Газін В.П., Копилов С.А.Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки)

РОЗДІЛ 19

Сценарій імперського придушення народного повстання в Угорщині в 1956 р. майже без змін був розіграний у Чехословаччині. У ніч з 20 на 21 серпня 1968 р. одночасно з усіх сторін у Чехословаччину вторгнулися війська п’яти держав ОВД — СРСР, Польщі, Угорщини, Болгарії та НДР. Кон­ тингенти чотирьох останніх були незначними, а деяких суто символічними. Радянський Союз направив на Чехословач­ чину угруповання, що налічувало до півмільйона солдат і офіцерів, на озброєнні яких було 5 тис. танків та БТР. Бой­ ових дій, як таких, не було. Чехословацька армія отримала наказ свого міністра оборони Дзура не чинити опір. Проте в локальних сутичках між населенням і військами ОВД заги­ нуло 72 й поранено 269 чехословацьких громадян. У Празі були захоплені всі урядові установи. Заарештовані та виве­ зені до Москви Дубчек, Чернік, Смрковський та лідер Національного фронту Ф. Крігель. Противники реформ Індра, Ленарт, Кольдер, Біляк, які співробітничали з ра­ дянським посольством та командуванням, пропонували пре­ зидентові Л. Свободі створити “революційний робітничо-се­ лянський уряд”, ідею якого підтримувало вище московське керівництво. Однак президент Чехословаччини відмовився. Лицемірство такого кроку ні в кого б не викликало сумніву. Із заяви Президії ЦК КПЧ, а пізніше з інформації уряду та Національних зборів, чехословацькі громадяни вже о 2 го­ дині ночі 21 серпня дізналися, що акцію здійснено без відо­ ма керівництва ЧССР.

Результатом переговорів у Москві радянського керів­ ництва з насильно вивезеними чехословацькими лідерами стало підписання Московського протоколу, пункти якого містили програму виходу Чехословаччини з кризи. У цьому документі, між іншим, соромливо не йшлося ані про “контрреволюційну ситуацію” в Чехословаччині, ані про правочинність військового втручання. Головне завдання, що його ставило керівництво СРСР — захистити соціалізм від чехословацького народу та усунути реформаторів “празької весни”, — було досягнуте. Події 1968 р. засвідчили, що шлях народів до демократії лежить через ліквідацію тоталітарної комуністичної системи, а Радянський Союз може впливати на своїх союзників переважно погрозою застосування вій­ ськової сили.

450

Чехословаччина

Окупація ЧССР військами ОВД мала негативний резо­ нанс в усьому світі. На знак протесту в багатьох країнах спо­ стерігався масовий вихід з компартій, особливо молоді. Навіть у Радянському Союзі 25 серпня 1968 р. шестеро диси­ дентів провели демонстрацію протесту на Красній площі, за шо були жорстоко покарані владою.

Поразка “празької весни” була поразкою всіх антитоталітарних сил у Східній Європі. Вона на цілих 20 років відстрочила розвал тоталітарних режимів.

Ера Г. Гусака (1969—1989)

Майже два роки після 1968 р. в Чехословаччині велася боротьба проти так званих

антисоціалістичних сил. Проведено Грунтовну чистку КПЧ. 420 тис. членів партії були виключені з її рядів. Празьких ре­ форматорів на партійних та державних постах змінили кон- серватори-ортодокси. У квітні 1969 р. Першим секретарем ЦК КПЧ став прорадянськи налаштований Г. Гусак.

