Догляд за хворими Ковальова

Тема 19. Особливості гігієни новонароджених та дітей 1-го року життя і догляд за ними в стаціонарі.

Поняття про дезінфекцію та стерилізацію предметів догляду за дітьми

У разі госпіталізації дитини дозволяють користуватися індивідуальними предме­ тами догляду. Якщо таких немає, користуються посудом та предметами, що є у відділенні. Для запобігання поширенню інфекційних хвороб медичний персонал, який доглядає за дітьми 1-го року життя, повинен суворо виконувати правила об­ робки і стерилізації предметів догляду (термометрів, горщиків, іграшок, сосок, пля­ шечок, сповивальних столів тощо).

Для зберігання та дезінфекції термометрів у дитячому відділенні використову­ ють спеціальний контейнер, склянку чи скляну банку, на дно яких кладуть вату і наливають робочий розчин дезінфекційного засобу (дезоксон, максисан тощо). Час експозиції залежить від обраного дезінфекційного засобу. Після обробки медична сестра повинна вийняти термометр із посудини з дезінфекційним розчином, спо­ лоснути його в проточній воді і насухо витерти. До використання термометри збері­ гаються в спеціальному закритому посуді. Після чергового вимірювання температу­ ри термометр знову занурюють у дезрозчин. Допускається протирання термометрів одним із швидкодіючих дезінфекційних засобів (дезактин, бацилол).

N6! Для обробки термометрів слід використовувати спеціально для цього призна­ чені дезінфекційні засоби.

Занурювати в дезінфекційний розчин можна лише неушкоджений термометр.

Згідно із санітарно-гігієнічними нормами іграшки для використання в дитячому відділенні повинні бути безпечними для здоров’я дітей за своєю конструкцією, ва­ гою, розміром — відповідати морфофункціональним особливостям дітей тих віко­ вих груп, для яких вони призначені. Деталі іграшок (ігор), шо дотикаються до губ. та брязкальця мають бути виготовлені з матеріалів, що не вбирають вологу та легко дезінфікуються.

Зазвичай невеликі за розмірами іграшки повністю занурюють у робочий дезін­ фекційний розчин. Після цього їх промивають проточною водою протягом 3 хв. витирають і зберігають у закритій шухляді. Великі іграшки протирають ганчір'ям, змоченим розчином дезінфекційного засобу. М ’які іграшки чистять щіткою, яку теж змочують дезінфекційним розчином. Після цього іграшки промивають під про­ точною водою і висушують.

Посуд, який використовують для догляду та годування дитини (пляшечки, мен­ зурки. чашки тощо), має бути індивідуальним і ретельно оброблятися після кожно­ го використання. Якшо в дитини немає індивідуального посуду, використовують посуд, що є у відділенні.

Після годування порожні пляшечки замочують у 2 % розчині натрію гідрокар­ бонату, потім миють усередині спеціальною щіточкою, двічі споліскують гарячою водою. Чисті пляшечки ставлять на металеві сітки отвором донизу. Після стікання залишків води їх ставлять у сухожарову шафу на 50—60 хв для стерилізації. Пляшеч­ ки можна стерилізувати і кип'ятінням. Після миття їх помішають у спеціальну єм ­ кість, заливають теплою водою і кип'ятять протягом 20—25 хв. Охолоджують. Пере­ ставляють шипиями на сухий стерильний піднос і ставлять отвором донизу, накри­ вають чистою серветкою. У такому вигляді зберігають до наступного використання.

Соски після кожного годування миють у проточній воді і кип’ятять протягом 10— 15 хв. Соски загального використання після годування спочатку очищують від

311

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

залишків молочної суміші або молока, потім знежирюють шляхом замочування у 2 % розчині натрію гідрокарбонату або в одному із спеціально призначених для цього засобів, добре споліскують і знезаражують шляхом кип'ятіння протягом ЗО хв. Соски зберігають у стерильному, шільно закритому скляному посуді.

Після огляду кожної дитини або гігієнічних процедур молодший медичний пер­ сонал обробляє сповивальний столик, а також предмети, яких торкався хворий (клейончасту подушку і матрац, клейонки) і меблі (кушетки, стільці та ін.), 2 % розчином хлорантоїну або іншим дезінфекційним засобом. Простирадла, шо їх ви­ користовують для догляду, після кожної хворої дитини також перемінюють.

