1.2 Економічна сутність трастових операцій.

Здійснюючи трастові операції , комерційні банки в специфічній формі виконують функцію нагромадження грошових капіталів й їхню мобілізацію у виробництво. Використання трастових операції дозволяє маскувати зрощування банківського капіталу з нефінансовим капіталом , оскільки банки вкладають довірені їм капітали в акції й облігації великих корпорацій і компаній. Банкам дані операції(переважно с цінними паперами)дозволяє встановити контроль над корпораціями , т.я. одержання в довірче керування цінних паперів означає передачу основних прав у відношенні цих цінних паперів , за винятком права одержання доходу по них. Але в той же час , володіння акціями однієї компанії через траст, зв'язано не тільки із прагненням до контролю, але й більшим ризиком для банку.

Трастові операції доцільно використовувати в наступних випадках:

• Захист активів, тобто можливість їх зберегти, у випадку якщо виникає ризик звернення щодо цивільно-правового або карного стягнення (карне переслідування -- за прикладами далеко ходити не треба, підробка правовстановлюючих документів, використання адміністративного ресурсу для “порівняно чесного відібрання” майна);

• Конфіденційність володіння, а саме коли для громадянина немає можливості особисто виступати власником, керуючим або бенефіціаром активів, якщо йому, власникові, це важливо з погляду статусу, або з погляду зазіхань третіх осіб, ворожих поглинань і т.д., щоб інформація про кінцевого власника залишалася закритою;

• Існує необхідність збереження оперативного контролю над активами;

• Передача активів у спадщину, тобто впевненість у спадкуванні їх зазначеними їм особами у випадку смерті або недієздатності. Крім того, трасти можуть служити засобом створення більш респектабельного іміджу компанії, щоб наші та інші регулюючі органи й контрагенти не ставилися з підозрою (як, наприклад, до офшорних компаній). Передача активів під професійне керування у випадку активного залучення керуючого може підвищити ефективність їхнього використання, наприклад, для випадків управління майном в інтересах неповнолітніх дітей або у випадку інвестування на фондовому ринку.

Не треба утворювати траст у наступних ситуаціях:

- Вартість активів не досить велика в порівнянні з витратами по створенню та підтримці трасту;

- Існує необхідність відкрито виступати власником майна.

Механізм передачі залежить від виду майна. У більшості випадків активи зводяться до цінних паперів і передаються керуючому в траст відповідно до трастової декларації, що підписує клієнт.

Іншим варіантом є створення приватної трастової компанії спеціально для керування активами клієнта. У цьому випадку, спочатку створюється компанія, виходить ліцензія, потім передається майно.

Комісійно-посередницька діяльність комерційного банку полягає у здійсненні різноманітних операцій за дорученням клієнтів за певну плату - комісію. До складу цих операцій належать: розрахункові, касові, валютні, трастові, консультаційні, гарантійні та деякі інші види банківської діяльності.

Провідне місце серед зазначених операцій належить розрахунково-касовому обслуговуванню клієнтів, що визначається базовою функцією банків - посередництвом у платежах.

Розрахункові операції пов'язані із здійсненням внутрішніх та міжнародних безготівкових розрахунків за дорученням клієнтів шляхом перерахування коштів по рахунках у банку. В банківській практиці розвинутих країн даний вид операцій залежно від способу організації розрахунків поділяється на три основні групи: інкасові, акредитивні та переказні.

Здійснюючи інкасові операції, комерційний банк за дорученням свого клієнта на основі отриманих від нього грошових документів стягує кошти з боржників та зараховує їх на рахунок клієнта. Серед документів, що пред'являються до оплати, найбільше поширення мають векселі та чеки.