Реалізація у 70-х роках догматичного курсу “нормалізації” та цілковита залежність режиму Г. Гусака від московського керівництва поступово занурювали чехословацьке сус­ пільство у глибоку кризу. Всі заходи в галузі економіки, намічені реформаторами, були згорнуті. Радянський Союз збільшив поставки енергоносіїв та сировини, однак це не привело і не могло привести до значних змін в економіці. З року в рік знижувалися темпи приросту промислового вироб­ ництва та національного доходу. Така ситуація зумовлювала­ ся багатьма чинниками, в тому числі падінням загального приросту народногосподарських ресурсів і звуженням мож­ ливості їх ефективного використання. Ситуацію погіршували нераціональна структура економіки, низька питома вага сучасних галузей з високою металота енергомісткістю, не­ гнучке й непослідовне використання чинників інтен­ сифікації та, найголовніше, повільне впровадження досяг­ нень НТР. Як наслідок, Чехословаччина, котра ше в 50-х роках входила в десятку промислово розвинутих країн Європи, наприкінці 80-х опинилася на 40-му місці у світі. За рівнем

451

РОЗДІЛ 19

продуктивності праці, науково-технічного прогресу, якості продукції вона відчутно відставала від країн Заходу.

З метою створення видимості демократії правляча КПЧ санкціонувала діяльність чотирьох кишенькових партій, що входили до складу Національного фронту: Чехословацької соціалістичної партії, Чехословацької народної партії, Партії словацького відродження та словацької Партії свободи. Диси­ дентський рух оформився в організовану опозицію владі лише в 1977 р., коли активний учасник “празької весни”, драматург В. Гавел та його соратники створили “Хартію-77”, що кинула новий виклик тоталітарному режимові. Розвивалися підпільна література й мистецтво, народжені протестом проти засилля офіційного “соцреалізму”. Значного поширення у країні на­ була серія самвидава “Юіямка”.

На терені соціалістичної співдружності Чехословаччина продовжила своє членство в РЕВ та ОВД. У міжнародному плані вона була членом ООН. У 70—80-х роках поліпшили­ ся стосунки із західними країнами. Зокрема, в 1973 р. було підписано західнонімецько-чехословацький договір, відпо­ відно до якого була анульована Мюнхенська угода та вста­ новлені нормальні дипломатичні стосунки між обома країнами. У лютому 1982 р. укладено угоду між США і Чехословаччиною, згідно з якою США повернули ЧССР 18 т зо­ лота, захопленого гітлерівцями в 1939 р. Дана акція сприяла нормалізації чехословацько-американських відносин.

Демократична революція 1989 р.

Остаточне повалення тоталітаризму в Чехословаччині відбувалося за досить сприят­ ливих міжнародних умов. Перебудова в СРСР переконала

чехів, що танки на вулицях Праги більше не з’являться. Ре­ волюцію в Чехословаччині викликало не зубожіння населен­ ня, забезпеченість якого необхідними продуктами становила 98 %, а відсутність свободи, прав людини, прискорення про­ цесу відставання від розвинутих країн Заходу. Прірва між народом і керівною партійно-державною номенклатурою ставала дедалі глибшою.

452

Чехословаччина

Особливо напружена ситуація склалася у серпні 1988 р. з огляду на горезвісну дату — 20-річчя вторгнення в Чехословаччину союзницьких військ. Починаючи з цього часу, аж до осені 1989 р. у країні майже не припинялися вуличні збори, мітинги й демонстрації. Подією, що прискорила початок че­ хословацької “оксамитової революції” стала жорстока роз­ права органів правопорядку з демонстрацією молоді в міжнародний день студентів 17 листопада 1989 р. У цей день чеські студенти вийшли на вулиці Праги вшанувати пам’ять дев’яти своїх товаришів, страчених у 1939 р. нацистами. Мо­ лодь вимагала проведення радикальних реформ у країні й за­ кликала пражан до страйку. Органи правопорядку розігнали демонстрантів, чимало студентів у сутичках були поранені.

19 листопада утворився “Громадянський форум” на чолі з В. Гавелом, який не тільки підтримав вимоги студентів, а й зажадав відставки партійного керівництва. 25 листопада ко­ лись всемогутня партійна верхівка на чолі з Г. Гусаком та М. Якешем пішла у відставку. ЗО листопада Федеральні збо­ ри ЧССР відмінили статтю 4 конституції про керівну і спря­ мовуючу роль КПЧ.