Судна, горщики після кожного використання миють гарячою водою з мийним засобом, потім обробляють спеціальними дезінфекційними засобами відповідно до інструкції до застосування.

Перелік дезінфекційних розчинів, шо їх дозволено до застосування в Україні, наведено в Додатку 5.

Контрольні питання

1. О собиста гігієна дітей залеж но від статі та віку із дитячому стаціонарі.

2.Період новонародж еності.

3.Адаптація н овонародж ених дітей.

4.О бробка пупкової ранки.

10. Поняття про дезінфекцію та стерилізацію предметів догляду за дітьми (обробка мензурок, горщиків, іграшок, пляшечок, термометрів, сповивальних столів після користування ними).

312

Т е м а 20

ГІГІЄНІЧНІ ТА ЛІКУВАЛЬНІ ВАННИ. ДОГЛЯД ЗА ДІТЬМИ З ГАРЯЧКОЮ.

ЗАСТОСУВАННЯ КЛІЗМ У ДІТЕЙ

Гігієнічні та лікувальні ванни

Ванни — це водні процедури, що їх застосовують з гігієнічною, лікувальною чи профілактичною метою.

Ванни можуть бути загальні, коли у воду занурюється все тіло, та місцеві — за­ глиблення певної частини тіла. Місцеві ванни застосовують при захворюваннях ди ­ хальних органів, опорно-рухового апарату.

Відповідно до складу ванни поділяють на прісні, ароматичні, лікувальні, міне­ ральні тощо. У механізмі дії ванни має значення вплив на шкіру температурного,

NB! Якщо під час прийняття ванни дитина зблідла, скаржиться на запаморочення, її терміново виймають із ванни, вкладають на кушетку, піднявши ножний кінець, да ­ ють понюхати нашатирний спирт, труть скроні тампоном, змоченим нашатирним спиртом, обов ’язково кличуть лікаря.

Гігієнічні ванни. Першу гігієнічну ванну новонародженому проводять після від­ падання пупкового канатика та епітелізації пупкової ранки (7—10-й день життя). Протягом перших 6 міс. дитину бажано купати щодня, з 6 до 12 міс. — через день, надалі — двічі на тиждень, але можна й частіше. Заздалегідь підготовляють рушник і одяг, шоб відразу після купання дитину обсушити й одягти, не охолоджуючи її. Якщо температура повітря в приміщенні нижча ніж 22 °С, одяг зігрівають. Перед купанням на дно ванночки кладуть пелюшку, наливають спочатку гарячу, потім холодну воду, доводячи її до 37 °С. Для вимірювання температури води користують­ ся водяним термометром.

Якшо пупкова ранка ще не загоїлась чи є якісь висипання на шкірі, у воду для купання додають декілька крапель заздалегідь підготовленого міцного розчину калію перманганату до отримання блідо-рожевого кольору води.

Окрім того, купати дитину можна у відварах трав: чистотілу, череди, ромашки та ін. (див. нижче). Протягом 1-го місяця життя, а також за наявності попрілості чи проявів дерматиту, купати бажано в перевареній воді.

Купають дитину увечері перед годуванням, але можна й в інший час, який є зручним для членів родини. В умовах стаціонару купання дитини є складовою ліку­ вального процесу. Гігієнічну ванну, положення дитини у ванні і тривалість купання визначає лікар індивідуально залежно від стану дитини. Після процедури медична сестра обов’язково робить відмітку в листку призначень.

313

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

Техніка купання. Для купання необхідно маги ванночку, дитяче мило, м ’яку губку або фланелеву рукавичку, водяний термометр, глечик з теплою водою (37 °С) для споліскування дитини, пелюшку, простирадло. Перед кожним купанням ван­ ночку миють щіткою з милом і споліскують холодною водою, а потім ошпарюють окропом. В умовах стаціонару ванночку після купання обробляють дезінфекційним розчином і споліскують гарячою водою. Зберігати ванночку ліпше у вертикальному положенні і використовувати виключно для купання дитини.

