Підручники з Біології / Біологія 7 клас / Соболь В.І. Біологія 7 клас 2015

Життєдіяльність – сукупність процесів, які відбуваються в організмі й забезпечують підтримку його життя.

Біологічний словник

Узагальнення теми «Процеси життєдіяльності тварин»

Таблиця 20. ОСНОВНІ ПРОЦЕСИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТВАРИН

Процеси життєдіяльності тварин мають свої особливості, які визначають і характеризуються складнішою організацією органів і систем органів. Процеси життєдіяльності тваринних організмів вивчає фізіологія тварин.

Узагальнення теми «Процеси життєдіяльності тварин»

201

Самоконтроль знань

202

§ 47. Поведінка тварин

203

Тема 3. Поведінка тварин

204

Це зумовлено їхньою здатністю до активного руху й пошуку оптимальних умов існування. Наявність м’язових і нервової тканин, спеціалізація органів на функціях, розвиток опорно-рухової й нервової систем та органів чуття – ось ті ознаки, що визначають особливості поведінки тварин.

Найчастіше в поведінці тварин виділяють природжені та набуті форми поведінки. У рослин спостерігаються лише природжені прояви поведінки. Складність поведінки тварин залежить від рівня розвитку їхньої нервової системи.

Отже, поведінка тварин є основою їх пристосованості до середовища і являє собою різноманітні активні дії, що є реакціями на впливи середовища.

Які методи вивчення поведінки тварин?

Базовим методом науки про поведінку тварин є спостереження в природних умовах існування. Це найпростіший із методів, сутністю якого є цілеспрямоване й організоване дослідження організмів та їх життя.

Науковці спостерігають, оцінюють елементи поведінки тварин, а потім їх старанно й точно описують. У етології застосовуються два основних способи опису поведінки: опис за допомогою ілюстрацій (малюнків, фотографій) і письмовий опис. Вони доповнюють один одного. Значно полегшують спостереження й описування сучасна аудіо- й відеоапаратура, яка здійснює прискорене й сповільнене, постійне й періодичне, денне й нічне фіксування різних проявів поведінки.

Після того, як усі поведінкові акти належним чином описані, дослідник має відповісти на чотири запитання. Які причини цієї поведінки? Як ця форма поведінки розвивається упродовж життя? Як відбувалося становлення цієї поведінки в процесі еволюції? Яке значення такої поведінки в пристосуванні організмів до умов існування? Будьякий, справді повний, аналіз поведінки повинен дати відповіді на всі ці запитання.

Щоб відповісти на запитання, досить часто застосовують метод порівняння й проведення аналізу поведінки особин одного чи різних видів, як споріднених, так і віддалених за їх місцем у системі тваринного світу.

Згодом ці наукові дані стають основою для всебічного вивчення поведінки тварин із залученням екологічних, фізіологічних, генетичних, анатомічних та інших методів.

Вивчати поведінку тварин у природі досить важко й ці дослідження потребують великих затрат, тому серед методів етології мають місце й лабораторні дослідження із залученням експериментального методу. Відомими в цьому плані є дослідження поведінки шимпанзе, дельфінів, восьминогів на виявлення в них проявів розумової діяльності.

Поведінка тварин дуже різноманітна, тому розібратися в її формах допомагає

метод класифікації. Форми поведінки класифікують за функціями, за причинами, за походженням тощо. Найпоширенішою є класифікація, згідно з якою виділяють інстинкти, научіння та розумову діяльність.

Особлива увага в етології приділяється методам мічення. Найпоширенішим та найдавнішим методом мічення є кільцювання мітками, на яких нанесено адресу організації та порядковий номер. У такій спосіб відбувається мічення птахів, кажанів, ссавців, плазунів, амфібій, риб. Мітки у вигляді смужок алюмінієвої фольги або кольорової плівки, що наклеюються на крила, використовують для вивчення пересування денних метеликів та бабок. Найсучаснішим методом мічення є використання радіопередавачів та іншої аналогічної апаратури.

Отже, для вивчення поведінки тварин використовуються найрізноманітніші класичні й сучасні методи дослідження.

Яке значення для людини мають етологічні знання?

