ТЕМА 9-1
.pdfТЕМА 9. ТОПОГРАФІЧНЕ ДЕШИФРУВАННЯ АЕРОКОСМІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ
Дешифрування знімків з метою створення топографічних карт виконують по об’єктах місцевості, які повинні бути відображені на створюваній або оновлюваній топографічній карті. Топографічне дешифрування виконують із застосуванням як польових так і камеральних робіт.
Топографічне дешифрування зображень виконують, застосовуючи методи:
суцільного польового дешифрування;
маршрутного дешифрування;
суцільного камерального дешифрування;
камерального дешифрування з польовим доопрацюванням;
аеровізуального дешифрування.
Суцільне польове дешифрування виконують:
на райони з великою кількістю споруд,
інтенсивною господарською діяльністю,
на місцевості, де відбулись суттєві зміни у топографії.
Виконавець опізнає на знімку і місцевості певний об’єкт і, відходячи від нього, послідовно наносить на знімок решту об’єктів. Одночасно з розпізнанням об’єктів і контурів визначають їх кількісні та якісні характеристики, які теж наносять на знімок. Відображають всі об’єкти, навіть ті, які чітко і однозначно можна ідентифікувати на знімку. Об’єкти, які відсутні на місцевості, але є на знімку – закреслюють. Об’єкти, які не відобразились на знімку наносять, застосовуючи проміри і складаючи абрис їх розташування на зворотній стороні знімку або в окремому зошиті.
Маршрутне дешифрування виконують в малозаселених і незаселених районах при створенні карт в масштабах 1:25000, 1:10000, а також в районах, які недостатньо вивчені і на які відсутні картографічні матеріали. Маршрутне дешифрування можна виконувати двома способами: наземним та аеровізуальним. Маршрути прокладають вздовж доріг, стежок, ліній електропередач, долин річок, водорозділів. На знімку маршрут наносять червоним кольором, а дешифрування виконують в межах 500 м від його осі для відкритих районів та 150-250 м для важкодоступних районів.
Суцільне камеральне дешифрування виконують за знімками з високою ступінню передачі ситуації, використовуючи:
знімки різного масштабу,
стереоскопічні прилади,
картографічні матеріали,
матеріали спеціальних знімань (геологічні, ґрунтові, рослинності
тощо),
нову географічну довідкову літературу,
матеріали топографічного дешифрування аналогічних районів.
Камеральне дешифрування складається з трьох етапів:
1. Вивчення редакційних вказівок по дешифруванню, які містять:
короткий географічний опис району,
опис дешифрувальних ознак,
дані рекогностування,
еталони.
2. Загальне ознайомлення з зображенням місцевості
3. Детальна послідовна обробка кожної стереопари знімків із застосуванням стереоприладів та еталонів.
Камеральне дешифрування з польовим доопрацюванням виконують для достатньо вивчених районів, на які є достовірні картографічні матеріали.
Таке дешифрування виконують найчастіше і застосовують аерокосмічні матеріали, отримані не пізніше ніж за рік до виконання робіт.
Камеральна обробка полягає у нанесенні в умовних знаках об’єктів, які впевнено можна опізнати, а також контурної частини тих об’єктів призначення яких невідомо.
Особливості топографічного дешифрування окремих територій
Населені пункти дешифрують методом суцільного польового обстеження (міста) або шляхом прокладання вздовж них окремих маршрутів (села). При цьому визначаючи такі характеристики: поділ будов на житлові і не житлові, вогнестійкі і не вогнестійкі, призначення будов, заповнення міжбудинкового простору. Спочатку населений пункт вивчають на знімку стереоскопічно, потім роблять обхід вздовж вулиць, проїздів і зовнішніх меж, наносячи всі об’єкти. Для господарських, промислових, виробничих і культурних будов вказують їх призначення. Одночасно показують об’єкти, які прилягають до будинків і лежать в міжбудинковому просторі – сади,
городи, клумби, парки, тротуари, пам’ятники, геодезичні пункти. Забудову в населених пунктах поділяють на такі типи:
Міський характер забудови – поквартальне розміщення багатоповерхових будинків з добре розвинутою мережею вулиць (відцентровою або прямокутною).
Забудова сільського типу – переважно одно-двоповерхові невеликі будови густо розміщені вздовж вулиць. Поза будинками розташовані прямокутники городів і садів та великі сільськогосподарські угіддя (рівнинні райони) або ліси (гірські райони). На межах таких населених пунктів, як правило, розміщені великі будинки ферм та господарських дворів.
Забудова дачного типу – щільність забудови невелика, малі будови розміщені серед садової і кущової рослинності, вся територія розмежована густою сіткою вузьких доріг.
Безсистемна забудова – будови орієнтовані довільно, розміщені далеко одна від одної (на великій території в горбистих районах та вздовж вузьких долин в гірських районах) або поряд одна з одною (пустельні райони, невеликі долини або уступи в гірських районах).
Заводи, фабрики, промислові підприємства – вирізняються великими будовами і територіями, обнесеними парканом, як правило, розміщуються поблизу рік, озер, водосховищ, підземних і надземних розробок, залізничних доріг.
Баштові споруди – вузькі, які мають округлу форму, цегляні, бетонні і металеві споруди висотою 10-70 м, добре розрізняються під час стереоскопічного огляду знімків або за тінню.