Малюка роздягають (у перші місяці життя дитину занурюють у пелюшці) й опускають у ванночку так, щоб верхня частина грудей була над водою. Голівка ди ­ тини лежить на лівому передпліччі матері або того, хто купає дитину; долонею під­ тримувати дитину за ліве плече. Правою рукою обережно поливають тіло дитини водою. Для намилювання використовують м ’яку фланелеву рукавичку. Дітей пер­ шого півріччя купають у положенні лежачи, другого півріччя — сидячи.

Дитяче мило або дитячий шампунь застосовують після 6 міс. 1—2 рази на тиж ­ день. За наявності на шкірі голови себорейних кірочок бажано перед купанням на 15—20 хв змастити голову дитячою олією або стерильною олією рослинного поход­ ження. Спочатку миють голівку, потім тулуб, руки, пахову ділянку, ноги. Тривалість купання становить у середньому: до 6 міс. — 3—5 хв, від 6 до 12 міс. — 10—15 хв, надалі — 15—20 хв. Залежно від стану малюка і його ставлення до процедури три­ валість гігієнічної ванни може бути більшою. Після купання дитину споліскують чистою водою, швидко загортають у пелюшку чи рушник (для дітей 1-го місяця життя — завчасно зігріту) та обсушують промокальними рухами. Якщо дитина схильна до попрілостей, з профілактичною метою змазують під пахвами і пахову ділянку спеціальною дитячою олією або дитячим кремом. Це зменшує контакт шкі­ ри з фізіологічними виділеннями (калом, сечею, потом). Здорову дитину достатньо лише добре обсушити. У новонародженого після купання ретельно оглядають пуп­ кову ранку і за необхідності обробляють її 1 % спиртовим розчином брильянтового зеленого. Потім дитину одягають і вкладають у ліжко.

Старшим дітям гігієнічну ванну проводять один раз на тиждень, за необхідності — частіше. Цього ж дня перемінюють постільну і натільну білизну, одяг.

Лікувальні ванни. До лікувальних ванн належать такі, дія яких на організм відбу­ вається у вигляді різноманітних лікувальних чинників. Механізм дії цих ванн ви­ значається впливом температурного, механічного та хімічного подразників і зале­ жить від різниці температури тіла й води, площі контакту, а також від дії речовин, які розчинені у воді.

Прісні теплі ванни справляють заспокійливу, судинорозширювальну дію, поліп­ шують кровообіг та функцію дихання, нормалізують сон. Показання: рахіт, алергійний дерматит, шкірні захворювання, хвороби нирок, пневмонія, невроз, спастичні закрепи, порушення опорно-рухового апарату. Температура води — 38 °С. Три­ валість — 5—15 хв. На курс — 8—10—15 процедур через день.

Загальні гарячі ванни. Показання: як складова лікувальних заходів при пневмонії, бронхіті, нефриті та ін. Протипоказання: тяжкий стан дитини, серцева недостатність, підвищена температура тіла.

Техніка приймання: дитину поміщають у ванну температури води 36—37 °С. Потім поступово тонкою цівкою у ножний кінець ванни підливають гарячу воду, постійно помішуючи. Температуру води доводять до 40 °С. Тривалість ванни — 2— 5 хв. На голову дитини можна покласти прохолодну (30 °С) хустинку. Унаслідок такої ванни шкіра дитини стає яскраво-рожевого кольору. Після ванни дитину

314

Тема 20. Гігієнічні та лікувальні ванни. Догляд за дітьми з гарячкою. Застосування клізм у дітей

споліскують чистою теплою водою, обсушують і переносять у заздалегідь нагріте ліжко. Ця ванна є сильнодіючим температурним подразником, спричинює різку реакцію організму: прискорює пульс та дихання. Тому медична сестра повинна пильно стежити за станом дитини.

Сидяча ванна: у воду занурюють сідниці, нижню частину живота і верхню час­ тину стегон; ноги містяться зовні. Застосовують при захворюваннях сечової систе­ ми; температура води — 37—38 °С.

Ручна ванна: одну або обидві руки дитини до ліктя занурюють у посудину з во­ дою температури 36—37 °С. Поступово підливають гарячу воду, доводячи темпера­ туру її до 40 °С. Такі ванни застосовують при захворюваннях дихальних органів. Тривалість — 10—15 хв.

