вода та розчинені в ній продукти |
Лімфатична |
За рахунок тка |
розпаду органічних речовин. |
система. |
нинної рідини, що |
|
|
проникла в лім |
|
|
фатичні капіляри. |
Повернення тканинної рідини в кро в’яне русло. Фільтрування та знеза ражування тканинної рідини, які здійснюються у лімфатичних вузлах.
БІОЛОГІЯ |
123 |
|
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
Форменні елементи крові
Табл.100 |
Форменні елементи |
|
Місце |
Тривалість |
Місце |
|
Кількість |
|
|
|
|
|
(клітини) та їх |
|
функціону. |
|
у 1 мм3 |
Функції |
|
||||||
|
|
будова |
|
утворення |
вання |
відмирання |
|
крові |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
Еритроцити. Червоні |
Червоний |
3 4 міс. |
Селезінка. |
4,5 5,0 |
Перенос кисню із ле |
|||||
|
|
без’ядерні клітини дво |
кістковий |
|
Гемоглобін |
|
млн. |
генів до тканин та част |
||||
|
|
вгнутої форми, які міс |
мозок |
|
руйнується |
|
|
ково вуглекислого газу |
||||
|
|
тять білок гемоглобін. |
|
|
у печінці. |
|
|
із тканин до легенів. |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
Лейкоцити. Безбарвні |
Червоний |
Від кількох |
Печінка, |
|
6 8 тис. |
Захист організму від |
|
|||
|
|
амебоподібні клітини з |
кістковий |
діб до кількох |
селезінка, |
|
|
хвороботворних бакте |
||||
|
|
ядром, різні за розміра |
мозок, селе |
десятків |
місця, де є |
|
|
рій шляхом фагоцитозу. |
||||
|
|
ми, будовою та функ |
зінка, лімфа |
років. |
запальний |
|
|
Виробляють |
антитіла, |
|||
|
|
ціями. |
тичні вузли. |
|
процес. |
|
|
чим |
створюють |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
Тромбоцити. Без’я |
Червоний |
5 7 днів |
Селезінка |
300 400 |
Беруть участь у зсіданні |
|
||||
|
|
дерні, безбарвні кліти |
кістковий |
|
|
|
тис. |
крові при |
ушкодженні |
|||
|
|
ни кулястої форми. |
мозок. |
|
|
|
|
кровоносної |
судини, |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
сприяючи |
перетворен |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ню білка фібриногену у |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
фібрин – волокнистий |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кров’яний згусток. |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Сх.17 |
|
|
|
Зсідання крові (5 Q 12 хв.) |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Характеристика груп крові людини за системою АВО
Табл.101 |
Група |
Ген |
Генотип |
Аглютиніни |
Аглютиногени |
|||||
(антитіла) плазми |
еритроцитів |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
I |
O |
OO |
α β |
— |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
II |
A |
AA, AO |
β |
A |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
III |
B |
BB, BO |
α |
B |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
IV |
A, B |
AB |
— |
A, B |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Аглютиніни α склеюють аглютиногени А, а аглютиніни β — аглютиногени В, внаслідок чого відбувається склеювання еритроцитів.
Сх.18 |
Можливі варіанти переливання крові |
124 |
БІОЛОГІЯ |
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
|
5.9. Нервова система
Головним принципом функціонування нервової системи є здійснення ре флексів.
Р е ф л е к с – це реакція організму, яка здійснюється нервовою системою у відповідь на дію зовнішніх або внутрішніх подразників.
