Дексокорт – аерозоль, який містить дексаметазон та неоміцин. Проявляє протизапальну та антибактеріальну дії при хворобах шкіри.

Дексафорт – суспензія для ін’єкцій. В 1 мл препарату містяться дексаметазону фенілпропіонат – 2,67 мг та дексаметазону натрію фосфат – 1,32 мг. Препарат швидкої і відносно пролонгованої дії. Максимальна концентрація дексаметазону в плазмі крові великої рогатої худоби, коней та собак настає через 60 хвилин після внутрішньом’язового уведення. Біодоступність після внутрішньом’язового уведення складає 100%.

Дози внутрішньом’язово: велика рогата худоба, коні, свині – 0,02 мл/кг м.т.; собаки, коти (внутрішньом’зово, підшкірно) – 0,05 мл/кг м.т.

Декса-кел – розчин для ін’єкцій. В 1 мл містить 2,64 мг дексаметазону натрію фосфату.

Застосовують для лікування тварин за неінфекційних запальних процесів, особливо м’язово-кісткових запаленнях; як допоміжний засіб при гострих інфекційних захворюваннях в комбінації з протибактерійною терапією; алергічному стані (екзема, кропивниця, свербіж), ламініт у коней та великої рогатої худоби; метаболічних порушеннях (кетоз великої рогатої худоби, післяродова токсемія овець, токсемії останнього періоду вагітності у жуйних тварин); стресових та шокових станах (циркуляторний колапс, анафілактичний шок, травма).

цитоплазматичними рецепторами ниркових канальців з утворенням гормонрецепторного комплексу, який проникає в ядро клітини та стимулює синтез білка, що сприяє зворотному всмоктуванню Na+ з сечі. Одночасно підвищується секреція іонів калію. При цьому збільшується об’єм плазми крові та рідини в тканинах. Підтримує кислотно-лужну рівновагу крові. Підвищує тонус і працездатність скелетних м’язів.

Застосовують тваринам, хворим на астенію, адинамію, астенію після перенесених інфекційних хвороб та операцій.

7. Препарати гормонів підшлункової залози

В острівцях Лангерганса підшлункової залози синтезуються три основні гормони – бета-клітини синтезують інсулін, який забезпечує метаболізм вуглеводів; альфа-клітини синтезують глюкагон – стимулює активність фосфорилази, яка розщеплює глікоген, та пригнічує активність глікогенсинтетази – наслідком чого є посилення процесів глюконеогенезу та глікогенолізу і підвищення концентрації глюкози в крові; дельта-клітини синтезують соматостатин, який знижує рівень цукру в крові шляхом гальмування секреції глюкагону та соматотропного гормону гіпофіза, який також є контрінсулярним гормоном.

Основним гормоном підшлункової залози є інсулін, який регулює обмін білків, ліпідів та вуглеводів (рис.).

Вплив інсуліну на обмін білків, вуглеводів та ліпідів

Основною біологічною роллю інсуліну є зниження рівня цукру в крові. Він стимулює використання глюкози печінкою та м’язами, транспорт глюкози в клітини та використання її в циклі трикарбонових кислот і бере участь в синтезі глікогену. З іншого боку, інсулін пригнічує глікогеноліз та глюконеогенез (синтез глюкози з невуглеводневих сполук).

Інсулін затримує розклад глікогену, прискорює засвоєння цукру клітинами і перетворення його в глікоген та в жири, усуває гіперглікемію, сприяє засвоєнню молочної кислоти і є ефективним засобом при лікуванні коней за паралітичної міогемоглобінурії, яка супроводжується накопиченням молочної кислоти в скелетних м'язах.

Суть впливу інсуліну на обмін жирів полягає в тому, що він стимулює ліпогенез (синтез жирів) та пригнічує ліполіз (розкладання жирів), тому збільшується маса тіла тварин. В такий спосіб інсулін виявляє анаболічну дію. Крім того, інсулін сприяє проникненню амінокислот в міоцити та стимулює синтез білків, одночасно гальмуючи розклад білків у м’язах та в печінці.

Необхідно зазначити також ряд інших позитивних властивостей інсуліну. Зокрема, він підвищує активність травних ферментів і посилює секрецію шлункового соку та підвищує його кислотність, покращує апетит, активує моторику органів шлунково-кишкового каналу, стимулюючи дію травного апарату протягом 6-8 годин, а також стимулює синтез ферментів кишечнику протягом 8-10 діб.

Інсулін застосовують при атоніях передшлунків у жуйних та з метою послаблення кетогенезу. Позитивний вплив інсуліну на синтез білку використовують для стимуляції відгодівлі тварин – за одноразового уведення стимулююча дія його проявляється протягом трьох-чотирьох діб.

