EP10_LeSt_11_FinRez&Taxation_2022 (1)

Рис. 11.8. Можливі напрямки розподілу чистого прибутку підприємства

Процес розподілу прибутку підприємства має починатися зі здійснення обов’язкових виплат, імператив на здійснення яких випливає з вимог законодавства та прийнятих фірмою фінансових зобов’язань. Зокрема вітчизняне законодавство висуває певні кількісні вимоги до обсягів зареєстрованого (пайового) і резервного капіталу, величини чистих активів, мінімального поповнення резервного фонду, яких підприємство повинно суворо дотримуватися. Так згідно ст. 19 Закону України «Про акціонерні товариства в Україні» « Резервний капітал формується у розмірі не менше ніж 15 % статутного капіталу товариства шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 % суми чистого прибутку товариства за рік». Першочерговими до виконання за рахунок чистого прибутку підприємства є також його зобов’язання щодо:

погашення основних сум боргу за отриманими кредитами, позиками, емітованими облігаціями;

виплати дивідендів за випущеними привілейованими акціями;

виконання обов’язків гаранта перед третіми особами;

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

12

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

накладених на підприємство штрафних санкцій за порушення умов договорів з контрагентами, несвоєчасне виконання зобов’язань зі сплати податків, зборів та інших

обов’язкових платежів, завдання шкоди довкіллю тощо.

Наступний розподіл залишку чистого прибутку здійснюється загальними зборами власників підприємства за поданням його керівництва. Частина чистого прибутку, залишаючись на підприємстві як джерело фінансування розвитку, формує фонд заощадження. Такі кошти у пасиві балансу збільшують зареєстрований (пайовий) капітал (виплата дивідендів додатковими акціями, збільшення номінальної вартості існуючих акцій), резервний фонд, нерозподілені прибутки (або зменшують збитки) минулих років. У активі ж балансу ця частина чистого прибутку капіталізується через придбання та створення основних засобів, нематеріальних активів, поповнення оборотних коштів, здійснення фінансових вкладень тощо.

Частина чистого прибутку, що формує фонду споживання, спрямовуються за межі підприємства. Типовими напрямками споживання чистого прибутку є виплата дивідендів звичайним акціонерам та відсотків власникам на вкладений капітал, надання додаткової винагороди працівникам, благодійництво. За рахунок коштів фонду споживання також фінансуються видатки, що не можуть бути віднесені до витрат, які зменшують базу оподаткування: представницькі витрати, понаднормативні втрати від браку, витрати на утримання об’єктів соціальної інфраструктури тощо.

Серед усіх напрямків споживання найбільш важливим для майбутніх перспектив підприємства є сплата дивідендів (процентів) власникам бізнесу на вкладений ними капітал. Спрямовуючи достатні суми коштів на такі виплати, компанії сприяють зростанню добробуту власників, а також підвищують свою інвестиційну привабливість як майбутні емітенти пайових цінних паперів. Разом з тим, значні виплати зменшують можливості інвестування проектів розвитку підприємства, збільшення масштабів його діяльності. Відсутність же дивідендних виплат або їх недостатній рівень можуть змусити власників змінити, на їх погляд, неефективне керівництво компанії або й взагалі ліквідувати бізнес.

Дивіденд – це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу (класу). За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Величина дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства. Рішення ж про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається власниками щоразу окремо на кожних загальних зборах акціонерного товариства за поданням вищого менеджменту компанії. В Україні на разі можлива виплата дивідендів виключно грошовими коштами, хоча у світовій практиці господарювання це може відбуватися і додатковими акціями, продукцією або іншими активами чи послугами товариства.

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

13

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

Рис. 11.9. Алгоритм дій при виплаті дивідендів

Розподіл чистого прибутку у акціонерних товариствах регламентує розроблена керівництвом та затверджена власниками дивідендна політика. Дивідендна політика - це складова частина політики розподілу прибутку, яка орієнтується на максимізацію цінності компанії для акціонерів. Дивідендна політика регламентує періодичність, величину та форму виплат акціонерам.

Основні види дивідендної політики наведені у таблиці 11.2:

Таблиця 17.2

Види дивідендної політики акціонерного товариства

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

Слід зауважити, що у більшості випадків товариства досить часто трансформують

свою дивідендну політики у зв’язку зі зміною економічної кон’юнктури, реалізацією планів

розвитку підприємства, зміною структури власників тощо. Вибір товариством виду

дивідендної політики повинен орієнтуватися на ув’язування двох залежних завдань:

1)максимізації добробуту акціонерів у формі дивідендних виплат і приросту вартості

компанії; та 2)забезпечення достатніх обсягів фінансових ресурсів для розвитку

економічного потенціалу підприємства.

