Контроль за водопостачанням

особового складу та населення при надзвичайних ситуаціях, умовах застосування зброї масового ураження, наявності забруднення води радіоактивними речовинами та отруйними речовинами

ОНМедУ 2022

Кафедра медицини катастроф та військової медицини

Пономаренко Владислав – 1 группа 4 курс

Радіоактивне забруднення

•Радіоактивність питної води залежить від наявності радіоактивних речовин природного чи антропогенного походження. Згідно з ДР-97 (допустимі рівні радіонуклідів у продуктах харчування та питній воді) допустимі рівні забруднення для питної води дорівнюють 2 КБк/м3

Хімічне забруднення

•Ступінь і характер зараження води залежать від фізико- хімічних властивостей ОР, способу зараження, розміру водоймищ та швидкості течії води.

•Непроточні водоймища, особливо колодязі, зберігають зараженість протягом декількох тижнів і навіть місяців, залежно від типу ОР ОР, котрі погано гідролізуються (зоман, ^гази), дають стійке і довготривале (до кількох тижнів) зараження.

•При використанні іприту, зарину, Сі-АР зараження зберігається­ протягом декількох годин і навіть діб. ОР, які легко гідролізуються з утворенням малотоксичних речовин (фосген), практично не викликають зараження води.

•Зараження води в інших водоймищах (річках, струмках) швидко зменшується, і вже через годину після застосування хімічної зброї в районі зараження воно не перевищує гранично допустимих величин. Тривалість зараження води в різних пунктах збільшується в міру віддалення від району початкового зараження і в гирлі річок може становити декілька діб (2-4).

•Зараження ОР артезіанської води в трубних колодязях найменш імовірне завдяки глибокому заляганню водного шару і добрій герметизації місця забору.

Біологічне забруднення

•Використання біологічної зброї, має особливий характер. Це здатність до неконтрольованого розповсюдження уражень за межі вогнища застосування.

•Штучна епідемія може вразити як «чужих», так і «своїх». Тому обов’язковим елементом системи збройної боротьби з застосуванням такої зброї є наявність системи (засобів) захисту власного особового складу військ, населення і економіки. Біологічна зброя це спеціальні боєприпаси та бойові прилади, спорядженібіологічними патогенними агентами (патогенними мікроорганізмами, токсинами, гербіцидами, зараженимичленистоногими) та засоби їх доставки.

•Власне біологічну зброю прийнято розділяти на такі основні види: 1) бактерії,2) хламідії, 3) рикетсії, 4) віруси, 5) гриби, 6) найпростіші і 7) біологічні отрути (токсини). Найбільше практичне значення можуть мати бактерії, віруси, рикетсії й токсини, хоча й можливе застосування противником грибів і найпростіших .

•Основні принципи протиепідемічного захисту військ передбачають: 1) проведення СЕР и спостереження; 2) лікування інфекційних хворих без їхньої евакуації в тил країни; 3) створення спеціалізованих (протиепідемічних) закладів медичної служби; 4) створення санітарно- епідеміологічних бар’єрів між фронтом і тилом; 5) протиепідемічне забезпечення військових перевезень, цивільного населення і невійськових контингентів; 6) постійний зв’язок із цивільними органами охорони здоров’я; 7) проведення у військах і в районі їх розташування комплексу санітарногігієнічних засобів; 8) раціональну специфічну профілактику інфекційних захворювань у військах; 9) санітарно-просвітню роботу серед особового складу.

•В умовах можливого застосування противником зброї масового ураження (ОР, БЗ) такі показники, як індекс БГКП, загальне мікробне число, окиснення, вміст солей амонію, нітритів, нітратів, хлоридів втрачають своє санітарно-показове значення тому, що наявність патогенних мікроорганізмів та їх токсинів не змінює цих показників.

•Якість води підземних джерел залежить від умов її залягання та санітарного стану місцевості в районі облаштування пункту водопостачання. Неглибоко роташовані підземні води (верховодка) в населених пунктах та місцях скупчення військ легко можуть бути заражені.

•Підземні води, що залягають під водонепроникними шарами, які добувають з глибоких трубчастих або шахтних колодязів, після попереднього їх аналізу, зазвичай, вживаються для пиття без очищення.

•Відкриті джерела води (річки, озера) можуть бути заражені радіоактивними й отруйними речовинами та хвороботворними бактеріями. Вода з шахтних або трубчастих колодязів, а також водогонів, розташованих на території, яку залишив противник, для питних та господарських цілей використовується тільки після перевірки її якості та відповідного очищення.

•Річки та струмки, які течуть з території, що зайнята противником, для забезпечення водою військ, зазвичай,

не використовуються.

На сьогоднішній день в польових умовах під час воєнних конфліктів використовують ряд методів для очищення води:

• - освітлення і знебарвлення (видалення завислих домішок, що надають каламутності);

• - знезараження (знищення патогенної мікрофлори);

• - опріснення (видалення солей, що надають воді неприємний присмак);

• - знешкодження (звільнення від отруйних речовин);

• - дезактивація (звільнення від радіоактивних речовин).

•З метою дезактивації та опріснення води розроблено такі методи:

•- дистиляція – дозволяє звільнити воду від розчинених солей, у тому числі радіоактивних, але метод не підходить у перший період ядерного вибуху, коли у складі продуктів є великі концентрації радіоактивного йоду, який сублімує разом з парою. Крім того, дистильовану воду потрібно підсолювати.

•- іонообмінна фільтрація – фільтрування води через катіоніти і аніоніти, що також дозволяє звільнити воду від розчинених в ній солей, у тому числі радіоактивних;

•- якщо носіями радіоактивності води є завислі в ній тверді частки, часткову дезактивацію її можна проводити шляхом коагуляції з фільтрацією.