EP10_LeSt_08_IntelRes_2022 (1)

31

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

визначення раціональних шляхів придбання об'єктів права інтелектуальної власності (створення їх власними силами або за замовленням; придбання об'єктів через договір уступки прав або ліцензійний договір);

оцінювання економічної ефективності використання своєї інтелектуальної власності задля визначення витрат на створення та підтримання чинності прав на об'єкт права інтелектуальної власності; розміру грошових потоків, які здатні генерувати ці об'єкти при використанні їх у власному виробництві; ціни, за якою можна продати (уступити) права на об'єкт права інтелектуальної власності;

передбачення правил поведінки стосовно відносин з порушниками прав та планування витрат на розв'язання спорів щодо прав інтелектуальної власності шляхом переговорів, позову до порушника прав або використання альтернативних процедур урегулювання спорів;

вимірювання ефективності управління інтелектуальною власністю на

підставі розроблення критеріїв вимірювання ефективності менеджменту.

До елементів системи управління інтелектуальною власністю належать такі:

продукти інтелектуальної діяльності, що проектуються;

об'єкти права інтелектуальної власності (ОПІВ);

суб'єкти інтелектуальної діяльності;

система критеріїв оцінювання значущості інтелектуальної власності;

джерела фінансування - фінансування проектів по створенню ОПІВ, проектів на основі вже існуючих ОПІВ;

реєстр інтелектуальної власності - документ, який містить детальну інформацію стосовно набутих ОПІВ, створених в процесі реалізації проекту ОПІВ та результатів інтелектуальної діяльності учасників проекту;

система обробки та збереження інформації щодо інтелектуальної власності. Менеджмент інтелектуальної власності здійснюється відповідно до фаз

життєвого циклу продукції або об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ), що дозволяє виокремити п’ять етапів управлінського процесу:

1)управління ОІВ на етапі його створення (зародження): необхідно з’ясувати, який товар буде конкурентоспроможним й матиме попит на ринку в майбутньому, і тільки після цього приступати до його розроблення (планування капіталовкладень в інтелектуальні ресурси, визначення ресурсів, що необхідні для розроблення нової технології тощо).

2)управління ОІВ на етапі набуття прав: необхідно визначити економічну доцільність оформлення прав, що полягає в наступному: витрати на одержання правової охорони ІВ повинні бути менше, ніж від одержання виключних прав при достатній імовірності досягнення цієї вигоди.

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

32

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

3) управління ОІВ на етапі використання прав (розпорядження): основну увагу необхідно приділити механізму комерціалізації ОПІВ, відповідно до обраного способу формується стратегія підприємства з використання прав на ОІВ:

стратегія захисту від конкурентів за допомогою отримання монопольного права на виробництво нової продукції;

стратегія ліцензування (нападу на конкурентів) на основі отримання монопольних прав на технологію виробництва;

стратегія оптимізації фінансово-господарської діяльності (внесення до складу установчого капіталу ОПІВ);

стратегія створення іміджу компанії (підвищення його інвестиційної привабливості й престижу на внутрішньому/зовнішньому ринку за допомогою впливового портфелю об’єктів ІВ).

4)управління ОІВ на етапі захисту прав: необхідним є створення служб безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень.

5)управління ОІВ на етапі утилізації: необхідно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої об'єкти ІВ й врахувати можливість безоплатного використання науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншим правовласникам.

8.4. Специфіка управління інтелектуальними ресурсами

Перевагами ефективного управління інтелектуальними ресурсами є збільшення ринкової частки підприємства, зростання ринкової вартості бізнесу, оптимізація змінних і постійних витрат, підвищення ефективності використання всіх ресурсів підприємства, динамічне зростання обсягів інноваційної діяльності за рахунок інтелектуалізації виробництва тощо.

В основі процесу управління інтелектуальними ресурсами лежить інтелектуальна праця: з одного боку, вона є характеристикою управління як виду діяльності, а з іншого – об'єктом управління, тому що становить сутнісну основу процесу створення інтелектуального продукту і відтворення інтелектуальних ресурсів. Відповідно управління інтелектуальною працею співробітників, які мають за об'єкти праці інтелектуальний капітал (як засіб праці) та інтелектуальний продукт (як результат праці), є складовою частиною механізму управління цим ресурсом.

