Тема 16. Правове забезпечення захисту прав споживачів

Для швидкого оволодіння основами захисту прав споживачів, насамперед, необхідно ознайомитися з деякими основними економічними поняттями, а також спеціальною термінологією, що використовується у відповідних законодавчих документах.

Кожна людина, що живе на землі, для забезпечення й підтримки нормальної життєдіяльності має потребу в певних матеріальних і нематеріальних благах, або, інакше кажучи, відчуває нестачу в чомусь Економісти визначають, що нестача - це недостача, будь-чого яка відчувається людиною. Потреби людей різноманітні й складні. Це й основні фізіологічні потреби в їжі, одязі, теплі, безпеці, і потреби в знаннях, культурному й духовному спілкуванні, і багато чого іншого.

Потреба - це нестача, що набула певної, специфічної форми відповідно до рівня розвитку окремої, конкретної людини й того суспільства, у якому вона живе.

Для того, щоб задовольнити ті або інші потреби, людина повинна зробити ті або інші матеріальні й нематеріальні блага, затративши при цьому свою працю, тобто виростити й зібрати врожай, пошити взуття й одяг, доставити воду з озера або річки за допомогою каналів і водоводів до житла й т. д.

Таким чином, потреби - це внутрішні спонукальні мотиви розвитку виробництва й споживання в рамках певної системи економічних відносин.

Розрізняють фізичні, інтелектуальні й соціально-економічні потреби. Фізичні потреби - елементарні, вищі потреби - соціально-економічні.

У міру задоволення вдосталь потреб нижчого рівня, що лежать як ніби в основі всіх інших (маються на увазі потреби в харчуванні, одязі, житлі, збереженні здоров'я), на перший план в очах людей починають усе більше висуватися потреби вищих порядків - в харчуванні, у модності одягу, у комфортності житла, в оптимальному функціонуванні всіх соціальних інститутів суспільства, у знаннях, в організації дозвілля і т.п. Цей процес має досить складний характер.

В умовах товарного виробництва всі матеріальні й нематеріальні блага виступають у ролі товарів, робіт і послуг.

Відповідно до класичного визначення, товар - це продукт праці, призначений для продажу, який задовольняє певну потребу людини або підприємства. У широкому змісті слова товар може являти собою: матеріальний виріб, послугу, твір мистецтва, вид суспільної або іншої діяльності тощо.

Всі товари діляться на дві великі групи: товари виробничого призначення й споживчі товари.

Товари виробничого призначення - це товари, що купують для виробництва інших товарів, безпосередньо задовольняють людські потреби. Ці товари призначені для споживання господарськими підприємствами й організаціями. Найчастіше вони представлені технологічним устаткуванням, машинами, паливно-сировинними товарами.

Споживчі товари - це товари, призначені для кінцевого споживання людьми, тобто для особистого, сімейного або домашнього використання.

Усі споживчі товари можна розділити на продовольчі й непродовольчі товари. У складі продовольчих товарів виділяють основні види продуктів харчування: м'ясо й м'ясопродукти, молоко й молочні ' продукти, тваринне й рослинне масло, яйця, рибу й рибопродукти, цукор і кондитерські вироби, картоплю, овочі, фрукти і ягоди, хліб і хлібопродукти та ін. Серед непродовольчих товарів виділяють наступні основні види: тканини, одяг, взуття, побутова техніку, (господарський інвентар і предмети домашнього побуту, ліки, предмети санітарії й гігієни, меблі, будівельні матеріали та інші.

Робота - це діяльність, результатом якої являється виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Послуга — це діяльність із надання (передачі) споживачеві певного матеріального або нематеріального блага за його індивідуальним замовленням. Раніше вважалося, що послуги — лише непродуктивна витрата праці. Тепер цей погляд переглянутий. В економічній літературі дається таке визначення: «Послуга є продукт праці, виражений у вигляді нематеріальної споживчої вартості, корисного ефекту, що задовольняє будь-які людські потреби незалежно від їхньої природи». Розвиток сфери послуг тісно пов'язаний з матеріальним виробництвом, що забезпечує технічну базу, сфери послуг (устаткування лікарень, пралень, кінотеатрів і т. д.), а також щораз вищими соціально-економічними потребами суспільства. Іншим стимулом розвитку сфери послуг є збільшення вільного часу населення. Людина зайнята в процесі виробництва не так багато часу. Про інший час повинна тією чи іншою мірою подбати сфера послуг.

Як і товари, послуги поділяються на виробничі й споживчі. У складі споживчих послуг виділяють послуги транспорту, побутові послуги, послуги зв'язку та інші.