На вимогу “Громадянського форуму” та словацького блоку “Громадськість проти насильства” було сформовано коаліційний уряд національної згоди на чолі з М. Чалфою. До його складу, крім комуністів, увійшли 10 безпартійних міністрів і по два представники від Соціалістичної і Народ­ ної партій. Наприкінці грудня президентом Чехо-Словацької Федеративної Республіки (ЧСФР) (таку назву дістала країна) було обрано колишнього дисидента Вацлава Гавела, а голо­ вою Федеральних зборів став Олександр Дубчек. Було ліквідовано політоргани у державному апараті й силових структурах тощо. Завершальним акордом демонтажу тоталітарної системи стали парламентські вибори у червні 1990 р., на яких перемогу здобули “Громадянський форум” та “Громадськість проти насильства”. Антитоталітарна, де­ мократична революція завершилася мирно, без кровопро­ лиття, чому й дістала назву “оксамитової”.

453

РОЗДІЛ 19

Мирне "розлучення" чехів і словаків

едеральні збори ЧСФР ухвалили цілий Фпакет законів, що відкривали дорогу до ринкової економіки. Розпочато поетапну приватизацію, за­

проваджено конвертованість крони, а головне, — без засто­ сування методів “шокової терапії” проведено лібералізацію цін. Після роздержавлення підприємств сфери торгівлі й по­ слуг у квітні 1991 р. дано старт процесові приватизації всієї індустрії за допомогою спеціальних купонів. У практиці еко­ номічної реформи це нововведення виявилося економічно ефективним, і до кінця року на аукціонах було приватизова­ но близько 20 тис. об’єктів. На підставі закону про реституції громадянам поверталось майно, відібране чи конфісковане за комуністичного режиму. Реформування економіки відбу­ валося за умов збереження надійних соціальних гарантій. За­ вдяки рішучим діям уряду вдалося зупинити інфляцію, стабілізувати крону. 1992 р. позначився пожвавленням про­ мислового виробництва, збільшенням товарообміну та екс­ порту до розвинутих країн. Рівень безробіття у цьому році не перевищував 3,5 %, а реальна заробітна плата збільшилася на 8,6 %. У 1991 р. республіка стала асоційованим членом ЄС. Того ж року в Чехо-Словаччині було прийнято закон про протизаконність комуністичного режиму й люстрації (від лат. Іизігаіїо — очищення через жертвоприношення). Закон вимагав очищення державних органів, армії, поліцейського корпусу не тільки від колишніх співробітників держбезпеки, їх інформаторів, а й від партійних функціонерів, починаючи від секретаря райкому й вище.

Перехідний період виявив і поглибив суперечності між словаками і чехами, які мали різні стартові можливості для запровадження ринкових відносин, чим скористалися лідери обох республік. Після багатомісячних безрезультатних спроб домовитися щодо загальноприйнятої моделі федерації — об’єднання двох повноцінних і рівноправних державних суб’єктів — керівництво Чеської і Словацької республік і фе­ деральна влада, створена внаслідок вільних демократичних виборів у червні 1992 р., прийняли узгоджене рішення про поділ ЧСФР на дві суверенні держави.

454

Розділ ОП ЧЕСЬКА р е с п у б л ік а

На шляху зміцнення парламентської демократії

1 січня 1993 р., після затвердження Націо­

3 нальною Радою конституції Чеської Рес­ публіки, на політичній карті Європи з’явилась нова держава. Населення республіки становило 10,3 млн чоловік, 80 % із них — чехи. Нова держава стала парламентською рес­ публікою. Законодавча влада у країні належить двопалатно­ му парламентові: верхня — Сенат (81 член) обирається стро­ ком на шість років, причому кожні два роки одна третина сенаторів переобирається, нижня — Палата представників (200 членів) — обирається строком на чотири роки на основі пропорційного представництва. Виконавча влада зосередже­ на в руках президента, який обирається на спільному засіданні палат і уряду. У січні 1993 р. першим президентом ЧР став В. Гавел, а коаліційний правоцентристський уряд очолив В. Клаус — лідер Громадянської демократичної партії (ГДП), один із основних авторів економічних реформ початку 90-х років. Визначилися й пріоритети поступально­ го розвитку нової держави: перехід до ринкової економіки й підвищення її ефективності, забезпечення високого життєвого рівня й соціальної стабільності, зміцнення парла­ ментської демократії, інтеграція до Євросоюзу й НАТО.