Реалізація рефлексу відбувається за допомогою сукупності нервових утворень, які складають р е ф л е к т о р н у д у г у . До складу рефлектор ної дуги входять нервові закінчення, що сприймають подразнення (рецептори); чутливе (доцентрове) нервове волокно, що пересилає збудження до центральної нервової системи; нервовий центр, який складається із системи нейронів, сприймальних і передавальних збу дження; вставний нейрон, який передає збудження із нервового цен тру до рухового (відцентрового) нейрона; руховий нейрон, який пе
Центральна нервна система
Відділи та їх будова Функції Табл.102
Г о л о в н и й м о з о к
Передній мозок (великі півкулі). Сіра речовина |
Забезпечує складну поведінку, координує діяльність |
||||
(тіла нейронів) знаходиться на поверхні та утворює |
усіх органів та систем організму. Містить центри |
||||
кору півкуль, товщина якої 1,5 3,0 мм, а площа 2,0 |
всіх рецепторних систем: лобна зона – довільні ру |
||||
2,5 тис. кв. см. Вона містить біля 14 млрд. тіл ней |
хи, координація рухових механізмів мови, логічне |
||||
ронів. Від кори всередину мозку відходять відростки |
мислення; тім’яна зона – просторова орієнтація, |
||||
нейронів, які разом з нервовими волокнами, спря |
мовна та навчальна пам’ять, соматична чутливість |
||||
мованими до кори, утворюють білу речовину вели |
тіла; скронева зона – сприйняття та аналіз слухо |
||||
ких півкуль. У білій речовині містяться скупчення |
вих подразнень, контроль мови, оцінка простору, |
||||
нервових клітин (базальні ганглії). Поверхня |
пам’ять; потилична зона – сприйняття та аналіз зо |
||||
півкуль складчаста і має щілини, борозни та звиви |
рових подразнень. |
||||
ни. Вона ділиться на основні зони: лобову, тім’яну, |
|
|
|
||
скроневу і потиличну. |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Проміжний мозок. Складається із великої кіль |
Таламус зв’язує рецептори тіла (крім слухових) з |
||||
|
кості скупчень нейронів (ядер). Структурно виділя |
корою та базальними гангліями великих півкуль, |
|
||
|
ють зорові горби (таламус), підзоровобугоркову ді |
гіпоталамусом, ніжками мозку і мозочком. |
|
||
|
лянку (гіпоталамус) та шишкоподібне тіло (епіфіз). |
Гіпоталамус регулює сталість внутрішнього сере |
|
||
|
Гіпоталамус включає в себе сірий горб, соскопо |
довища організму, в тому числі температури, обмін |
|
||
|
дібне тіло та лійку, на кінці якої розташований |
речовин, чергування сну та активності. Він має |
|
||
|
гіпофіз. |
центри спраги, страху, задоволення та незадово |
|
||
|
|
|
лення. |
|
|
|
|
|
Епіфіз і гіпофіз є залозами внутрішньої секреції. |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Середній мозок. Поділяється на дах і ніжки моз |
Нервові шляхи середнього мозку з’єднують мозо |
||||
|
ку. Поверхня даху має 4 горбики, під якими є |
чок, спинний і задній мозок із переднім мозком. |
|
||
|
скупчення нейронів (ядра). Ядра також містяться |
Регулює орієнтувальні рефлекси на зорові та |
|
||
|
між нервовими волокнами ніжок мозку. |
слухові подразнення, а також тонус скелетних |
|
||
|
|
|
м’язів. Координує несвідомі стереотипні рухи (по |
|
|
|
|
|
ставу). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Мозочок. Має дві півкулі, зв’язані черв’яком. По |
Регулює рівновагу тіла, координує рухи і підтримує |
||||
|
верхня вкрита сірою речовиною, яка має складчасту |
тонус м’язів. |
|
||
|
будову. У товщі півкуль і черв’яка міститься біла ре |
|
|
G |
|
|
човина, в якій є скупчення сірої речовини (ядра). |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
БІОЛОГІЯ |
125 |
|
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
G |
Відділи, будова |
Функції |
Задній мозок (довгастий мозок і міст). Складається із сірої речовини (ядер черепно мозкових нервів) і білої (пучків нервових волокон).
Регулює діяльність дихальної, серцево судинної сис тем, травних залоз, жування, ковтання, кашель, сли новиділення, блювання тощо. Бере участь у забезпе ченні рефлексів постави (перерозподіл тонусу м’язів). Пересилає імпульси між спинним мозком та відділами головного мозку.
