іспит

Іспит з дисципліни «Географія населення, розселення, культури та релігії»

Екзаменаційний білет 2

1. Основні терміни і поняття демогеографії

Найголовним терміном демографії є сам демографічний процес. Його визначення розглядають у широкому та вузькому сенсі. В першому випадку це перебіг процесів механічного та природного руху населення, через які формуються демографічні ознаки населення. А у вузькому сенсі – це послідовність однорідних подій у житті людей, які можуть вплинути на зміну їх генерації, наприклад, народження, смерть, весілля тощо. Також треба зазначити, що головною характеристикою демографічного процесу є його інтенсивність, тобто частотою демографічних подій в генерації людства. Основними демографічними процесами є народжуваність, смертність, шлюбність, розпад шлюбів та міграції. Народжуваність – це процес народження дітей у сукупності людей, що становлять покоління або в сукупності поколінь - населення. Смертність - демографічний показник кількості смертей у певній популяції чи певній підгрупі населення на одиницю часу. Міграція населення - переміщення людей через межі тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш менш тривалий час. Вирізняють еміграцію(люди, які переїхали в іншу державу), імміграцію(люди, які в’їхали на територію держави) та внутрішня міграція(люди переселилися внутрішньо держави).

Щоб описати демографію люди використовують ряд термінів, таких як: демографічне явище, ситуація, поведінка, стан тощо. Демографічне явище – це якісь значні зміни в демографічному процесі, через які з’явилися істотні наслідки для відтворення населення. А демографічна ситуація – це стан демографічного процесу в конкретному місці в певний час. Наступним важливим поняттям є демографічний стан, він відрізняється від попередніх термінів тим, що відноситься до людини. Тобто, це стан людини, який вплинув на генерацію людей, або, можна сказати, що це послідовність переходу з одного демографічного стану в інший, наприклад, від народження до смерті. Також є поняття, яке описує дії, або особистості, або групи/сім’ї – це демографічна поведінка, вона спрямована на зміну або збереження демографічного стану суб’єкта. Також у поведінки є декілька видів: шлюбна, репродуктивна, санітарна та міграційна поведінки.

Для того щоб можна було аналізувати демографію, люди ввели таке поняття, як демографічна структура – це розподіл населення за якоюсь ознакою, наприклад, за віком/статтю/сімейним складом тощо. А наступні терміні відносяться більше до характеристики структури. Наприклад, є термін – демографічне старіння, він означає збільшення частки літніх людей в структурі населення. А є і умовно протилежний термін старінню – відтворення населення, тобто безперервне відновлення поколінь людей, їх якісного та кількісного складу. Також є відрізняють якість населення, що являє собою систему соціальних та економічних чинників, які описують життя людей, наприклад, тривалість життя людей, трудові ресурси, зайнятість населення, соціальна мобільність та багато інших. Крім того, є поняття, яке описує зміну демографічної ситуації у природному русі населення під впливом різних факторів розвитку, яка призводить до зміни типів відтворення населення – це демографічний перехід. Для того щоб регулювати демографію країни використовують різні заходи, метою яких є регулювання народжуваності.

Наступним важливим поняттям географії є склад народонаселення, тобто розподіл людей, що утворюють населення, за групами відповідно до значення тієї чи іншої ознаки. Існують такі види складів народонаселення: статево-вікові, шлюбні, сімейні, етнічні, культурні тощо. І щоб оцінити склад населення використовують такі терміни: вікова структура(розподіл населення за віком з метою вивчення демографічних та соціальних процесів), статевий склад(розподіл населення за статтю) та сімейний склад(розподіл людей за типами та складами сімє’ї). Також треба зауважити, що сім’я – це соціальна група, що складається з людей, які зазвичай одружені, їхніх дітей та інших осіб, об'єднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів. Та виділяють 2 види сімє’ї: нуклеарна(батьки та діти) та розширена(2 та більше поколінь родичів, які тісно пов’язані). Також є термін домогосподарство – це соціально-економічна одиниця, яка поєднує людей відносинами, що виникають при організації їхнього спільного побуту - веденні спільного домашнього господарства, спільного проживання тощо.

2. Географія паломництва в Україні.

