07.1 Переломи, вивихи
.pdfВивихом вважається зміщення суглобових поверхонь одна відносно іншої (рис.21) внаслідок дії травмуючого фактора або під впливом внутрішніх чинників. Вивихи поділяються на набуті та вроджені. Вродженим вважається вивих, що виник під час пологів; в основному це вивих стегна. Згідно іншої класифікації вони поділяються на травматичні, патологічні, звичні. Травматичний вивих є наслідком різноманітних механічних пошкоджень. Патологічний вивих спричинений прогресуванням ряду захворювань, такими як туберкульоз кісток, злоякісні новоутворення, остеомієліт. Звичний – це вивих, що виникає в певному суглобі дуже часто; при слабкому розвитку м”язів, у виснажених пацієнтів.
Вивихи виникають при сильному скручуванні (перекручуванні) та розтягненні суглобів. Зв”язки, які втримують суглобові поверхні у відповідному положенні, розтягуються, інколи розриваються, що призводить до виходу головки трубчатої кістки з суглобової поверхні. Обов”язковим компонентом вивиха є розрив суглобової капсули. Найчастіше вивихи виникають при травмах, в тому числі при падіннях, раптовому (різкому) підніманні важких предметів.
Основними симптомами при вивихах є:
сильний біль;
повна відсутність рухів у суглобі.
Окрім цього, спостерігаються другорядні симптоми:
прогресуючий набряк м”яких тканин;
деформація суглоба;
наявність гематом – не завжди.
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ВИВИХАХ МАЄ ПЕРЕДБАЧАТИ:
накладання холодного компресу для зменшення інтенсивності болів та для попередження поширення набряку;
забезпечення знеболення шляхом ін”єкції анальгетиків;
іммобілізацію пошкоджених ділянок тіла з використанням стандартних шин або підручних засобів;
при проведенні заходів першої допомоги не слід намагатися вправляти вивих;
при відкритих вивихах накладається асептична пов”язка.
За наявності належних умов при наданні першої долікарської допомоги допускається спроба підготовки до вправлення вивиха шляхом розслаблення м”язів ураженої кінцівки. Для цього здійснюється прийом провисання руки чи ноги з метою релаксації м”язів тривалістю 25 – 30 хвилин (рис. 22).
97
Рис. 22. Спосіб фіксації дистального відділу верхньої кінцівки і виконання прийому провисання руки
РОЗТЯГНЕННЯ
Це вид травматичного пошкодження суглобового апарату, при якому уражуються зв”язки та інші м”які тканини внаслідок надмірного натягування або викручування. Найчастіше дані пошкодження трапляються в гомілково – ступневому, променево - зап”ястному і колінному суглобах. Для розтягнення характерні гострий біль та набрякання м”яких тканин. При будь - яких спробах рухати кінцівкою – болі значно посилюються. При важких розтягненнях пацієнт не в стані виконувати фізичні дії травмованою рукою або ходити при ураженні ноги. Шкіра в проекції суглоба, як правило, нормального забарвлення, однак при розривах дрібних судин виникають невеликі підшкірні крововиливи. Нерідко буває важко відрізнити важкий розтяг і перелом.
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ РОЗТЯГНЕННЯХ
98
Перш за все, рука повинна бути іммобілізованою з допомогою косинки (рис. 23). Травмованій руці надається функціонально зручне положення (кут у ліктьовому суглобі – 90 градусів). Для цього фрагмент тканини трикутної форми підводиться під передпліччя. Рука у розслабленому стані кладеться на косинку, після чого рятувальник зав”язує два її кінці на тильній поверхні шиї. Третій кінець косинки охоплює лікоть і фіксується до її основи з допомогою шпильки. Для більш надійної іммобілізації доцільно ще додатково прифіксувати руку до тулуба іншим фрагментом тканини.
Рис. 23. Етапність накладання косинкової пов”язки При розтягненнях також широко застосовується еластичне бинтування як
верхньої, так і нижньої кінцівок.
99
РОЗРИВИ
Розрив – це пошкодження м”язів або сухожилків, зумовлене їх раптовим сильним розтягненням внаслідок надмірного фізичного навантаження. Розриви трапляються при підніманні важких предметів, при бігу чи стрибках. М”язи спини розриваються частіше, ніж м”язи стегон і гомілок.
Для розриву характерні наступні клінічні ознаки:
гострий біль;
заціпеніння м”язів у зоні ураження;
наявність ущільнень м”яких тканин (вузлів);
утворення гематом;
нездатність розігнути руку чи ногу в місці розриву.
Перша долікарська допомога при розривах м»язів полягає у виконанні наступних прийомів:
пошкодженій ділянці тіла (кінцівці чи зоні тулуба) надається функціонально вигідне положення та забезпечується іммобілізація;
до місця, де передбачається розрив, прикладається тепло (бажано вологе) з метою зменшення м”язового спазму;
здійснюється розтирання травмованої ділянки тіла, що сприяє покращенню мікроциркуляції і забезпечує зниження інтенсивності болів.
Контрольні запитання:
1.Що таке іммобілізація і чим вона забезпечується на дошпитальному етапі?
2.Яке положення кінцівки вважається функціонально вигідним? Перерахувати особливості такого положення.
3.Як купувати больовий синдром при переломах кісток, особливо стегнової, кісток тазу ?
4.Згідно яких принципів і правил проводиться іммобілізація травмованої ділянки тіла?
5.Назвати основні симптоми переломів. Що таке крепітація? Чим зумовлена?
6.Які ускладнення можуть виникнути при неправильній іммобілізації кінцівки ?
7.Які бинтові пов”язки відносяться до іммобілізуючих ?
8.Який симптом підтверджує наявність перелому / переломів кісток тазу в постраждалих ?
100