ТЕМА №2

 

Структура і функції терапевтичного відділення. Основні обов'язки молодшої медсестри. Організація відвідування хворих. Приготування дизинфікуючих розчинів.Оцінка стану хворого. Розпитування та загальний огляд. Положення в ліжку, огляд слизових та шкіри.Термометрія. Типи температурних кривих.

 

Терапевтичне відділення стаціонару призначене для консервативного лікування хворих із захворюваннями внутрішніх органів. У лікарні можуть функціонувати спеціалізовані (кардіологічне, гастроентерологічне, пульмонологічне та ін.) і загальнотерапевтичні відділення. До складу терапевтичного відділення лікарні входять такі приміщення: палати для хворих, санітарний вузол (ванна, душ, туалет), буфетна кімната для роздачі їжі і столова для хворих, процедурна кімната для виконання ін'єкцій та інших діагностичних і лікувальних маніпуляцій (пункції, огляд хворого консультантами-фахівцями), кімната, призначена для постановки клізм, кімнати для зберігання білизни, ординаторська, кабінет старшої медичної сестри.

У профільному терапевтичному відділенні можуть виділятися окремі кімнати для проведення діагностичних процедур залежно від спеціалізації відділу. Холи у відділенні використовують для відпочинку хворих. У загальнотерапевтичному відділенні палатна медична сестра наглядає за 25-30 хворими (сестринський пост). Робоче місце медичної сестри розміщують недалеко від обслуговуваних палат. Тут є стіл, шафа для зберігання ліків і інструментарію, сейф для зберігання сильнодіючих і наркотичних середників, холодильник для зберігання засобів, що швидко псуються, пересувний столик для роздачі ліків. Пост медичної сестри оснащений телефоном, настільною лампою, щитком сигналізації викликів з палат, умивальником. Чергова медична сестра повинна мати список телефонів усіх підрозділів лікарні, включаючи господарські служби. Якщо у відділенні не виділено окремого процедурного кабінету для виконання ін'єкцій, то на посту є столик, на якому готуються інструменти до маніпуляцій, а також розміщують бікси зі стерильним матеріалом та шприцами.

Розпорядок дня в лікарні характеризується чітким чергуванням у часі сну, прийому ліків і їжі. Діяльність, що протікає у передбачуваному ритмі, створює сприятливі умови організації обслуговування хворих медичним персоналом. Будять хворих у більшості лікувальних закладів о 7 год ранку. Після термометрії хворі самостійно або з допомогою медичного персоналу здійснюють ранковий туалет. Потім хворі виконують гігієнічну гімнастику в літній час на терасі або в лікарняному парку. У цей час персонал проводить прибирання і провітрювання палат. Потім медична сестра роздає ліки, хворі снідають і залишаються в палатах до обходу лікаря. Після обходу хворі отримують призначення, проходять обстеження і консультації в інших відділеннях. Якщо залишився вільний час, то хворий може використати його для прогулянки у парку. Тривалість і відстань прогулянки дозується лікарем, який записує ці відомості в історію хвороби, так само як дозвіл приймати повітряні або сонячні ванни.

Хворі отримують ліки і обідають. Потім для них влаштовують післяобідній відпочинок і сон. Після денного відпочинку дозволяють відвідування хворих родичами. Виконують лікарські призначення і вимірюють температуру. Після вечері хворі зайняті читанням, переглядом телевізійних програм, рукоділлям. Хворі виконують процедури вечірнього туалету і о 22 год лягають спати. У відділенні залишають тільки чергове світло.

Хворого знайомлять із внутрішнім розпорядком лікарні під час госпіталізації в приймальному відділенні. Крім того, в лікувальному відділенні у доступному місці вивішують розпорядок дня. Дотримання хворими вимог лікарняного режиму полегшує організоване, рівномірне, комплексне обслуговування їх медичним персоналом.