Для того щоб зрозуміти географію паломництва в Україні потрібно спочатку зрозуміти ідею. Українське паломництво подразуміває під собою подорожі Україною віруючими людьми з метою відвідування святих місць та слідування догматам віри. Частіше люди відправляються в такі подорожі на святкові дні, для християн – це може бути День Святої Трійці або Пасха, у іудеїв – Рош ха-Шана або Йом Кіпур, для мусульман- десятий день хаджу тощо. Одними з перших туристів були середньовічні прочани. У силу релігійних переконань або цікавості щодо своєї або чужої віри, люди у всьому світі подорожують, щоб відвідати Святу Землю, Ватикан, Мекку, монастирі та інші святі місця.

В Україні здавна приймали паломників в її святих місцях. На українській землі, як засвідчують давні літописи і хроніки, побувало багато подорожуючих зі Сходу і Заходу. Крім того, у різних регіонах України збереглися історико-культурні пам’ятки різних релігій та етносів.

Україна сьогодні має необхідні умови і ресурси для розвитку внутрішнього туризму, перед усім, багату історико-культурну спадщину. Значну її частину складають архітектурні пам’ятки, що збереглись до наших днів, більшість з яких являються культовими спорудами. Два таких архітектурних комплекси - Києво-Печерська лавра і Софія Київська - рішенням ЮНЕСКО включені до реєстру світової культурної спадщини, хоча в Україні ще багато історико-культурних об’єктів заслуговує на зарахування до цієї категорії. В умовах рівності релігій перед законом важливо не залишити поза увагою духовні надбання інших церков, конфесій, що існують в Україні. Важливе місце в культурі України належить церковним пам’яткам національних меншин. Багато з цих культових споруд є архітектурними пам’ятками загальнонаціонального значення, які не можуть не бути враховані при розробці туристично-екскурсійних маршрутів. Найбільш важливими об’єктами при розробці туристично-екскурсійних маршрутів на території України є численні монастирі і храми, де зберігаються мощі святих та інші реліквії, чудотворні ікони. Цінність цих об’єктів визначається не їх місцезнаходженням (столичні чи провінційні), а мистецьким рівнем. Це стосується як архітектури, так і живописних та скульптурних робіт на біблійні сюжети, створених відомими художниками і невідомими майстрами. Важливими туристичними об’єктами можуть виступати також поховання вищих ієрархів православної церкви.

Паломництво в Україні може розвиватися у Криму, там зосереджені пам’ятки християнства і дохристиянських релігій, іудаїзму, ісламу і навіть караїзму. Також в Умані, Бердичіві, Меджибіжі, Таращові та інших містах, що пов’язані з історією хасидизму, захороненням цадиків. Їх охоче відвідують тисячі прочан-хасидів з США, Ізраїлю. Хасидизм як духовний феномен українського єврейства, що був своєрідною реакцією на трагічні для євреїв подій Хмельниччини і Коліївщини, може стати новою сторінкою толерантних християнсько-іудейських, україно-єврейських взаємовідносин. Крім того, велика спадщина є на Галичині, Буковині, Закарпатті. Там перехрещуються західне і східне християнства, латинської і візантійської культур, - регіон, в якому збереглися «святі місця» католицизму, православ’я, іудаїзму, протестантизму, вірменської церкви, ознайомлення з якими матиме не лише туристсько-пізнавальне, а й, насамперед, екуменічно-гуманістичне значення. Також є знаменитий шлях «від варяг у греки», туристське відтворення якого може привернути історико-культурний інтерес до витоків Київського християнства, до знакових постатей української християнської історії та доленосних подій, пов’язаних із запровадженням християнства; Київ, Чернігів, інші міста центральної України в перспективі розвитку міжнародного туризму можуть і повинні стати, завдяки зосередженням у них історико-культурних і сакральних пам’яток, своєрідним туристським засвоєнням багатої української дохристиянської і християнської культури і духовності. Ще є Святогірська лавра на Донеччині та Киселева балка у Луганській області, відвідування яких набуло популярності у 90-і роки минулого століття. Багатовікова історія Свято-Успенської Святогорської Лаври дала світові безліч святих і унікальний історико-архітектурний комплекс, що поєднує природні елементи і творіння рук людських. Окрім таких великих центрів ще є і маленькі храми, церкви по всій Україні, по яким також можна організовувати тури.