На управління інтелектуальними ресурсами впливають такі чинники:

сфера діяльності, організаційно-правова форма та стратегія підприємства;

місткість ринків, взаємини з партнерами та імідж підприємства;

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

33

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

наявність, інтенсивність та ефективність комунікаційних зв’язків із зовнішніми організаціями;

фінансово-економічні фактори та ділова активність підприємства;

організаційно-методичне забезпечення управління;

рівень наукомісткості продукції, її складність і патентна чистота;

наявність спеціалізованого програмного забезпечення, ступінь розвитку внутрішньої системи комунікацій;

інтелектуальний потенціал працівників, їхня психологічна сумісність, рівень конфліктності;

виробничо-економічні фактори.

Схема організаційно-економічного механізму управління інтелектуальними ресурсами підприємства представляє собою саморегулюючу систему елементів та об'єктів управління (інтелектуальних ресурсів), у якій відбувається цілеспрямоване перетворення впливу елементів управління на необхідний стан інтелектуальних ресурсів і яка має вхідні впливи у формі зовнішніх вимог і вихідну реакцію у вигляді результатів використання і відтворення інтелектуальних ресурсів (рис. 8.6). Саморегулювання організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом забезпечується шляхом вживання коригуючих дій суб’єктами управління стосовно елементів керуючої підсистеми даного механізму відповідно до результатів оцінювання ефективності формування та використання інтелектуальних ресурсів.

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

34

Інтелектуальні ресурси підприємства

Ефект від формування та використання ІР

Рис. 8.7. Схема організаційно-економічного механізму управління

інтелектуальними ресурсами підприємства

Умовні позначення: ІР – інтелектуальні ресурси

Організаційно-економічний механізм управління інтелектуальними ресурсами є не тільки економічною, але й соціальною системою, що об'єднує в єдину соціальну систему людей, які володіють і здатністю до інтелектуальної

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

35

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

праці, і засобами виробництва у вигляді своїх знань. Управління інтелектуальними ресурсами на рівні окремо взятого підприємства пов'язано не тільки з пошуком способів ефективного продукування та використання знань і інформації для досягнення поставлених економічних цілей - таких, як зростання прибутку, економія витрат, збільшення обсягів реалізації продукції, але і створенням умов для реалізації потреб співробітників у творчості та самореалізації. Цілі менеджменту інтелектуальних ресурсів визначають завдання управління, серед яких більш типовими є: підвищення конкурентоспроможності бізнесу; системний розвиток персоналу; підвищення цінності людського ресурсу; удосконалення бізнес-процесів; підтримка управлінських рішень в стратегічному, інноваційному, фінансовому, технологічному і виробничому менеджменті.

За ознакою місця у менеджменті виділяють загальні та конкретні функції. До загальних функцій відносять планування, організування, мотивування контролювання, регулювання. Конкретні функції безпосередньо характеризують управлінський процес, і їхня реалізація відбувається через загальні функції управління. У розрізі конкретних функцій управління інтелектуальними ресурсами можна виділити:

1)управління інтелектуальними ресурсами підприємства як нагромадженим запасом знань, вмінь, навичок, а також частиною інтелектуальних продуктів, які можуть бути повторно використані в процесі виробництва з метою їх перетворення в результати інтелектуальної (творчої) діяльності;

2)управління інтелектуальною діяльністю на підприємстві як економічною діяльністю соціального суб'єкта (виконавця, колективу, організації), що використовується в процесі виробництва з метою перетворення

їїв додаткові (унікальні) економічні вигоди та протікає з використанням інтелекту як знаряддя праці та інтелектуальних ресурсів як предмета праці, в результаті організації якої підприємство отримує додаткові (унікальні) економічні вигоди;

3)управління інтелектуальними продуктами підприємства як додатковими (унікальними) економічними вигодами, отриманими в результаті інтелектуальної діяльності людини.

Основними чинниками, що визначають тип, складність та ієрархічність організаційної структури управління інтелектуальними ресурсами підприємства, є такі:

масштаб і видова різноманітність інтелектуальних ресурсів підприємства;

значущість окремих видів інтелектуальних ресурсів для досягнення цілей діяльності підприємства;

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

36

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

професійний і кваліфікаційно-освітній рівень персоналу;

динамізм і диференціація продукту та ринку.

Під методами управління інтелектуальними ресурсами розуміється сукупність способів впливу керуючої системи на керовану з метою забезпечення інтелектуальної діяльності підприємства й отримання інтелектуальних продуктів. Організаційно-економічний механізм управління інтелектуальними ресурсами повинен передбачати раціональне поєднання відповідних методів управління, яке, у свою чергу, покликане забезпечити досягнення поставлених цілей.

