Розвиток пізнавальної сфери у ранній юності

У ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (старшокласники виявляють ло­гічне мислення, здатність займатися теоретичними мірку­ваннями та самоаналізом). їх інтелект формується як ці­лісна структура.

У цьому віковому періоді починає окреслюватися ін­дивідуальний стиль інтелектуальної діяльності (пізна­вальний і когнітивний стилі), формується ментальний досвід, виробляються індивідуальні варіанти способів сприймання, запам'ятовування і мислення, які визнача­ють шляхи набуття, накопичення, перероблення та використання інформації. Водночас багато представників цьо­го віку схильні переоцінювати рівень своїх знань і розумо­вих здібностей.

Розвиток мислення старшокласників.

Центром когнітивного розвитку старшокласників є становлення словес­но-логічного мислення. У цьому віці вони переходять до вищих рівнів абстрактного мислення, здатні усвідомлено оволодівати логічними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією, узагаль­ненням).

Мислення в ранній юності стає системнішим і продук­тивнішим, що сприяє систематизації знань. Суттєву роль у ньому відіграють наукові гіпотези. У старшокласників ви­робляється індивідуальний когнітивний стиль розв'язу­вання пізнавальних і практичних завдань, формуються та­кі індивідуальні особливості мислення:

а) глибина - здатність виокремлювати суттєві ознаки при вивченні нового матеріалу і розв'язуванні задач, уза­гальнювати їх, заглиблюватись у сутність виучуваного;

б) гнучкість — уміння долати бар'єр минулого досвіду (знань), відходити від звичних шляхів розмірковування, розв'язувати суперечність між наявними знаннями і вимо­гами проблемної ситуації, відшуковувати оригінальні спо­соби розв'язування проблеми;

в) широта — можливість утримувати в пам'яті сукуп­ність виокремлених суттєвих ознак, діяти відповідно до них, не піддаючись на провокаційні впливи зовнішніх, ви­падкових ознак;

г) усвідомленість — здатність передавати у словах, гра­фіках, схемах, моделях мету і результат мислення;

ґ) самостійність — уміння самостійно ставити цілі, ви­сувати гіпотези, розв'язувати проблеми;

д) чутливість до допомоги — здатність враховувати ре­зультати мислення інших людей, сприймати підказку;

є) критичність — об'єктивне оцінювання своїх і чужих думок;

є) активність — енергійність, рішучість у процесі розв'язування проблем, завдань;

ж) економність — здатність розв'язувати проблему найкоротшим шляхом, відсутність непродуктивних су­джень, які не наближають до розв'язку, а породжують но­ві проблеми.

Ці індивідуальні особливості мислення характеризу­ють рівень його розвитку і продуктивність. Тому зусилля педагогів повинні бути спрямовані на створення умов для оволодіння учнями старших класів логічними операціями і розвитку зазначених особливостей мислення.

Розвиток мовлення старшокласників.

Завдяки розвит­ку мислення в ранній юності відбуваються якісні зміни у розвитку мовлення. Цьому сприяють також засвоєння змісту навчального матеріалу, читання художньої літера­тури й усне спілкування. У старшокласників удосконалю­ються усне й писемне, діалогічне й монологічне мовлення. Постійна пізнавальна діяльність вимагає досконалого во­лодіння навичками внутрішнього мовлення, яке стає фор­мою існування мислительних дій. Здійснюється перехід від розгорнутого до стислого внутрішнього мовлення. Учні опановують норми літературної мови, прагнуть до вдоско­налення мовлення, зокрема виразності і точності, лаконіч­ності у висловлюванні думки. Окремі з них пишуть вірші, ведуть щоденники.

У ранньому юнацькому віці мовлення ускладнюється за змістом і структурою, розширюється активний і пасив­ний словники, формується вміння точно висловлювати абстрактні поняття, користуватись усним мовленням як засобом спілкування.

Однак деякі старшокласники ще відчувають труднощі у висловлюванні думки, що є наслідком їх недостатньої мовленнєвої підготовки.

Розвиток сприймання старшокласників.

У ранній юнос­ті розвиток сприймання виявляється у домінуванні його до­вільної форми, засвоєнні перцептивних дій, цілеспрямова­ному спостереженні за певними об'єктами, виокремленні суттєвого у предметах, подіях і явищах. Це особливо харак­терне для сприймання складного матеріалу, схем.

