Догляд за хворими Ковальова

Тема 21. Облік та правила зберігання лікарських засобів.

вається через нижні й середні гемороїдальні вени і надходження у загальне коло кровообігу (нижню порожнисту вену), минаючи печінку. До складу ректальних сві­ чок, що їх застосовують у педіатричній практиці, входять антипіретики, знеболю­ вальні, імуностимулювальні засоби, засоби для профілактики та лікування вірусних інфекцій, профілактики та лікування закрепів у дітей.

Свічки зберігають у сухому, темному, недоступному для дітей місці за темпера­ тури не вище 27 °С. Забороняється зберігати супозиторії з розкритою або відсутнь­ ою захисною оболонкою.

Техніка введення:

•сповивальний стіл, кушетку або ліжко застелити клейонкою, зверху накрити її пелюшкою;

•вимити руки, надягнути гумові рукавички;

•покласти дитину грудного віку на спину, старшу за рік — на лівий бік з при­ веденими до живота ніжками;

•зняти з ректальної свічки захисну оболонку;

•лівою рукою розвести дитині сідниці, а правою обережно ввести свічку вузь­ ким кінцем у відхідник так, шоб вона увійшла за зовнішній сфінктер прямої кишки,

інакше внаслідок скорочення м ’язів сфінктера вона буде викинута назовні;

• стиснути сідниці дитини на декілька хвилин.

У дітей старшого віку цю процедуру ліпше проводити після спорожнення кишок.

Особливості виконання внутрішньошкірних, підшкірних, внутрішньом’язових ін’єкцій Д ІТЯ М

Парентеральний шлях уведення лікарських засобів є основним при тяжких за­ хворюваннях дитини раннього віку, оскільки дає змогу точніше дозувати діючу ре­ човину, виключає складнощі і небажані ефекти, які виникають при внутрішньому застосуванні ліків; є єдиним можливим за наявності блювання (у тому числі реф ­ лекторного). Проте важливо пам ’ятати, шо він супроводжується болісними відчут­ тями і посилює негативні емоції, що виникають у дитини в процесі лікування. Тому медична сестра повинна поводитися з дитиною терпляче, з ніжністю і любов’ю, намагатися заспокоїти її.

Основні принципи введення лікарських засобів парентеральним шляхом є таки­ ми само, як і у дорослих, проте залежно від віку дитини мають свої особливості.

Першою і неодмінною умовою при будь-якому парентеральному способі вве­ дення лікарських препаратів є суворе дотримання правил асептики (миття і обробка рук, шкіри хворого та ін.). Це особливо стосується дітей перших місяців життя, н е ­ доношених, тяжкохворих, що пов’язано з недосконалістю або пригніченням імуні­ тету і можливим виникненням гнійних ускладнень.

Внутрішньом язові ін'єкції. У м ’язах розгалужена мережа кровоносних і лімфа­ тичних судин, завдяки чому ліки швидко і повністю всмоктуються. При внутріш ньом’язовій ін’єкції створюється депо, з якого лікарський засіб повільно надхо­ дить до кров’яного русла; це підтримує необхідну його концентрацію в організмі, що особливо має важливе значення щодо призначення антибіотиків.

Проводити внутрішньом’язові ін’єкції слід під кутом 90° до поверхні тіла (мал. 109) у певних ділянках тіла, де є значний шар м ’язової тканини і немає близько розта­ шованих крупних судин та нервових стовбурів. Довжина голки залежить від товщи­ ни підшкірної жирової клітковини і віку дитини. Необхідно, шоб під час введення

327

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

голка пройшла підшкірну жирову клітковину, потрапила в товщу м'язів, але не тор­ кнулася окістя. Так, у дітей старшого віку при надмірній підшкірній жировій кліт­ ковині довжина голки може становити до 60 мм із зовнішнім діаметром від 0.6 до 0,9 мм, при помірній — довжина — 30—40 мм, діаметр — від 0,4 до 0,8 мм. Дітям перших місяців життя, недоношеним, виснаженим підійдуть голки таких розмірів: 0,4x13 мм; 0,4x20 мм; 0,5x16 мм; 0,5x20 мм (мат. 111).

Для вибору голки при виконанні ін’єкції у дітей грудного віку і виснажених дітей старшого віку слід узяти шкіру, підшкірну жирову клітковину і частково м'яз у складку, щоб бути впевненим, що лікарський препарат потрапить саме в м ’яз.