В цілому всі методи управління інтелектуальними ресурсами можна об’єднати в такі групи:

організаційні: визначення структури, цілей, завдань та функцій органів управління інтелектуальними ресурсами; затвердження адміністративних норм і нормативів у сфері управління інтелектуальними ресурсами; видання наказів і розпоряджень; інструктування; відбір, підбір та призначення управлінського персоналу; розробка посадових інструкцій; затвердження методик і рекомендацій; розробка іншої регламентуючої документації; встановлення адміністративних санкцій та заохочень тощо;

економічні: інвестування у формування та розвиток інтелектуальних ресурсів; ціноутворення на інтелектуальні ресурси; матеріальне стимулювання праці суб’єктів управління інтелектуальним ресурсами; витрати на просування торговельних марок тощо. Важелі економічних методів управління разом з організаційними, соціальними і психологічними методами слугують ефективним засобом створення колективної та індивідуальної матеріальної зацікавленості в поліпшенні результатів використання інтелектуальних ресурсів та їх формування;

соціально-психологічні: формування корпоративних цінностей, принципів та норм поведінки з метою підвищення творчої активності; створення творчої атмосфери у колективі; позиціювання та іміджеві рекламування торговельної марки; психологічний вплив на клієнтів з метою їх утримання; заходи PR тощо. Соціальні та психологічні методи управління знаходять своє застосування відносно персоналу як суб'єкта управління і відносно цілого ряду видів інтелектуальних ресурсів як об'єктів управління;

правові: застосування законів та інших нормативно-правових актів із захисту авторських прав, прав інтелектуальної власності на торговельні знаки, промислові зразки, винаходи тощо; застосування правових актів захисту прав інтелектуальної власності до регламентації відносин між суб’єктами управління інтелектуальними ресурсами і його власниками, а також до захисту від недобросовісної конкуренції та інтелектуального піратства.

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

37

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

Однак жоден із названих методів управління не може претендувати на універсальність. Більш того, специфіка інтелектуальних ресурсів як об'єкта управління зумовлює необхідність і доцільність використання комбінованих прийомів, що вимагають одночасного застосування декількох методів управління. Ступінь дії кожного з важелів розглянутих методів управління залежить від особливостей їх використання до окремих типів та видів інтелектуальних ресурсів.

Реалізація управлінських функцій здійснюється за допомогою певних інструментів, весь спектр яких можна об`єднати у дві групи: формальні, неформальні. До формальних інструментів належать експертні системи управління, системи штучного інтелекту, автоматизовані системи прийняття рішень, системи підтримки рішень і системи підтримки роботи з клієнтами. Вони спрямовані на кодифікацію інформації та збереження знань у компанії у випадку звільнення співробітника; є основою організаційного капіталу компанії, що формує внутрішню структуру організації; ефективні для вирішення типових завдань.

Серед формальних інструментів управління знаннями слід особливо відзначити системи підтримки клієнтських відносин Customer Relationship Management (CRM), які ефективно застосовуються в багатьох компаніях сфери консалтингу і довели свою ефективність використання. CRM – система, яка надає комплекс інструментів, що дозволяють систематизувати дані про клієнтську базу, процеси залучення клієнтів і розвитку відносин із ними, вдосконалення системи продажів, маркетингу й обслуговування, підвищення задоволеності клієнтів.

Неформальним інструментам управління інтелектуальними ресурсами відводиться особлива роль. Близько 80% неявних знань втрачається при звільненні співробітника з компанії, якщо не відбувається обмін знаннями всередині колективу. Спеціалісти рекомендують використовувати в організації командний тип роботи, тому що це зумовлює вирішення ряду проблем, саме: ефективний обмін знаннями між різними функціональними одиницями; взаємозамінюваність членів команди на основі наявності громад цілей і цінностей; наявність чітких командних ролей і лідерства збільшує ефективність

ізнижує ризики внутрішньо організаційних конфліктів; команди дозволяють значно підвищити конкурентоспроможність компанії за рахунок сукупності знань і навичок кожного її члена та синергетичного ефекту від їх роботи.

Узагальнюючи вищевикладене, можна зазначити, що в цілому структура

ізміст керуючої підсистеми представлені цілями, завданнями, функціями, організаційною структурою, методами управління та організаційноекономічними інструментами.

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

38

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

Оцінювання ефективності використання інтелектуальних ресурсів виступає основою прийняття відповідних управлінських рішень і забезпечення процесу саморегульованості організаційно-економічного механізму, дозволяє активно впливати на поточний стан і тенденції розвитку інтелектуальних ресурсів, встановлювати напрями і масштаби управлінських дій.

