Догляд за хворими Ковальова

Тема 22. Особливості організації харчування здорових дітей раннього віку..

може свідчити про різні порушення процесу вигодовування (недостатня лактація, порушення стану дитини тощо).

Зціджування молока. Правильно організоване вигодовування і нормальна лакта­ ція зазвичай не потребують зціджування молока. Проте в перші дні після народжен­ ня молоко, що залишається в груді після годування, бажано зцідити, щоб не галь­ мувався лактогенез. Зціджене молоко можна зберігати за температури 18—20 °С не довше ніж 12 год; за температури 4—5 °С — до 48 год; —18...—20 °С — до 4 міс.

Приблизний режим годування дитини при грудному вигодовуванні:

• до 2—3 міс. — на вимогу або через 3 год;

• від 3 до 5—5.5 міс. — 6 разів через 3.5 год;

• від 5—5,5 міс. до 1 року — 5 разів через 4 год.

Після введення першого прикорму дитину переводять на п'ятиразове годуван­

ня.

Цей режим є орієнтовним і повинен ураховувати особливості росту і розвитку дитини. Якщо лактація знижена, можна прикладати дитину до грудей частіше, особ­ ливо уночі.

У певні вікові періоди організм дитини може потребувати більше грудного молока (у 3 тиж.. 6 тиж., З міс.) і частішого прикладання до грудей, шо зумовлено його інтенсивним ростом. Достовірними ознаками недостатнього отримання дити­ ною грудного молока є збільшення її маси тіла менше ніж на 500 г за місяць; сечовиді­ лення менше ніж 6 разів на добу, при цьому сеча стає концентрованою, з різким за ­ пахом.

Поняття про підгодовування

Дитина віком 6 міс. для подальшого фізіологічного розвитку потребує розши­ рення раціону харчування та введення до нього додаткових продуктів, тому шо, починаючи із цього віку, грудне молоко вже не може задовольнити потребу дитини в енергії, мікронутрієнтах (насамперед залізі) для забезпечення її нормального роз­ витку.

Підгодовування — це продукти харчування, що їх вводять як доповнення до грудно­ го молока або молочної суміші (у разі штучного вигодовування), дитини 1-го року жит­ тя.

Потрібно, щоб до введення підгодовування дитина була фізіологічно готовою. Ознаками цього є те, шо дитина тримає голову; сидить майже без підтримки (у стільчику для годування); проявляє інтерес до продуктів, які вживають інші члени сім'ї; відкриває рот. коли підносять ложку з їжею, і відвертається від неї. коли не голодна; не виштовхує їжу з рота, а ковтає її.

Правила введення підгодовування. Продукти для підгодовування повинні відпові­ дати віку дитини і поступово змінюватися за консистенцією, смаком, ароматом і зовнішнім виглядом. Підгодовування треба давати тоді, коли дитина активна і голо­ дна. ліпше під час сніданку або обіду разом з іншими членами сім'ї. Підгодовування дають із ложки, після нетривалого годування груддю або невеликою кількістю мо­ лочної суміші у разі штучного вигодовування.

Під час годування дитина повинна перебувати у вертикальному положенні у спеціальному дитячому стільчику або в зручній позі на руках у матері. Починають давати підгодовування, поклавши невелику кількість їжі на кінчик чайної ложки. Ложку тримати так. шоб дитина її бачила. Потім торкнутися ложкою до губ дитини.

341

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

шоб вона відкрила рот, покласти ложку з їжею на середину язика, тоді дитина легко її проковтне.

Кожен продукт підгодовування вводять, починаючи з 1 чайної ложки і поступо­ во збільшуючи — за 5—7 днів до повної порції. Щоразу після того, як дитина отри­ мала підгодовування, доцільно прикладати її до грудей. Це допоможе зберегти лак­ тацію, а дитині це принесе задоволення. Якщо дитина відмовилася від підгодову­ вання, не треба годувати її примусово, тому що дитина може відмовитися взагалі від усіх інших продуктів. Можна запропонувати інший продукт (іншого смаку та/або консистенції) або той самий, але в інший день. Під час годування необхідно спілку­ ватися з дитиною.

