Система спеціальних методів стратегічного фінансового аналізу і область їх застосування

Основні методи стратегічного фінансового аналізу	Область застосування методу
	Аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища непрямого впливу	Аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища прямого впливу	Аналіз факторів внутрішнього фінансового середовища
1	2	3	4
SWOT-аналіз	+	+	+
PEST-аналіз	+	-	-
SNW-аналіз	-	-	+
Портфельний аналіз	-	+	+
Метод сценаріїв	+	+	+
Експертний аналіз	+	+	+

Система PEST-аналізу використовується лише для аналізу факторів макрорівня і передбачає поділ зовнішнього середовища функціонування підприємства на чотири складові: політико-правове середовище, економічне середовище, соціокультурне середовище та технологічне середовище.

Іншим вузько спеціалізованим методом є SNW-аналіз. Цей метод використовується виключно при аналізі факторів внутрішнього середовища підприємства. Абревіатура SNW відображає характер позиції підприємства по досліджуваному фактору: сильна (strength), нейтральна (neutral) чи слабка (weakness) позиція.

Результати оцінки окремих факторів внутрішнього та зовнішнього фінансового середовища при необхідності доповнюються їх оцінкою методами портфельного чи експертного стратегічного фінансового аналізу.

Експертний метод стратегічного аналізу полягає в обліку суб’єктивних оцінок експертів щодо майбутнього стану. Для експертних оцінок характерно передбачення майбутнього на основі як раціональних доказів, так і інтуїтивних знань. Перевагою даного методу у порівнянні з інтуїтивним підходом є можливість обміну та протиставлення ідей.

Що стосується портфельного аналізу, то з точки зору стратегічного фінансового аналізу він передбачає оптимізацію структури портфеля дебіторської заборгованості, портфеля кредиторської заборгованості, портфеля інвестицій, портфеля фінансових ризиків тощо, через виявлення та оцінку найбільш вигідних напрямів у фінансовій діяльності підприємства та скорочення чи припинення неефективних її складових.

Найбільше розповсюдження серед методів стратегічного аналізу мають SWOT-аналіз та метод сценаріїв. Метод сценаріїв полягає у формуванні приближених до реальності описів тенденцій, які можуть проявлятися в фінансово-економічній сфері діяльності підприємства. Розрахунок найбільшої кількості сценаріїв дає підприємству стратегічну перевагу готовність до різних варіантів майбутнього. Технологія сценарного аналізу дозволяє управляти множиною варіантів, яких можуть бути десятки, сотні, при чому з різними закладеними критеріями оптимізації, часовими характеристиками тощо. В загальному вигляді підхід методу сценаріїв передбачає виділення трьох основних видів сценаріїв: оптимістичного, песимістичного та реального.

Найбільш універсальним та широко застосовуваним методом є SWOT-

аналіз, який включає аналіз сильних і слабких сторін внутрішнього середовища організації, а також можливостей і загроз зовнішнього середовища. Можливості підприємства являють собою позитивні фактори, які можуть привести до зростання ринкової вартості підприємства в процесі його фінансового розвитку, а загрозами є негативні фактори, які відповідно перешкоджають розвитку підприємства. Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв’язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії. При проведенні SWOT-аналізу в більшості випадків застосовується інформація, отримана методом експертних оцінок. Економіко-математичні методи досить обмежено використовуються в практиці SWOT-аналізу через брак достовірної статистичної та іншої інформації [42].

Результатом здійснення стратегічного фінансового аналізу є формування моделі стратегічної фінансової позиції підприємства, яка різносторонньо та комплексно характеризує передумови і можливості його фінансового розвитку у розрізі кожної зі стратегічних домінантних сфер фінансової діяльності. Проведення такої оцінки стратегічної фінансової позиції дозволяє:

чітко ідентифікувати основні особливості здійснення фінансової діяльності на даному підприємстві;

оцінити досягнуті результати управління фінансовою діяльністю підприємства;

виявити проблемні зони у фінансовому розвитку підприємства і системі управління його фінансовою діяльністю; − об’єктивно оцінити можливості подальшого фінансового розвитку підприємства з урахуванням факторів внутрішнього і зовнішнього середовища;

зафіксувати стартові позиції стратегічних фінансових ініціатив підприємства.

З урахуванням можливостей стратегічної фінансової позиції підприємства здійснюються формулювання стратегічних фінансових цілей та обґрунтування відповідних стратегічних рішень.