С п и н н и й м о з о к
Шийний, грудний, поперековий, крижовий. Роз |
Забезпечує рефлекси, пов’язані з роботою м’язів |
ташований у хребетному каналі циліндричний тяж до |
(підтримання постави, ходіння). Регулює функції |
вжиною 41 45 см та діаметром 8 14 мм. Складається |
внутрішніх органів. Забезпечує зв’язок і узгоджену ро |
із 31 сегмента. Від кожного сегмента відходять 2 пе |
боту всіх відділів центральної нервової системи. |
редніх (аксони рухових нейронів) та 2 задніх (аксони |
|
чутливих нейронів) корінці, що утворюють спинномоз |
|
кові нерви. Всередині має спинномозковий канал, де |
|
циркулює спеціальна рідина. Сіра речовина розташо |
|
вана всередині, а біла – зовні. |
|
|
|
|
|
Периферійна нервова система
|
Соматична (нервові волокна не перериваються; |
Вегетативна (нервові волокна перериваються |
|
||||
Табл.103 |
швидкість проведення імпульсу 30.120 м/с) |
|
вузлами; швидкість проведення імпульсу 1.3 м/с) |
|
|||
Черепно.мозкові |
Спинномозкові нерви |
Симпатичні нерви |
Парасимпатичні нерви |
||||
|
|||||||
|
нерви (12 пар) |
(31 пара) |
|
|
|
||
С к л а д
Відходять від різних від |
Відходять симетричними |
|
ділів головного мозку у |
парами по обидва боки |
|
вигляді нервових воло |
спинного мозку. Через |
|
кон. Діляться на відцен |
задні |
корінці входять |
трові та доцентрові. |
відростки доцентрових |
|
|
нейронів; через передні |
|
|
корінці виходять відро |
|
|
стки |
відцентрових ней |
|
ронів. Відростки з’єдну |
|
|
ються, утворюючи нерв. |
|
Відходять симетричними парами по обидва боки спинного мозку в грудно му та поперековому від ділах. Довузлове волокно коротке, бо вузли лежать уздовж спинного мозку; післявузлове волокно довге, бо йде до органу, що іннервується. Після вузлові волокна виходять у складі змішаного нерву від спинного мозку і дося гають внутрішніх органів. Нерви утворюють спле тіння – сонячне, легене ве, серцеве.
Відходять від стовбура головного мозку та кри жового відділу спинного мозку. Нервові вузли ле жать у стінках або біля іннервованого органу. Довузлове волокно дов ге, бо йде від мозку до ор гану; післявузлове – ко ротке, бо знаходиться в органі, що іннервується. Найбільший нерв – блу каючий, розгалуження та вузли якого знаходяться в численних внутрішніх органах (серці, судинах, шлунку тощо).
Ф у н к ц і ї
Іннервують органи чуттів, мозку. внутрішні органи, кістя кові м’язи. Забезпечують зв’язок організму з на вколишнім середовищем, швидкі реакції на його зміни, орієнтування у просторі, рухи тіла (ціле спрямовані), чутливість, зір, слух, нюх, дотик, смак, міміку обличчя, мо ву. Функціонують під контролем головного
Забезпечують рухи усіх частин тіла, кінцівок, зу мовлюють чутливість шкіри. Іннервують кіс тякові м’язи, спричиню ючи довільні та мимо вільні рухи. Довільні ру хи відбуваються під кон тролем головного мозку, а мимовільні – спинно го мозку (спинномозкові рефлекси).
Іннервують внутрішні органи. Стимулюють ро боту серця, потових за лоз, обмін речовин. Пригнічують діяльність травного тракту, звужу ють судини, розслабля ють стінки сечового міхура тощо.