Ножна ванна: у емальоване відро або іншу ємкість наливають воду температури не нижче 36—37°С. У неї опускають ноги дитини і повільно обережно підливають гарячу воду, доводячи до температури 40 °С. Тривалість процедури — 10—15 хв, після чого ноги насухо витирають, надягають бавовняні шкарпетки, поверх них — вовняні. Дитину вкладають у ліжко напівсидячи і тепло вкривають.

При проведенні ручної і ножної ванни для посилення відволікальної дії і за відсут­ ності алергії в дитини у воду можна додати суху гірчицю (100 г гірчиці на 10 л води).

Гірчичні ванни: 40—50 г сухої гірчиці на 10 л води. Показання: пневмонія, брон­ хіт, інші захворювання органів дихання. Протипоказання: алергійні захворювання. Тривалість — 5—6 хв. Температура води — 37—38 °С. Після ванни дитину споліску­ ють чистою теплою водою, обсушують і переносять у заздалегідь нагріте ліжко. Слід зауважити, що гірчичні ванни дедалі все рідше застосовують у педіатрії: подразлива дія гірчиці може негативно позначитися на загальному стані малюка, можливі алергій­ ні реакції (особливо у дітей, схильних до алергії).

Крохмальні ванни: 100 г очищеного картопляного крохмалю на 10 л води. Пока­ зання: атопічний дерматит та інші захворювання шкіри. Проводять для усунення сверблячки і подразнення. Після ванни дитину не споліскують. Температура води — 37 °С, тривалість — 7—10 хв. На курс — 8—10 ванн.

Сольові (хлоридно-натрієві) ванни: 50—100 г солі (ліпше морської) на 10 л води. По­ казані дітям старшим 6 міс. при рахіті в період реконвалесценції, гіпотрофії. Для роз­ чинення солі її кладуть у ванну в марлевому мішечку. Температура води для дітей віком

нижчої за початкову. Протипоказання: не проводять ослабленим або виснаженим ді­ тям, дітям із захворюваннями шкіри (атопічний дерматит у стадії мокнуття, гострі алергійні реакції та ін.), а також дітям із неврівноваженою нервовою системою.

Хвойні ванни: 1 столова ложка (20 мл) хвойного екстракту на 20 л води. П ока­ зання: рахіт, безсоння, неврози, ревматизм, гіпотрофія, захворювання органів ди ­ хання в період одужання. Температура води — 36—37 °С, тривалість — 5—7—10 хв. На курс — 15—20 ванн через день. Після ванни дитину обливають водою темпера­ тури на 1 °С нижчою за початкову.

Ванни з калію перманганатом. Показання: гноячкові та інші запальні захворю­ вання шкіри. Справляють дезінфекційну і підсушувальну дію. Температура води — 36—37 °С. На курс — 5—6 ванн. Додають 5 % розчин калію перманганату з розра­ хунку 5 мл розчину на 10 л води (до блідо-рожевого кольору води).

N6! Не слід кристалічний калію перманганат розводити безпосередньо у ванні! Кристали можуть спричинити некроз шкіри!

315

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

Догляд за дітьми з гарячкою

У дітей, на відміну від дорослих, підвищення температури тіла відбувається частіше, що пов’язано з особливостями терморегуляції. ГІри адекватності процесів теплопродукції і тепловіддачі більшість дітей добре переносять підвищення темпе­ ратури тіла до 38,5 °С. Проте висока температура тіла (38 °С і вище) може супровод­ жуватися погіршенням загального стану дитини, відмовою від їжі, появою сонли­ вості або підвищеної збудливості, блюванням, судомами. Найчастіше це спостеріга­ ють у недоношених, дітей, які перенесли внутрішньоутробну інфекцію, гіпоксію, перинатальне ураження ЦНС тощо.

Оскільки температурна реакція відображує ступінь реактивності організму хво­ рого, вона є цінним показником його стану в боротьбі з інфекцією. У кожному випадку слід оцінювати характер перебігу гарячки та її значення для організму ди ­ тини, обов’язково враховуючи при цьому час уживання жарознижувальних засобів.

