Тема 8. Правове регулювання стандартизації та сертифікації

8.1. Поняття і юридичне значення стандартизації та сертифікації

Одним із найважливіших методів управління якістю, що використовується для підвищення рівня розвитку виробництва, прискорення науково технічного прогресу, є стандартизація.

Об'єктом стандартизації може виступати все, що має перспективу застосування. Стандарт може бути розроблений як на матеріальні предмети, так і на об'єкти різного нематеріального характеру.

Стандарт — це зразок, модель, еталон, прийнятий за вихідний, для зіставлення з ним інших подібних об'єктів. Як нормативно-технічний документ, стандарт установлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації й затверджується компетентним органом. У процесі стандартизації використаються різні методи, в тому числі нормування (встановлення норми на числове значення стандартизованого параметра); параметруванння (встановлення послідовного ряду числових значень параметра); типізація (розробка типових рішень); агрегування (створення різноманітних об'єктів шляхом компонування з обмеженої кількості стандартних елементів); симпліфікація (скорочення різноманіття об'єктів); уніфікація (встановлення об'єктів однакового призначення й використання з метою досягнення економії, забезпечення взаємозамінності й створення конструктивно-уніфікованих рядів). Ці методи дозволяють здійснювати стандартизацію, починаючи від простих об'єктів і кінчаючи складними системами. Застосування стандартів поліпшує якість продукції, підвищує рівень уніфікації й взаємозамінності, сприяє розвитку автоматизації виробничих процесів, зростанню ефективності експлуатації.

Система стандартизації спрямована на забезпечення:

реалізації єдиної технічної політики у сфері стандартизації, сертифікації й методології;

захисту інтересів споживачів і держави з питань безпеки продукції для життя, здоров'я, майна громадян, охорони навколишнього природного середовища;

взаємозамінності й співвідношення продукції, її уніфікації;

якості продукції відповідно до розвитку науки й техніки, потреб населення та народного господарства;

економії всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва;

безпеки народногосподарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій.

Правові й організаційні основи стандартизації встановлені Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. До узгодження законодавства із цим новим законом продовжують діяти (у частині, що не суперечить новому Закону) колишні нормативно-правові акти, в тому числі Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію й сертифікацію» від 10 травня 1993 р.

Нормативними документами зі стандартизації є: Державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; стандарти підприємств; кодекс сформованої практики; технічні умови.

До Державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми й правила, а також державні класифікатори техніко-економічної й соціальної інформації.

Правила використання стандартів на території України встановлює Державний комітет України зі стандартизації, метрології й сертифікації (Держстандарт України).