У рамках загальнолікарняного режиму лікар встановлює індивідуальний руховий режим із врахуванням особливостей захворювання хворого. Виходячи з діагнозу захворювання, лікар призначає руховий режим, який записує в історію хвороби і в листок лікарських призначень. При суворому ліжковому режимі хворому не дозволяється навіть повертатися в ліжку. При ліжковому режимі дозволяють рухи, що забезпечують самообслуговування хворого в ліжку. Палатний (напівліжковий) режим дозволяє хворому ходити в палаті, в маніпуляційний кабінет, в туалет. Хворі, яким призначений вільний режим, можуть більшу частину дня ходити у відділенні, прогулюватись у лікарняному парку. Руховий режим визначає об'єм заходів догляду, що виконуються медичним персоналом.

Прийом та передача чергування. Медична сестра не має права залишити пост, поки не прийде її зміна. Медична сестра, яка прийшла на зміну, разом з сестрою, що закінчила чергування, обходять палати, особливу увагу приділяючи тяжкохворим, хворим з лихоманкою. Медична сестра, яка здає чергування, повідомляє про зміни у стані цих хворих за час минулого чергування, викладає об'єм призначень лікаря і ступінь їх виконання, об'єм обстежень, особливо застерігаючи про ті, які мають бути виконані вже при чергуванні наступної зміни. Сестра, яка заступає на чергування, повинна прийняти: медичні інструменти і лікарські засоби, ліки у сейфі за списком А і Б і ключі від сейфа (прийом і передачу наркотичних середників підписують у журналі обліку наркотичних засобів); за журналом призначень - всі виписані маніпуляції, консультації, лабораторні та інструментальні методи обстежень, призначені хворим. У "Журналі прийому і передачі чергувань" вказують загальну кількість хворих, їх переміщення, прізвища виписаних хворих, з лихоманкою, і хворих, які потребують нагляду (тяжкохворі); термінові призначення, кількість і технічний стан медичних інструментів і предметів догляду. У цьому журналі обидві медичні сестри підписуються про передачу і прийом чергування.

Вранці передача чергування закінчується на ранковій нараді в присутності старшої сестри і завідувача відділення. Особливо контролюють виконання забору матеріалів для досліджень та підготовки хворих до лабораторних та інструментальних обстежень. Це має значення для своєчасного виконання призначених лікарями обстежень.

Вранці перед передачею чергування медична сестра заповнює "Листок обліку руху хворих і ліжкового фонду стаціонару" (Ф. 007-у). Ці відомості старша сестра дублює в "Стаціонарному журналі", в якому відмічено паспортні відомості хворого, діагноз, тривалість перебування його у відділенні у ліжко-днях, номер карти стаціонарного хворого і номер листка непрацездатності.

На основі "Листка лікарських призначень" медична сестра виписує вимогу на харчування хворих (Ф. 1-84) у двох екземплярах - для харчоблоку лікарні і столової відділення. У порційній вимозі вказують число хворих на кожний дієтичний режим, а також перелік додаткових продуктів харчування і прізвища хворих, яким вони призначені.

Палати лікувального відділення мають бути просторими, світлими, розрахованими на 2-4 хворих. Відстань між ліжками не менша 1 м, щоб зручно було при транспортуванні хворого і проведенні лікувальних маніпуляцій. На одне ліжко в палаті припадає 6,5-7,5 м2 площі, висота приміщень повинна бути не менше 3-3,5 м. Палати повинні мати достатню кубатуру (22-25 м3 на одного хворого), вікна, зорієнтовані на південь чи південний схід для достатнього проникнення сонячного світла. Площа вікон має складати не менше 1/6 площі підлоги. Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Стіни палат фарбують у спокійні світлі кольори олійними фарбами. Обов'язковою є наявність сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще - двобічного зв'язку хворого та чергової сестри. Підлогу вкривають лінолеумом. Батареї краще встановити гладенькі, що полегшує прибирання. Палати оснащують тільки необхідними меблями: ліжка для хворих, біля кожного ліжка тумбочка і стілець. У палаті може бути один стіл загального користування, шафа чи вішак для одягу, холодильник для зберігання продуктів, які хворі отримують з передачами від відвідувачів. Ліжко хворого має бути металевим або дерев'яним з пружинною сіткою, поверх якої кладуть матрац. Ніжки ліжка обладнані коліщатками, що полегшує їх пересування. Кожне ліжко має матрац, простирадло, дві подушки, ковдру з підковдрою та рушник. Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які дають змогу змінювати положення хворого (рис. 2.4). Біля кожного ліжка має бути вмонтована кнопка сигналізації для зв'язку з медичною сестрою.

