Розділ 4

6. Еталонування гравіметрів на полігоні

Цей метод є універсальним для виконання еталонування всіх типів гравіметрів. Теоретично достатньо маги на полігоні два пункти, між якими різниця прискорення сили ваги є точно відомою, і вона не перебільшує 80 мГал, щоб забезпечити еталонування вузькодіапазонних геофізичних гравіметрів. Для збільшення точності еталонування використовують декілька пунктів полігону. Для вузькодіалазонких гравіметрів похибка в значеннях прискорення сили ваги на базисних (полігонних) пунктах повинна бути 0,01 мГал, а для широкодіапазонних - (0,02-0,03) мГал. Для створення еталонного базису виконують точні вимірювання з маятниковим приладом або балістичним гравіметром у пунктах полігону. Пункти полігону вибирають таким чином, щоб сили ваги на їх кінцях відрізнялись максимально. Цього можна досягти, якщо базиси розміщувати уздовж меридіанів, використовуючи залежність сили ваги від широти або, якщо розміщувати пункти еталонного базису на різних поверхах високих будинків, схилах гір з використанням залежності зміни сили ваги з висотою. В даний час еталонування цим методом проводять на Міжнародних, національних і місцевих базисах Для еталонування широкодыапазоних гравіметрів створені три Міжнародних базиси, а саме: 1 Американський' Барроу, Фербенкс, Вайтхорс, Едмонт, Грейт-Фелс, Денвер, Мантерей, Мехіко, Лапас; 2.Європейсько-Африканський' Хаммерфест, Водо, Копенгаген. Бад Нарзбург, Мюнхен, Медюлан, Рим, Катанія, Найробі, Йоганесбург, Кейптаун; З Західно-Тихоокеанський від півночі Аляски (Барроу φ=71°) до півдня Австралії (Мельбурн φ=-38°)

Н а Україні створено два еталонних місцевих полігони в гірських районах Карпат і Криму Визначення ціни поділки виконують окремими рейсами з короткою тривалістю в часі. Як правило вимірювання проводять на всіх пунктах полігону від першого до останнього, а тоці повторюють спостереження на першому пункті. Це дає можливість більш точно врахувати лінійне зміщення нуль-пункту Виконують шість або більше рейсів із загальною різницею прискорення сили ваги а£, не менше п'ятдесяти, при цьому половину рейсів виконують з використанням початкової частини діапазону вимірювань, а другу половину - в кінці цього діапазону. Обчислюють і вводять поправки за зміщенням нуль-пункту

( 4 25)

t_m, tik~відповідні цим відлікам часи спостережень;

tj, tm- інтервал часу між вимірюванням на J-ому пункті і початковим вимірюванням на вихідному пункті полігона.

П ісля цього обчислюють приріст сили ваги в одиницях вядлікової шкали між всіма пунктами полігона, ввівши попередньо поправки за зміну нуль-пункту, а далі ділять на них відомі для цих пунктів прирости сили ваги. Для кожного приросту сили ваги визначають ціну поділки гравіметра С _]. Середньовагову ціну поділю і визначають за формулою

З відповідною відносною похибкою

де:

Δgj, - різниця прискорення сили ваги між пунктами полігона;

т - число незалежних визначень ціни поділки гравіметра С_J.

Для визначення залежності сталої гравіметра С від температури намагаються декілька рейсів виконувати при температурах на 10 - 15° вищою і нижчою, ніж в перших рейсах.