Дослідження поведінки тварин є дуже важливими для різних галузей діяльності людини. Наприклад, у селекції для того, щоб створювати нові породи тварин з корисними особливостями поведінки як для людини, так і для самої тварини. Етологічні знання потрібні не лише для виведення порід, але й для догляду за ними, для утримання, лікування й розмноження наших улюблених домашніх тварин.

Людина, досліджуючи реакції тварин на зміну погоди, способи орієнтації в просторі, сприйняття впливів середовища, навчається й пізнає принципи та механізми явищ, які використовуються чи можуть бути використані в техніці для створення технічних систем і приладів. Так, у багатьох тварин відкриті особливі, невластиві людині види чутливості: у слонів – здатність за допомогою ніг сприймати низькочастотні коливання ґрунту, у ящірок – здатність сприймати слабкі підземні поштовхи, у бджіл та раків-богомолів – здатність сприйняття ультрафіолетових променів та поляризованого світла.

Іл. 190. Біо-тек – новий напрям в архітектурі. Дім «Наутілус», Мехіко: зовнішній (1) і внутрішній інтер’єр (2)

Особливе значення знання поведінки тварин мають для охорони природи. Так, відновлення фауни, яка постраждала від людської діяльності, можна здійснювати шляхом вирощування тварин у штучних умовах з подальшим переміщенням їх у дику природу.

У тварин дуже різноманітні способи спілкування. Якби людина вивчила «мови» тварин, вона могла б отримувати масу корисної інформації. Так, спілкування з дельфінами й китами допомогло б зрозуміти життя морських глибин, розуміння мови птахів може допомогти роз-

§ 47. Поведінка тварин

205

Тема 3. Поведінка тварин

206

криттю таємниць їхнього вміння орієнтуватися під час перельотів, дослідження мови комах допомогло б зрозуміти можливості спілкування за допомогою невеликої кількості хімічних речовин.

Отже, знання поведінки тварин мають значення в найрізноманітніших галузях діяльності людини.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Лабораторне дослідження

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПОВЕДІНКОЮ ТВАРИН

Мета: розвиваємо уміння спостерігати та описувати поведінку тварин; формуємо уміння характеризувати біологічне значення вродженої та набутої поведінки, пояснювати зміни поведінки з часом.

Хід роботи:

1.Найпростішими видами вродженої поведінки є орієнтація, спрямовані рухові реакції (таксиси) та природжені реакції-відповіді на дію життєвоважливих чинників (безумовні рефлекси). Поспостерігайте за діями своїх домашніх тварин і назвіть приклади проявів вродженої поведінки. Яке біологічне значення названих вами проявів вродженої поведінки?

2.Найпростішими видами набутої форми поведінки є звикання, научіння шляхом спроб та помилок та набуті реакції-відповіді на дію певного чинника, який не був спочатку для них важливим (умовні рефлекси). Поспостерігайте за діями своїх домашніх тварин і назвіть приклади проявів набутої поведінки. Яке біологічне значення названих вами проявів вродженої поведінки?

3.Зробіть підсумок дослідження.

Біологія + Біокомунікація

Про мову танців бджоли медоносної, відкритої в двадцяті роки минулого століття відомим зоологом Карлом фон Фришем, відомо майже кожній людині. Спосіб, яким бджоли передають інформацію, – це одне з найбільш вражаючих чудес природи. Бджолина мова – це мова танців. Коли бджола знаходить нектар або пилок, вона повертається додому й почи-

нає танцювати. Танець привертає увагу інших бджіл і розказує їм, де був знайдений нектар або пилок, як далеко вони знаходяться й у якому напрямі. Яким чином кодується інформація у цій мові? Чи можна людині спілкуватися з бджолами за домомогою цієї мови?

РЕЗУЛЬТАТ

§ 48. Поведінкові реакції тварин

207

Тема 3. Поведінка тварин

208

Отже, поведінка тварин є результатом взаємодії спадковості й умов середовища та спрямована на виживання виду й пристосування особин упродовж індивідуального та історичного розвитку.

Яка структура поведінкового акту?