Прибирання приміщення палати проводять не менше двох разів на день - зранку і ввечері - вологим методом із застосуванням дезінфікуючих засобів. Перед прибиранням у палаті відчиняють кватирку для провітрювання. Хворих, які на час прибирання залишаються в палаті, накривають ковдрою. Ганчіркою, змоченою дезінфікуючим розчином (0,2 % розчином хлорного вапна), двічі протирають предмети та меблі, що є у палаті, підвіконня, при-ліжкові тумбочки, плафони, ліжка, стільці. Потім цим же розчином миють підлогу. Відра, ганчірки, щітки мітять і застосовують окремо для палат, їдальні, коридора. Після використання їх замочують на 60 хв у 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна.

Хворим, які перебувають на стаціонарному лікуванні, щотижня проводять гігієнічну ванну чи душ. Хворого не слід залишати без нагляду. Ванне приміщення не повинно закриватися зсередини. Для профілактики травм використовують дерев'яні настили. Кахляна підлога повинна бути сухою. Санітарка стежить за температурою води у ванні, допомагає хворому митися, сполоскатися, витерти тіло і вдягнути чисту білизну. Медична сестра записує дату гігієнічної ванни в температурному листку.

 

 

Рясне потовиділення веде до відкладання на шкірі продуктів обміну і відтак подразнення її. При підвищеній пітливості необхідно частіше змінювати білизну, обтирати шкіру сухим теплим рушником. Шкіру лежачих хворих обтирають підігрітою сумішшю води з камфорним спиртом, оцтом чи одеколоном (1-2 столові ложки на 0,5 л води). Під простирадло стелять клейонку. На табуретку поруч з ліжком ставлять підігрітий розчин у мисці. При надмірному забрудненні шкіри готують дві миски (одна з мильною водою, друга - з антисептичним розчином). Серветку чи рушник змочують у воді, відтискають і обтирають шкіру послідовно від потилиці і шиї до сідниць і промежини. В тому ж порядку шкіру витирають. Потім змінюють постільну білизну і одягають натільну.

Хворих, котрі страждають від нетримання сечі і калу, потрібно двічі на день підмивати. Для цього готують теплу воду чи слабкий розчин калію перманганату в кухлі Есмарха з гумовою трубкою або у дзбані, підкладне судно, клейонку, корнцанг і ватні тампони. Хворий лежить на спині з розведеними і зігнутими у колінах ногами. Під сідниці підстеляють широку клейонку і підкладають судно. Струмінь води з кухля Есмарха спрямовують на промежину. Ватним тампоном, затиснутим корнцангом, 1-2 рази проводять у напрямку від статевих органів до відхідника, після чого шкіру висушують, проводячи сухим тампоном в тому ж самому напрямку. За наявності в пахових ділянках попрілості для обробки шкіри використовують будь-яку рослинну олію, дитячий крем, дитячу присипку. Ноги миють 1-2 рази на тиждень, поставивши миску з водою в ліжко на підстелену клейонку. Особливу увагу при цьому звертають на міжпальцеві складки, які після миття з милом старанно осушують для профілактики грибкових захворювань.

У тяжкохворих, які тривалий час перебувають в одному положенні, можуть з'явитися пролежні, тобто поверхневе або глибоке змертвіння м'яких тканин. Локалізуються пролежні в місцях, де немає м'язового прошарку між шкірою і кістками, частіше на крижах, лопатках, п'ятах, ліктях. Волога шкіра, глибокі порушення обмінних процесів в організмі (наприклад, при цукровому діабеті), тяжкі розлади мозкового кровообігу сприяють швидкому утворенню пролежня. Тиск на тканини більшою мірою порушує венозний кровообіг. Виділяють три стадії в розвитку пролежня: венозного застою крові, змертвіння тканин і загоєння.