126 |
БІОЛОГІЯ |
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
|
Безумовні рефлекси
Назва за функцією Призначення Місцезнаходження нервових центрів Табл.104
І н д и в і д у а л ь н і
Питний, харчовий, захисний, агре |
Самозбереження |
Гіпоталамус, гіпофіз, підкоркові центри великих |
||
сивний. |
|
півкуль. |
||
|
|
|
|
|
Дослідницький, ігровий, насліду |
Саморозвиток |
Лобна зона кори великих півкуль, гіпокамп (зона |
||
вальний, волі, переборювання. |
|
великих півкуль, що межує з задньою частиною |
||
|
|
|
проміжного мозку). |
|
|
|
|
|
|
В и д о в і
Статевий, батьківський, територі |
|
Збереження виду |
альний, ієрархічний. |
|
(рольові, соціальні |
|
|
рефлекси) |
|
|
|
Скронева та лобна зона великих півкуль, перего родка та гіпокамп (зони великих півкуль, які межу ють з передньою та задньою частинами проміжно го мозку відповідно).
Порівняння безумовних і умовних рефлексів
|
|
Безумовні рефлекси |
Умовні рефлекси |
Табл.105 |
||
|
|
|
|
|
|
|
Природжені або з’являються на певному етапі роз |
Набуваються протягом життя на основі безумовних |
|
||||
|
витку. |
рефлексів. |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
Рефлекторні дуги постійні, замикаються в спинному |
Рефлекторні дуги тимчасові, замикаються в передньо |
|
|
||
|
мозку та стовбурі (довгастий мозок, міст, середній та |
му мозку. |
|
|
||
|
проміжний мозок). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Життя без них неможливе. |
Сприяють виживанню. |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
Видоспецифічні. |
Індивідуальні. |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
Спричиняються безумовними подразниками. |
Виникають у відповідь на умовні подразники, що збіга |
|
|
||
|
|
|
ються у часі з безумовними подразниками. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Класифікація умовних рефлексів
Групи умовних рефлексів та їх характеристика Приклади Табл.106
В и д и
Вегетативні. Рефлекторна відповідь проявляється у діяль |
Харчові (класичний слиновидільний умовний |
||
ності всіх внутрішніх органів на основі обмінних процесів, що |
рефлекс), серцево судинні, дихальні, статеві, |
||
відбуваються в організмі. |
сечовидільні тощо. |
||
|
|
|
|
Соматорухові. Утворюються на основі безумовнорефлек |
Захисні рухові умовні рефлекси. |
||
торних рухових реакцій скелетних м’язів. |
|
|
|
|
|
|
|
Натуральні. Умовні рефлекси на подразники, які є природни |
Виділення слини на вигляд та запах їжі. |
||
ми агентами відповідних безумовних рефлексів. |
|
|
|
|
|
|
|
Штучні. Рефлекторні реакції на зовнішні чи внутрішні подраз |
Умовні рефлекси на світло, звук, зміни темпе |
||
ники, які у природних умовах не пов’язані з прийняттям їжі. |
ратури тощо. |
||
Ф о р м и
Збіжні. Рефлекторні реакції, які утворюються внаслідок одночасної дії умовного подразника і підкріплення.
Формуються і зміцнюються швидко. |
|
Запізнювальні. Рефлекторні реакції, які утворюються за умови, коли підкріплення здійснюється через корот |
|
кий проміжок часу (1 3 хв.) після дії умовного подразника. Формуються дуже важко і залежать від індивідуаль |
|
них особливостей нервової системи. |
|
Слідові. Рефлекторні реакції, що утворюються тоді, коли підкріплення здійснюється через значно більший час, |
|
ніж необхідно для утворення запізнювальних рефлексів після закінчення дії умовного подразника. Мають |
G |
велике значення для процесу перетворення навичок у високоавтоматизовану систему умовних рефлексів. |
БІОЛОГІЯ |
127 |
|
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
G |
Групи умовних рефлексів та їх характеристика |
Приклади |
|
|
|
Часові. Складна форма слідових рефлексів, які утворюються (відносно повільно) внаслідок повторення безумовного под разника через рівні інтервали часу. В основі формування ре флексів на час лежать періодичні зміни фізіологічних функцій в організмі за добу.
Умовнорефлекторне підвищення секреції травних соків у години прийняття їжі, працез датності у години роботи тощо.