Температуру тіла в дітей вимірюють зазвичай у пахвовій ямці електронним (мал. 104) або ртутним термометром протягом 10 хв. Можна вимірювати у паховій ділянці, прямій кишці, ротовій порожнині. Показання термометра у прямій кишці будуть на 0,2—0,5 °С вищими, ніж у пахвовій ямці. За наявності уражень шкіри (попрілості, алергійні або гноячкові висипання) температуру вимірюють у прямій кишці або ро ­ товій порожнині (див. мат. 104). При цьому ртутний термометр не застосовують.

Кратність вимірювання температури тіла залежить від стану дитини та перебігу хвороби і визначається лікарем. За необхідності температуру тіла вимірюють кожні 2—3 год. Тяжкохворим можна вимірювати температуру під час сну. Результати тер­ мометрії заносять у температурний листок.

Догляд за дітьми з гарячкою залежить від характеру гарячки і реакції організму дитини на підвищення температури.

Заіежно від ступеня підвищення температури тіла розрізняють її типи: субфебрильна — 37,1—38 °С; фебрильна — 38,1—38,9 °С, висока фебрильна (піретична) — 39—40,5 °С, гіперпіретична — виша 40.5 °С.

Якщо теплопродукція відповідає тепловіддачі, шкіра дитини яскраво-рожевого кольору, помірної або підвищеної вологості, кінцівки теплі на дотик. Ця гарячка має назву “рожева” або “червона” . Зазвичай при цьому типі температурної реакції загальний стан дитини і її поведінка порушені мало. Окрім призначених лікарем медикаментозних засобів, корекції температурної реакції дитині обов’язково слід забезпечити спокій, зволожувати повітря, уживати достатню кількість рідини.

Мал. 104. Способи вимірювання температури тіла:

а — пахвовий; б — ротовий; в — ректальний

316

Тема 20. Гігієнічні та лікувальні ванни. Догляд за дітьми з гарячкою. Застосування клізм у дітей

Слід пам'ятати, що підвищення температури тіла на І °С потребує додаткового введення рідини з розрахунку 10 мл на І кг маси тіла дитини. Рідину типу охолодже­ ного (теплого) неміцного чаю, компоту, морсу, регідратаційних розчинів ("Регідрон”, ‘‘Електроліт Хумана") давати невеликими порціями з урахуванням стану ма­ люка, шоб не спровокувати блювання. Для посилення тепловіддачі дитину звільня­ ють від тісного одягу або роздягають. Дитину можна злегенька обтерти теплою (але не холодною!) водою, а за призначенням лікаря — поставити прохолодну клізму. У разі застосування фізичних методів охолодження обов'язково слід стежити за ста­ ном шкіри, тобто за реакцією судин шкіри на дію холодового чинника. Якщо дити­ на у памперсі, його треба зняти, оскільки він покриває майже третину поверхні тіла і може порушити процес тепловіддачі.

Якщо на тлі підвищення температури тіла відбувається централізація кровообігу і спазм судин шкіри, у дитини спостерігають озноб, блідість, мармуровий малюнок шкіри, ціаноз губ і кінцівок, біль голови, погіршення загального стану; кінцівки холодні на дотик. Це так звана "білсГ гарячка, при якій відбувається підвищення процесів теплопродукції і неадекватність процесів тепловіддачі.

Догляд за такими дітьми окрім дбайливого ставлення і створення комфортних умов повинен включати заходи, які сприяють нормалізації процесів теплопродукції і тепловіддачі. Передусім необхідно ліквідувати спазм периферійних судин. Для цьо­ го поряд із напуванням теплим питвом дитину на короткий час укривають ковдрою, до кінцівок прикладають теплу грілку (температура води 37—38 °С), що сприяє роз­ ширенню кровоносних судин шкіри і поліпшенню тепловіддачі. Після припинення ознобу і нормалізації кольору шкіри дитину одягають відповідно до її самопочуття і температури зовнішнього середовища. Якщо матюк спітніє, його перевдягають у сухий одяг. Жарознижуваїьні і спазмолітичні препарати дають за призначенням лікаря.

До патологічних варіантів гарячки наїежить гіпертермічний синдром, який ха­ рактеризується швидким і неадекватним підвищенням температури тіла, що супровод­ жується порушенням мікроциркуляції, метаболічними зрушеннями, дисфункцією ж ит­ тєво важливих органів і систем, яка прогресивно наростає.

