Статеві залози.

Статеві залози виробляють статеві клітини - яйцеклітини і сперматозоїди - зовнішньосекреторна функція, а також гормони -інкреторна функція.

Жіночі статеві гормони - естрогени (еструс - тічка), чо­ловічі - андрогени (андрос-чоловік).

Статеві гормони мають загальні властивості:

1-Забєзпечують первинні статеві ознаки (розвиток і дозрівання органів, що забезпечують дитинонароджувальну функцію.

2-За рахунок статевих органів забезпечують відповідну по­ведінку (симпатія, кохання, виховання потомства).

3-У жінок розвиток молочних залоз і виділення молока.

Вторинні статеві ознаки дають відміну статі:

-анатомічні (розвиток скелета, підшкірної жирової клітко­вини, розподіл волосся),

-функціональні (різна ступінь розвитку м'язів, особливості гортані, енергетичний обмін різний у чоловіків та жінок, сила нервових процесів і рухливість їх різна).

Видалення статевих залоз носить назву кастрації. Кастрація в дитинстві приводить до недорозвинення і інволюції первинних статевих ознак (статевий член, передміхурова залоза, матка, піхва не достигають зрілого стану), змінюються і вторинні ста­теві ознаки.

Кастрація не припиняє повністю вироблення статевих гор­монів. Андрогени і естрогени, хоча і в меншій кількості, про­довжують виділятися корковим шаром наднирників.. Цим по­яснюється зберігання первинних і вторинних ознак у людей похи­лого віку, коли ендокринна функція статевих залоз уже потухла, а з другої сторони забезпечує розвиток статевих ознак до дозрівання статевих залоз.

У чоловіків та жінок в організмі в нормі є як жіночі, так і чоловічі статеві гормони. У чоловіків - 10-15 мкгр чоловічих і до 20 мкгр жіночих гормонів» у жінок - 10-15 мкгр чоловічих і 18-36 мкгр жіночих гормонів.

Утворення андрогенів закінчується після закінчення ембріонального розвитку плода чоловічої статі, В період статевого дозрівання ендокринна активність гонад у хлопчиків поновлю­ється, а у дівчаток їх внутрішня секреція виникає вперше.

Чоловічі статеві гормони-андрогени (тестостерон) виробля­ються так званими клітинами Лейдіга в чоловічій гонаді (яєчко).

Жіночі-естрогени (естрадіол, естрон, прогестерон) утворю­ються в зернистому шарі яєчників і плаценті. Естрогени, крім забезпечення первинних і вторинних ознак, забезпечують в ор­ганізмі жінки циклічні зміни - статевий цикл, який продов­жується 27-28 днів і складається із 4 періодів:

1-Передовуляційний (прееструс) - 10 днів.

2-Овуляційний (еструс), овуляція, секреція - 3 дні.

3-Післяовуляційний (метаеструс), мензіс - 5 днів.

4-Період спокою (діеструс) 10 днів.

В передовуляційному періоді збільшується кровонаповнення матки, розпочинається розростання її слизової, підсилюється рух фалопієвих труб і мускулатури матки, слизова оболонка піхви розростається.

Передовуляційні зміни пов'язані з впливом гонадотропних гормонів гіпофіза -фолітропіна і лютропіна- ФСГ і ЛГ (фолі-кулостимулюючий і лютеїнізіруючий гормони) на внутрішньо-секреторну функцію яєчників. Під впливом збільшуючого рівня ФСГ відбувається дозрівання первинного фолікула, а концент­рація естрадіолу збільшується. Секреція естрадіолу визвана не впливам одного ФСГ, а особливим співвідношенням ФСГ і ЛГ. В середині циклу рівень ЛГ різко збільшується, цей пік є безпо­середньо причиною розриву фолікула - овуляція і перетворення фолікула в жовте тіло. З цього моменту починається еструс. Руйнування жовтого тіла не відбувається якщо запліднена яйцеклітина імплантується в ендометрії. Цей ефект обумов­люється двома гормонами, що виділяються імплантованим трофобластом: хоріонічним гонадотропіном людини (ХГЛ), по своїй дії подібний з ЛГ і плацентарним лактогеном людини (ПЛЛ), подібним з пролактином. Під впливом цих гормонів секреція прогестерона жовтим тілом збільшується, до кінця першого місяця вагітності жовте тіло підлягає зворотньому розвитку. Плацента бере на се­бе виробку прогестерона і естрогена, необхідних для протікання вагітності. В цій фазі два статевих гормона - прогестерон і естрадіол забезпечують механізм від'ємного зворотнього зв'язку, який тормозить виділення ФСГ і ЛГ, таким чином, мішає дозріванню слідуючого фолікула.

Якщо запліднення не відбулося, наступає післяовуляційний період - метаеструс, що супроводжується відділенням слизової оболонки, кончиною яйцеклітини, виділенням деякої кількості крові - менструація. В цей час під впливом прогестерона змен­шується виділення естрогена. З кончиною жовтого тіла - змен­шується кількість і прогестерона. Період продовжується 5 днів, а потім змінюється періодом спокою - діеструс (10 днів).