Усі товари, роботи й послуги є продукцією. У загальному випадку, продукція - це будь який виріб (товар), робота або послуга, які виготовляються, виробляються або створюються для задоволення суспільних потреб.

Будь які товари та послуги характеризуються певною номенклатурою й асортиментами.

Під номенклатурою розуміється перелік різних видів або найменувань продукції (товарів, робіт, послуг).

Асортименти - це склад однойменної продукції за видами, типорозмірами, сортами, марками. Асортименти товарів надзвичайно різноманітний. Розрізняють груповий, видовий і внутрішньовидовий асортименти товарів.

Групові асортименти товарів - це перелік укрупнених товарних груп, на які розбивається вся номенклатура товарів народного споживання, реалізованих у роздрібній торговельній мережі. Він включає такі групи, наприклад, як м'ясо й м'ясопродукти, молоко й молочні продукти, кондитерські вироби, тканини, швейні вироби і т.д.

Видові асортименти - асортименти товарів, що відбиває розподіл групових асортиментів на види. Наприклад, усередині групи молочних продуктів виділяють такі продукти як молоко, вершки, сир і т. д. Усередині групи тканин - бавовняні, вовняні, шовкові тканини і т. д.

Внутрішньовидові асортименти товарів - асортименти, що включають різновиди товарів усередині окремих видів. Ознаками, що відрізняють один різновид від іншого, є модель, кольори, фасон і т. д. Внутрішньовидові асортименти називають також розгорнутим. Наприклад, внутрішньовидовими асортиментами є конкретні марки телевізорів, артикули вовняних тканин, моделі електробритов і т. д. Залежно від деталізації внутрішньовидової номенклатури споживчих товарів розрізняють товари простого й складного асортиментів.

Учасниками правовідносин у сфері торгівлі товарами й послугами є споживачі товарів (робіт, послуг) з одного боку й виробники, виконавці й продавці всіх без винятку форм власності - з іншого боку.

Споживач - це громадянин, що здобуває, замовляє, використовує або має намір придбати або замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Синонімами слова споживач є слова «покупець» і «клієнт». Покупець - особа, що купує товари. Клієнт - особа, що користується послугами, наприклад, транспорту, пошти, кредитного установи та іншими.

Виробник - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які роблять товари для реалізації. Іноді виробників називають виготовлювачами.

Виконавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги.

І, нарешті, продавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу.

Виробники, виконавці й продавці є суб'єктами господарювання, тобто здійснюють господарську діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення й реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного (платного) характеру.

Усі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності рівні перед законом, мають рівні права й обов'язки й несуть однакову відповідальність у випадку порушення ними прав споживачів.

Від несумлінних продавців у промислово розвинених країнах світу давно вже розроблена й надійно працює система захисту, що містить у собі законодавчо закріплені права споживачів, діяльність спеціальних державних органів і громадських організацій з контролю за дотриманням цих прав, покарання відповідно до закону за несумлінну рекламу, реалізацію неякісного або некомплектного товару тощо. Така система одержала назву захисту прав споживачів.

Захист прав споживачів - це законодавча, адміністративна й судова охорона інтересів споживачів товарів і послуг, головним чином від їхнього порушення виробниками продукції (виконавцями робіт, послуг) і продавцями.

У зв'язку з необхідністю забезпечення захисту прав споживачів з'явилося споживче право. Споживче право - це самостійний напрям права, що представляє собою сукупність норм, правил та інструкцій, спрямованих на захист споживачів на ринку товарів і послуг.

Уперше до проблеми захисту прав споживачів звернувся в 1962 році президент США Джон Кеннеді. «Споживачі, за визначенням, це всі ми, - сказав Кеннеді. - Споживачі - це найбільший економічний шар, що впливає майже на будь-яке приватне або державне рішення... Але це єдиний голос, якого найчастіше не чутно».

Він проголосив так званий «Білль про права споживачів», у якому виклав чотири основних права споживача:

право на безпеку і якість товарів та послуг;

право на достовірну інформацію про них;

право бути почутим у випадку висування споживчих претензій;

право відстоювати свої споживчі інтереси в суді.

Пізніше до цих базових прав були додані ще чотири:

право на відшкодування збитку;

право на споживче утворення;

право на задоволення базових потреб;

право на здорове навколишнє середовище.

У 1985 році Генеральна Асамблея ООН затвердила «Провідні принципи захисту інтересів споживачів». Головні цілі цього документа - не допускати недоброякісні товари й послуги до споживача, подавати правдиву інформацію про них, а також дати можливість створювати організації споживачів для відстоювання ними своїх інтересів.