Кожний наступний новий продукт для підгодовування повинен складатися з одного інгредієнта і давати його дитині впродовж не менше ніж 5 днів; після цього можна давати змішане підгодовування із цих продуктів. Для полегшення звикання дитини до нових продуктів рекомендується додавати в продукти підгодовування грудне молоко. Продукти для підгодовування повинні бути щойно приготовленими, ніжної гомогенної консистенції, температури 36—37 °С. З появою ознак поганої переносимості підгодовування (порушення функції системи травлення, а.іергійні реакції то­ що) введення цього продукту підгодовування слід припинити і за умов нормалізації ста­ ну дитини поступово увести інший.

Важливо, щоб дитина віком 6 міс. почала отримувати підгодовування з підви­ щеним умістом заліза. Продукти і страви для підгодовування вводять поступово залежно від віку дитини, а їхній об'єм не повинен перевищувати рекомендовані норми (табл. 7).

Таблиця 7. Орієнтовна схема введення продуктів та страв для підгодовування у разі природного

вигодовування дітей 1-го року' життя

342

Тема 22. Особливості організації харчування здорових дітей раннього віку..

Продукти і страви для підгодовування. Першою стравою для підгодовування, що пропонується дитині віком 6 міс., можуть бути овочеве або фруктове пюре, а також каші (перевагу надавати крупам, які не містять глютену, — гречці, рису, кукурудзі). Частота введення цих продуктів повинна бути 1—2 рази на день із поступовим збільшенням порції.

Існують певні правила введення дитині овочевих

та фруктових страв дл я підгодовування

•Овочі доцільно вводити перед фруктами, оскільки деяким дітям може не спо­ добатися смак овочів, якщо вони звикли до солодкого смаку фруктів.

•Починати з одного виду овочів або фруктів і лише після того як дитина отри­

мала кожен із них окремо, можна їх змішувати.

• Починати з негострих на смак овочів (кабачків, гарбуза, картоплі, капусти, патисонів) і фруктів (яблук, персиків, абрикосів, слив).

• Овочеве чи фруктове пюре як низькобілкову страву підгодовування давати не довше, ніж 2 тиж.. потім їх збагачують шляхом додавання до високобілкових про­ дуктів (м’який сир, м ’ясо).

• Можна давати протерті свіжі овочі та фрукти, які слід добре помити і почис­ тити. З часом можна давати овочі та фрукти шматочками.

Починаючи з 6 міс., допомагати дитині навчатися пити з чашки (мал. 129). Не рекомендується вживання будь-яких видів чаю (чорного, зеленого, трав’яного) та кави до виповнення дитині 2 років. Ці напої перешкоджають усмоктуванню заліза. Після 2 років уникати споживання чаю під час їди.

Сік доцільно давати дитині тоді, коли вона вже отримує інші продукти підгодо­ вування, починаючи з 3—5 крапель 1 раз на день і спостерігаючи за станом дитини; поступово доводять до необхідного об’єму, пересвідчившись, шо дитина випиває достатньо грудного молока (молочної суміші — у разі штучного вигодовування).

Із 6 міс. у раціон дитині вводять м'який сир.

Каші пропонується вводити як підгодовування у віці 7 міс.

•У перші 10 днів давати 5 % кашу, протягом 2 тиж. концентрацію її поступово довести до 10 %.

•Змішані каші з декількома видами круп вводити тільки після того, як дитина

отримувала каші з кожним видом круп окремо.

• Каші можна розводити грудним молоком.

а — з ложечки; б — з чашки

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

•Для приготування каші використовувати молочну суміш або розведене коров'яче молоко. Щоб отримати 200 мл розведеного молока, необхідно закип'ятити 70 мл води, додати 130 мл перевареного коров'ячого або козиного молока, додавши

1чайну ложку цукру без верха.

•Каші можна змішувати з овочами або фруктами, але тільки після того, як ди ­ тина спробувала кожен із цих продуктів окремо.

•Годувати дитину тільки з ложки.

Вводити м 'ясо рекомендовано дитині у віці 6,5—7 міс. Рекомендується теляти­ на, курятина, індичатина, крольчатина. Починати з дрібно перекрученого або розім'ятого м'яса (м'ясного фаршу), поступово переходячи до його кулінарної об­ робки у вигляді фрикадельок, котлет та ін. М ’ясо повинно бути не сухе, зберігати природну вологість, щоб дитина могла його легко проковтнути.