Розвиваються у цей період такі властивості сприйман­ня старшокласників, як цілісність, осмисленість, предмет­ність, вибірковість, особливо аперцепція сприймання. Ці­лісний образ сприйнятого виникає на основі усвідомлено­го узагальнення відомостей про окремі властивості, якості та функції предмета, в результаті інтеграції відчуттів різ­ної модальності. Осмислене сприймання дійсності можли­ве завдяки мисленню. Будь-яке явище старшокласник сприймає осмислено, спираючись на свої знання та досвід. Предметність сприймання виявляється у здатності роз­пізнавати предмети не за їх зовнішнім виглядом, а за ос­новними властивостями і призначенням. Вибірковість сприймання полягає у довільному виокремленні у полі сві­домості одного чи кількох об'єктів, явищ і одночасному іг­норуванні інших. Старшокласники вибірково ставляться до джерел інформації. Аперцепція сприймання учнів стар­ших класів виявляється у його залежності від попередньо­го досвіду, актуальних потреб, інтересів, цілей та емоцій­них станів.

Активно розвивається самоспостереження — спосте­реження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя. Воно є елементом самопізнання, сприяє самовдосконаленню, са­мовихованню.

Загалом, сприймання старшокласників стає складним пізнавальним процесом, який спирається на їхні досвід, знання, перцептивні дії та інтелектуальний потенціал.

Розвиток уяви старшокласників. Оволодіння навчаль­ним матеріалом, який значно ускладнюється у старших класах, вимагає активізації репродуктивної уяви, що пози­тивно позначається на її розвитку. Виникненню відтворювальної уяви сприяють описи, креслення, нотні знаки. Вод­ночас у старшокласників розвивається творча уява у різно­манітних видах творчої діяльності (наукової, художньої, технічної та ін.). Без творчої уяви не можна сформувати гі­потези, пропозиції, створити оригінальні продукти діяль­ності. Завдяки розвитку в ранньому юнацькому віці здат­ності до регуляції своєю розумовою діяльністю уява стає керованим процесом і її образи виникають під впливом завдань, які ставить перед страшокласниками зміст нав­чальної діяльності та життя.

Психічне життя юнацтва охоплене мріями про майбут­нє (участь у суспільному житті, родинне життя, групову діяльність). Зміст їх залежить від реальних на певний мо­мент обставин життя і діяльності старшокласників. На відміну від підлітків вони більш критично ставляться до витворів своєї уяви.

Розвиток пам'яті старшокласників. У ранній юності довільнішим стає запам'ятовування, яке є значно ефек­тивнішим від запам'ятовування мимовільного. Від органі­зації розумової діяльності залежить продуктивність мимо­вільної пам'яті, роль якої не зменшується. Мимовільно за­пам'ятовується передусім те, що пов'язане з інтересами, потребами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук.

У старшокласників удосконалюються способи за­пам'ятовування за рахунок свідомого використання раціо­нальних прийомів, логічне запам'ятовування, зростає про­дуктивність пам'яті. Мнемічна діяльність старшокласника є довільнішою й осмисленіпюю, ніж у попередньому віковому періоді. Показниками осмисленості запам'ятовуван­ня є володіння юнаками прийомами і способами запам'ято­вування (розподіл на смислові одиниці, смислове групу­вання, порівняння), прийомами довільного відтворення, прийомами самоконтролю результатів запам'ятовування, а також функціонування метапам'яті (знання про пам'ять взагалі та індивідуальні особливості власної пам'яті зокрема).

З віком пам'ять старшокласника диференціюється на загальну і спеціальну. Об'єктом загальної пам'яті є широке коло інформаційних джерел. Спеціальна пам'ять характе­ризується меншим колом впливів, більшою вибірковістю щодо інформації, яка запам'ятовується. Вона пов'язана з провідними інтересами учнів, спрямованістю на оволодіння певною професією. Вони виявляють неабиякий інтерес до вдосконалення способів запам'ятовування, прагнення керу­вати своєю пам'яттю, підвищувати її продуктивність.

