- •Блок 1
- •Структура орфографічного словника:
- •Блок 2
- •1.Норми сучасної української мови
- •2. Фразеологізми:
- •Іншомовна лексика :
- •Терміни та професіоналізми:
- •Явища синонімії та паронімії:
- •7.Для чого розглядається явище паронімії та синонімії?
- •9. Запозичення. Групи запозичень
- •Запозичене слово — укр. Відповідник:
- •12.Схема поділу мов
- •17. Початкова форма:
- •14) Види красномовства: суспільно-політичне, академічне, судове, церковне, дипломатичне, військове, ділове.
- •17) Чим відрізняється брифінг від прес-конференції?
- •33) Скільки питань рекомендовано розглядати в одному діловому листі?
- •34) Що позначає термін «семантика»?
- •35)Чим відрізняються історизми від архаїзмів?
- •16. Мовні звороти напам’ять
33) Скільки питань рекомендовано розглядати в одному діловому листі?
Для найкращого сприйняття листи, в основному, бувають присвячені одному питанню. Максимум 2, якщо вони взаємопов’язані між собою
34) Що позначає термін «семантика»?
розділ мовознавства, що вивчає проблеми смислу, значення та тлумачення знаків і знакових виразів, окреслених предметною (екзистенціальною) та понятійною (інтенціальною) сферами.
35)Чим відрізняються історизми від архаїзмів?
архаїзмом називають застаріле слово, а історизмом — зникле явище.
Блок 5
Розмовно побутовий стиль: це стиль, що викор. в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на роботі. Це невимушене спілк. живий обмін думками, з’ясування побутових стосунків.
Публістичний стиль: це стиль засобів масової інформації, пропаганда та обговорення певних дій чи ідей (газети, телебач-я, промови).
Художній стиль: це стиль худ. літератури, відтворення дійстності, вплив психіку, почуття та думки читача через зміст текстів.
Науковий стиль: це стиль, що викор. у статтях, підручниках, енциклоп-ях для повідомлення, розповсюдж. наукової інформації для суспільства.
Діловий стиль: це ділові контакти, в яких повідомляються факти держ. та
приватного значення. Вживається в документах (ділових паперах), в них чіткий стислий правильний зміст.
Три найважливих складові публічного мовлення: 1. ВСТУП - привернення уваги та завоювання довіри; 2. ОСНОВНА ЧАСТИНА - розповідь про проблему та запропонування її вирішення; 3. КІНЦІВКА - підбивання підсумків та заклики до дій.
Дві форми існування мови: усна і письмова.
Визначення усної форми мови: сказана мова, що сприймається на слух. Є первинною по виникненню і обов’язковою для кожної мови.
Визначення писемної форми мови: це форма мови, що реалізується знаками писемності на папері чи інш., сприйм. візуально або дотиком. Є вторинною,
пізньою за часом та формується на основі усної форми.
Формула змістового плану риторіки: РИТОРИКА = Концептуальний закон + Закон моделювання аудиторії + Стратегічний закон + Тактичний закон + Мовленєвий закон + Закон ефективної комунікації + Системно-аналітичний закон.
11. Розкрийте: (розвивае)
▫ Концептуальний закон риторики: уміння аналізувати предмет досліждення і придумувати задум та концепцію.
▫ Закон моделювання аудиторії: уміння вивчати в системі ознаки, що позначають предмет аудиторії (соц.-демократичні, соц.-психологічні, індивидуально-особисті).
▫ Стратегічний закон риторики: уміння розробляти програму діяльності, на основі створенної концепції (визначення цілі, дослідження проблем, формування тези(власної думки, позиції)).
▫ Тактичний закон риторики: уміння працювати з фактами та аргументами; аналізувати мисленєву діяльність співрозмовників.
▫ Мовленєвий закон риторики: вміння володіти мовленням.
▫ Закон ефективної комунікації: уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією.
▫ Системно-аналітичний закон риторики: уміння рефлексувати (виявляти власні відчуття, щоб зробити підсумки); оцінювати діяльність інших (як допомогти іншому).
Єтапи підготовки до виступу: 1. Добір матеріалу для публічного виступу; 2. Складання плану, розподіл матеріалу у логічній послідовності; 3. Словесне вираження, літературна обробка мови; 4. Завчання тексту; 5. Проголошення.
Поняття "криза уваги" : на 15-20 хвилині виступу аудиторія перестає вас слухати.
Ознаки досконалого тексту: спрощення та скорочення тексту; заміна зворотів на дієслова; вставні констукції(можна сказати); риторичні питання; слова- зв’язки: отже, далі...; часто називати предмет думки; паузи.