 

Загалом первинна та вторинна медична допомога зосереджують у нас 90 % обсягу амбулаторно-поліклінічної та 80 % обсягу стаціонарної роботи.

Лікування хворих у стаціонарі ведуть лікарі — ординатори. За існуючими сьогодні нормативами на 1 посаду лікаря припадає пересічно 25 ліжок. Кожне спеціалізоване відділення очолює його завідувач.

Основним помічником завідувача відділення є старша медична сестра, яка призначається із числа найбільш досвідчених і кваліфікованих медичних сестер.

У зв'язку з реформою сестринської освіти України на ці посади бажано призначати осіб з бакалаврською медсестринською освітою.

Основними функціональними обов'язками старшої медсестри є:

—раціональна організація праці середнього медперсоналу шляхом його правильного розподілу і ефективного використання малої механізації;

—складання щомісячних графіків чергувань медперсоналу і табелів, своєчасної заміни медсестер і санітарок на період їх тимчасової відсутності;

—контроль за правильністю обліку, зберігання і використання дефіцитних, сильнодіючих, отруйних і наркотичних медикаментів;

—контроль за складеними палатними медсестрами вимогами на медикаменти, медичний інструментарій, перев'язувальний матеріал, інструменти та засоби догляду за хворими, візування їх;

—ведення документації відділення (журнал госпіталізації і виписування хворих із відділення);

—складання порційних листків на харчування хворих, спостереження за якістю і своєчасною роздачею їжі хворим;

—своєчасна доставка медичної документації (історія хвороби, епікризи, вимоги на медикаменти, заявки на консультації) в оперативний центр, а також заявки на дрібний ремонт;

—здійснення щоденних обходів відділення і присутність під час приймання і здачі медичними сестрами змін;

—організація заходів з підвищення кваліфікації медичних сестер та молодших медпрацівників;

—проведення інструктажу медичного персоналу з питань дотримання санітарно-епідемічного режиму;

—при потребі надавати допомогу палатній медсестрі.

Безпосереднім помічником головного лікаря і його заступника з лікувальної роботи є головна медична сестра лікарні.

У зв'язку з реформою сестринської освіти України на ці посади бажано призначати осіб з бакалаврською медсестринською освітою, які мають організаторські здібності. Головна медична сестра лікарні підпорядковується головному лікарю і є головою ради медичних сестер.

Її основними функціональними обов'язками є:

—проведення заходів з раціональної організації праці й підвищення кваліфікації молодшого медперсоналу та медичних сестер;

—перевірка їх роботи шляхом постійних обходів відділень лікарні вдень і періодично в нічний час;

—контроль за своєчасною випискою, правильністю обліку, зберіганням і витрачанням лікарських засобів і перев'язувального матеріалу у відділеннях і кабінетах;

—проведення інструктажу медичного персоналу з питань дотримання санітарно-епідемічного режиму та його контроль.

Результати лікування хворих у стаціонарі значною мірою залежать від якості догляду за ними. Безпосередньо він здійснюється підготовленими медичними сестрами, які працюють у відділеннях, як правило, за змінним графіком (денні й нічні чергування). У середньому для обслуговування 20-25 хворих (один пост) потрібно 5 медичних сестер. Щоденно, спілкуючись із лікарями, медичні сестри оцінюють зміни у стані хворих, отримують вказівки лікарів у випадках, що потребують індивідуального догляду.

Медичні сестри під час чергування знаходяться у коридорі відділення. Тут організовується сестринський пост. У відділеннях інтенсивної терапії і реанімації виділяється окрема сестра для чергування безпосередньо у палаті.

Основні напрямки роботи палатної медичної сестри такі:

І. Створення сприятливих умов для хворих.

Ці умови для стаціонарних хворих визначаються в основному матеріально-технічною базою лікарні. Однак від палатної сестри багато в чому залежить, якими будуть ці умови. Зокрема, вона може запропонувати раціональне використання палат, розміщення лікарняного інструментарію та меблів, передбачити створення затишку у відділеннях, безумовно, з дотриманням необхідних санітарно-гігієнічних вимог.