Таким чином, розробка фінансової стратегії є важливою складовою фінансової роботи на підприємстві, що забезпечує формування довгострокових фінансових цілей, вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення, адекватне корегування напрямів формування і використання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішнього середовища. Процес розробки фінансової стратегії підприємства включає дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища, оцінку внутрішніх сильних та слабких сторін підприємства, формування стратегічних цілей і розробку цільових стратегічних нормативів, прийняття основних стратегічних фінансових рішень. Обов’язковим етапом розробки фінансової стратегії підприємства є проведення стратегічного фінансового аналізу, сутність якого полягає у вивченні впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на результативність фінансової діяльності підприємства.

2. АНАЛІЗ ТОРГІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз показників привабливості торгівельної галузі та стану ринку підшипникової продукції в Україні.

Торгівельна діяльність в Україні на сьогодні є однією з найпоширеніших форм підприємництва. У статутних документах будь-якого підприємства як вид підприємницької діяльності найчастіше зазначається торгівля.

Господарсько - торгівельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг [ п. 1 ст. 263 Господарського кодексу ].

 Форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб’єкти господарювання: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу [У п. 3 ст. 263 цього Кодексу ].

Для розробки ефективної фінансової стратегії підприємства, потрібно мати у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію про середовище функціонування підприємства. Перш ніж розпочинати аналіз стану підприємства потрібно дати оцінку зовнішньому середовищу діяльності підприємства.

Зовнішнє середовище потрібно розглядати з позиції факторів непрямого та прямого впливу. Фактори середовища непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Для їх оцінки був проведений PEST – аналіз організації, який виявив ступінь впливу. Результати проведення PEST – аналізу представлені в додатку [Error: Reference source not found].

Аналіз зовнішнього середовища показав, що найістотніший вплив відбувається через економічні та політичні фактори. Особливо негативний вплив політичних факторів спостерігається в останній час. Крім того, економічні та політичні фактори дуже тісно пов’язані між собою. Таким чином, підприємство мусить продовжувати свою діяльність в край тяжких умовах, які посередньо впливають на нього.

Відповідно до Розпорядження Кабінету міністрів України від 7 жовтня 2009 р. № 1200-р, внутрішня торгівля в Україні забезпечується наступними нормативними актами: Господарський [Error: Reference source not found] та Цивільний кодекс України [Error: Reference source not found], Закон України «Про захист прав споживачів» [Error: Reference source not found], Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [Error: Reference source not found], Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» [Error: Reference source not found], Закон України «Про місцеві державні адміністрації» [Error: Reference source not found], Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»[Error: Reference source not found] та інші законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері внутрішньої торгівлі..

Недоліками нормативного забезпечення внутрішньої торгівлі в Україні є невизначеність засад формування відповідної державної політики та відсутність єдиного методу вирішення питань щодо діяльності суб’єктів підприємництва в торговій галузі.

Внутрішня торгівля є однією з важливих галузей економіки, яка відіграє значну роль як у формуванні економічного потенціалу України, так і задоволенні потреби споживачів у високоякісних товарах і послугах.

У загальному значенні торгівля – це організований у певній послідовності процес товарно-грошового обміну, що відбувається в часі й просторі та відображає сукупність економічних відносин із приводу обміну продуктами праці й задоволення потреб споживачів у товарах і послугах у тому вигляді, в такий час і в такому місці, які відповідають їх вимогам [Error: Reference source not found].

Оптова торгівля — продаж товарів великими партіями роздрібним торговцям з метою їх подальшого перепродажу. Відмінними рисами оптової торгівлі є можливість пропонувати різні за обсягом партії товарів стабільної якості за порівняно невисокими цінами протягом тривалого періоду часу, що дозволяє їм мати успіх конкурентної боротьби, застосовуючи при цьому принцип «використання знижок замість надбавок». Укладаючи договори з виробниками, оптове підприємство надалі веде торгівлю з роздрібною мережею. Чим більше оборот оптового підприємства, тим вигіднішу ціну він може запропонувати і виробнику, і роздрібному торговцю. Розвиток оптової торгівлі необхідний, в першу чергу, для вирішення таких проблем:

упорядкування системи доведення товарів до споживачів;

прискорення процесів обігу товарів, взаєморозрахунків і платежів між учасниками споживчого ринку;

надання товаровиробникам необхідних умов для реалізації продукції;

створення умов для проведення сертифікації товарів, які надходять на споживчий ринок;

створення конкурентного середовища й, як наслідок, зниження рівня цін на товари та підвищення їх якості.

