- •Лексико-граматичні розряди прикметників. Творення присвійних прикметників. Лексико-граматичні розряди прикметників
- •Творення присвійних прикметників.
- •Творення ступенів порівняння прикметників. Якісні прикметники, що не мають ступенів порівняння.
- •Особливості використання прикметників у ділових паперах.
- •Правопис складних прикметників.
- •Відмінювання займенників. Особливості вживання займенників у
- •Відмінювання займенників
- •Використання займенників у професійному мовленні
- •Виконати практичні завдання
- •2. Перекладіть словосполучення українською мовою.
- •3. Утворити присвійні прикметники від поданих іменників. Неможливість утворення обґрунтуйте.
- •4. Записати прикметники разом, окремо або через дефіс.
Творення ступенів порівняння прикметників. Якісні прикметники, що не мають ступенів порівняння.
Вищий та найвищий ступені порівняння, їх творення.
1. Вищий ступінь прикметників. Вищий ступінь прикметників утворюється додаванням:
а) Суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми якісного прикметника: нов-іш-ий, повн-іш-ий, син-іш-ий, дешев-ш-ий, солод-ш-ий.
б) Слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш вдалий, більш глибокий, менш вередливий.
Найвищий ступінь прикметників. Найвищий ступінь прикметників утворюємо додаванням:
а) Префікса най- до форми вищого ступеня: найбільший, найкраща, найменше.
б) Слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш зручний, найбільш стійка, найменш приємне.
Для посилення вживаються при формах найвищого ступеня прикметників частки що і як; пишуться вони з прикметниками разом: щонайсильніший, якнайбільший, якнайшвидший.
Прикметники, що не утворюють ступенів порівняння
Існують прикметники, які не утворюють ступенів порівняння. До них належать:
1) відносні прикметники – сталевий, оксамитовий, нічний, викладацький;
2) прикметники, що виражають абсолютну якість: сліпий, глухий, босий;
3) назви мастей тварин: буланий, зозулястий, вороний;
4) назви кольорів, що виникли в результаті зміни значення колишніх відносних прикметників: апельсиновий колір, салатовий відтінок;
5) прикметники з суфіксом здрібнілості: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малесенький, тонюсінький, легенький;
6) прикметники з суфіксами згрубілості -езн-, -енн-: величезний, довжелезний, товстенний;
7) прикметники з суфіксами неповного вияву ознаки -ав-, -уват-: білуватий, жовтавий;
8) прикметники з префіксом пре-: предобрий, прегарний;
9) прикметники з префіксами над-, за-, ультра-, яківказують на максимальний рівень вияву ознаки: надзвичайний, заширокий, ультрашвидкий;
10) прикметники з префіксом не-: недобрий, нешвидкий;
11) незмінювані прикметники іншомовного походження: бордо, беж;
12) більшість складних прикметників: жовто-зелений, сорокарічний.
Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, бо вони самі вказують уже на певну міру якості:
премудрий (дуже мудрий);
завеликий (надто великий);
старезний (надзвичайно старий);
страшенний (незмірно страшний);
нескінченний (якому немає кінця);
холоднуватий (трохи холодний);
тихесенький (дуже тихий).
Особливості використання прикметників у ділових паперах.
1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, регіональний та ін.
Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної,зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.
2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.: дуже працьовитий, надто великий, невдаліший менш вдалий.
3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш,найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-: більш рішучий, найбільш доцільний, менш оптимальний.
4. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні — особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки,
зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори.
5. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому: на попередньому з'їзді, на старому обладнанні.
6. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням: чималий – великий, якнайдовшу – надзвичайно довгу.
7. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у родовому відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів: студентські досягнення, пропозиції Петренка В. Я., поради матері.
Але усталеним є вживання присвійних прикметників:
а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, рентгенівський апарат, фредґольмів мінор, штрумова система та ін.;
б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні,езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сісіфова праця та ін.
8. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником: брестська адреса – адреса в м. Брест, китайські товари – товари з Республіки Китай.
Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:
а) від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярський край, Київський проспект, Керченська протока, Дніпровський лиман та под.;
б) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Соломонові острови, Магелланова протока, Баренцове море, селище Кіровське та под.
9. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді: старша викладачка – старший викладач, непрофесійна водій – непрофесійний водій.
10. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше: два нестандартні вироби, чотири великі контейнери, останні десятеро працівників.
11. Для визначення часу за роком треба вживати відповідні прикметники в родовому відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник: у минулому році – торік, (минулого року), у позаминулорічну навігацію – позаторішньої навігації.
12. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: медичне приладдя, величезне каміння, пошкоджене коріння.
13. Слово «самий» на означення вищого ступеня ніколи не вживають із прикметниками. Його заступає частка най-: самий високий – найвищий, самий довгий – найдовший.