Якщо ввести естроген на початку овуляції, то він тормозить секрецію ФСГ і ЛГ, овуляція не відбувається із-за того, що не­має піка ЛГ. Деякі із використовуваних тепер контрацептивних засобів діють якраз таким чином. Діяльність статевих залоз регулюється нервовою системою і гормонами гіпофіза та епіфіза. Як і другі залози внутрішньої секреції яєчники забезпечені багатьма аферентними та еферент­ними нервами. Але немає доказів про пряму нервову регуляцію.

Нервова регуляція діяльності статевих залоз відбувається шляхом рефлекторних змін секреції гіпофіза. Велике значення мають гонадотропіни передньої долі гіпофіза. Якщо їх ввести в організм який розвивається, то відбувається прискорення і підсилення розвитку статевого апарату і вторинних статевих оз­нак за рахунок стимулювання функції статевих залоз.

Якщо видалити гіпофіз у статевозрілих тварин, то відбу­вається атрофія сім'яутворюючих трубочок, інтерстицільної тканини в сім'яниках, зникнення граафових пузирків і жовтого тіла, атрофія фолікулів у яєчниках. Коли таким тваринам про­вести підсадку гіпофіза, то стан статевих залоз нор­малізується. У нестатевозрілих тварин після видалення гіпофіза розвиток статевих залоз затримується.

На противагу гіпофізу функція гормона епіфіза (мелатаніна) пригнічує розвиток статевих залоз і їх активність.

ТИМУС

(вилочкова залоза, волова залоза). Складається із окремих частин, в кожній є корковий і мозковий шар. Залоза є центральним органом імуногенеза і визначає ставлення і функціювання клітинної системи імунітету. Гормон тимозин, поліпептид з молекулярною вагою більше 1000 (описаний в 1974 р Бахом). Після видалення смерть не наступає.

В корковому шарі переважають лімфобласти, що мають високу мітотичну активність. Для мозкового шару характерна менша кількість тимоцитів і присутність тілець вилочкової залози, що представляють собою скупчення перероджених епітеліальних клітин (тільця Гассаля).

Видалення залози у дорослому стані приводить до зменшення лімфоцитів до 60-70 % норми. Лімфатичні вузли і селезінка зменшуються наполовину. У новонароджених це призводить до по­рушення росту і розвитку, до зміни лімфопоеза. Залоза має відношення до системи крові (її навіть рахують кровотворним ор­ганом). Мітотичний індекс лімфоцитів тут самий високий (в 4-10 разів вищий, ніж в інших лімфатичних органах).

Таким чином, гормон вилочкової залози регулює розвиток лімфатичної системи, а у дорослому стані підтримує її на пев­ному рівні. Особливо це відноситься Т-лімфоцитів. Вони бувають декількох форм, Кожна із яких виконує певну функцію:

Клітини-хелпери (помічники) взаємодіють з В-лімфоцитами, перетворюючи їх в плазматичні клітини.

Клітини-супресори (пригноблювачі) блокують надмірні ре­акції В-лімфоцитів і підтримують сталість різних форм лейко­цитів.

Клітини-кіллери (вбивці) безпосередньо здійснюють реакції клітинного імунітету. Взаємодіючи з чужорідними клітинами, розрушають їх. Клітини-кіллери виділяють медіатори імунутету, які порушують чужорідні клітини шляхом активування їх лізосомних ферментів або при допомозі макрофагів.

Т-лімфоцити впливають на імунні реакції, виробку антитіл, хоч самі і не виробляють їх. Організують реакцію відторгнення після трансплантації органів - алергічні реакції клітинного типу. Бактеріального імунітету не організують. Розлад функції і розвитку тимуса сприяє пухлинному росту, підвищенню чутли­вості до канцерогенних речовин.

Тимус причетний до регуляції нуклеїнового обміну і росту. При годуванні головастиків тканиною залози вони досягають ве­ликих розмірів, але метаморфоз затримується. В самій залозі багато ферментів, що розщеплюють нуклеопротеїди, а також нуклеопротеїдів, що мають властивості оксидаз, діастази, ліпази, уреази, нуклеази.

Із статевими залозами тимус знаходиться в антагоністичних взаємовідношеннях. У новонароджених вага вилочкової залози 7-34 гр. Особливо швидко росте в перші 3 роки. Але при важких виснажливих захворюваннях розмір залози тимчасово зменшується, замінюється жировою, а потім сполучною тканиною. В 50 років її загальна вага складає всього 16 гр (0,2 гр/кг). Мабуть вилочкова залоза стримує функцію статевих залоз. При її недостатності наступає передчасне статеве дозрівання. З другої сторони, при кастрації інволюції її не відбувається.

Якщо після 15 років не відбувається інволюції залози, то маємо випадок гіперфункції залози. Це статус тіміко-лімфатікус. Він характеризується ваготонією, зниженням тонусу симпатичної нервової системи. Часто при цьому загибель в наркозі, при дифте­рії, грипі, отруєнні CO .

Гормони тимуса мають курареподібний ефект, пригнічують нервово-м'язове проведення. Через це гормон іще називають гор­моном відпочинку.