Величина дивідендів У кожен окремий період часу корпорація може виплачувати або

не виплачувати дивіденди по своїх акціях в залежності від конкретних умов її діяльності і

проваджуваної нею політики. Дивіденди нараховуються і виплачуються тільки по акціях,

що знаходяться в обігу, і не нараховуються за акціями, викуплені акціонерним

товариством та знаходиться на його балансі. Дивіденди, що виплачуються протягом року

за квартал або півріччя, називаються проміжними, а їх сума за підсумками року складає

річний дивіденд.

За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Величина дивідендів за привілейованими акціями є постійною для кожного класу, а їх розмір визначається у статуті акціонерного товариства. Рішення ж про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається власниками щоразу окремо на кожних загальних зборах акціонерного товариства за поданням вищого менеджменту компанії.

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

15

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

Форми виплати дивідендів. В Україні за законодавством можлива виплата дивідендів виключно грошовими коштами, хоча у світовій практиці господарювання це може відбуватися і додатковими акціями, продукцією (товарами, роботами, послугами) або іншими активами товариства.

Дивідендна політика включає в себе прийняття рішення про виплату акціонерам прибутку у формі дивідендів або утриманні для інвестування на підприємстві. Рішення про виплату дивідендів фактично є рішенням про фінансування, оскільки збільшення коефіцієнта дивідендних виплат (частка прибутку, яка виплачується акціонерам у формі дивідендів) зменшує обсяг реінвестованого прибутку. Якщо розглядати дивідендну політику тільки як рішення фінансування, то виплата дивідендів виступає в пасивній ролі. При розгляді дивідендів як пасивного залишку, визначуваного тільки наявністю вигідних інвестиційних пропозицій, мається на увазі, що для інвестора не існує відмінності між виплатою дивідендів і накопиченням підприємством нерозподіленого прибутку. Якщо інвестиційні проекти обіцяють рівень рентабельності, що перевищує необхідний, інвестори можуть віддати перевагу варіант накопичення. Якщо очікуваний прибуток від інвестицій дорівнює необхідної, то, з погляду інвестора, жоден з варіантів не має переваг. В іншому випадку інвестори зволіють виплату дивідендів.

Друге ключове питання при виборі дивідендної політики - це питання вибору оптимальної дивідендної політики, тобто політики, що забезпечує як максимізацію сукупного багатства акціонерів, так і достатнє фінансування діяльності підприємства. Знаходження оптимальної дивідендної політики - виключно важка задача: необхідно знайти баланс між поточними дивідендами і майбутнім зростанням, який максимізував б ціну акцій підприємства. Складність полягає ще у тому, що оптимальна дивідендна політика - це суб'єктивна політика кожного окремого підприємства, що вибирається виходячи з особливостей підприємства, його власників, інвестиційних можливостей і інших чинників, що впливають на дивідендну політику.

Учислі таких чинників в науковій літературі називаються:

правове регулювання дивідендних виплат;

стадія життєвого циклу і масштаби компанії;

темп зростання компанії (якщо ринкова кон'юнктура сприяє високим темпам розвитку, компанія реалізує політику залишкових дивідендів. В першу чергу прибуток інвестується в розвиток підприємства);

забезпечення достатнього розміру інвестиційних ресурсів;

підтримання достатнього рівня ліквідності компанії;

доступність та вартість альтернативних джерел капіталу (позики, фінансова допомога тощо);

дотримання інтересів акціонерів;

структура акціонерів за рівнем доходів. Акціонери з високим рівнем доходів зацікавлені в реінвестуванні, з низьким – мають першочерговий пріоритет - дивіденди;

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

16

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

обмежень на виплату дивідендів, пов'язаних з черговістю виплати за борговими зобов'язаннями, джерелами коштів на виплату дивідендів, прагненням менеджерів до утримання контролю над діяльністю компанії;

інформаційне значення дивідендних виплат на привабливість для потенційних інвесторів.

Убудь-якому випадку, дивідендна політика акціонерного товариства - це активний спосіб впливу па курсову вартість акцій. Тому модель дивідендної політики необхідно будувати з прив'язкою до курсу акцій, вартості підприємств.