Поведінковий акт – це сукупність послідовних вроджених і набутих дій, спрямованих на досягнення результату. У тварин є багато поведінкових актів, які, наче окремі пазли, формують мозаїку складної поведінки. Загальну структуру поведінкових актів відображає проста схема з трьох основних стадій: пошукова поведінка, відповідь на ключові стимули, завершальний акт.

Першою стадією поведінкового акту є пошукова поведінка, що здійснюється під впливом мотиваційних стимулів. Так, на початку сезону розмноження самці птахів вибирають місця для гнізд, голодний собака шукає їжу. Пошуки тварин базуються на природжених реакціях, але в процесі життя особини пошукова поведінка доповнюється набутими реакціями.

Другою стадією є дії, що проявляються як відповідь на певні подразники. Їх називають ключовими стимулами, тому

що саме вони «вмикають» саме цю дію. Ключові стимули різноманітні та сприймаються за допомогою органів чуття. Це може бути спів, мітка на дзьобі, запах їжі, дупло дерева тощо. Так, для птаха, який вибирає місце для гнізда, дупло в дереві буде ключовим сигналом, що вмикає наступні дії, пов’язані з будівництвом гнізда. Для голодного собаки запах закопаної у землі кістки буде сигналом для її відкопування.

Третьою стадією є завершальний акт, що здійснюється як фіксований комплекс дій (ФКД). Це складний комплекс природжених дій (таксисів, кінезів, безумовних рефлексів), що є подібними в усіх представників виду та проявляється без спеціального навчання. Саме такі реакції завершальної стадії поведінкових актів і є інстинктом у чистому вигляді. Якщо ці дії проявились у тварини, то вона буде їх виконувати навіть тоді, коли змінюються умови й доцільність цих дій втратиться.

Отже, поведінковий акт здійснюється в три стадії і складається з природжених та набутих дій, спрямованих на результат.

Яка роль стимулів у поведінкових реакціях тварин?

Стимули (сигнальні подразники) – це різноманітні за природою сигнали, що впливають на поведінкові реакції тварин. Залежно від їхнього значення та впливу на певній стадії поведінкових актів стимули поділяють на мотиваційні, пускові та завершальні.

Мотиваційні стимули – це внутрішні чи зовнішні подразники, які сприяють виникненню певної поведінкової реакції. Так, у пташенят мартина сріблястого чи голодного собаки мотиваційним стимулом є відчуття голоду.

Пускові (ключові) стимули – це сигнали, які вмикають поведінкові реакції тварин. Носіями цих сигналів є самі тварини, а їхня здатність видавати такі сигнали є природженою. Ключовими подразниками можуть бути звуки (квакання в жаб, спів у співочих птахів), запахи (леткі сполуки для комах, собак), дотик, колір і зображення (малюнки на крилах метеликів, колір і форма квітів для нектарниць), рухи (прояви погрозливої поведінки в змій) тощо.

Розглянемо роль ключових подразників на класичному прикладі етології. Пташенята мартина сріблястого після вилуплення з яєць хочуть їсти. Вони годинами дивляться на світ і шукають червону пляму, яка для них є ключовим стимулом. У дорослого мартина дзьоб жовтий, але знизу піддзьобка є яскрава червона пляма. Пташенята шукають саме її. Вони будуть тикатися дзьобами в різні сторони, аж поки не натраплять на неї. Постукування дзьобиками

в ділянці плями стимулює дорослу чайку до годування пташенят. Завершальні стимули – це зовнішні чи внутрішні сигнали, які

викликають завершення поведінкової реакції. Так, наповнений шлунок є сигналом для припинення харчової поведінки собаки чи пташенят, вигляд збудованого гнізда змушує птахів припинити свою роботу.

Отже, стимули є сигнальними подразниками для здійснення послідовних стадій поведінкових актів тварин.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Практична робота № 7 ВИЗНАЧЕННЯ ФОРМ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

§ 48. Поведінкові реакції тварин

Тема 3. Поведінка тварин

210

2.Визначте належність названих проявів до однієї із форм поведінки.

3.Визначте направленість названих проявів поведінки.

4.Заповніть таблицю.

5.Сформулюйте висновки. У чому полягає пристосувальне значення поведінки?

кран, біжить до вмивальника з кожним шматочком їжі, ретельно полоще його й лише після цього починає їсти.