Становлення Чеської Республіки супроводжувалося зміцненням парламентської демократії. Парламентський плюралізм, ефективна виборча система давали можливість де­ мократичним шляхом формувати законодавчі й виконавчі ор­ гани влади всіх рівнів. У травні—червні 1996 р. у країні відбу­ лися парламентські вибори, в ході яких 5-процентний бар’єр

456

Чеська Республіка

здолали ГДП, Чеська соціал-демократична партія (ЧСДП), Громадянський демократичний альянс (ГДА), Християнсь­ кий демократичний союз — Чеська народна партія (ХДС — ЧНП), Комуністична партія Чехії і Моравії (КПЧМ), Рес­ публіканська партія (РП). Партії правлячої коаліції (ГДП, ГДА, ХДС — ЧНП) отримали 99 місць із 200 і сформували уряд парламентської меншості, який знову очолив В. Клаус. Посаду спікера парламенту обійняв лідер соціал-демократів М. Земан. У листопаді 1997 р. після викриття махінацій з відрахуванням коштів до виборчого фонду ГДП виникла уря­ дова криза, наслідком якої була відставка кабінету В. Клауса. Новий уряд парламентської меншості очолив колишній ди­ ректор Національного банку Й. Тосовський.

Усічні 1998 р. В.Гавела вдруге обрано президентом Чесь­ кої Республіки, а на дострокових парламентських виборах того ж року перемогу виборола ЧСДП (32,3 % голосів). Після тривалих марних пошуків коаліційних союзників лідер соціал-демократів М. Земан і голова ГДП В.Клаус уклали безпрецедентну в історії чеського і європейського парламен­ таризму Стабілізаційну угоду. Партії розподілили посади. Крісло спікера парламенту обійняв В. Клаус, а прем’єрміністром уряду, який самостійно сформувала ЧСДП, став

їїлідер М. Земан. Новий уряд продовжив зусилля своїх попередників, спрямовані на економічне зростання і як­ найшвидше “повернення до Європи”, задля чого розпочато гармонізацію чеського законодавства, відповідно до норм і правил ЄС.

Учервні 2002 р. в Чехії відбулися загальні вибори, пере­ могу на яких здобули соціал-демократи, які разом з христи­ янськими демократами й партією “Союз Свободи — Демо­ кратичний Союз” (ССДС) сформували уряд. Його очолив

В.Шпідл. Зусилля урядової коаліції були спрямовані на за­ вершення процесу вступу Чехії до Євросоюзу, подолання проявів негативних тенденцій в економіці й соціальній сфері (безробіття у 2002 р. становило 8,5%), а також ліквідацію наслідків повені.

Наприкінці 2002 р. шість головних політичних партій розпочали підготовку до президентських виборів, що мали відбутися у січні 2003 р. Основними кандидатами на крісло глави Чеської Республіки вважалися колишні прем’єри

457

РОЗДІЛ 20

В. Клаус і М. Земан. Утім, ніхто з них, згідно з соціологічни­ ми опитуваннями, не був однозначним фаворитом. Новий спадкоємець В. Гавела мав завершувати інтеграційну ходу Чехії до Євросоюзу.