При зростанні ринкових цін на акції може наступити момент, коли в силу їх високої ціни попит на акції починає падати, а значить, падає їх ціна, знижується вартість підприємства. Як правило, для підтримки курсової вартості акціонерні товариства в цьому випадку вдаються до дроблення акцій: число акцій в обігу збільшується, а прибуток і дивіденди на акції, а також ціна на акцію знижуються. Попит в силу більшої доступності акцій для інвесторів зростає. Важливо в цьому процесі правильно визначити розміри дроблення. Доходи на загальне число акцій після дроблення не повинні зменшити доходи акціонерів до дроблення акцій, а більш бажано, щоб відбулося деяке збільшення доходів акціонерів. Дроблення акцій застосовується для підтримки ціни акцій.

Застосовується на практиці і така форма підтримки ліквідності і ринкової ціни акцій, як збільшення номінальної вартості акцій (консолідація).

Альтернативою виплаті дивідендів є власні акції в портфелі - звичайні акції, що викупаються самим емітентом. При покупці корпорацією частини своїх акцій число акцій в обігу зменшується, ринкова ціна акцій підвищується, оскільки дивіденди на акції, що знаходяться на балансі товариства не виплачуються. При покупці власних акцій необхідно правильно визначити обсяг їх купівлі з тим, щоб нова ринкова ціна акцій залишилася б оптимальною, тобто влаштовувала б корпорацію, діючих і потенційних акціонерів. За допомогою покупки власних акцій корпорації міняють структуру свого капіталу. Акції можуть бути продані, якщо підприємству необхідні додаткові грошові кошти для вирішення поставлених перед ним завдань.

Дивідендна політика повинна бути зрозуміла всім, тому будувати її необхідно виходячи з тієї посилки, що вона є певною системою передачі інформації. На вітчизняному ринку така інформація практично відсутня: дивіденди не містять належної інформації про політику, що проводиться підприємствами, а курси акцій - про очікування інвесторів. Це, безумовно, відображається на інвестиційному процесі і стримує формування ефективного ринку цінних паперів - ринку, на якому цінні папери з одним і тим же рівнем ризику приносять однаковий дохід. При проведенні дивідендної політики акціонерні товариства (ради директорів) повинні враховувати, що:

a)регулярно виплачувані дивіденди зменшують невизначеність інвесторів;

b)виплата дивідендів свідчить про хороший стан товариства;

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

17

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

c)інвесторів цікавить стабільність величини дивідендних виплат, скоректованої з урахуванням інфляції;

d)підвищення дивідендів за певний період варто проводити тільки за наявності розрахунків, що свідчать про можливість підтримки їх розміру в майбутньому. Якщо такої впевненості немає, то доцільно заявити про виплату екстра-дивідендів.

e)раціональна дивідендна політика дозволяє максимізувати добробут акціонерів підприємства і одночасно забезпечити фінансування його діяльності.

11.4. Основи оподаткування підприємства

Система оподаткування суб’єктів господарювання в Україні ділиться на два основних види:

Спрощена система.

Загальна система оподаткування.

Вибір виду оподаткування особливо важливий у процесі реєстрації підприємства через свій подальший вплив на його діяльність. З розвитком бізнесу суб’єкти господарювання часто переходять згодом зі спрощеної на загальну систему.

Основні відмінності між системами оподаткування відображено на рис. 11.10.

Рис. 11.10. Відмінності між спрощеною та загальною системами оподаткування у складі обов’язкових платежів

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

18

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

Спрощена система оподаткування відрізняється від загальної тим, що підприємства, які її використовують, платять податок від загального доходу (виручки), не враховуючи статтю витрат. Завдяки цьому підприємства, які перебувають на спрощеній системі оподаткування мають можливість вести спрощений податковий і бухгалтерський облік, у зв'язку з чим несуть менші витрати ресурсів, пов'язаних з веденням бухгалтерії.

Усю сукупність обов’язкових платежів відображено на рисунку 11.11.

Загальнодержавні

податки

Загальнодержавні

збори

Місцеві податки

Місцеві збори

Рис. 11.11. Види обов’язкових податкових платежів в Україні

До загальнодержавних податків належать:

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

19

Рис. 11.12. Перелік загальнодержавних податків

Рис. 11.13. Перелік загальнодержавних зборів

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

20

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

Мито Акцизний податок ПДВ

Рис. 11.14. Перелік митних та непрямих податків

Рис.11.15. Перелік місцевих податків і зборів Таблиця 11.4. Специфіка оподаткування основними податками

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.