8)Гармонія.Інтерваліка.Голосоведення.

Щодо гармонії, то вона має дуже велике значення в розвитку музичного матеріалу. Вона здатна надати мелодії самі найрізноманітніші емоційні відтінки, настрої і барви. У даному творі мелодія і гармонія вдало взаємодоповнюють одна одну.

Велике значення гармонічної сторони твору у розкритті змісту хорового полотна в підходах до кульмінаційних моментів, проведення їх.

В основі твору лежать акорди І,ІV та Vступенів.

Інтерваліка.Особливу увагу слід звернути на чисте інтонування вузьких інтервалів:

Та чистих:

Голосоведення в першій та третій частині плавне,на легато.В другій частині акцентоване,підкреслюєче.

Вокально-хоровий аналіз

Твір "Пряля" написаний для мішаного чотириголосного хору a capella

1)Тип хору - мішаний

Вид хору - чотириголосний

2)Діапазон хорових партій :

Загальнохоровий діапазон:

Унісон у хорових партіях зустрічається у першому такті, у другому і четвертому куплетах, де всі чотири партії С; А; Т; Б - співають в октавний унісон.

Як ми бачимо в діапазоні партій, текстурні умови для співу зручні, сприятливі. Щоправда спостеріагається невелика складність у партії тенора, при виконанні двадцятого та двадцять першого такту, так як використана вища теситура.

У цьому випадку слід зауважити,що,аби не вийти з загального ансамблю,партія тенорів має перейти на фальцетний спів,створюючи тим самим штучний ансамбль.

Теситурні умови для партії сопрано зручні, тільки частково партія охоплює нижню теситуру, а так повністю звучить у середній і частково у верхній теситурі.

Партія альта звучить у середній теситурі і сприяє доброму виконанню партії.

Партія баса звучить у нижній, середній і верхній теситурі. Умови для унісонного і гармонічного ансамблю дуже сприятливі. Кожна група співає в межах середнього регістру.

Отже,в цілому теситурні умови зручні,кожній тисетурі відповідає свій природній нюанс.

Чистота інтонації - це наріжний камінь, на якому базується будова хорового мистецтва.

Без правильної і точної звукової бази неможливо відтворити художнього значення. Інтонація робить твір доступним для виконання співаками хору

Щодо інтонаційних труднощів,то слід особливо звернути увагу,що тональність твору- мінорна.А мінор має тенденцію до пониження.Особливо це стосується інтонування першої та п’ятого ступеня,їх слід постійно підтягувати:

Також слід зауважити складне місце в партії тенора:в другій частині твору після мелодичного мінору їм потрібно заспівати натуральний:

Щодо партії сопрано,то слід сказати,що використовуються їхні перехідні звуки-з одного регістру в інший в другій частині твору:

Тут потрібно сказати,що для подолання цієї проблеми в співаків має бути висока професійна підготовка.

Особливої уваги також заслуговує партія баса,який в першій частині твору слід заспівати гостро ввідний звук у тоніку,а також шосту ступінь:

3)Стрій.Одною з основних властивостей кожного хору є стрій. Строєм зветься правильне, точне інтонування у їх мелодичному і гармонічному виді.Горизонтальний і вертикальний стрій знаходиться в повній залежності один від одного.При розучувані твору працюємо з кожною партією окремо,досягаючи тим самим горизонтального строю.А при співі всього твору будуємо гармонічний вертикальний стрій.Якщо виникає складність у певних місцях-відпрацьовуємо поза ритмом.

4)Ансамбль.Спільне звучання окремих співаків хору в одному загальному цілому зветься ансамблем. Ансамбль з французького (узгодженість). Під ансамблем високої майстерності треба розуміти точну інтонаційну злагодженість звучання співваків у хорі, злитість і врівноваженість щодо сили і тембру всіх голосів, наслідком чого буде насичений барвистий, але без найменшого виділення тембрів голосів окремих співапків, повноцінний унісон кожної партії, а досконалі унісони партії дадуть чудове, врівноважене гармонічне співзвуччя.