II. Догляд та спостереження за хворими:

—  створення і підтримання належного санітарно-гігієнічного середовища в палаті;

—  догляд за тяжкохворими і надання їм необхідної допомоги — при зміні положення тіла, протирання шкіри камфорним спиртом для запобігання пролежням, проведення систематичних підмивань, вологих обтирань тіла, чищення зубів, полоскання рота, підстригання нігтів, миття рук, годування;

— вимірювання температури тіла вранці й ввечері та занесення показників температури до температурного листка;

— підрахунок частоти серцевих скорочень та частоти дихання за 1 хв;

— вимірювання діурезу;

— збирання матеріалів для аналізів, згідно з призначеннями лікаря, та доставка їх в лабораторію;

— долучення результатів аналізів до історії хвороби;

— складання порційних вимог;

— контроль за отриманням хворими призначеної дієти;

— підготовка до відвідання ними діагностичних та лікувальних кабінетів;

— прийняття хворих на лікування;

— перевірка проведеної в приймальному відділенні санітарної обробки хворих;

— ознайомлення пацієнтів з правилами внутрішнього розпорядку і особистої гігієни;

—  ретельне виконання призначень лікаря.

ІІІ. Медсестринська діагностика.

1.  Проведення суб'єктивного обстеження та оцінка отриманих даних.

В умовах лікувально-профілактичних закладів та вдома, користуючись листом сестринської оцінки стану пацієнта, шляхом спілкування з пацієнтом, хворою дитиною та її батьками вміти:

— збирати скарги, анамнез захворювання, анамнез життя, епідеміологічний анамнез; — оцінювати анамнестичні дані.

2.   Проведення фізичного обстеження пацієнта та оцінка отриманих даних.

В умовах лікувально-профілактичних закладів та вдома, за допомогою листа сестринської оцінки стану пацієнта вміти:

а) оцінювати загальний стан пацієнта;

б) проводити огляд та пальпацію:

—шкіри, підшкірної основи;

—периферичних лімфатичних вузлів;

—голови та обличчя;

—очей, повік, склер, кон'юнктиви, зіниць;

—носа;

—вух;

—волосся;

—губ, ротової порожнини, зубів, язика;

—шиї, щитоподібної залози;

—м'язів;

—хребта;

—кінцівок суглобів, пальців, нігтів;

в) за допомогою медичного обладнання проводити антропометричні вимірювання;

г) оцінювати фізичний розвиток дітей за допомогою стандартних таблиць;

д) визначити стан живлення;

е) вимірювати температуру тіла та здійснювати її реєстрацію в температурному листі.

Молодша медична сестра, санітарка. Звання молодшої медичної сестри присвоюється санітарці, яка пройшла навчання за спеціальною програмою, розрахованою на 4 місяці,   без відриву від виробництва.

Функції санітарки при двоступінчатій системі догляду за хворими зводяться до: забезпечення вимог особистої гігієни хворих (готує все необхідне для туалету, забезпечує своєчасну зміну постільної і натільної білизни, разом з палатною медичною сестрою проводить вмивання, підмивання, догляд за волоссям); допомагає при перекладанні хворих і проводить їх транспортування; подає хворому сечоприймач, судно, виносить і миє їх; відносить у лабораторію біологічні матеріали; проводить прибирання в палатах і підсобних приміщеннях, щотижня здійснює генеральне прибирання приміщень.

За дорученням медичної сестри санітарка допомагає їй при підготовці різних маніпуляцій, а також контролює дотримання гігієни відвідувачами у палатах і холах.

Медична сестра контролює виконання молодшим медичним персоналом розпоряджень, але робить це так, щоб санітарки до цього звикли і розцінювали ці перевірки не як прояв недовіри, а як обов'язкову частину роботи сестри. В присутності хворих і відвідувачів не слід робити зауважень санітарці, не обговорювати з ними нічиїх розпоряджень. Краще обдумані, тактовні зауваження робити наодинці.