Найпридатнішими місцями для внутрішньом’язових ін’єкцій є м’язи сідниці (тільки верхньозовнішній квадрант!), верхня третина зовнішньої поверхні плеча (де­ льтоподібний м ’яз) і передньозовнішня поверхня стегна.

Слід пам ’ятати, що випадкове потрапляння голки в сідничний нерв може спричи­ нити частковий або повний параліч кінцівки. Окрім того, поряд розташована кістка (крижі) і крупні судини.

Внутрішньом’язову ін’єкцію також можна виконати в дельтоподібний м ’яз. Уз­ довж плеча проходять плечова артерія, вени і нерви, тому цю ділянку використову­ ють лише тоді, коли інші місця недоступні для ін’єкцій або у разі щоденного вико­ нання декількох внутрішньом’язових ін’єкцій.

Внутрішньом’язову ін'єкцію в латеральний широкий м'яз стегна проводять у ділянці середньої третини передньозовнішньої поверхні.

Внутрішньом’язовий спосіб уведення лікарських засобів забезпечує швидке по­ трапляння їх (через 10—15 хв) у загатьне коло кровообігу. Фармакологічний ефект у такому разі більший, а тривалість менша, ніж при пероратьному введенні. Об'єм однієї внутрішньом’язової ін’єкції не повинен перевищувати 10 мл у дітей старшого віку' і 5 мл у дітей раннього віку (мат. 110). Якщо вводять олійний розчин або суспензію, треба за­ вжди пересвідчитися, чи не потрапила голка в судину. Для цього поршень шприца тро­ хи потягнути на себе. Якщо в шприці не з’яатяється кров, препарат можна вводити.

Мал. 109. Положення голки підчас ін’єкції:

а — внутрішньошкірної; б — підшкірної; в — внутрішньом’язової

328

Тема 21. Облік та правила зберігання лікарських засобів.

Перед внутрішньом’язовою ін’єкцією треба пересвідчитися, чи можна вводити цей препарат саме цим способом. Перед уведенням препарату і після здійснення ін'єкції ділянку ін'єкцій ретельно повинна оглядати медична сестра з приводу ущільнення, запалення, три ват ої кровотечі з місця ін’єкції тощо; у разі виникнення їх слід негайно повідомити лікаря.

Підшкірні ін ’екції. У зв'язку з тим, що підшкірна жирова клітковина добре забез­ печена кровоносними судинами, для швидкої дії лікарської речовини застосовують підшкірні ін’єкції. Лікарські речовини, шо введені підшкірно, діють швидше, ніж ті, що введенні через рот, оскільки вони миттєво всмоктуються в рихлій підшкірній жировій клітковині і не чинять на неї шкідливої дії. Підшкірні ін'єкції проводять під кутом 45° до поверхні тіла (див. мат. 109) голкою найменшого діаметра на гли­ бину 15 мм і вводять до 2 мл лікарських препаратів. При підшкірному введенні ліків дитині слід ураховувати товщину підшкірної жирової клітковини і застосовувати відповідну голку (див. вище).

Підшкірно вводять здебільшого водні та олійні розчини лікарських засобів (олійний розчин камфори), суспензії (пролонговані форми інсуліну). При цьому в підшкірній жировій клітковині утворюється депо препарату, звідки він поступово усмоктується в кров. У разі підшкірного введення лікувальна дія розпочинається швидше, ніж у разі перорального застосування, ате повільніше, ніж при внутрішньом’язовому введенні (у середньому через 10—30 хв). Треба мати на увазі, ідо при шокових, колаптоїдних станах усмоктування ліків із підшкірної жирової клітко­ вини може різко сповільнюватись. Деякі лікарські засоби при підшкірному введенні спричинюють біль і погано розсмоктуються, що призводить до утворення інфільтра­ тів. При використанні таких препаратів, а також, коли необхідно отримати швид­ ший ефект, підшкірне введення замінюють внутрішньом’язовим.

Найзручнішими ділянками для підшкірного введення є:

• зовнішня поверхня плеча;

•підлопатковий простір;

•передньозовнішня поверхня стегна;

•бічна поверхня черевної стінки.

Уцих місцях шкіра легко береться в складку, до того ж, небезпека ушкодження кровоносних судин, нервів і окістя відсутня.

Не слід виконувати ін 'екції в місцях із набряклою або ущільненою підшкірною ж и­ ровою клітковиною.

329