Розвиток уваги старшокласників. Розвиток пізнаваль­ної сфери старшокласників відбувається і за рахунок удос­коналення їх здатності до цілеспрямованого зосередження уваги на певних об'єктах і явищах, а також переборюван­ня впливу чинників, які відволікають її. Усе це є свідчен­ням розвитку концентрації уваги. Старшокласники ціл­ком свідомо розподіляють і переключають увагу. Прогрес цих властивостей уваги пов'язаний з розвитком логічного мислення.

Формування інтересу старшокласників до певних наук і видів діяльності зумовлює посилення вибірковості уваги. Проте іноді це негативно впливає на засвоєння обов'язко­вих предметів, оскільки учні не звертають уваги на деякі з них. У старшому шкільному віці зростає роль в навчальній і практичній діяльності післядовільної уваги — уваги, яка виникає на основі довільної і полягає в зосередженні на ці­кавому предметі, явищі. Прояви різних властивостей ува­ги старшокласників, зокрема її інтенсивності (ступеня концентрації), стійкості, обсягу тощо, мають суттєві інди­відуальні відмінності, які залежать від сформованості ін­тересів, пізнавальної потреби.

Головним досягненням у розвитку пізнавальної сфери старшокласників є становлення словесно-логічного мис­лення (оволодіння логічними операціями), яке тісно пов'язане з розвитком внутрішнього і зовнішнього мовлен­ня; розвиток осмисленості та аперцепції сприймання, творчої уяви, уваги; формування індивідуального стилю інтелектуальної діяльності.

Вікові особливості прийняття рішень про кар'єру на етапі зрілої юності. В зрілому юнацькому віці актуальною стає проблема незалежного життя. Для її розв'язання не­обхідні вміння організовувати свою діяльність, приймати відповідальні рішення і втілювати їх у життя. Вони перед­бачають наявність певних психологічних передумов, пе­редусім цілісності Я, яке володіє необхідним досвідом екзистенційних переживань вибору між власним буттям і не­буттям, між добром і злом.

Прийняття рішень про кар'єру вимагає від людини з'ясування для себе життєвої мети. Моральна мета (мо­рально-духовного самоствердження та самореалізації, тво­рення добра) мобілізує сили особистості на тривалий пері­од. Конкретні цілі такою властивістю не наділені, тому після їх досягнення швидко настає спад активності.

Важливу роль у прийнятті рішень про кар'єру відіграє соціально-психологічний реалізм — здатність визначати відповідність свого Я соціальному простору, з яким пов'язане професійне зростання. Впливають на рішення про кар'єру і такі психологічні утворення, як концепція свого життя і Я-концепція. У зв'язку з цим важливо допо­могти молодій людині виробити адекватне уявлення про своє життя і про себе, що є важливою передумовою успіш­ного здійснення життєвих намірів.

Розв'язування життєвих завдань передбачає прогнозу­вання, орієнтацію на майбутнє й усвідомлення, наскільки є можливим втілення конкретних планів. Для цього люди­ні потрібно мати уявлення про діяльність, з якою вона зби­рається мати справу, осмислити і вибудувати проект свого майбутнього. За таких умов її теперішнє, справи найближ­чої і віддаленої перспектив сприйматимуться як конкретні кроки до нього.

Розвиток самосвідомості в зрілому юнацькому віці.

Суттєвою складовою особистісного розвитку юнака є ста­новлення його самосвідомості. Пов'язане воно як із про­довженням розумового розвитку, так і з появою нових си­туацій, кутів зору, під якими він себе розглядає.

Зріла юність може оперувати гіпотетичними твер­дженнями, уявленнями, які фігурують тільки у думках, незалежно від можливості їх конкретно перевірити. Такі когнітивні орієнтації задовольняють потребу юної люди­ни щодо формування змісту ідентичності, оскільки з-по­між багатьох можливих та уявних зв'язків вона повинна обирати завжди конкретні. Ці її вибори стосуються особистісних, професійних, сексуальних та ідеологічних обов'язків.

У цьому віці розвиток самосвідомості продовжується досить інтенсивно, хоч і не так бурхливо, як у період ран­ньої юності. Рівень домагань стабілізується, самооцінка стає незалежною від зовнішніх оцінок.

Становлення ідентичності тісно пов'язане з рефлексі­єю, детермінованою передусім когнітивними новоутворен­нями, зміною соціальних стосунків, потребою подолання внутрішніх конфліктів. З її допомогою відбувається реалі­зація потреби в самоусвідомленні, зумовленої суперечнос­тями між уявленнями про себе, що існували в ранній юнос­ті, прагненнями самоствердження, незалежності, пошуку реалістичного погляду на світ і себе.

