Зміст теми:

Ендодонтія - розділ стоматології, що вивчає методиінструментальної та медикаментозної дії на канали коренів зубів,зокрема пломбування. З розвитком стоматології ендодонтіясформувалася як самостійний розділ терапевтичної стоматології".Будь-яке втручання з лікувальною метою, що здійснюється черезпорожнину зуба або в її межах, можна назвати ендодонтичним.Успіх ендодонтичного лікування залежить насамперед від знаннялікарем анатомо-топографічних особливостей порожнини зубарізних груп зубів, уміння користуватися ендодонтичнимінструментарієм, освоєння методики препарування порожнинизуба, техніки обробки і пломбування кореневих каналів.

Неважко обробляти кореневі канали, напрямок яких збігається знапрямком та формою самого каналу. Інструментальнеоброблення і медикаментозне лікування кореневих каналівпочинають з розкриття порожнини зуба. Розкриття порожнинизуба необхідне для ретельного огляду дна та стінок порожнинизуба і збереження під час цієї операції їх розміру і форми,оскільки пульпову камеру не можна розширяти і деформувати.Устя кореневих каналів розширюють кулястим, грушеподібним борами необхідних розмірів до можливості повного огляду устя каналу. Передумовою успішного ендодонтичного лікування тимчасових зубів є обов'язкове знання їх топографо-анатомічних особливостей на різних етапах розвитку.

Топографо-анатомічиі особливості системи кореневих каналів тимчасових зубів

Входи в кореневі канали (устя) розміщені на дні порожнини зуба і звичайно відповідають проекції вершин горбків коронки зуба. Коре­неві канали за формою, величиною діаметра дуже варіюють залежно від того, до якої групи належить зуб, а також від віку дитини. Звичайно вони звужуються конусоподібно до верхівки кореня зуба. Їхній діаметр більш широкий у вестибулярному напрямку, ніж у мезіодистальному. Найвужча частина каналу (фізіологічне звуження) міститься в апі­кальній ділянці на відстані 0,5-1 мм від анатомічної верхівки кореня.

Крім основного каналу, в тимчасових зубах є бічні і додаткові канали. Бічні канали розміщуються в різних ділянках кореня під пря­мим кутом до основного каналу, утворюючи анастомози між основ­ним каналом і періодонтом. Терміном "додаткові" позначають ма­ленькі канальці, що розміщуються в декількох міліметрах від верхів­ки кореня. Вони утворюють дельтоподібні розгалуження. Кількість основних, додаткових і бічних каналів різна і залежить від того, до якої групи належить зуб.

Довжина центральних різців верхньої щелепи становить 17-19 мм. У 100% випадків вони мають один основний канал, у 12 % - один додатковий канал і лише в 4% - два додаткових канали.

Довжина бічних різців верхньої щелепи —14,5 - 17 мм. У 100% випадків у них є один кореневий канал. У верхівковій частині мо­жуть бути два розгалуження (16%) і один додатковий канал (12%).

Довжина нижніх центральних різців становить 15 19 мм. У більшості випадків (92%) вони мають один кореневий канал, у 8% — два канали і у 8% випадків у ділянці верхівки є два розгалуження. Додаткові канали: один — у 10% і два — у 8% випадків.

Довжина бічних нижніхрізців —15—19 мм. У 92% випадків у них визначається один кореневий канал і у 8% — два. У ділянці верхівки кореня в 14% — два розгалуження. Ці зуби мають один додатковий канал у 14% випадків і два — лише в 4%.

Довжина іклів верхньої та нижньої щелеп — 17,5-22 мм. У 100% випадків чітко визначається один кореневий канал і один додатко­вий канал — у 2-4% випадків, у ділянці верхівки кореня знаходяться два розгалуження — в 6% випадків.

Довжина перших молярів верхньої щелепи— 14-17мм. Потрібно зазначити, що ці зуби найчастіше (76%) мають чотири кореневих ка­нали, у 19% — три і в 5% — два. Це підтверджено і нашими спостере­женнями. У 2-5% випадків у ділянці верхівки коренів є два розгалуження. У 3% випадків визначається один додатковий канал, у 2% - два.

Довжина других молярів верхньої щелепи становить 17,5 -19,5 мм. У переважній більшості (83%) вони мають чотири корене­вих канали і лише у 15% - три, дуже рідко (2%) — два канали. У вер­хівковій частині є два розгалуження (1 -8%). Додаткові канали: один — у 17%, два — у 2% і три — в 1% випадків.

Довжина нижніх перших молярів становить 14-17 мм. У 78% ви­падків вони мають три кореневих канали (один - дистальний і два -медіальних) і у 22% - два. За нашими спостереженнями, досить час­то (25%) є чотири канали - два у дистальному корені і два у медіаль­ному (щічні та язикові). У ділянці верхівки є по два розгалуження в медіальному (у 8 % випадків) і дистальному (у 2 %) коренях. Частіше зустрічається один додатковий канал у ділянці біфуркації — 15% ви­падків.

Довжина другого моляра нижньої щелепи становить 17,5 -19,5 мм. У 82 % він має три кореневих канали — один дистальний і два медіальних (щічний і язиковий). У 26% випадків цей зуб має чо­тири канали — два дистальних і два медіальних (щічні та язикові). У 18% випадків спостерігається два кореневих канали (дистальний та медіальний). У верхівковій частині медіального кореня (у 9% ви­падків) і дистального (у 5% випадків) є два розгалуження. Додаткові канали: один — у 18 % випадків, два — у 5%.

Слід також зауважити, що корені тимчасових молярів значно розходяться, оскільки між ними формується зачаток постійного зуба. Отже, кореневі канали в цих зубах також розташовані під значно більшим кутом один відносно іншого, ніж у постійних зубах.

Таким чином, тимчасові зуби в період сформованого кореня ма­ють розвинену систему кореневих каналів. Цей період триває від 4 до 7 років і є найсприятливішим для проведення повноцінного ендо-донтичного лікування.

У період формування та резорбції верхівкова частина кореня лійкоподібно розширена, дельтоподібне розгалуження кореневого каналу відсутнє.

Розкриваючи порожнину зуба треба пам'ятати про її відносно великий розмір за меншої товщини та щільності твердих тканин, а також про топографо-анатомічні особливості пульпової порожнини порівняно з постійними зубами. Застосовують переважно ручні ме­тодики проходження і розширення кореневих каналів. Повноцінна інструментальна ендодонтична обробка можлива лише на стадії ста­білізації кореня; на етапах його формування та резорбції особливо важливим є правильне визначення робочої довжини зуба і суворе її дотримання з метою запобігання травмуванню несформованих периапікалікальних тканин або зачатка постійного зуба. Інструментальну об­робку кореневих каналів тимчасових зубів слід проводити з надзви­чайною обережністю, зважаючи на тонкі стінки каналу, менший ступінь мінералізації дентину і широкий апікальний отвір.