В даному творі ми маємо тісне розміщення акордів - це безперечно впливає на зручність гармонічного ансамблю, тому, що академічно правильне розміщення акорду дає найспрятливіші умови для благополучного і правильного звучання акорду.

Дуже часто динамічний нюанс є вирішальною умовою для досягнення ансамблю, акорди у високій теситурі при нюансі "forte" звучать дуже легко, природно, тобто в ансамблі.

В основному в творі створюється природній ансамбль,але в другій частині,аби не виділитися з загального ансамблю,партія тенора переходить на штучний,оскільки співає в високій теситурі:

В даному творі слід створити унісонний октавний,дикційно-орфоепічний та ритмічний ансамблі.

5)Дихання.Також дуже істотним моментом під час виконання даного твору буде наявність так званого ланцюгового дихання. Весь хоровий твір "Пряля" має печаль співчуття, ліричності і тим самим зобов'язує виконавців до монолітнього і компактного звучання.

Одним із засобів для його досягнення і буде ланцюгове дихання - суть його полягає в тому, що передих допускається частинам голосів партії поперемінно. Це забезпечує безперервне хвучання всієї партії.

В даному творі прийоми звуковедення, які найкраще сприяють інтерпритації твору будуть legato та non legato.

6)Дикція.Важливим напрямком вокально-хорової роботи є опрацювання дикційних труднощів.

Дикція є також важливою під час виконання твору, також відіграє велику роль. Дикція - це вміння виразно вимовляти слова тексту під час співу.

Дикція в хорі є одним з дуже важливих показників. Суть дикції полягає в якісній і виразній подачі тексту виконуваного хорового твору.

Якість дикції має важливий вплив на якість співочого звука, активізує дихання, допомагає у формуванні звуків високої теситури.

Голосні потрібно виконувати одночасно, близько до голосної "о", великої уваги вимагає одночасне виконання декількох приголосних, приховувати свистячі та шиплячі приголосні (ч, щ, ш, д, с).

Для академічних хорів характерна так звана округлена прикритаманера співу. Суть такої манери співу полягає у тому, що деякі голосні, наприклад, "і", "ї", "а", співаються округлено, наближено по своєму звучанню до звуків "і", "є", "о". Важливу роль у цьому відіграє положення рота і губ співака. Рот не потрібно відкривати дуже широко, так як це може призвести до відкритого звуку.

Потрібно слідкувати за тим, щоб артикуляційний апарат (рот, губи, зуби, язик, піднебіння) приймали форму, яка відповідає даній голосній.

Також під час виконання різних творів повинна бути присутня орфоенія. Орфоенія - це сукупність правил вимови. Українська орфоенія набагато відрізняється від орфографії отже, український текст здебільшого вимовляється так, як написано, звук "г" в слові "голуб" треба вимовляти м'яко, слід звернути увагу на вимову закінчень таких слів, як "спатоньки", "голівоньку", "постілоньку" - закінчення слів повинні бути чіткі, без скрадань, а потім рельєфні.

Щоб відтворити звучання інтонаційно чітко і чисто, необхідно стежити за тим, щоб вчасно і достатньо було підготовки дихання.

Твір "Пряля" в обробці М.Д. Леонтовича має велике значення для хористів - співаків.

Виконуючи його, хорист набуває навичок чистою інюнування, розвиває горманічний слух, вчитися виробляти чітку дикцію, глибше знайомитися з творчістю композитора.

Твір складає неабиякі труднощі для молодого починаючого диригента, так як для того, щоб зуміти відтворити відповідні картини , необхідно чимало технічних вмінь і навичок.

Особливо важливим є показ динамічних відтінків, вміння показати кульмінаційний момент, відкрити перед слухачем ту зернину, яка криється у творчому задумі композитора.

Мелодичне багатство, оригінальність гармонійність мови, чудове знання автором специфіки хору, висока композиторська техніка підносять хоровий твір Леонтовича "Пряля" в перші ряди української хорової музики.

Хорову обробку "Пряля" треба визнати дуже досконалою, визначною щодо технічної майстерності, художнього виконання. Твір являється невід'ємною частиною української народної творчості, яка в цілому доступна всім, хто цінить і шанує народне мистецтво.