18.6. Договір лізингу

Лізинг регулюється ст. 292 ГК, §6 (статті 806-809) глави 58 ЦК, Законом України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 р., Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженим постановою КМУ від 10.12.2003 р. №1904 тощо.

Договір лізингу – договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майно, яке належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Цей договір є двостороннім та оплатним. Він може бути консенсуальним або реальним залежно від бажання суб’єктів, які його укладають. На практиці договори лізингу здебільшого є консенсуальними договорами. Хоча договір лізингу спрямований на передачу майна в тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу, ним також може опосередковуватися перехід до лізингоодержувача права власності на об’єкт лізингу. Тобто він може включати в себе елементи договору купівлі-продажу. Тому в п. 2 ч. 2 ст. 806 ЦК зазначається, що до відносин, пов’язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Лізинг може бути прямим та непрямим, оперативним та фінансовим, зворотним, пайовим та міжнародним.

Прямий лізинг – лізингодавець передає лізингоодержувачу предмет лізингу, який належить йому на праві власності або був набутий ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем.

Непрямий лізинг – лізингодавець передає лізингоодержувачу предмет лізингу, який був набутий ним згідно специфікацій та умов лізингоодержувача.

Фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Після закінчення строку договору фінансового лізингу, об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у його власність або викуповується ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг – господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингового договору.

Зворотний лізинг – передбачає придбання лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг.

Пайовий лізинг – здійснення лізингу за участю суб’єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не має перевищувати 80 % вартості від набутого для лізингу майна.

Міжнародний лізинг – лізинг, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав або, якщо предмет лізингу чи лізингові платежі перетинають митний кордон.

Предметом договору лізингу може бути майно, яке характеризується наступними ознаками: 1) індивідуально визначене; 2) неспоживче; 3) віднесене згідно із законодавством до розряду основних фондів (наприклад, транспортні засоби, устаткування).

Основні фонди, які перебувають у державній та комунальній власності, можуть бути предметом лізингу тільки за погодженням з органом, який відповідно до закону уповноважений управляти таким майном.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача. Предмет лізингу та/або пов’язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов’язковість встановлена законом або договором. При цьому витрати на страхування за договором лізингу за загальним правилом несе лізингоодержувач.

Не можуть передаватися у лізинг земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці) незалежно від того, в якій власності вони знаходяться.

Сторонами договору лізингу є лізингодавець та лізингоодержувач.

У статті 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» підкреслюється, що лізингодавцем може бути юридична особа. Однак слід зауважити, що далеко не будь-яка юридична особа може бути лізинодавцем. Справа у тому, що лізингові операції є фінансовими операціями. Здійснювати такі операції мають право тільки ті юридичні особи, які мають право надавати фінансові послуги. Зокрема, це можуть бути лізингові компанії та банки. Натомість, лізингоодержувачем може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу). Такий строк „прив’язаний” до строків амортизації об’єкту лізингу і залежить від виду та форми лізингу. Так, договір фінансового лізингу має укладатися на строк не менший від одного року;

розмір лізингових платежів. Сторони на власний розсуд погоджують розмір лізингових платежів, які зазвичай включають в себе суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (наприклад, прискорена амортизація об’єкта лізингу).

За договором лізингу лізингодавець має право:

інвестувати в придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов’язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов’язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингодавець зобов’язаний:

у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

відповідно до умов договору своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання предмета лізингу;

відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Лізингоодержувач має право:

обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Лізингоодержувач зобов’язаний:

прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;

відповідно до умов договору своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;

своєчасно сплачувати лізингові платежі;

надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;

письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але в будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або в стані, обумовленому договором.

У разі порушення умов договору лізингу настають правові наслідки, встановлені ст. 611 ЦК, а саме: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, зміна умов договору, припинення договору внаслідок односторонньої відмови від нього. Так, лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. При цьому він має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідальність продавця (постачальника) предмета договору лізингу ґрунтується на наступних засадах: якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальності перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.