Діти з гіпертермічним синдромом потребують невідкладної допомоги, тому з появою перших його ознак медичний гіерсонат повинен негайно повідомити лі­ каря.

Під час підвищення температури тіла особливого догляду потребують діти пер­ ших місяців життя, недоношені, а також з ураженнями нервової системи, оскільки незрілість центру терморегуляції в таких дітей спричинює появу фебрильних судом.

Зниження температури тіла може бути критичним, тобто швидким від високої до низької, або літичним, тобто поступовим. При критичному зниженні температу­ ри тіла у дитини з’являються слабість, рясний піт. похолодання кінцівок, нитко­ подібний пульс. У цьому разі хвору дитину обкласти теплими грілками, напоїти солодким теплим чаєм, перевдягти в чисту суху білизну. Поступове зниження тем­ ператури тіла супроводжується помірною слабістю та зволоженням шкіри.

Харчування дітей з високою температурою має відповідати віку, а їжа — легко засвоюватися і бути рідинної консистенції. Слід зважати на апетит дитини та її здат­ ність до споживання їжі.

При вимушеному або пасивному положенні в ліжку дитину, в якої гарячка, треба частіше повертати, розправляти складки на білизні, за необхідності — прово­ дити належні гігієнічні процедури.

317

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

Переміна натільної та постільної білизни, забезпечення фізіологічних випорожнень

Догляд за дитиною в стаціонарі є невід’ємною частиною лікувального процесу, від якого залежить успіх лікування. Поряд з іншими гігієнічними заходами він пе­ редбачає регулярну переміну постільної білизни, у відділенні не роблять один раз на 7—10 днів або в міру забруднення. Зазвичай це проводять після гігієнічної ванни; при тяжкому стані дитини і суворому ліжковому режимі — після належних гігієніч­ них процедур. Якщо хвора дитина споживає їжу в ліжку, то білизну необхідно пере­ стеляти щоразу після 'їди, щоб видалити крихти, рештки їжі, розправити складки. Переміна постільної білизни включає переміну простирадл, наволочок, підковдри. Ковдра має бути із натуральної тканини, оскільки вона добре провітрюється і дезінфікується. На неї надягають підковдру; улітку використовують тканинні ковдри.

Методика переміни постільної білизни. Якщо хворий може сидіти, медична сест­ ра пересаджує його з ліжка на стілець і перестеляє постіль. Переміну білизни у хворих дітей старшого віку, в яких суворий постільний режим, проводять двома способами:

1-й — брудне простирадло скочують валиком від голови і від ніг, а потім вида­ ляють. Чисте простирадло, скочене з двох боків, як бинт, підводять під крижі хворої дитини і розправляють по всій довжині ліжка;

2-й — хвору дитину переміщують на край ліжка, брудне простирадло скочують по довжині, на звільненому місці розправляють чисте; на нього перекладають хво­ рого, знімають брудне простирадло і розправляють чисте.

Водночас із переміною постільної білизни перемінюють натільну. Діти старшо­ го віку, в яких задовільний стан, перевдягаються самостійно, а хворим молодшого віку допомагають середні або молодші медичні сестри. Під час переміни натільної білизни тяжко хворій дитині, яка на суворому ліжковому режимі, медична сестра бере за край сорочки, знімає її через голову, а потім вивільнює руки, чисту білизну надягає у зворотній послідовності. Якщо у хворого ушкоджена рука, спочатку зні­ мають рукав зі здорової руки, а потім із хворої. Сорочку надягають спочатку на хвору руку, а потім на здорову.

Брудну (окремо постільну й натільну) білизну збирають у пластмасові ємкості з кришками або клейончасті (поліетиленові) мішки і виносять із палати у спеціальну кімнату. У відділенні має бути запас чистої білизни на добу. Несвоєчасна і неправиль­ на переміна білизни, зокрема постільної, спричинює виникнення пролежнів.

Забезпечення фізіологічних випорожнень. У педіатричному відділенні щодня спос­ терігають за випорожненнями хворих з відповідною реєстрацією в історії хвороби. Медична сестра повинна щодня підраховувати кількість випорожнень у дитини, оцінювати характер їх (кашкоподібні, оформлені, розріджені), своєчасно поперед­ жувати лікаря про патологічні домішки в них, почастішання чи відсутність випо­ рожнень; дані записувати в листок призначень.

