Лекція_3_Фази_демографічного_переходу

Відтворення населення

Концепція демографічного переходу. Спільним елементом різних модифікацій концепції демографічного переходу є періодизація демографічного розвитку, відповідна трьом найбільшим історичним етапам суспільного розвитку - суспільству привласнювальної економіки, аграрному та індустріальному суспільствам.

У зарубіжній літературі найбільш поширена концепція раціоналізму. З нею пов'язані імена А.Ландрі, Ж.Буржуа-Піша (Франція), Ф.Коутстаина, Д.Каугілла, С.Енке (США). Ця концепція утворює теоретичні засади схеми розвитку й завершення демографічного переходу в різних регіонах світу, використовуваної у демографічних прогнозах ООН. її прихильники протиставляють свідоме обмеження кількості дітей у сім'ї, іманентне міському індустріальному суспіль­ну, ірраціональності репродуктивної поведінки індивідів у традиційному аграрному суспільстві.

Індустріалізація істотно знижує рівень смертності, що підриває суспільну доцільність багатодітності й творить передумови для зниження народжува­ності. Народження дітей стає цариною свідомого, раціонального вибору, а автономізація особистості визначає орієнтацію на малодітність. Як ключові чинники зниження народжуваності різні дослідники розглядають, крім інду­стріалізації, й інші — урбанізацію, емансипацію жінок, зростання доходів та рівня освіти тощо. Різні пояснення дістав і механізм цього феномена: на­приклад, поширення зниження народжуваності від вищих прошарків населення до нижчих, із міських центрів у сільську місцевість, із промислово розвинених країн у ті, що розвиваються.

Важливим елементом концепції раціоналізму є уявлення про гомеостатичне регулювання відтворення населення, відповідно до якого рівень народжуваності в кінцевому підсумку визначений рівнем смертності. З цього випливає висновок про універсальність демографічного переходу та його принципово єдину схему.

На першому етапі демографічного переходу відбувається перебудова смертності: скорочується екзогенна смертність, переважна частина смертних випадків переміщується з дитячих у старші вікові групи, збільшується середня тривалість життя. На другому — змінюється тип народжуваності. Часові інтервали між етапами та фазами демографічного переходу, співвідношення темпів зниження смертності та народжуваності залежать від конкретних соціально-економічних умов і визначають тривалість і масштаби прискорення зростання населення.

Другий теоретичний напрямок в інтерпретації демографічного переходу пориває з ідеєю гомеостатичного регулювання й ґрунтується на думці про відносну незалежність еволюції народжуваності від динаміки смертності, пов'язаний з іменами американських демографів К.Девіса і Дж.Блей та австралійського демографа Дж.Колдуелла. Ці вчені вважали, що і народжуваність, і смертність детерміновані соціально-економічними умовами, проте механізм цієї детермінації для них різний. Так, К.Девіс і Дж.Блейк у працях 1949—1956 років показали, що суб'єктивна раціональність, і також вигідність багатодітності в аграрному суспільстві була зумовлена його соціально-економічною організацією. Звідси випливав висновок, що перебудова типу народжуваності залежала не стільки від зниження смертності, скільки і глибинних сутнісних. соціально-економічних перетворень, що формують індустріальне суспільство.

Дж.Колдуелл у 1976—1978 роках сформулював і розвинув концепцію демографічного переходу, ґрунтовану на таких тезах:

• тип народжуваності економічно раціональний в усіх суспільств визначений типом сім'ї та природою економічних відносин у ній;

• аграрна економіка грунтована на великій сім'ї, яка являє собою групу близьких родичів, об'єднану сумісною економічною діяльністю й спільними обов'язками; у такій сім'ї "чисті потоки благ" спрямовані від молодших генерацій до старших, що зумовлює економічну доцільність максимізації народжуваності;

• індустріальна економіка позбавляє сім'ю функції головного економічного осередку суспільства, сім'я стає нуклеарною, а "чисті потоки благ" у ній змінюють напрямок, що визначає економічну доцільні бездітності;

• водночас традиційна велика сім'я з притаманним їй типом народжуваності в принципі може адаптуватися до умов індустріальної органі суспільного виробництва;

• демографічний перехід, отже, теоретично не є універсальним процесом, а його практична всезагальність (мається на увазі його поширення в країни, що розвиваються) є наслідком перенесення соціальної організації, способу життя й світогляду, сформованих у країнах Заходу й це запозичення можливе, проте, лишень у рамках загального процесу індустріального перевлаштування суспільства.

У країнах Східної Європи, включаючи колишній СРСР, найпоширенішою концепція демографічного переходу як соціально зумовленого процесу зміни типів гомеостатичного регулювання відтворення населення. Її обґрунтування й підтримка здійснені у працях З.Павлика, А.Г.Вишневського, П.Калатбарі.

Продовження роду являє собою один з головних аспектів життєдіяльності будь-якого біологічного виду. Неперервність процесу відновлення генерацій передбачає тривале збереження відносно усталеної рівноваги між видом та довкіллям. Останнє забезпечується в рамках природних біологічних систем, до яких належать популяції цього виду. Вироблені природним відбором гомеостатичні механізми, що забезпечують відносну стабільність популяції, достатньо ефективні у долюдському світі, за умов, коли сама місткість екосистем, як правило, впродовж тривалого часу залишається ста­більною.

З появою людського суспільства становище докорінно змінюється. Щоб людське суспільство могло існувати й розвиватися, має постійно підтри­муватися внутрішня узгодженість різних аспектів його життєдіяльності, рівновага кожного з них з усіма іншими. Завжди існують об'єктивно визначені умови рівноваги між процесом відновлення та зміни генерацій людей та рештою процесів, що перебігають у суспільстві. Це — умови демографічної рівноваги.

На різних етапах історичного розвитку існують різні, але кожного разу достатньо жорсткі рамки, в межах яких може встановлюватися зазначена рівновага, існують як демографічні, так і недемографічні обмеження. Вони не можуть бути розширені на цьому етапі й за певного рівня економічного і соціального розвитку. Тому чи іншому рівневі розвитку суспільства відповідають різні типи демографічної рівноваги, які відображають міру контролю людини , над природним і соціальним середовищем. Процес відтворення населення завжди перебігає на підставі самооргані­зації, яка забезпечує підтримання демографічної рівноваги. Цей феномен називають демографічним гомеостазисом.

Приклади країн, що перебувають у різних фазах демографічного переходу

Фаза 1/2 Нігерія Фаза 3 Болівія Фаза 4. Великобританія

Фаза 5. Японія

в Україні

П риклад статево-вікової структури