Реформування соціально-економічної сфери

У Чеській Республіці тривав процес купон­ ної приватизації національної економіки: у 1994 р. 80 % населення стали власниками акцій різно­

манітних підприємств, а 60 % ВВП вироблялось у недержав­ ному секторі, де зайнято лише 40 % працездатного населен­ ня. На той час було прийнято закони про вільне підпри­ ємництво, здійснено лібералізацію цін, чеська крона стала стабільною і внутрішньо конвертованою валютою, збільши­ лися валютні резерви Національного банку. Держава надавала всебічну підтримку малому й середньому бізнесові. З 1994 р. здійснювалось десять спеціальних державних програм, що мали сприяти розвиткові цієї сфери. Розвивалися фер­ мерські господарства, хоча більшу частину сільськогоспо­ дарського виробництва здійснюють кооперативи власників. Нині вони трансформуються в акціонерні товариства. Інфляція поступово знижувалася й досягла у 1996 р. рівня 8,8 %. Це один із найкращих показників у країнах ЦПСЄ.

Однак на середину 90-х років у чеській економіці зали­ шалося ще чимало невирішених проблем, зокрема взаємні заборгованості підприємств, необхідність нових капітало­ вкладень тощо. Промислова сфера потребувала значної модернізації та перебудови, при здійсненні яких широко ви­ користовувалися іноземні інвестиції, що спрямовувалися в такі галузі економіки, як транспорт і зв’язок, транспортне обладнання й автомобільна промисловість. їх обсяг на кінець 1997 р. становив 6,7 млрд доларів. Найбільшими інве­ сторами були ФРН, Нідерланди, США, Швейцарія, Франція та Австрія.

Здійснюючи реформи, чеський уряд значну увагу приділяв соціальній сфері. Держава зберегла централізоване регулювання цін на комунальні послуги, транспорт, зв’язок,

458

Чеська Республіка

охорону здоров’я. Зберігалися регулювання зарплати через запровадження страхових тарифів, норми відрахування на соціальне забезпечення і до фонду зайнятості. Попри низь­ кий рівень безробіття (близько 3 %) забезпечувався досить високий середньомісячний дохід на душу населення (370 до­ ларів у 1996 р.). У 1995 р. уряд провів реформу державної системи медичного та пенсійного забезпечення, спрямовану на економію державних коштів. Підвищено вік виходу на пенсію, що погіршило становище широких верств населення й викликало конфлікт між урядом і профспілками. У листо­ паді 1997 р. у Празі відбулася 120-тисячна демонстрація, учасники якої протестували проти соціальної політики уряду.

На тлі економічної стабілізації попередніх років у 1997 р. стався збій в економічному розвитку Чехії, викликаний серйозною валютно-фінансовою кризою. Причиною фінан­ сових потрясінь був дефіцит торговельного балансу, викли­ каний падінням конкурентоспроможності чеських виробів, а також прорахунки уряду в інвестиційній політиці, унаслідок яких структурна перебудова промисловості й виробничих підприємств здійснювалася вкрай повільно. Не була прове­ дена реформа банківського сектора, слабким залишався фондовий ринок, а приватизація у 1995 р., по суті, була зу­ пинена. Побоюючись збільшення безробіття, уряд В. Клауса стримував процес ліквідації збиткових підприємств, чи­ сельність яких у 1996 р. досягла третини всієї промисловості. Негативним чинником економічного розвитку стали літні повені 1997 р. у Моравії та Східній Чехії, що завдали вели­ чезних збитків господарству країни.

Економічна ситуація в Чехії в цілому була стабілізована у 1998 р. Цьому значною мірою сприяла діяльність лівого уря­ ду М. Земана, основу програми якого становили довго­ термінові концепції розвитку економіки та соціальної сфе­ ри, в тому числі й житлового будівництва. Започатковано акцію “Чисті руки”, що передбачала розслідування всіх сумнівних випадків приватизації, нечесно набутих капіталів, фактів корупції та інших економічних злочинів. Важким ви­ пробуванням для Чехії стали повені влітку 2002 р., під час яких було евакуйовано близько 215 тис. осіб. Збитки, завдані країні, становили 2,5 млрд доларів, зокрема, для відновлен­ ня роботи празького метрополітену урядові довелося виділи­ ти 65 млн євро.

459