Головною користю від роботи оптових компаній є підтримка цінового паритету на ринку на основі накопичення достатньої товарної маси й своєчасного її постачання в роздрібну мережу. Наявність достатньої кількості учасників оптової торгівлі також дозволяє більш динамічно й оперативно відстежувати потреби в товарі роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Проблеми розвитку роздрібної торгівлі, її відповідності потребам покупців особливо актуальні в умовах розвинутого «ринку покупців». Отже, при переході до ринкової економіки розвитку цієї галузі слід приділяти особливу увагу. В протилежному випадку всі заходи, спрямовані на стимулювання товаровиробників, будуть малоефективними, бо товари не надійдуть до споживачів у необхідному місці, в потрібній кількості, в зазначений строк і не будуть реалізовані через певну форму обслуговування [12].

Торгівля, як і інші галузі економіки України, переживає соціально-економічну кризу починаючи з 1990 р. Тому, незважаючи на те, що в 2013-2014 рр. намітилася позитивна динаміка в розвитку торгівлі, ці досягнення не можна порівняти з масштабом падіння обсягу її діяльності в попередні роки. Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) в Україні у 2014 р. складав всього 31,9 % порівняно з 2010 р.

Змінилися канали реалізації споживчих товарів населенню. Так, обсяги продажу споживчих товарів за усіма каналами реалізації по Україні за 2014 р. відрізнялися тим, що роздрібний товарооборот, включаючи виручку фізичних осіб, що мають торгову мережу, складав 38914 млн. грн., або 66,4 % від загального його обсягу, оборот організованих ринків – 16013 млн. грн., або 27,3 %, і оборот неформальних ринків – 3662 млн. грн., або 6,3 %. Загальний обсяг реалізації споживчих товарів населенню України складав у 2014 р. 58589 млн. грн.

Торгівля на сьогоднішній день посідає друге місце за своїм внеском у створенні ВВП країни, і тому завданням державної політики у сфері внутрішньої торгівлі є розвиток конкурентного середовища і подолання монополізму на ринку оптової торговельної діяльності, а також стимулювання роботи оптової ланки з упровадження активних форм просування товарів українських виробників [Error: Reference source not found].

Частка внеску торгівельної галузі у створенні загальної суми ВВП країни за останні роки представлені на рис. 2. 1.

Рис. 2. 1. Частка внеску торгівельної галузі у створенні загальної суми ВВП за останні роки [Error: Reference source not found].

Як видно із рис. 2. 1., роль торгівельної галузі у загальному формуванні величині ВВП країни була досить значною протягом всього аналізованого періоду. Частка торгівельної галузі у загальній величині ВВП коливається в діапазоні 12-16%.

На кінець 2013 р. в Україні нараховувалось 112 243 активних підприємства, які замаються торгівельної діяльністю в Україні. Значна кількість підприємств разом із значною часткою у формування ВВП дозволяє зробити висновок про легкого входження ринок та існування сильної конкуренції всередині галузі.

Крім того, внутрішня торгівля за останні роки характеризується значною прибутковістю, яка є значно вищою за середньою по економіці країни. Індекс рентабельності операційної діяльності підприємств торгівельної галузі представлений на рис. 2. 2.

Рис. 2. 2. Індекс рентабельності операційної діяльності підприємств торгівельної галузі [Error: Reference source not found].

Як видно із рис. 2. 2. прибутковість галузі була дещо занизька під час фінансової кризи 2008-2009 рр., яка негативно вплинула на все сфери економіки України. Хоча в останні роки спостерігається значний спад прибутковості, але все одно він є вищим за середній по економіці в цілому, який на кінець 2013 р. складав 3,8%.

Високий рівень прибутковості галузі спричинює постійне зростання кількості конкурентів в середині галузі, що є позитивним фактором для національної економіки, оскільки продовжувати свою діяльність зможуть лише найкращі підприємства. Проте висока конкуренція ускладнює процес формування ефективної фінансової стратегії, яка допоможе підприємству зайняти гідне місце серед представників галузі.

Для надання більш чіткої оцінки перспективності галузі проведемо SWOT – аналіз з метою визначення слабких і сильних сторін галузі, а також можливостей та загроз для її розвитку. Аналіз традиційно представимо у вигляді таблиці (табл. 2. 1).

Таблиця 2. 1