2. Складові управлінської етики

         Успішний сучасний менеджер повинен синтезувати в собі і постійно розвивати дві групи компетенцій: спеціальні компетенції і базові компетенції менеджера. До спеціальних компетенцій слід віднести знання, вміння і навички менеджера, що дозволяють йому грамотно визначити стратегію розвитку компанії, спираючись на три наявних ключових ресурсу: час, гроші і персонал. Поняття часу при цьому слід розглядати досить широко – це і поточний стан ринку, і загальний стан макросередовища, і рівень реальних домагань споживачів, і багато іншого.

         До спеціальних компетенцій слід віднести вміння менеджера обгрунтовувати і приймати рішення в ситуаціях, для яких характерні висока динамічність і неопределенность. До цієї групи компетенцій сучасного менеджера відносяться базові компетенції – особистісні якості менеджера: інтелектуальні, вольові, емоційні, моральні, комунікативні. Ця компетенція є фундаментом всієї управлінської діяльності менеджера.

         Компетенція – це об'єктивний, порівневий опис ділових якостей, необхідних для успішного виконання роботи.

         Професійна компетенція – здатність успішно діяти на основі практичного досвіду, вміння та знань при вирішенні задач професійного роду діяльності.

         Професоналізм – високе професійне володіння певним фахом, справою (професією).

         На жаль, кожний з нас може раціонально виправдати аморальну поведінку. Ми можемо переконати себе в тому, що такі дії прийнятні. Кращий спосіб запобігти аморальним діям – зрозуміти, що це виправдання засноване на хибній логіці.

         Особливу роль у формуванні морального клімату в організації відіграє моральна позиція керівника та його моральні обов’язки. Моральні обов'язки керівника:

        аналіз ціннісних аспектів будь-якої проблеми, що постає перед організацією;

        контроль афектів і емоцій – як своїх власних, так і оточуючих;

        аналіз переваг організації в категоріях «усвідомлення», «залученість», «прихильність», що є невизначеними поняттями;

        реалізація етичного вибору – «робити не те, що хочеться, а те, що потрібно».

         Реальним проявом порядності сучасного менеджера, показником довіри людей є єдність слова і діла. В сучасних умовах прийнято лояльно ставитися до будь-яких вчинків керівника, особисті симпатії якого розцінюються як вирішальний фактор благополуччя колективу (так вважають західні підприємці, які відкрили свої фірми в Україні).  Рішення і дії менеджера повинні бути проникнуті дійсною увагою до людей, турботою про їхнє здоров'я, всебічний духовний і фізичний розвиток. Управління має виступати як надійна система збереження недоторканості гідності людей, гарантії їх конституційних прав і обов'язків. Управлінська діяльність зорієнтована на удосконалення колективних суспільних відносин, на розвиток колективних форм організації і стимулювання праці. Вона несумісна з егоїзмом, користолюбством. Через управління повинні розумно поєднуватися суспільні, колективні та особисті інтереси.

         Обов'язковою умовою виконання професійних завдань менеджера є об'єктивне і доброзичливе відношення до особистих поглядів, службових (кар'єрних) очікувань, професійної думки підлеглих. Особливе місце має справедливість щодо матеріальної і моральної оцінки особистого внеску кожного працівника в загальну справу розвитку підприємства.

         Виходячи з вищесказаного управлінська етика – це система етичних знань і практичних рекомендацій, які зорієнтовані на управлінську діяльність.