157.Характеристика відділкової структури управління сільськогосподарським підприємством.

У відділковій (багатогалузевій) структурі управління керівник підрозділу, відділка або дільниці здійснює керівництво усіма галузями, розміщеними на території підрозділу. Такі структури управління сформувались за певних історичних та економічних умов при об’єднанні невеликих за розміром господарств. У практичній діяльності територіальні структури управління ефективні при значному розосередженні виробництва, наявності кількох населених пунктів, відсутності доріг і засобів зв’язку. Однак за цією структури управління роль спеціалістів в окремих випадках зводиться до консультативних функцій, оскільки керівництво безпосереднім виробництвом вони здійснюють через проміжну ланку, тобто керуючих відділками або дільницями. Крім того, подвійна підпорядкованість керівників проміжної ланки керівникові господарства та спеціалістам призводить до частих неузгоджень у роботі. При цьому відбувається збільшення кількості підлеглих, а також ускладнюється вирішення питань поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва.

158. Характеристика комбінованої структури управління.

Комбінована або змішана структура характерна для господарств, що перейшли до галузевого принципу управління, але в наслідок значного територіального розосередження виробництва та поганих засобів зв’язку не можливо всіх керівників підрозділів лінійно підпорядкувати начальникам цехів. При цьому поряд із галузевими цехами організаційної структури можуть існувати один або кілька самостійних структурних підрозділів. Але переважно такі комбіновані структури управління є перехідними при удосконаленні існуючих.

159.Основні фактори, що впливають на формування організаційних структур.

Це 1) розмір, концентрація та спеціалізація виробництва с/г підприємства, його виробничих підрозділів; 2)розміщення та розміри населених пунктів та виробничих об’єктів; 3)склад та розміщення сільськогосподарської угідь, шляхів, засобів зв’язку; 4)форми організації праці; 5)форма власності; 6)кваліфікація кадрів; 7) НТП тощо.

160.Вимоги і характеристикики формування ефективних структур управління.

1) скорочення розмірів підрозділів і укомплектування їх більш кваліфікованим персоналом;2)зменшення числа рівнів управління;3)групова організація праці як основа нової структури управління;4) орієнтація поточної роботи на запити споживачів;5)створення умов для гнучкої комплектації продукції;6)швидка реакція на зміни;7)обладнання, яке швидко можна переналагоджувати;8)висока продуктивність і низькі витрати;9)висока якість продукції й орієнтація на міцні зв’язки зі споживачами;10) мінімізація запасів.

161.Етапи процесу проектування нових структур управління.

1й аналіз існуючої структури управління і виявлення на скільки вона відповідає цілям орг-ї, орг.побудові підприємства, вимогам, які ставляться до раціональних стр-р управління. 2й проектування стр-ри управління (визначення майбутньої поведінки організаційної системи, уточнення спеціалізації, визначення можливостей організації диверсифікованого виробни-ва, обгрунтування опт.спів-ня між основним і диверс виробни-вом, оптимального рівня концентрації виробни-ва,оптим-я розміру стр-х підприємств, оптиміз-я центрів відповідальності,визначення завдань по рівнях і ланках управління, ф-й упр-ня, обсягу робіт по ф-х управління, затрат часу, оптим. Чис-ть працюючих, визн-ня типу орг-ї побудови та стр-ри упр-ня, схематичне від-ня проектів, розробка положень про структурні підролзділи, розробка посадових інструкцій, обгрунтування змін тощо.