Сьогодні в багатьох країнах світу існують урядові заклади, що займаються захистом прав споживачів: у Франції - це Міністерство у справах споживачів, у Великобританії - Відомство генерального директора з питань приватної торгівлі, у США - Федеральна комісія з торгівлі.

Існують і неурядові національні організації, що займаються захистом прав споживачів. У 1936 році з'явилася Національна асоціація споживачів у США, в 1951 році - у Франції й Німеччині, в 1957 році - у Великобританії, в 1960 році – в Канаді.

Видаються також спеціальні журнали, бюлетені й інші засоби масової інформації, що інформують своїх читачів про товари (послуги) і права споживачів. Так, у Великобританії видається спеціальний журнал для споживачів «Which?». У Франції із цією ж метою видається споживчий журнал «60 millions de consommateurs», в Іспанії - журнал для споживачів «OCU Salud», у Німеччині - «OKO-test» і т.д.

Крім того, створюються асоціації, кооперативи й рухи споживачів, які, у свою чергу, утворюють міжнародні об'єднання типу «Еврокооп» - Європейське співтовариство кооперативів споживачів, що нараховує близько 20 млн індивідуальних і колективних членів.

Захист прав споживачів усе більше стає справою не тільки окремих держав, а й усього міжнародного співтовариства в цілому.

15 березня 1983 року, через двадцять років після історичної промови президента США Джона Кеннеді, в якій він проголосив чотири основних права споживачів, уперше був відзначений Всесвітній день споживачів.

На сьогодні у світі існують вісім загальновизнаних прав споживачів, і щороку 15 березня світова громадськість відзначає Всесвітній день споживачів. У 1999 році, наприклад, він пройшов під девізом «Де ми?». Напередодні XXI століття людство ніби поглянуло назад, щоб зрозуміти, що було досягнуто в сфері захисту прав споживачів, чого не вдалося зробити й що ще має бути. У тому ж році міжнародна споживча організація «Consumers International» розпочала видання нового бюлетеня «Споживач XXI» - «Організації споживачів вступають в ХХ1-е сторіччя». Цей бюлетень публікує новини споживчого руху в усьому світі.

В Україні захист прав споживачів забезпечується Законом «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-ХН у редакції Закону України від 01.12.2005 р. № 3161-IV. Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виготовниками, виконавцями, продавцями різних форм власності, встановлює права споживачів і визначає механізм реалізації державного захисту їхніх прав, зокрема дозволяє громадянам домагатися реалізації своїх справедливих вимог як у судових, так і в спеціальних державних органах.

Споживачі, що перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають право на:

1. захист своїх прав державою;

2. належну якість продукції й обслуговування;

1. безпечність продукції;

3. необхідну, доступну, достовірну й своєчасну інформацію про продукцію, її кількості, якості, асортиментах, а також про виробника (виконавця, продавця);

5. відшкодування шкоди (збитків), заподіяних дефектною або фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяною небезпечною для життя й здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

6. звернення до суду та інших вповноважених державних органів за захистом порушених прав;

7. об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Даний перелік прав споживачів не є вичерпним. Споживачі мають також інші права, установлені законодавством про захист прав споживачів.

Законодавство України про захист прав споживачів складається із Закону «Про захист прав споживачів», Цивільного кодексу, Господарського кодексу, інших національних актів законодавства, які містять положення, що стосуються захисту прав споживачів, а також міжнародних нормативних актів про захист прав споживачів.

У Законі закріплені права споживачів на відповідність якості придбаного товару (виконаної роботи, зробленої послуги) вимогам нормативних документів, умовам договору й інформації про товар. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити можливість використання товару (результатів виконаних робіт, наданих послуг) за призначенням протягом строку його служби, передбаченого нормативними документами або встановленого за домовленістю зі споживачем, а у випадку відсутності таких строків протягом 10 років. Продаж товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

У випадку придбання товару неналежної якості споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготовника:

безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою;

заміни на аналогічний товар належної якості;

розмірного зменшення його покупної ціни;

заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахунком купівельної ціни;

розірвання договору й відшкодування завданих збитків.

Продавець, виготівник (підприємство, що виконує його функції) зобов'язані:

прийняти товар неналежної якості у споживача й задовольнити його вимоги. За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а за необхідності перевірки якості протягом 14 днів або за домовленістю сторін.

Вимоги споживача про безоплатне усунення недоліків повинні бути задоволені протягом 14 днів або за узгодженням сторін в інший строк.

За кожний день затримки виконання зазначених вимог понад установлений строк (14 днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка від вартості товару.