Рибні страви (фарш, фрикадельки, котлети) рекомендується з 8— 10 міс.; яєч ­ ний жовток, який є також джерелом заліза, — із 7 міс. Яєчний білок є алергенним продуктом і до виповнення дитині 1 року його давати не слід.

Цільне коров 'яче або козине молоко слід давати дитині не раніше 9-місячного віку, аліпше після 1року, оскільки воносправляє велику алергенну дію. Розведене коров'яче молоко можна використовувати для приготування страв для підгодовування.

У віці і рік дитина повинна отримувати різноманітне підгодовування, уміти пити з чашки.

Перед кожним споживанням їжі дитині обов ’язково вимити руки.

Часткове грудне (змішане) годування, Поняття про догодовування

При зниженні лактації у матері дитину переводять на часткове грудне годуван­ ня, яке передбачає введення догодовування штучними сумішами залежно від кіль­ кості грудного молока.

Якщо виникає сумнів, чи достатньо дитина висмоктує молока з груді матері, треба провести контрольне годування. Для цього дитину зважують до годування і після (залишаючи її у тому ж одязі, що й до годування). Різниця маси тіла між дру­ гим та першим зважуванням і буде показником кількості молока, яку висмоктала дитина. Контрольне годування обов’язково проводять під час кожного годування протягом 1—2 діб.

Якшо дитина отримує грудного молока менше, ніж потрібно, лікар ставить пи ­ тання про догодовування дитини штучною сумішшю. При цьому необхідну кількість суміші розраховують шляхом визначення різниці між потрібного кількістю молока та об’ємом молока, який отримує дитина протягом дня (за результатами проведення контрольного годування).

Догодовування додають до кожного годування після того, як дитина висмокче молоко з обох грудей матері. А щоб дитина не відмовилася від грудей, догодовувати її потрібно з ложечки або з дитячої чашечки. Якшо кількість молока у матері неве­ лика, можна догодовувати дитину методом чергування; одне годування — приклада­ ти дитину до грудей, друге — годувати з пляшечки (ложечки, чашечки).

Для догодовування використовують адаптовані молочні суміші залежно від віку дитини. Вид суміші, її об’єм і кількість годувань визначає лікар.

344

Тема 22. Особливості організації харчування здорових дітей раннього віку.

Штучне годування дітей першого року життя. Техніка приготування молочних сумішей

Якщо дитину годувати грудним молоком неможливо (протипоказання з боку матері і дитини чи відсутність молока у матері), потрібно повністю перейти на штучне годування з використанням замінників грудного молока (адаптованих сумі­ шей).

Адаптовані суміші виготовляють переважно з коров’ячого молока, рідше — з козиного або рослинного (соєвого, кокосового).

Основними принципами щодо зміни складу коров'ячого молока для приготу­ вання адаптованих молочних сумішей є: зменшення загальної кількості білка, зба­ гачення сироватковим альбуміном, зміна складу жирів, підвищення рівня вугле­ водів, корекція мінерального складу, збагачення комплексом мінеральних солей, вітамінів і мікроелементів, збагачення біологічно активними речовинами, біфідогенними і захисними факторами.

Незважаючи на те , шо сучасні суміші, які використовують для годування немо­ влят, за своїм складом максимально наближені до жіночого молока, штучне вигодо­ вування має негативний вплив на дитячий організм, а саме:

•порушення принципу видоспецифічності живлення;

•відсутність біологічних факторів захисту від захворювань і алергії;

•відсутність біологічно активних компонентів, шо визначають регуляцію темпів дозрівання;

•метаболічний стрес, що створює підвищений ризик розвитку хвороб цивіліза­ ції та іншої патології;

•напруженість апарату травлення і ймовірність формування хронічних захворю­ вань органів травлення, зокрема порушення біоценозу кишок;

•можливість контамінації молочних сумішей екологічними та інфекційними агентами.