Імітаційні. Рефлекторні реакції, які утворюються внаслідок копіювання рухів та діяльності дорослих і лежать в основі формування систем навичок та вмінь.
Умовні рефлекси, що втратили своє пристосувальне значення, послаблюються або повністю згасають. Це явище називається г а л ь м у в а н н я м у м о в н и х р е ф л е к с і в . Воно має велике біологічне значен ня, оскільки забезпечує відповідність умовнорефлекторної діяльності людини і тварин умовам їхнього існування.
Гальмування умовних рефлексів
Табл.107 |
Види гальмування та їх характеристика |
Приклади |
|
|
|
З о в н і ш н є ( с п а д к о в е , б е з у м о в н е )
Наявний сторонній подразник. Тимчасове послаблення |
Внаслідок дії болю, світла, шуму чи запаху |
||
або припинення умовного рефлексу під впливом будь якого |
припиняється або послаблюється умовно |
||
нового або несподіваного подразника. |
рефлекторне слиновиділення у собаки. |
||
|
|
|
|
Позамежове гальмування (сторонній подразник |
Сонливий стан і неуважність учнів за умови |
||
відсутній). Розвивається внаслідок дії сильного (чи трива |
дуже голосної та монотонної розповіді вчи |
||
лого) умовного подразника або сумарного ефекту кількох |
теля. |
||
помірних подразників, коли вони перевищують певну межу |
|
|
|
працездатності нейронів. Має захисне значення, оберігаю |
|
|
|
чи нервові клітини від руйнування. |
|
|
|
|
|
|
|
В н у т р і ш н є ( н а б у т е в н а с л і д о к
Згашувальне. Розвивається при повторюванні умовних подразників без підкріплення. Під дією сильного сторонньо го подразника умовний рефлекс може проявитися. За допо могою згашувального гальмування людина і тварини позбу ваються умовних рефлексів, що втратили життєве значення.
тр е н у в а н н я , у м о в н е )
Згасання умовнорефлекторного слиновиді лення у собаки на дзвінок, якщо він у по дальшому не буде супроводжуватись під кріпленням їжею.
Запізнювальне. Спостерігається при утворенні запізню |
Вовк не одразу кидається на зайця, поба |
вальних умовних рефлексів, коли умовний подразник унас |
чивши його на значній відстані, а вичікує, |
лідок короткочасного запізнювання підкріплення (2 3 хв.) |
поки заєць наблизиться (гальмуються рухові |
набуває гальмівного значення. Створює умови для кращого |
та харчові умовні рефлекси). |
орієнтування тварин і людини у навколишньому світі. |
|
Диференційоване. Розвивається у разі, коли один умов ний подразник підкріплюється, а подібні до нього не під кріплюються. Дає можливість чітко розрізняти подразники і таким чином реагувати лише на необхідний подразник, що має пристосувальне значення. Виробляється протягом три валого часу.
Умовнорефлекторне слиновиділення у соба ки на звук частотою, наприклад, 100 Гц. Людина тонко розрізняє голос інших людей, інтонації мови, звуки, колір, форму пред метів тощо.
Умовне. Подібне до диференційованого. Розвивається у |
У собаки вироблено умовний слиновидільний |
разі непідкріплення дії умовного подразника в поєднанні з |
рефлекс на дію метронома, яка у поєднанні зі |
будь яким іншим додатковим подразником, причому дія од |
світлом не підкріплювалася. Слиновидільний |
ного умовного подразника завжди підкріплюється. Додат |
рефлекс на цю комбінацію подразників посту |
ковий подразник у цьому випадку називається умовним |
пово зникав. Сам же метроном, застосований |
гальмом. |
окремо, викликав чіткий слиновидільний ре |
|
флекс. Для людини – правила в іграх, навчан |
|
ня правилам поведінки в суспільстві тощо. |
|
|
128 |
БІОЛОГІЯ |
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
|
Компоненти вищої нервової діяльності
Зміст та значення |
Табл.108 |
|
|
П е р ш а с и г н а л ь н а с и с т е м а ( з а І . П . П а в л о в и м )
Система рефлекторних реакцій на конкретні подразники зовнішнього та внутрішнього середовища, спільна для людини і тварин.
