Тема 27. Відповідальність у господарському праві

27.1. Поняття й ознаки господарсько-правової відповідальності. Функції господарсько-правової відповідальності.

Підстави господарсько-правової відповідальності

Категорія відповідальності виступає не тільки індикатором дієвості норм права, але й вказує на самостійність галузі права. Її також часто згадують як юридичну відповідальність, що має на увазі застосування до правопорушника заходів державного примусу, що виражаються для нього в позбавленнях, передбачених санкцією юридичних норм.

Юридична відповідальність має наступні ознаки:

1. Юридична відповідальність – це завжди державний примус. Ніякі інші заходи суспільного, партійного і т. д. примусу (наприклад, виключення з партії, суспільний осуд та ін.), навіть якщо вони здійснюються у зв'язку з правопорушенням, не є юридичною відповідальністю. Причому юридична відповідальність – не сама по собі примус, а “міра” цього примусу, вона має кількісні показники (штраф у гривнях, позбавлення волі – у роках і т. д.).

2. Юридична відповідальність настає тільки за скоєне правопорушення. Саме правопорушення (його склад) є єдиною підставою для юридичної відповідальності. За своєю природою юридична відповідальність є негативною реакцією суспільства й держави на правопорушення, своєрідною формою захисту суспільства від порушень.

3. Юридична відповідальність завжди передбачає певні позбавлення, неприємності для правопорушника. Це міра його покарання. Позбавлення можуть бути особистого, організаційного або майнового характеру. Особистий характер позбавлень передбачає, що правопорушник зазнає неприємностей особисто (догана, позбавлення батьківських прав, позбавлення волі, звільнення). Організаційний характер позбавлень проявляється в тому, що людина відчуває дискомфорт у зв'язку зі зміною свого статусу (переведенням на іншу роботу, забороною займатися певною діяльністю). Позбавлення майнового характеру пов'язані з позбавленням певних майнових, матеріальних засобів (штраф, конфіскація майна).

4. Юридична відповідальність здійснюється державою (її органами) в рамках правозастосовного процесу й включає всі його особливості та стадії.

5. Вид і застосування примусових заходів до правопорушника – не результат суб'єктивногоо рішення правозастосувача, вони визначаються виходячи із санкції юридичної норми. Варто зауважити, що державно-примусові заходи можуть здійснюватися й на основі диспозиції правової норми.

До прийняття Господарського кодексу України (ГК України) поняття господарсько-правової відповідальності залишалося більш ніж дискусійним, навіть у науці господарського права воно було визнане лише в середині 80-х років XX століття.

Так, у першому вітчизняному навчальному посібнику з господарського права обережно вживався термін – “відповідальність за результати господарської діяльності”. Потім вчені говорили про санкції в господарському законодавстві, про “відповідальність у господарських відносинах”. Нарешті, в підручнику 1985 року за редакцією професора І. Г. Побірченко з'явилося поняття господарсько-правової відповідальності, розроблене професором В. К. Мамутовим.

Сучасні підручники з господарського права одностайні у визнанні самостійності господарсько-правової відповідальності стосовно інших видів відповідальності.

Господарсько-правова відповідальність – це несення суб'єктами господарювання несприятливих економічних і (або) правових наслідків у результаті застосування до них передбачених законодавством санкцій за господарські правопорушення.

Відповідальність у господарському праві – це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання – господарські правопорушення.

Господарське правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Основні ознаки господарсько-правової відповідальності виражаються в тому, що:

така відповідальність є реакцією держави або уповноваженої нею особи на протиправні дії суб'єкта господарювання, що може виражатися в порушенні договору (недостача продукції, прострочення постачання тощо) або правил здійснення господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, порушення вимог економічної конкуренції тощо);

передбачається юридично – в законі або договорі;

застосовується переважно до суб'єктів господарювання, хоча не виключається можливість її застосування й до інших учасників відносин у сфері господарювання у випадку та порядку, передбачених ГК України. Наприклад, відповідальність громадян, що не є підприємцями, може розглядатися як господарсько-правова лише в тому випадку, якщо вони виступають засновниками суб’єктів господарювання в порядку, встановленому засновницькими документами й законом (при несвоєчасному внесенні вкладів у статутний фонд господарського товариства згідно зі ст. 88 ГК, при реалізації додаткової відповідальності засновника згідно з ч. 4 ст. 80 ГК і в інших випадках);

полягає у зменшенні благ учасника господарських відносин, але спрямована не на самого правопорушника, а переважно на його майнову базу (безпосередньо або в кінцевому результаті). Винятки можуть скласти випадки застосування адміністративно-господарських санкцій організаційного характеру, наприклад, у вигляді примусового припинення суб'єкта господарювання за порушення закону;

забезпечується державним примусом, який проявляється по-різному: явно або приховано. У першому випадку реалізація заходів відповідальності покладає на судові або інші державні органи (стягнення збитків, штрафні та адміністративно-господарські санкції), а в другому – на самих суб'єктів господарювання (оперативно-господарські санкції);

застосовується як з урахуванням провини правопорушника (наприклад, відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій), так і без врахування її наявності (адміністративно-господарський штраф, оперативно-господарські санкції, примусове розділення монопольного утворення та ін.).

Важливу роль в організації господарської діяльності відіграють принципи господарсько-правової відповідальності.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, висвітлених у ст. 216 ГК України, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.