Адаптовані молочні суміші використовують відповідно до віку дитини і харак­ теру захворювання. Виділяють суміші, призначені для недоношених немовлят, дітей з дисбіозом, непереносимістю коров’ячого молока, анемією, синдромом мальабсорбції (порушення всмоктування). Вид суміші, її об’єм і частоту годувань визначає лікар.

Техніка приготування. Адаптовані молочні суміші промислового виробництва випускають у трьох формах: рідина, готова для споживання, концентрована рідина

зподальшим розведенням і порошок. Порошкову форму зазвичай використовують частіше і вона найбільш економна.

Приготування суміші проводять відповідно до рекомендації шодо її застосуван­ ня. Перед приготуванням суміші необхідно вимити руки з милом. Завчасно приго­ тувати чистий посуд (спеціальна дитяча градуйована пляшечка місткістю 200—250 мл

звеличиною поділки 10 мл — мал. 130), соску, ємкість для приготування суміші, мірну ложечку, суміш для вигодовування дитини та переварену воду для її розведен­

ня. Воду потрібно довести до температури, яка вказана в інструкції до приготування суміші.

Відміряти необхідну кількість суміші, насипати її у ємкість, добре розмішати, довести до температури 37—38 °С і заповнити нею пляшечку для годування дитини. Отвір у сосці повинен бути невеликий, щоб молоко (чи суміш) витікали краплями (20—30 крапель за 1 хв). Якщо суміш охолола, підігрівати її можна в пляшці на во-

345

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

з *

дяній бані, але тільки таку кількість, яка потрібна на одне годування. Існують спе­ ціальні підігрівані для молочних сумішей на одне годування. Перед годуванням слід обов’язково перевірити, чи відповідає температура суміші 37—38 °С.

N6! Використання неперевареної води, нестерилізованих пляшечок, а також не­ правильне розведення суміші можуть стати причиною розладів травлення у дітей.

Дитину ліпше годувати, тримаючи на колінах; голова її повинна лежати на пе­ редпліччі того, хто годує. Пляшечку із сумішшю слід тримати вільною рукою так, щоб шийка пляшечки увесь час була заповнена молоком (мал. 131).

Годують дитину залежно від стану, на вимогу або через певні часові інтервали. У разі тяжкого стану дитини годування у стаціонарі проводить медична сестра через зонд.

N8! Ні в якому разі не слід залишати дитину під час годування, тому що це може призвести до аспірації (потрапляння їжі в дихальні шляхи).

Режим годування дітей раннього віку

Увіці від 1 до 3 років триває інтенсивний ріст дитини, розвиток і вдосконален­ ня її органів та систем, тому зберігається висока потреба у пластичному й енерге­ тичному матеріалі. Через це раціональне харчування, що відповідає фізіологічним потребам дитини, і є найважливішою умовою гармонійного розвитку.

Уцей період важливо сформувати у дитини принципи здорового харчування, які надалі сприятимуть її здоровому розвитку та збереженню здоров’я. Рекомендо­

вана кількість годувань становить не менше 5 на день — три основних і два додат­ кових.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ ДИТИНИ ВІКОМ 1 -3 РОКИ

• Продовжувати грудне вигодовування і на 2-му році життя.

•Раціон харчування повинен бути різноманітним і щоденно містити свіжі овочі та фрукти.

•Рекомендуються нежирні сорти м ’яса, риби, печінка, яйця.

346

Тема 22. Особливості організації харчування здорових дітей раннього віку..

• Страви повинні бути м ’якими, кашоподібної гомогенної консистенції: пюре, суфле, тефтелі, парові котлети, а фрукти та овочі дрібно порізаними. З появою корінних зубів консистенція їжі може бути такою, як у дорослих.

• До 2-річного віку в раціоні харчування дитини молоко та молочні продукти повинні бути звичайної жирності (3,2 % або 2,5 %), а для дітей старших 2 років — зі зниженим вмістом жиру. У раціоні використовують кисломолочні продукти.

•Для профілактики йододефіцитних станів під час приготування їжі слід вико­ ристовувати йодовану сіть.

•їжу піддавати ретельній кулінарній обробці і давати її дитині не пізніше, ніж через ЗО хв після приготування.