Д р у г а с и г н а л ь н а с и с т е м а ( з а І . П . П а в л о в и м )
Властива лише людині, соціально обумовлена система умовних рефлексів, вироблених на слова та симво ли, яка забезпечує здійснення абстрактного мислення за допомогою загальних понять. Найважливішим і основним компонентом цієї системи є членороздільна мова, за допомогою якої людина може вийти за межі власної особистості, давати назви предметам і явищам, розмірковувати про них, сприймати їх у контексті минулого і майбутнього, обмінюватися своїми думками з іншими людьми. Вища нервова діяльність люди ни базується на єдності 1 ої та 2 ої сигнальних систем, на їх спільному функціонуванні.
С п р и й н я т т я
Відбиття у головному мозку людини цілісного образу предмета чи явища. Вибір інформації для сприйнят тя здійснюється за допомогою уваги (мимовільної чи довільної). Довільну увагу можна активізувати вольо вими зусиллями, тривалим тренуванням, активними діями з об’єктом.
М и с л е н н я
Опосередковане, абстраговане та узагальнене, а у людини, крім того, пов’язане зі словом, відбиття голо вним мозком зовнішнього і внутрішнього світу та його законів.
П а м ’ я т ь
Здатність нервової системи зберігати та відтворювати інформацію без порушення її змісту та характеру, яка забезпечує накопичення знань, необхідних в усіх сферах життєдіяльності, планування та здійснення доцільних дій. За тривалістю зберігання інформації пам’ять поділяється на коротко та довготривалу. Ви ди короткотривалої пам’яті: сенсорна (у вигляді образів; тривалість – 1 с), первинна (у вигляді слів; три валість кілька секунд; забування здійснюється внаслідок витіснення старої інформації новою). Види довго тривалої пам’яті: вторинна (формується внаслідок переходу інформації із первинної пам’яті; ємність і три валість значна – від кількох хвилин до років; забування здійснюється внаслідок тривалого невикористан ня або накопичення нової чисельної інформації), третинна (власне ім’я, здатність читати і писати тощо; ніколи не забувається і швидко пригадується). Форми пам’яті: логічно смислова та чуттєво образна (зоро ва, слухова, смакова, нюхова, рухова, дотикова тощо).
Е м о ц і ї
Процес ситуаційного переживання, ставлення до об’єктів та явищ, реакції на зовнішні та внутрішні подраз ники, що проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. Впливають на процеси сприйняття, пам’яті, мислення, свідомості, навчання та визначають поведінку людини. Розрізня ють емоційні реакції (сміх, плач, схвильованість, повна нерухомість тощо), емоційні стани (збудження, пригнічення, страх, тривога тощо), емоційні стосунки (доброзичливість, любов, ворожнеча, заздрощі тощо). Вольовими зусиллями або за допомогою автотренінгу людина здатна свідомо керувати емоціями.
С в і д о м і с т ь
Притаманна лише людині функція головного мозку, яка забезпечує її здатність виділяти себе з навколиш нього середовища та активно орієнтуватися в ньому. Виявляється через відчуття, сприймання, уявлення, мислення, пам’ять, увагу, навчання. Існує як функція головного мозку окремої людини у формі інтегрова ного, цілісного, надбіологічного пізнання, поточного процесу і відображує об’єктивний світ у суб’єктивних образах, поняттях, ідеях.
