Философия (4 курс 2 семестр) Ізотова І.О / Экзамен / 10

10 варіант

1. Дайте характеристику філософської спадщини Сократа.

2. Охарактеризуйте схоластику і містику як напрями середньовічної філософії.

3. Дайте визначення поняттю наукове пізнання. Назвіть методи і форми наукового пізнання.

1. Сократ /49-399 рр. до н.е./.

Його внесок у розвиток філософської думки визначають як "сократівський поворот" у філософії. суть його полягає у зверненні філософських міркувань з космогонічної проблематики до теми людини. "Пізнай самого себе" - такою є теза сократівського вчення. Такого знання можна набути лише у безпосередньому контакті з іншими людьми, в діалозі. Тому Сократ більшу частину свого часу проводив на площах, в палестрах, вступав у бесіди з кожним, хто бажав говорити з ним. Стиль і характер цих бесід відображені в діалогах Платона. В ході розмови Сократ ставив запитання, отримував відповіді, як правило, неповну, знову ставив запитання і, коли спантеличений співрозмовник остаточно заплутувався і питав, а що думає Сократ з приводу цього, він відповідав: "Я знаю лише те, що нічого не знаю". Це означає, що в нього є критерій як відрізнити справження незнання від незнання. Заслуга Сократа в історії філософії полягала в тому, що в тому, що він на практиці довів значення діалогу як основного методу винайдення істини.

Позиції Сократа:

• Людина повинна грунтувати свою поведінку на надійних знаннях(незмінні і незавершені)

• Справжні знання слід шукати в собі.

Після смерті Сократа в Греції утворилося декілька філософських шкіл його послідовників - кіників, кіренаїків та мегариків. Кіники /від гр. "кінос" - собака/ - засновник школи Антисфен /бл. 435-370 рр. до н.е./. Назву ця школа одержала за пропаганду способу життя, який, з точки зору її представників, повинна вести людина. Діоген звів свої потреби до мінімуму і жив у діжці. Ці філософи вважали, що жити потрібно по природі, звільнившись від культурних традицій, розкоші та надмірностей. Кіренаїки. Засновник школи Аристипп з Кірени /бл. 435-360 рр. до н.е./. Сутність вчення: "людина схожа на місто в облозі, вона перебуває завжди у полоні афекті в та почуттів". На основі цього вони захищають позиції одержання насолоди від життя /гедонізм/. Ідеї гедонізму знайшли свій розвиток у Епікура і його послідовників. Мегарики. Засновник школи Евклід із Мегари /жив між 450-380рі до н.е./. Він стверджував, що існує тільки одне благо, яке називають різними іменами. Позиція мегариків засновується на тому, що суще одне, але потрібно мати на увазі, що існує багато імен сущого. Мегорська школа відіграла значну роль у розвитку логіки.

2. ст.19

В 9-10 ст формуються два напрями філософування – схоластик та містика.

Спільне:

• Незаперечний авторитет святого письма

• Бог – орієнтир для всіх осмислень

Відмінне: ставлення до можливостей людського розуму в питаннях богопізнання.

Схоластика – слід повною мірою використати розум. Містика – слід покладатися на віру та любов.

Схоластичну філософію поділяють на три періоди.

Перший період схоластики або раній припадає на ІХ-ХІІ століття. Раній період схоластики характеризується особливостями виникнення та формування схоластичної філософії, а також переосмисленням метафізичних ідей Аристотеля та святих отців церкви періоду апологетики та патристики.\

Другій період схоластики або середня схоластика (ХІІІ століття) характеризується формуванням філософським енциклопедизмом. Крім того відбувається своєрідна дискусія між прихильниками Аристотеля та Августина Аврелія, а також відбувається специфічне пояснення віри та розуму. Дискусії між «номіналізмом» та реалізмом»

Основними представниками цього періоду були: Тома Аквінський, Дунс Скот, Роджен Бекон, Вітело та інші.

Третій період схоластики або пізній період розпочався ХIV столітті, характеризувався систематизацією раціоналістичності мислення. Основиними представниками цього періоду були: Альберт Саксонський, Вільям Окам, Жан Бурідан та інші.

Містика ("таємниче") - це віра в таємничі надприродні сили. Вона виходить з того, що Божественне, Бог присутній у всьому, але тільки людина це помічає за допомогою позараціональних, внутрішньоспоглядальних засобів ("через заглядання в себе"). Містичне світосприйняття ґрунтується на таких засадах: 1) мета християнина - досягти єдності з Духом через злиття своєї людської суті з Божественною суттю за допомогою позарозумового екстазу (несамовитого захоплення); 2) формула єдності з Божественною суттю - "Бог має стати мною, а я - Богом" - ще не означає рівності людини з Богом, а лише свідчить про бажання - злиття людини з Божественним Духом; 3) внутрішнє відчуття і бачення Бога - важливіше від участі в богослужінні.

Родоначальником середньовічної містики був німецький філософ Йоган Екхарт чи, як його частіше називали, Майстер, або Вчитель (1260-1327). У праці "Проповіді і міркування" він виклав свою позицію містичного пантеїзму. її суть полягає у такому: жодна річ, у якій Бог завжди присутній, не усвідомлює його присутності - це дано лише "внутрішній людині", яка наділена душею; Божественність - Бог тотожний з глибинами людського духу

3.

http://www.info-library.com.ua/books-text-159.html

Наукове пізнання - це дослідження, характерне своїми особливими цілями й завданнями, методами отримання і перевірки нових знань. Воно покликане прокладати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних проблем. Рушійною силою пізнання є практика, вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення та обґрунтування, що створює надійну основу розуміння сутності явищ об'єктивної дійсності..

По середине проміжний https://pidruchniki.com/1299101037607/filosofiya/naukove_piznannya_yogo_formi_metodi