•Режим годування (табл. 8) повинен виконуватися, проте слід обов’язково вра­ ховувати смакові уподобання дитини. Ні в якому разі не вдаватися до “перекусів”, тобто вживання солодощів або інших калорійних продуктів між рекомендованими споживаннями їжі.

Таблиця 8. Режим годування дітей віком від 1 до 3 років

Організація харчування дітей в умовах стаціонару. Показання до вибору дієти

Харчування дітей у лікарні проводять за призначенням лікаря під безпосереднім контролем медичної сестри. У організації харчування дітей використовують два ос­ новних принципи: індивідуальний і груповий. Індивідуальну дієту призначає лікар: у цьому разі їжу готують спеціально для кожної дитини; при груповому принципі призначають ту чи ту загальноприйняту дієту, яка справляє певну лікувальну дію. Номер дієти, а також режим годування дитини залежать від її віку та характеру за­ хворювання. Медична сестра повинна знати, яку дієту одержує кожна хвора дитина і стежити за її дотриманням.

Для дітей 1-го року життя найраціональнішим є вигодовування грудним моло­ ком. А під час захворювання це особливо є необхідним для дитини, оскільки спри­ яє швидшому її одужанню. Режим годування може змінюватися залежно від загаль­ ного стану дитини і захворювання. У медичній карті дитини лікар проводить розра­ хунок годування, складає меню, а медична сестра стежить за тим, щоб мати чи той, хто доглядає за дитиною, його дотримувались. У разі тяжкого стану дитини годуван­ ня проводить медична сестра через зонд.

У дієтичному харчуванні дітей використовують лікувальні дієти № 1 — 14 і за­ гальні дієти № 15— 16.

Діти віком від 1 року 3 міс. до 3 років отримують їжу відповідно до дієти № 16, а від 3 до 18 років — № 15. Ці дієти забезпечують потреби дитини в основних хар­ чових інгредієнтах за умови відсутності протипоказань до призначення лікувального харчування.

Залежно від захворювання дитині старшого віку призначають лікувальне харчу­ вання, яке є найважливішою складовою комплексної терапії. Основна мета його —

347

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

відновлення порушених функцій хворого органа й організму в цілому. Лікувальне харчування має враховувати патогенез, клінічну картину, динаміку розвитку хворо­ би і повного мірою відповідати потребам хворої дитини у харчових інгредієнтах. Це досягається шляхом адаптації хімічного складу раціону до стану хворого за допомо­ гою добору продуктів і способу їх кулінарної обробки.

Для харчування хворих призначають різні дієти за Певзнером (див. тему 12: дієта № 1 — при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному гастродуоденіті в стадії загострення та неповної клінічної ремісії; № 2 — при гос­ трому та хронічному гастриті зі зниженою секрецією, ентериті і коліті у період ре­ конвалесценції (одужання); № 3 — при хронічних захворюваннях кишок із закрепа­ ми в стадії загострення та неповної клінічної ремісії; № 4 — при хронічних захворю­ ваннях кишок з диспептичними явищами, синдромі мальабсорбції (порушенні кишкового всмоктування); № 5 — при хронічному гепатиті, дискінезії жовчовивідних шляхів, жовчнокам’яній хворобі, гострому гепатиті в період загострення: № 6 — при уратній і оксалатній нефропатії; № 7 — при захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів без ознак декомпенсації; № 7а, № 76, № 7в — при захворюваннях нирок з ознаками декомпенсації; № 8 — при ожирінні; № 9 — при цукровому діабеті; № 10 — при захворюваннях серцево-судинної системи з порушенням кровообігу; № 11 — при анемії, зниженій реактивності організму, тривалих септичних процесах; № 12 — при

Харчовий блок, роздавальна, їдальня.

Місце цих підрозділів у структурі стаціонару і лікарні в організації харчування дітей

Для забезпечення харчування дітей у відділеннях стаціонару є спеціальний підрозділ — харчоблок. До його складу входять кімната для миття посуду, яка облаштована раковинами для миття посуду з двома секціями для брудного та чистого посуду або комбайнами для миття посуду, кімната для роздачі їжі (роздавальна) та їдальня. Посуд зберігається в роздавальні, окремо для матерів і дітей.