Інсулін дозують в одиницях дії (ОД). За одну ОД прийнято вважати дозу препарату, яка знижує рівень цукру в крові у таких же кількостях, як і 0,04082 мг стандартного кристалічного інсуліну.

Ліпокаїн синтезується у відповідь на зниження рівня цукру в крові і сприяє його підвищенню. Він забезпечує обмін фосфоліпідів та прискорює метаболізм жирів, позитивно впливає на утилізацію ліпідів, тому його застосовують за кетозів та гепатитів з метою запобігання розвитку жирової інфільтрації печінки.

Соматостатин сприяє зниженню рівня цукру в крові шляхом гальмування секреції глюкагону та соматотропного гормону в гіпофізі.

Інсулін – Insulinum

Гормональний препарат, який одержують з підшлункової залози забитих тварин. Цинк-інсулін отримують шляхом осадження інсуліну цинку хлоридом. Ізофан-інсулін (NPN-інсулін) – це суспензія цинк-інсуліну та цинкпротаміну в буферній системі. Протамін-цинк інсулін (PZI) – це суспензія інсуліну з додаванням протаміну сульфату та цинку хлориду.

Прозора або світло-жовтого кольору рідина кислої реакції (рН 3-3,5) із запахом фенолу.

Випускають інсулін, суінсулін, інсулін Б, інсулін-лонг у флаконах по 5 мл (в 1 мл 40 ОД).

Інсулін блокує специфічні рецептори клітин та активує протеази мембран, які каталізують пептидні медіатори, що призводить до посилення проникності клітинних мембран для глюкози, в результаті чого прискорюється надходження цукру із крові в клітини. Якщо за цих умов різко знижується рівень цукру в крові, то настає гіпоглікемічна кома. З метою запобігання гіпоглікемічного шоку через 10-15 хвилин після уведення інсуліну внутрішньовенно уводять 40% розчин глюкози. Після підшкірного

уведення інсуліну гіпоглікемічна дія проявляється через 10-15 хвилин і триває 4-6 годин.

Інсулін у м’язовій тканині активує фосфорилювання та утилізацію глюкози, внаслідок чого посилюється синтез білка та жирів. В жировій тканині він послаблює процеси ліполізу та посилює синтез гліцерину і жирних кислот. Тому інсулін застосовують з метою прискорення відгодівлі тварин.

Препарати інсуліну пролонгованої дії – суспензія цинк-інсуліну, інсулінпротамін, інсулін-лонг проявляють фармакологічну дію протягом 12-96 годин. Їх застосовують з метою лікування тварин за хронічних розладів функції печінки.

Застосовують також з метою лікування тварин за атонії передшлунків у жуйних, для підвищення ферментативної активності шлункового соку та посилення моторики кишечника, а також за кетозу та гепатиту. За паралітичної міогемоглобінурії коней його уводять з метою зниження вмісту молочної кислоти в м'язах. Виснаженим тваринам інсулін застосовують для посилення обміну речовин та синтезу пластичних білків.

Дози підшкірно, ОД: коням – 100-200; великій рогатій худобі – 150-300; свиням – 25-80; собакам – 5-20. Свиням на відгодівлі уводять в дозі 0,1-0,5 ОД на кілограм маси тіла з інтервалом 10 діб.

8. Препарати гормонів щитоподібної залози

Щитоподібна залоза являє собою сполучну тканину з фолікулами, заповненими колоїдним секретом, що містить йодтиреоглобулін, з якого синтезується тиреоїдин. До складу тиреоїдину входять два гормони – тироксин та трийодтиронін, які викликають аналогічні фармакологічні ефекти, однак трийодтиронін діє швидше та в 3-5 разів сильніше.

Гормони щитоподібної залози впливають на всі види обміну речовин. Вони активують процеси окиснення та підвищують потребу тканин в кисні, стимулюють ріст та диференціацію тканин. При цьому зміна обміну речовин супроводжується активним розкладом пластичного білка і зменшенням маси тіла. Фармакологічна дія тиреоїдних гормонів залежить від дози препарату. В оптимальних дозах тироксин проявляє анаболічний ефект, а в максимальних дозах посилює розклад білків, пригнічує тиреотропну активність гіпофізу та функцію щитоподібної залози і проявляє катаболічну дію. Під впливом тироксину посилюється розклад жирів та білків, збільшуються запаси глікогену в печінці і зменшуються – в м'язовій тканині. Він послаблює гідрофільність колоїдних речовин та посилює діурез, стимулює функцію нервової та серцево-судинної систем, помірно підвищує тонус кровоносних судин та артеріальний тиск крові.

В С-клітинах щитоподібної залози продукується гормон кальцитонін, який регулює рівень іонізованого кальцію в крові та в тканинах.