Структура санітарної служби україни

Міністр охорони здоров’я України

Перший заступник міністра охорони здоров’я України

Головний державний санітарний лікар України

Директор Департаменту Державної

Санітарно-епідемічної служби

Головний лікар Центральної Головний лікар обласної

СЕС МОЗ України санітарно—епідеміологічної станції

Головний державний санітарний

лікар області

Головний лікар міської Головний лікар районної

санітарно—епідеміологічної станції санітарно—епідеміологічної станції

Головний державний санітарний (обласного підпорядкування)

лікар міста Головний державний

санітарний лікар району

(обласного підпорядкування)

Головний лікар районної

санітарно—епідеміологічної станції

(міського підпорядкування)

Головний державний санітарний

лікар району

(міського підпорядкування)

Схема 4

Основні задачі санітарно—епідеміологічної станції

	САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ СТАНЦИЯ
Організаційно- методична робота		Санітарно-гігієнічна діяльність		Протиепідемічна діяльність		Санітарно- просвітницька робота
	Попереджувальний санітарний нагляд				Поточний санітарний нагляд
контроль за будівництвом; охороною атмосферного повітря охорона водоймищ; охорона грунту; контроль за розробкою нормативної документації на нові види виробів матеріалів и т.д.; виготовлення бактеріальних препаратів					контроль за дотриманням санітарних норм и правил; вивчення санітарного стану населення; вивчення санітарного стану району; контроль за санітарно-протиепідемічною діяльністю лікувально- профілактичних закладів; робота з санітарним активом

Додаток 1

Лікарю загальної практики та родинному лікарю зhаhhя гiгiєhи потрібні у ході виконання наступних видів дiяльhостi:

1. Діагностика, установлення етіології та вивчення патогенезу професійних, інфекційних, аліментарних та інших захворювань.

2. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, виробничих травм тощо.

3. Здійснення професійної орієнтації та лікарської трудової експертизи.

4. Проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів, диспансерного обслуговування працівників.

5. Аналіз стану здоров’я населення.

6. Будівництво, розширення і реконструкція лікарень, поліклінік та інших лікувально—профілактичних закладів (вибір земельної ділянки під будівництво та її планування, вибір проекту лікарні, поточний санітарний контроль у ході будівництва і т.д.)

7. Здійснення поточного санітарного нагляду за дотриманням гігієнічного режиму в лікувально—профілактичних закладах  (харчування, водопостачання, освітлення, мікрокліматичні умови, чистота повітря, знешкодження відходів і т.д.).

8. Забезпечення оптимальних гігієнічних умов перебування хворих та праці медичного персоналу лікувально—профілактичного закладу з метою запобігання виникнення внутрішньолікарняних інфекцій та професійних захворювань.

9. Проведення профілактичної роботи на промисловому підприємстві, на сільській лікарняній ділянці, у дитячому закладі, серед військовослужбовців та у комерційних структурах.

10. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально—дієтичного харчування, санаторно—курортного лікування тощо.

11. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально—профілактичного харчування, групової та індивідуальної профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму.

12. Популяризація санітарних знань серед робітників харчової промисловості, підприємств громадського харчування, дитячих закладів, осіб, що мають виробничі контакти з шкідливими хімічними речовинами, з джерелами іонізуючого випромінювання тощо.

13. Проведення санітарно—просвітньої роботи серед населення з питань охорони, збереження та зміцнення здоров’я.

14. Виконання функцій керівника органів охорони здоров’я на районному, місцевому або обласному рівнях.

Додаток 2