Роздавальна облаштована шафою для чистого посуду; холодильником для збері­ гання запасу молочних сумішей на добу, електрокип'ятильником; електроплитою для підігрівання їжі; столом із гігієнічним покриттям для роздачі їжі; комплектом посуду (на одного хворого по одній глибокій, мілкій і десертній тарілці, чашка, ви­ делка. ложки — столова і чайна); шафою для зберігання хліба, солі, цукру, шафою для стерилізації посуду; бачком для відходів з кришкою, яка щільно закривається; мийними та дезінфекційними засобами. Інвентар для прибирання та мийні засоби повинні бути маркірованими і зберігатися в окремому приміщенні.

їжу для дітей готують централізовано, а у відділення доставляють згідно з ча­ сом уживання її хворими. Для транспортування та зберігання їжі використовують

348

Тема 22. Особливості організації харчування здорових дітей раннього віку.

Персонал, який причетний до роздавання їжі, повинен дотримуватися правил особистої гігієни: перед відвідуванням туалету знімати халат; після відвідування — вимити руки з милом та обробити їх одним із дезінфекційних засобів.

N6! Технічний персонал, зайнятий прибиранням палат та інших приміщень, до роздавання їжі не допускається.

Порядок і дотримання правил роздавання їжі контролює старша медсестра. Пе­ ред споживанням їжі усі лікувальні процедури припиняються (окрім випадків, зумо­ влених станом дитини). Діти повинні вимити руки з милом, а медперсонал зобов’язаний це проконтролювати. За стіл зазвичай садовлять дітей одного віку та тих, хто отримує однакову дієту. Стільці повинні бути з матеріалу, шо добре миєть­ ся. Під час споживання їжі в їдальні медперсонал стежить за тим, щоб діти їли спокійно, допомагає в разі необхідності і, якщо дитина відмовляється від їжі, або погано їсть, з’ясовує причину та повідомляє лікаря. Якщо в дитини поганий апетит, простежити, щоб вона з’їла найбільш повноцінну частину страви.

Тяжкохворі та хворі на інфекційні захворювання споживають їжу в палаті. Якщо дитина може сидіти, то після миття рук вона їсть самостійно за приліжковим столом; якщо дитині важко сидіти, їй надають положення напівсидячи. Для цього підніма­ ють головний кінець функціонального ліжка або підкладають під спину декілька подушок. Ш ию та груди вкривають фартушком або клейонкою. Лівою рукою підво­ дять голову дитини, а правою — підносять ложку з їжею або спеціальний поїльник. Кількість їжі, яку спожила дитина, обов’язково фіксують у листку призначень.

їжа має бути смачною, щойно приготовленою і теплою (40—45 °С). Власні про­ дукти харчування вживають у межах асортименту, дозволеного лікарем; вони мають зберігатися в призначених для цього шафах або холодильниках і видаватися дітям під контролем медичної сестри.

Особливої уваги потребує контроль за дотриманням правил кулінарної обробки продуктів відповідно до способів профілактики харчових отруєнь. Обробку посуду проводять так: спочатку посуд очищують від харчових відходів, знежирюють ш ля­ хом замочування у 2 % розчині натрію гідрокарбонату або миють із застосуванням одного з дозволених МОЗ України засобів (Додаток № 5), добре споліскують та прожарюють у сухожаровій шафі за температури 180 °С протягом 30 хв або за тем­ ператури 120 °С протягом 45 хв. Харчові відходи збирають у спеціальні маркіровані баки і в той же день вивозять із відділення. М ’який інвентар для прибирання після використання заливають дезінфекційним розчином на термін відповідно до інс­ трукції, кип’ятять протягом 15 хв, потім споліскують і сушать. М ’який інвентар для миття підлоги обробляють так само, але не кип’ятять.

Контроль за санітарним станом харчоблоку полягає у щоденній перевірці якості прибирання кухні, підсобних приміщень, дотриманні правил миття посуду (обо­ в’язково гарячою та холодною водою), використанні необхідних мийних засобів, своєчасній переміні спеціального для роботи на кухні одягу. Проводять щоденний огляд працівників харчоблоку на наявність гноячкових захворювань шкіри.

Контрольні питання

1.Види вигодовування дітей 1-го року життя.

349