Щ об запобігти попрілості, після кожного випорожнення і сечовипускання ре­ комендується дитину підмивати теплою проточною водою; дівчаток — спереду на­ зад, щоб калові маси разом із водою не потрапили в статеві органи. Для ретельні­ шого очищення шкіри застосовують ватні тампони. Після підмивання обережно промокальними рухами просушують шкіру м ’якою пелюшкою; при проблемах, що виникають під час догляду за шкірою дітей грудного віку, усі природні складки ш кі­

318

Тема 20. Гігієнічні та лікувальні ванни. Догляд за дітьми з гарячкою. Застосування клізм у дітей

ри змащують спеціальною олією для дітей або стерилізованою олією рослинного походження; можна також користуватися дитячим кремом. Засоби для обробки шкіри підбирають індивідуально.

Якщ о у дитини старшого віку суворий постільний режим, їй підкладають судно (емальоване чи гумове) або сечоприймач (одноразовий, емальований або скляний). Дитина, якій дозволено вставати, повинна користуватися індивідуальним горщи­ ком, який ставлять під ліжко. Якщо дитина не контролює фізіологічні відправлен­ ня, що пов’язано з віковими особливостями або з її тяжким станом, використову­ ють марлеві або одноразові підгузники (памперси), які підбирають відповідно до віку дитини і своєчасно змінюють. Слід пам’ятати, що застосування одноразових підгузників не застерігає від попрілості.

Профілактика і лікування пролежнів у дітей різного віку

Пролежні — це дистрофічні або виразково-некротичні зміни м ’яких тканин (шкіри і підшкірної жирової клітковини), які виникають у місцях постійного або тривалого тиснення. Частіше пролежні виникають в ослаблених дітей, які на суво­ рому ліжковому режимі. Ділянки локалізації — крижі, лопатки, лікті, п ’яти, місця здавлювання м ’яких тканин між поверхнею ліжка і кістковим виступом.

Появу пролежнів спричинює поганий догляд за шкірою, незручне ліжко, н е­ своєчасне перестеляння постільної білизни, що призводить до порушення кровообі­ гу в шкірі. У дітей грудного віку пролежні виникають найчастіше при тяжких пору­ шеннях нервової системи.

В утворенні пролежнів є певна послідовність. Спочатку з ’являється блідість шкіри, яка пізніше змінюється почервонінням, набряком і відшаруванням епідермі­ су. Поява пухирців і некрозу шкіри свідчить про більш виражені місцеві порушення і може були наслідком недооцінювання медичним персоналом первинних симпто­ мів пролежнів. У тяжких випадках змертвіти можуть не тільки м ’які тканини, а й надкісниця і поверхневий шар кісткової тканини. Швидке приєднання інфекції мо ­ же призвести до сепсису.

До профілактичних заходів, спрямованих на запобігання пролежням, належать часте повертання хворої дитини на бік (якщо дозволяє її стан), щоденне часте стру­ шування крихт, усунення складок на натільній і постільній білизні, протирання шкіри дезінфекційними засобами: розчин етилового спирту з теплою водою (1 сто­ лова ложка на 100 мл води), розчин столового оцту (1 столова ложка на 300 мл во­ ди), камфорний спирт та ін.; допустиме протирання теплою водою. Протирають шкіру за вухами, шию, спину, ділянку сідниць, передню частину грудної клітки, пахвові і пахові складки, складки на руках і ногах. Потім шкіру витирають насухо в тому ж порядку. Після кожного акту дефекації та сечовипускання хворого обов’язково підмивають.

Тяжкохворим, які тривалий час перебувають у положенні лежачи, слід підкла­ дати спеціальні пристосування для зменшення тиснення на найбільш уразливі щодо появи пролежнів ділянки тіла, наприклад гумовий (надувний) круг, обгорнений пе­ люшкою, який підкладають так, щоб крижі містилися в просвіті круга. Використо­ вують спеціальні надувні матраци — “аеропаги” з гофрованою поверхнею і подаван­ ням повітря через спеціальні отвори у певній послідовності, завдяки чому тиснення на окремі ділянки тіла почергово змінюється. Якщо з’являється гіперемія шкіри, цю

319