БІОЛОГІЯ |
129 |
|
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
Типологія вищої нервової діяльності
Табл.109 |
Принцип |
|
Типи ВНД |
|
Характеристика |
|
|
типології ВНД |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Жвавий тип |
|
Сильний, зрівноважений, рухливий тип нервової системи, який |
||
|
|
|
(сангвінік) |
|
проявляється в енергії та впертості при досягненні мети, у само |
||
|
|
|
|
|
|
владанні, умінні швидко перебудовувати свої звички та уподобан |
|
|
|
|
|
|
|
ня, виходячи з конкретних обставин життя. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Загальні |
Спокійний тип |
|
Сильна, зрівноважена, проте інертна нервова система. Люди цього |
||
|
|
(флегматик) |
|
типу відрізняються неквапливістю, консерватизмом поведінки, по |
|||
|
|
для людини і |
|
||||
|
|
|
|
|
вільністю у прийнятті рішень навіть за критичних ситуацій, але ви |
||
|
|
тварин |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
являють при цьому енергію, високу працездатність, самовладання. |
||
|
|
типи ВНД, |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нестримний |
|
Сильна, але незрівноважена нервова система. Людям цього типу |
|||
|
|
визначені |
|
||||
|
|
тип (холерик) |
|
притаманна захопленість, натхненність у виконанні роботи, але ча |
|||
|
|
на основі |
|
||||
|
|
|
|
|
сто будь яка дрібниця може звести все нанівець. Поняття рухли |
||
|
|
співвідношення |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
вості нервових процесів не вживається. |
||
|
|
сили, |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
врівноваженості |
Слабкий тип |
|
Відрізняється загальною слабкістю нервової системи, коли понят |
||
|
|
та рухливості |
(меланхолік) |
|
тя зрівноваженості та рухливості нервових процесів не вжи |
||
|
|
нервових |
|
|
|
вається. У людей цього типу швидко розвивається позамежове |
|
|
|
процесів. |
|
|
|
гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. Вони |
|
|
|
|
|
|
|
нерішучі, нездатні наполягати на своєму, легко підкоряються |
|
|
|
|
|
|
|
чужій волі, за незвичайних обставин впадають у паніку. Життя ви |
|
|
|
|
|
|
|
дається їм дуже тяжким, повним непереборних труднощів. Такі |
|
|
|
|
|
|
|
люди намагаються ізолюватись від життя з його хвилюваннями, |
|
|
|
|
|
|
|
уникають товариства, бояться будь якої відповідальності. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розумовий |
|
Значне переважання 2 ої сигнальної системи, яке виявляється у |
|
|
|
|
Часткові |
|
|
|
схильності до абстрактного мислення (розчленування, аналіз, |
|
|
|
|
|
|
об’єднання в цілісну систему). |
||
|
|
типи ВНД , які |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
притаманні |
Художній |
|
Значне переважання 1 ої сигнальної системи, яке виявляється у |
||
|
|
лише людині і |
|
|
|
схильності до чуттєво образного мислення (цілісне, інтегроване |
|
|
|
визначаються |
|
|
|
сприймання дійсності). |
|
|
|
співвідношенням |
|
|
|
|
|
|
|
Середній (ху |
|
Характеризується приблизно однаковою активністю двох видів |
|||
|
|
1 ої та 2 ої |
|
||||
|
|
дожньо мис |
|
мислення (обох сигнальних систем). До нього належить більшість |
|||
|
|
сигнальних систем |
|
||||
|
|
лительний) |
|
людей, яким властиві як образні враження, так і умоглядні вис |
|||
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
новки. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Функціональна спеціалізація кори великих півкуль головного мозку
Табл.110 |
|
Функція |
Ліва півкуля |
Права півкуля |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Об’єм півкулі |
Більший |
Менший |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Маса сірої речовини півкулі |
Більша |
Менша |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Проекція руху руки |
Правої |
Лівої |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Половина зорового поля |
Права |
Ліва |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Слух |
Справа |
Зліва |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нюх |
Зліва |
Справа |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мова |
Письмо, читання. Знаходиться |
Розуміння мови. Музичність. |
|
|
||
|
|
|
|
основний центр мови. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мислення |
Абстрактне, аналітичне, логічне. |
Конкретнообразне. |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Інші функції |
Лічба. |
Просторове уявлення, орієнтація |
|
|
||
|
|
|
|
|
у просторі. Емоції. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
130 |
БІОЛОГІЯ |
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|