Розвиток рефлексії та самосвідомості у період зрілої юності активізують такі фактори:

- новий соціальний статус особистості (відносна са­мостійність, суспільні престиж і значущість майбутньої професійної діяльності);

- зміна виду діяльності (нею стає спеціальна навчаль­на і практично-професійна діяльність);

- нові форми діяльності, що передбачають більшу са­мостійність, свободу вибору;

- розширення соціального оточення, сфери контактів, а відповідно, і кола значущих інших;

- досягнення віку юридичної та громадянської зрілос­ті, що передбачає відповідальність за свої вчинки перед суспільством.

Усі ці фактори зумовлюють зміну критеріїв самооцін­ки, уявлень юнака про себе, розвиток його пізнавальних інтересів та соціальних мотивів навчальної, практично-професійної діяльності. Потреба в професійному станов­ленні, самоствердженні, суспільному визнанні тощо спри­яє подальшому розвитку самосвідомості, у структурі якої все вагомішим стає професійний компонент, який психо­логи трактують як професійну самосвідомість.

У зрілому юнацькому віці становлення самосвідомості зумовлюється внутрішніми суперечностями особистості, найвідчутнішими серед яких є:

- потреба в соціальному визнанні та обмежені можли­вості її реалізації;

- потреба в самостійності і протекційне ставлення до­рослих, зокрема батьків;

- потреба в самоосмисленні, самоідентифікації та не­достатня або суперечлива інформація про себе, а також несформоване вміння інтегрувати, переосмислювати цю інформацію;

- потреба в розумінні і відчуття самотності, відчуже­ності;

- потреба в професійному самовизначенні та недостат­ні можливості, мотивація у реалізації вибору.

Подоланню цих суперечностей сприяє активне само­пізнання юнаків. Певною мірою вирішує їх акт вибору професії та вступу до вищого навчального закладу.

Дружба в зрілому юнацькому віці.

Нових якостей у зрі­лому юнацькому віці набуває дружба. Виникає вона між молодими людьми не відразу, оскільки кожен із них пос­тупово завойовує собі місце у психологічному просторі ін­шої людини, особливе ставлення до себе. У цьому віці дружба вимагає від особистості обов'язково бути собою.

Важливою її умовою є взаєморозуміння, а непорозуміння з другом породжують переживання особистістю неможли­вості втілення власного внутрішнього буття. Як свідчать щоденники юнаків, біографічні й автобіографічні описи, молоді люди дуже важко переживають усвідомлення того, що їхній друг виявився несправжнім. Спричинений цим душевний неспокій може сильно вплинути на їхнє став­лення до людей загалом, спричинити недовіру, яка часто буває незворотною. Вкрай актуальними у юнацькому віці є уміння відрізнити істинну дружбу від удаваної, уникну­ти стосунків, побудованих на явному чи прихованому ма­ніпулюванні людини людиною.

Юнацька дружба з особою протилежної статі часто пе­реростає в закоханість. Дружба і закоханість роблять юна­ків чутливішими до власних переживань і переживань ін­шої людини, сприяють усвідомленню її цінності.

На етапі зрілої юності завершується перехід від ди­тинства до дорослості. Молода людина стає суб'єктом сво­го життя (обирає професію, вступає до навчального закла­ду, починає трудову діяльність, бере участь у суспільному житті, приймає рішення про кар'єру, реалізує конкретні життєві плани). У цьому віці завершується біологічне доз­рівання, встановлюється емоційна стабільність, важливою потребою стає інтелектуальний розвиток, стабілізується рівень домагань і самооцінка, становлення ідентичності, що пов'язане з особистісною рефлексією. Юнацька друж­ба набуває нової якості. Юнаки і дівчата усвідомлюють цінність кохання, що сприяє їхньому особистісному зрос­танню.

На завершення етапу зрілої юності у молодої людини уже сформовані важливі особистісні структури (самосвідо­мість, спонукальна та емоційно-вольова сфери), загальні властивості особистості (характер, здібності), індивідуаль­ність, інтелект. Юнаки і дівчата досягають значного рівня соціального розвитку, про що свідчить їхня активна участь у різних сферах суспільного життя.

20