25 січня 1995 р. Верховна Рада України затвердила Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування й послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі й надання послуг, умови зберігання й транспортування товарів; Положення про порядок вилучення неякісних товарів, документів і інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів; Положення про порядок припинення (заборони) суб'єктами господарювання відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, які захищають права споживачів на якість товарів, робіт, послуг, національний ринок країни від несумлінних виробників і продавців.

Так, для суб'єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг, у випадку повторного виявлення протягом 90 календарних днів реалізації (виробництва) товарів, надання послуг, які не відповідають вимогам нормативних документів або не мають документів, що підтверджують їхню належну якість; недотримання вимог нормативних документів, що регламентують порядок виробництва, зберігання, транспортування, реалізації товарів, надання послуг, що може стати причиною заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживачів, виноситься на підставі акту перевірки оформлене приписанням рішення державного органа у справах захисту прав споживачів про тимчасове припинення діяльності з метою усунення причин, у результаті яких систематично реалізується (виробляється) недоброякісна продукція.

У випадку повторного, протягом 365 календарних днів, тимчасового припинення діяльності господарюючого суб'єкта, державний орган у справах захисту прав споживачів зобов'язаний перед власником або уповноваженим їм органом, що здійснює управління майном господарюючого суб'єкта, порушити питання про відсторонення керівника господарюючого суб'єкта від займаної посади або перед відповідним органом про скасування державної реєстрації або спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення відповідного виду підприємницької діяльності.

Діяльність господарюючого суб'єкта відновлюється з письмового дозволу органа, що ухвалив рішення про припинення діяльності, після розгляду письмового повідомлення про усунення виявлених недоліків.

Положенням про порядок вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів, передбачається, що вилученню з обігу підлягають партії товарів, якість яких не відповідає вимогам нормативних документів, а їхні недоліки не можуть бути усунуті на місці у суб'єктів господарювання - резидентів і нерезидентів.

Вилученню підлягають: товарно-транспортна накладна; документ, що засвідчує (підтверджує) якість; сертифікат; технічний паспорт; технологічна картка й т. д., як правило, в оригіналі або засвідченій копії.

Рішення про вилучення з обігу партії неякісних товарів приймається:

посадовою особою державного органа у справах захисту прав споживачів відносно товарів, недоліки яких виявлені безпосередньо­ під час перевірки якості товарів у господарюючого суб'єкта;

державним органом у справах захисту прав споживачів стосовно товарів, недоліки яких виявлені в результаті дослідження (експертизи) їхньої якості за відібраними зразками.

Виконання рішень про вилучення з обігу партії неякісних товарів забезпечується:

відносно товарів вітчизняного виробництва суб'єктом господарювання (виробником);

відносно товарів іноземного виробництва суб'єктом господарювання, що одержав цю партію першим на споживчому ринку України;

відносно товарів будь-якого походження (крім розглянутих раніше) — суб'єктом господарювання, у якого виявлені такі товари під час перевірки їхньої якості.

Суб'єкт господарювання, що зробив або першим одержав за імпортнім постачанням партію небезпечних товарів, після одержання рішення державного органа про вилучення їх з обігу повинен:

негайно припинити виробництво (реалізацію) даних товарів до усунення причин, що обумовили появу недоліків, і повідомити через ЗМІ про вилучення їх з обігу й відкликанні від споживачів, про порядок повернення товарів і відшкодуванні збитків споживачам суб'єктом господарювання;

всім суб'єктам господарювання, яким були відвантажені (реалізовані) партії небезпечних товарів, в 3-денний строк після одержання рішення письмово повідомити про вилучення з обігу й поверненні даних товарів.

Обов'язок щодо розшуку господарюючого суб'єкта, що зробив або першим одержав по імпортній поставці партію небезпечних товарів, покладається на господарюючого суб'єкта, у якого ці товари виявлені.

За відсутності можливості розшуку суб'єкта, що зробив або першим одержав за імпортним постачанням зазначені товари, відповідальність за їхнє повне вилучення з обігу, відкликання від споживачів, покладає на суб'єкт господарювання, що не надав відомості про джерело, з якого отримані небезпечні товари.

Вилучення в суб'єктів господарювання неякісних товарів не звільняє їх від відповідальності, і відповідні матеріали можуть бути передані органам дізнання й попереднього слідства.

У випадку виявлення в суб'єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування й послуг:

товарів, робіт, послуг, якість яких не відповідає вимогам нормативних документів;

порушень умов зберігання, транспортування, реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, які впливають на погіршення якості або створюють небезпеку для життя, здоров'я споживачів, можуть заподіяти шкоду їхньому майну або навколишньому природному середовищу;

відсутності документів, що засвідчують належну якість і безпеку, посадова особа державного органа із захисту прав споживачів оформляє у вигляді припису рішення про припинення (заборону) відвантаження, реалізації й виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг суб'єктами господарювання.