Під час тематичного дешифрування доріг на знімках, окрім самих доріг з їх якісними і кількісними характеристиками (покриття, ширина, кількість смуг), також дешифрують навколодорожню інфраструктуру (дорожні знаки, дорожня розмітка, дорожні споруди, елементи рельєфу вздовж доріг). Розрізняють такі типи доріг:
Залізничні дороги – дешифрують колії і смугу відчуження з усіма об’єктами на ній: опори контактної мережі, електропідстанції, переїзди, залізничні будови. Сама колія має прямолінійний вигляд з плавними поворотами і невеликими перепадами висот. Відсутність таких перепадів висот можна виявити за великими насипами і схилами прокладеними відповідно над вузькими долинами і в пагорбах.
Автостради – велика ширина полотна з узбіччями, поділена на декілька шляхів, розділених роздільною смугою, біля мостів великі роз’їзди.
Шосе – вздовж шосе помітні тіні від стовпів електромережі і канави. В залежності від покриття, шосе на знімку має світлий колір (асфальт, бетон, гравій) або темний (бітумне покриття). На покритті є розмітка.
Покращенні ґрунтові дороги – мають світлий колір, по обидві сторони є канави. Розмітка відсутня. На дрібномасштабних зображеннях такі дороги легко сплутати з шосейними дорогами, тому їх ідентифікують під час польового дешифрування.
Ґрунтові дороги – світлі лінії з численними об’їздами і великими перепадами висот, не мають насипів і канав, пролягають, повторюючи рельєф місцевості, прямують від доріг вищих класів. В густих лісах наявність ґрунтової дороги можна визначити за більшою відстанню між кронами дерев, яка має лінійний вигляд.
Дешифруючи елементи гідрографії, на знімках позначають: берегові лінії річок і водойм, вид берегової лінії, берегові укріплення, мости, дамби, гідроелектростанції, канали, шлюзи, порти, причали, маяки, берегові знаки, напрям течії, швидкість, глибину і ширину річки, характер ґрунту берегів, якість води, географічні назви, місце розташування і підходи до джерел і криниць. Що ж стосується тону зображення води на знімках, то із збільшенням глибини водойм і висоти сонця над горизонтом, для мулистого і торф’яного дна тон є темний. Світлий тон спостерігають там, де вода є мутною, мілкою, з рослинністю на поверхні (водорості) з пісочним або кам’яним неглибоким дном.
Під час дешифрування рельєфу обов’язково застосовують стереоскопічні прилади. Рельєф має дуже велику різноманітність форм і елементів (тільки для гірського – більше 70). Рельєф на картах зображають у вигляді горизонталей, а на знімках під час дешифрування необхідно звертати увагу на ті дані, які доповнюють і дозволяють покращити і полегшити процес зображення горизонталей. До таких даних належать елементи рельєфу: вершини пагорбів, ями, промоїни, яри, обриви, осипи, насипи і виїмки біля доріг. Елементи рельєфу складають форми рельєфу – ділянки з різним кутом нахилу відносно горизонтальної площини і з різним перепадом висот. За розміром, форми рельєфу лежать в межах від планетарних – площа в мільйони квадратних кілометрів з перепадом висоти 2500-2650 м (материки, впадини океанів) до найдрібніших – площа визначається квадратними сантиметрами і дециметрами з перепадом висот у декілька сантиметрів або дециметрів (бордюри на вулицях, канави вздовж доріг).
За зовнішнім виглядом форми рельєфу поділяють на додатні (пагорб, гряда, плато, гора, пік, гірський хребет, конус виносу) і від’ємні (котловина, промоїна, яр, долина, впадина). В процесі дешифрування на зображеннях показують характерні лінії рельєфу (перетин площин, які обмежують певну форму рельєфу): лінію водорозділу – сполучає найвищі точки водорозділів; лінію тальвегу – сполучає найнижчі точки долин; лінію підошви – обмежує основу крутих схилів, ярів, терас. Перетини характерних ліній рельєфу утворюють вузлові точки рельєфу: вершину, сідловину, впадину, які теж відображають на знімках. Під час дешифрування зображень на цифрових фотограмметричних станціях особливу увагу приділяють нанесенню скелетних ліній рельєфу – ліній, які відмежовують поверхні з різним кутом нахилу – лінії бровок і підошви природних (річка, озеро, яр) та штучних (дамба, насип, бордюр) елементів рельєфу.
Під час дешифрування рослинності на знімках показують: межі рослинності, вид (дерева, кущі, трава, мох тощо), породу дерев (дуб, сосна, ялина тощо), висоту дерев, відстань між деревами, діаметр стовбура і крони. Для дешифрування лісів найкраще застосовувати знімки в масштабах при яких не зникає “зернистість” зображення дерев та кущів. Породу дерев можна визначити за зовнішнім виглядом і за тінню: гострі і вузькі вершини – хвойні ліси, кругла крона і тінь у вигляді еліпса – листяні ліси. Також породу легко визначити за зображеннями, отриманими пізньої осені, взимку або ранньою весною. Зарослі кущів на знімках є менш зернистими і мають набагато меншу тінь. Як правило, така рослинність присутня в долинах, на берегах водойм, в ярах, на галявинах у лісах.
Під час польового дешифрування визначають розташування доріг, просік, ярів які приховані кронами дерев. Присутні у лісах галявини, болота, вирубки, які не виражаються в масштабі карти, але є орієнтирами, показують позамасштабними умовними знаками. У лісогосподарському дешифруванні на знімках і в атрибутивних базах показують таксаційні характеристики: форму – кількість висотних шарів лісу; склад – співвідношення різних порід дерев; вік – молоді ліси (1-20 років), середнього віку (21-40 років), зрілі (4160 років); бонітет – співвідношення віку і висоти дерев; повноту – співвідношення діаметру стовбуру до площі насаджень; запас – наявність виробничої деревини (співвідношення числа дерев до їх товщини на одиниці площі).