Система показників ефективності формування та використання інтелектуальних ресурсів підприємства наведена у табл. 8.3.

Таблиця 8.3

Ключові показники ефективності формування та використання

інтелектуальних ресурсів підприємства

Знання, навички, досвід персоналу можна оцінити кількісними показниками рівня освіти, кваліфікації, виробничого стажу (загального і відповідно до профілю діяльності підприємства) і т.д. Для їх оцінки доцільно використовувати також якісні показники, наприклад, досвід роботи в іноземній фірмі, досвід проходження курсів підвищення кваліфікації. Наявність творчих здібностей, креативний спосіб мислення, критичне ставлення до авторитетів можна оцінити показниками раціоналізаторської і винахідницької активності, які характеризують схильність до генерування нових знань.

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

39

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

Досить важко оцінити кількісно моральні цінності та культуру праці, вони підлягають в основному під вимір узагальненої оцінки через показники частки браку в роботі, наявності претензій і позовів з боку споживачів, оптимальності трудових дій і т.п. Непрямим чином їх можна якісно оцінити такими показниками, як поведінка на роботі і в побуті, обов'язковість у відносинах з колегами і діловими партнерами і т.д. Перераховані показники доцільно порівнювати з аналогічними показниками лідерів ринку або галузі. Можливість реалізації людських ресурсів можна укрупнено оцінити показниками індивідуальної результативності та якості праці представників тієї чи іншої категорії, ступеня відповідності їх знань і умінь вимогам ринку (напрямок і величина вектора освіти та самоосвіти), вікової структури та ін.

Оцінку ефективності формування та використання ринкових ресурсів доцільно здійснювати на основі розрахунку й аналізу трьох груп критеріальних показників, які:

1)оцінюють силу прихильності клієнтів і ступінь їх довіри до компанії, задоволеність рівнем і якістю виконання замовлень, надійність клієнтської бази (частка клієнтів, які повторно зробили замовлення, у загальній чисельності клієнтів, індекс довіри клієнтів, частка постійних клієнтів у загальній чисельності клієнтів, індекс надійності клієнтської бази);

2)характеризують приріст клієнтської бази (індекси екстенсивного та інтенсивного приросту, інтегральний показник приросту, середній темп зростання та середній темп приросту);

3)характеризують якість клієнтського капіталу (середній розмір рахунку постійного клієнта, індекс зростання якості ринкових ресурсів).

Імідж і репутація підприємства в середовищі споживачів і партнерів мають самостійну ринкову цінність і не тільки значною мірою впливають на ефективність його ринкової діяльності, але і самі залежать від неї. Оцінити імідж та ділову репутацію можна досить об'єктивно, наприклад, шляхом опитування

стимулювання попиту, в порівнянні з основними конкурентами. Аналогічним чином можна оцінити торгову марку (бренд).

Кількість поданих у патентне бюро заявок на реєстрацію патентів на винаходи, свідоцтв на промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки; кількість впроваджених винаходів; доходи від передачі прав на інтелектуальну власність по ліцензійним і франшизним угодах свідчать про високий рівень організаційних ресурсів і ступеня їх правової захищеності. Рівень оснащеності сучасними засобами комунікації і зв'язку можна оцінити шляхом порівняння з кращими підприємствами та організаціями на ринку або в

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

40

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

галузі. Рівень інформаційного, програмного, технічного забезпечення систем підтримки прийняття рішень доцільно визначати за допомогою коефіцієнтів їх прогресивності, оновлення і т.п. Крім того, доцільно порівнювати технікоекономічні параметри програм, комп'ютерної техніки, баз інформаційних даних і знань з кращими зразками або тими, які використовуються лідерами ринку (галузі).

Використання запропонованої системи показників передбачає орієнтацію підприємства на інтенсивний шлях розвитку і досягнення високого рівня ефективності у динаміці, виявлення резервів удосконалення використання персоніфікованих інтелектуальних ресурсів та створення діючого механізму підвищення ефективності управління.

§8.5. Нематеріальні активи підприємства

Як уже було сказано, інтелектуальні ресурси є категорією активів, яку важко ідентифікувати. Разом з тим у вітчизняному та зарубіжному бухгалтерському обліку оперують таким поняттям як нематеріальні активи (intangible assets). Нематеріальны активи - немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам.

Вітчизняний бухгалтерський облік (ПСБО 8) передбачає групування нематеріальних активів за такими групами:

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.