Інфраструктурними учасниками системи медичного страхування є:

1. Національна служба здоров'я України:

2. Фонд медичного страхування України ( створення планується після набуття чинності відповідним законом) – забезпечуватиме загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування ( солідарна система);

3. Страхові компанії, що надають послуги медичного страхування та мають відповідну ліцензію;

4. Інституції обслуговуючої інфраструктури, що забезпечують діяльність страховиків  на фінансовому ринку. ( рис. 7.1.)

7 .4. Перспективи розвитку медичного страхування в Україні

В Україні з бюджету на охорону здоров’я виділяється щороку до 3,5-4,5% ВВП. Якщо додати до них гроші від населення, які воно дає лікарям, то за рік набігає  близько 7,5% ВВП, що дорівнює витратам провідних країн світу. Але такі суми, на жаль, неефективно використовуються.

Основними проблемами, що постають у сфері медичного обслуговування є

1) невідповідність обсягів коштів, що спрямовуються на фінансування медицини з офіційних джерел, існуючим потребам.

2) Це сприяє розвитку корупції та тіньової економіки.

3) нерівномірний розподіл  ресурсів у системі фінансування медицини,

4) низький рівень надання первинної медичної допомоги.

Нагальною стає проблема диференціації джерел фінансування медицини в Україні.

 

В Україні запроваджується багатоканальна бюджетно-страхова модель фінансування охорони здоров’я, що включає:

1. державне медичне забезпечення – базовий, життєзберігаючий – за рахунок бюджетних коштів;

2. обов’язкове медичне страхування – основний, здоров`язберігаючий – за рахунок або Фонду загальнообов`язкового медичного страхування, або за кошти страхових компаній, що матимуть відповідну ліцензію. Варіанти вибору в процесі обговорення.

3. добровільне медичне страхування.

Основними перевагами запровадження загальнодержавного обов`язкового  медичного страхування є:

-        Цільовий характер коштів та диференціація джерел фінансування;

-        Захист прав пацієнтів;

-        Забезпечення належного контролю за якістю медичних послуг;

-        Збільшення надходжень у галузь охорони здоров`я;

-        Формування соціально-справедливої системи охорони здоров`я;

-        Заміна тіньових механізмів взаємовідносин між лікарем та пацієнтом на прозорі та законні;

-        Доступність медичної допомоги.

Недоліками слід вважати:

-        Збільшення нарахувань на фонд оплати праці, що стимулюватиме роботодавців ухилятися від відрахувань;

-        Залежність системи від темпів економічного розвитку ( як і з накопичувальними системами пенсійного забезпечення);

-        Необхідність створення додаткових контролюючих органів;

-        Неузгодженість поглядів чиновників, страховиків та медиків щодо моделі, на основі якої діятиме ОМС в Україні.

 

Добровільне медичне страхування в Україні розвивається недостатньо, оскільки:

1)  для більшості страхових компаній воно не забезпечує значного прибутку через високі страхові виплати;

2) через низький рівень купівельної спроможності населення воно доступне лише для багатих людей або суб'єктів господарювання, які включають медичне страхування у "соціальний" пакет для своїх працівників.

3) відсутність системи підготовки спеціалістів медичного страхування;

4) низький рівень зарплат та надходжень премій страховиків;

5) безвідповідальність страховиків перед страхувальниками;

6) відсутність повноцінного законодавства, яке б регулювало медичне страхування;

7) відсутність відповідної нормативної бази, медичних стандартів;

8) недостатня інформованість населення щодо переваг і недоліків медичного страхування.

Заходи по модернізації фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я:

 - визначення базового пакета безоплатних медичних послуг,  гарантованого державою, та  забезпечення адекватного його фінансування;

 - введення права участі населення в оплаті медичних послуг (послуги підвищеної комфортності, витрати на госпіталізацію понад установлений нормативами термін лікування);

 - перетворення закладів охорони здоров'я на некомерційні підприємства та надання їм управлінської та фінансової автономії;

- розширення переліку платних медичних послуг, та розробка  методики визначення їх вартості;

- відмова від принципу  фінансового утримання закладів охорони здоров'я та перехід до контрольних закупівель медичних послуг;

 - відмова від кошторисного методу фінансування закладів охорони здоров'я та запровадження: подушного фінансування - для оплати медичних послуг амбулаторно-поліклінічних закладів та фінансування за методом загального (глобального) бюджету - для лікарняних закладів;

 - формування багатоканальної моделі фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я із залученням бюджетних коштів як основного джерела фінансових ресурсів, коштів від медичного страхування, надання платних медичних і немедичних послуг, благодійних внесків, кредиту, лізингу та інших джерел, не заборонених законодавством;

 - перенесення пріоритету на фінансування закладів охорони здоров'я, які забезпечують надання первинної медико-санітарної та амбулаторно-поліклінічної допомоги;

Слід також зазначити, що у  більшості країн світу  заклади охорони здоров'я, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері охорони здоров'я, а також суб'єкти господарювання, що виробляють продукцію, потрібну для забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я, користуються податковими та іншими пільгами, передбаченими законодавством.

 

Кошти страхових резервів повинні розміщуватись в державних банках України та мають бути представлені активами таких категорій:

 

Грошові кошти на поточному рахунку

Банківські вклади ( депозити)

Валютні вкладення згідно закону

  

 У 2019 році  продовжився розвиток екстреної медичної допомоги у Вінницькій, Донецькій, Одеській, Полтавській, Тернопільській областях та місті Києві. На зміни в цих областях з держбюджету було виділено додатково 1 млрд грн.

Трансформація екстреної медичної допомоги передбачає: підвищення кваліфікації бригад до рівня світових стандартів надання екстреної медичної допомоги; підвищення зарплати для фахівців, які пройшли навчання сучасним методикам порятунку життя; новий, сучасний транспорт, оснащений необхідним обладнанням; сучасні диспетчерські служби по всій Україні, об'єднані єдиною електронною системою.

Також було продовжено програму "Доступні ліки" , на фінансування якої було виділено 1 млрд. грн. Безоплатно або з незначною доплатою виділялися ліки від серцево-судинних захворювань, діабету 2 типу та бронхіальної астми .  З 1 квітня 2020 року програма передана на фінансування Національній службі здоров'я України.