5. Холодова хвороба (гіпотермія), етіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування на до госпітальному етапі.

Температура тіла є важливою фізіологічною константою, і підтримка її в певному діапазоні є необхідною умовою правильного функціонування всіх органів і систем. Навіть невеликі відхилення температури тіла від норми можуть призвести до серйозних змін метаболізму з розвитком теплової або холодової хвороби. Важкі форми теплової та холодової хвороби становлять загрозу для життя, що визначає важливість їх своєчасного розпізнавання і лікування в практиці невідкладної допомоги. У даний роботі висвітлені основні питання етіології, патофізіології, клініки та невідкладної допомоги при гіпотермії - найбільш важкій формі холодової хвороби.

Гіпотермія: визначення, класифікація

Гіпотермія - це патологічний стан, обумовлений зниженням внутрішньої температури тіла до 35 °С і менше. Залежно від рівня температури гіпотермію класифікують:

- як легку (32-35 °С);

- помірну (28-32 °С);

- важку (28-20 °С) ;

- глибоку (< 20 °С).

Розрізняють первинну і вторинну гіпотермію.

Первинна («випадкова», або ненавмисна) гіпотермія розвивається у здорових осіб під впливом несприятливих зовнішніх умов (метеорологічних або при зануренні в холодну воду), достатніх за інтенсивністю для зниження внутрішньої температури тіла.

Вторинна гіпотермія виникає як ускладнення іншого, первинного патологічного процесу або захворювання, наприклад алкогольної інтоксикації, травми або гострого інфаркту міокарда.

Етіологія.

Нормальна терморегуляція передбачає динамічну рівновагу між продукцією і віддачею тепла для забезпечення сталості внутрішньої температури тіла. Це досягається як шляхом налаштування центрального термогенезу, так і підтримкою певного температурного градієнта між внутрішньою частиною тіла і периферією, зверненої безпосередньо в зовнішнє середовище. Кількість тепла, отримане ззовні або віддане в навколишнє середовище, точно і швидко регулюється у відповідь на мінливі умови за участю двох типів шкірних рецепторів - теплових і холодових. При охолодженні підвищується активність аферентних волокон від холодових рецепторів, що стимулює супраоптичне ядро переднього гіпоталамуса; рефлекторна вазоконстрикція знижує приплив крові до охолодженої шкірі. Крім того, зниження температури крові сприймається термочутливими нейронами гіпоталамуса. Через гіпоталамус запускається серія пристосувальних реакцій: негайна, через автономну нервову систему; відстрочена, за участю ендокринної системи; адаптована поведінкова відповідь; екстрапірамідна стимуляція скелетних м'язів і м'язове тремтіння. Ці реакції спрямовані або на збільшення утворення тепла, або на зменшення тепловтрати.

Патофізіологічні зміни при гіпотермії в залежності від внутрішньої температури тіла

t, °С	Патофізіологічні зміни
Легка гіпотермія
35	Максимальна м'язова тремтіння, сплутаність свідомості
34	Тахікардія, тахіпное, підвищення системного судинного опору, холодовий діурез
33	Брадикардія, пригнічення дихання, гіперглікемія, дизартрія, атаксія
Помірна гіпотермія
32	Ступор, летаргія, припинення утворення тепла за рахунок м'язового тремтіння
31	Передсердні аритмії, хвиля Осборна на ЕКГ, посилення брадикардії
30	Неефективність інсуліну, зниження споживання О2
29	Прогресуюче зниження рівня свідомості, ЧСС, частоти дихання
Важка гіпотермія
28	Висока готовність до розвитку фібриляції шлуночків, ЧСС і споживання О2 знижені на 50 %
27	Втрата рефлексів і здібності до довільних рухів, гіпоглікемія
26	Порушення кислотно-лужної рівноваги, відсутність реакції на больові подразники
25	Зниження церебрального кровотоку на 2/3, набряк легенів, зупинка дихання
24	Гіпотензія
23	Зникнення рогівкового рефлексу
22	Максимальний ризик фібриляції шлуночків, споживання О 2, знижено до 25 % норми
Глибока гіпотермія
20	Діяльність серця на мінімальному рівні, ЧСС становить 20 % норми
19	Асистолія

Фактори ризику гіпотермії включають всі стани та умови, за яких підвищуються втрати тепла, знижується теплопродукція, або термогенез, порушується терморегуляція або поведінкова здатність до пошуку укриття.

Фактори ризику гіпотермії:

1) підвищення тепловіддачі:

- фактори зовнішнього середовища (інтенсивне охолодження, занурення в холодну воду);

- фармакологічні;

- токсикологічні;

- опіки;

- псоріаз;

- ексфоліативний дерматит;

- іхтіоз;

2) зниження теплопродукції/термогенезу:

- крайня ступінь фізичного перенапруження;

- крайні вікові межі;

- гіпоглікемія;

- гіпофункція щитовидної залози;

- гіпофункція надниркових залоз;

- гіпопітуїтаризм;

- квашионкор;

-недотатнє харчування;

- малорухливість;

- відсутність м'язової тремтіння;

3) порушення терморегуляції:

- гостра спинномозкова травма;

- нервова анорексія;

- інсульт;

- субарахноїдальний крововилив;

- травма цнс;

- діабет;

- дисфункція гіпоталамуса;

- множинний склероз;

- неопластичний процес;

- нейропатія;

- хвороба Паркінсона;

- фармакологічні фактори;

- токсикологічні чинники;

4) інші:

- епізодична гіпотермія;

- гігантоклітинний артеріїт;

- панкреатит;

- саркоїдоз;

- сепсис;

- уремія.

Випадкова гіпотермія у молодої, початково здорової людини зазвичай протікає сприятливо (крім випадків із зупинкою дихання і кровообігу); для одужання зазвичай достатньо простого зігрівання. Однак частіше в клінічній практиці зустрічаються ситуації, коли гіпотермія виникає у літніх осіб на тлі інших захворювань, характер і тяжкість яких визначають у таких випадках успіх лікування і результат гіпотермії.