У разі виявленні систематичних недоліків з питань якості або в разі виявлення їх унаслідок дослідження (експертизи) або аналізу інших матеріалів, а також причин, усунення яких вимагає тривалого часу, здійснення комплексу заходів, державний орган по справах захисту прав споживачів ухвалює рішення щодо призупиненні (забороні) відвантаження, реалізації й виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Поновлення заборонених (припинених) операцій можливе на підставі письмового дозволу державного органа після повторних перевірок, усунення недоліків, контрольних перевірок.

Правовий захист споживчого ринку України спрямований на зменшення масштабів правопорушенні й підвищення якості продукції, робіт і послуг.

Закон України «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23 грудня 1997 р. встановлює правові основи забезпечення якості й безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини; регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, постачальниками (продавцями) і споживачами під час розробки, виробництва, ввозу на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання й утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини. Норми цього Закону дозволяють реалізовувати основні принципи державної політики щодо забезпечення якості й безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини.

Для застосування адекватних чітких заходів, спрямованих на боротьбу з неякісною продукцією, прийнятий Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної й небезпечної продукції» від 14 січня 2000 р. Надзвичайно важливо відзначити, що очікуваний ефект від норм даного Закону - це надходження на ринок нових видів товарів, з новими якостями, застосування більш досконалих технологій. Закон регламентує порядок вилучення з обігу неякісної й небезпечної продукції, повноваження органів державної влади в даній сфері відносин, порядок, умови й правила переробки, утилізації, знищення, подальшого використання неякісної й небезпечної продукції.

Механізм захисту споживчого ринку від продукції неналежної якості, поряд із законодавчими нормами прямої дії, включає такий регулятор господарських відносин, як господарський договір, однією з обов'язкових умов якого є умова якості продукції, виконуваних робіт, надаваних послуг.

Приймання продукції за якостю й комплектністю виконується одержувачами в строки:

У разі іногородного постачання не пізніше 20 днів, а продукции, яка швидко псується – не пізніше 24 годин після надходження її на склад одержувача або посля видачі продукції органом транспорту;

У разі внутріміського постачання – не пізніше 10 днів, а продукції , що швидко псується – 24 годин після надходження продукції на склад одержувача.

У випадку виявлення прихованих недоліків продукції протягом 5 днів після виявлення, але не пізніше 4 місяців від дня надходження продукції на склад одержувача, повинен бути складений акт про приховані недоліки. Акт про приховані недоліки, виявлені у продукції з гарантійними строками зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах гарантійного строку. Якщо в складанні акту необхідна участь представників виготовлювача (відправника), то до встановленого 5 – денного строку додається час, необхідний для їхнього приїзду.

Прихованими недоліками визнаються такі, які не могли бути виявлені під час звичайніої для даного виду продукції перевірки й виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування, використання й зберігання продукції.

Одночасно із прийманням продукції за якостю виробляється перевірка комплектності продукції. У разі виявленнія невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам, умовам договору, супровідним документам, що засвідчують якість продукції, одержувач (згідно із п. 16 Інструкції) припиняє подальше приймання і складає акт із зазначенням характеру виявлених дефектів, кількості оглянутої продукції. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання некомплектної або неналежної якості продукції з метою запобігання погіршення її якості. Умовою договору й нормативних актів передбачається також участь у перевірці якості представника виготівника (відправника) із зазначенням порядку його виклику, прав і обов'язків сторін, строків, правил відбору зразків на аналіз або випробування із зазначенням всіх реквізитів і т.д.

Акт перевірки якості й комплектності продукції повинен бути підписаний усіма особами, що брали участь у перевірці. Особа, не згодна зі змістом акту, зобов'язана підписати його із застереженням про незгоду, виклавши свою думку. У випадку розбіжностей між сторонами договору, з метою з'ясування вірогідності факту, можуть бути запрошені для визначення якості експерти бюро товарних експертиз, представники інспекцій із якості та інших компетентних органів. У разі опротестуванні висновків із якості за дорученням господарського суду або судово-слідчих органів проводиться повторна експертиза продукції. Для відстоювання своїх інтересів суб'єкти господарювання можуть використати різні правові способи захисту.

Регламентація порядку приймання продукції пза якістю дозволяє забезпечити раціональне використання виробничих можливостей, запобігання виробництва й реалізації неякісної продукції.