Характерні риси організації господарства:
натуральний характер;
основа господарства – землеробство, засноване на праці рабів;
зростання ремісництва (гончарство, ковальство, будівництво);
розвиток товарно-грошових відносин і торгівлі, широкомасштабні кредитні операції;
Вільні громадяни Рима активно займалися лихварством (рос. Ростовщичество);
Римська імперія вела постійні війни і розширювала свої межі.
Державні доходи
податки (платять провінції, як правило в
натуральній |
формі. Найбільш розповсюджені – |
||||
податки на |
землю. З метою |
виявлення |
усіх |
||
платнерепиківси населенняподатківпроводилися.У |
імперії |
|
|||
Римській вважалися |
|
податки |
|
||
спочаткучергпотрібновимперш |
сплатитидомв |
податки,латежу,а |
потім |
||
за всіма |
|
|
|
тобто |
|
іншими боргами); |
|
|
|
|
|
обов’язкові позики (Кверіт – вільний громадянин поліса – не може бути платником прямих
податків, він |
мав податковий імунітет і у нього |
||
не можна відібрати |
майно: але він зобов’язаний |
||
приходити |
на |
допомогу |
державі за |
надзвичайних |
обставин. Тоді |
вводилися |
|
обов’язкові позики. Трибут – це розклад обов’язкової позики по трибам (триб – це адміністративні одиниця). На практиці держава не завжди повертала позику).
Непрямі податки (добре розвинені в той час. Їх сплачували(стягувалось всі,угрошовійформі)у т.ч. вільні. громсучадянисні. ЗастосовувалисьЦе всі сьогодні формиспецифічнінепрямогоі універсальніна акцизиоподаткування);(з продажу рабів, зерна, алкоголю
тощо);контрибуції,фіскальніданимони;ополії (сіль); мито
надходження від державного майна.
Державні
витрати
-ведення війн;
-свята з приводу перемогикожної як організовували і державнийся рахунокз (Казали, що у Риміа свят більше ніж
днівЦе дужероці. дорог обходилос о казні.
я
хлібаРимляниі розваг,вимагала податки платили и
провінції); |
|
- утримання |
і |
імператора; |
доріг, |
- |
культов |
будівництв |
их |
о |
|
утримання |
|
Характерні економічні
риси:натуральне господарство, в основі якого землеробство;
сеньйор (власник землі) наділяв своїх васалів феодом – землею і майном на умовах: (1) несення ними військової служби; (2) підтримувати порядок; (3) здійснювати судочинство. Феод був спадковим. Верховний сеньйор –
король. Феодальна роздробленість позначається на тому, що кожний феодал встановлює податі, оброки, повинності на свій розсуд. Це означає, що отримання доходів і здійснення видатків державою засновано на приватноправових відносинах;
ремесло і торгівля строго регламентовані (відповідно цеховими статутами і купецькими гільдіями – ХVІ ст.).
Державні доходи
поземельний податок (часто був дуже важким. У Росії,зв’язкунаприклад,з цим, уселяни бігли до Сибіру, на Дон, на Січ);
поголовний податок (Економічною основою податків була рента, яка існувала в 3-х формах: відробітку (барщина),
продуктових |
та |
грошових |
виплат |
(натуральний |
та |
грошовий оброк). |
Зазвичай |
існували одночасно, |
але |
||
переважала |
одна |
із форм – |
спочатку |
барщина, потім |
|
продуктовий оброк, вкінці – грошовий. Селяни були платниками основної маси феодальних повинностей).
акцизи;
промисрегаліїв (це (виправаобництв),короляпродукція.Государ мавяких право на рдеоргржалізовуваласьавниминізацію низкицінами,за а прибуток отримувала казна. Промисли могли мати суспільний характер (поштові, монетні тощо) і фіскальний характер (соляний, винний, тютюновий, сірниковий...);
продаж посад, хартій, вольностей;
домени (це майно і землі, які належать королю. Це майно могло приносити прибуток (найчастіше через оренду), а могло бути проданим і таким чином давало дохід в казну);
штрафи;
мито (застосовувалось як у зовнішній, так і у внутрішній торгівлі);
запозичення (номінально вони були добровільні, а реально
– обов’язковими, а поверталися не завжди).
Державні
витрати
-військові;
-підтримання
правопорядку
;
-на управління і утримання
апарату
управлінн
я;
-викуп короля із полону.
Важливе значення для розвитку фінансів мали феодальні міста. В Західній
Європі вони починають виникати: в Італії і на півдні Франції в ІХ ст.
(відроджуються старі і утворюються нові); в Англії, Франції, Німеччині – в ХІ ст.. Міста мали сільський характер і знаходилися під владою сеньора.
Лише з кінця ХІІ -поч. ХІІІ ст. Можна говорити про чітке розмежування
З кінця ХІІ ст. В Німеччині з’являються взірцеві міські конституції, найбільш відомі серед яких були: Франкфуртська, Мінхенска, Любекська, Зестська, Дортмундська, Гамбургська, Магдебургська. Управляв містом, як правило, орган самоврядування – міська рада ( це символ автономності общини).
міське |
ознак |
ринок |
|
и |
|
||
Основні права міст: |
|
||
право |
|
|
Ринок відіграв |
заснувати ринок, право |
рольключовувиникненні, а |
||
будівництва |
|||
укріплень, судове |
право |
потім і в еволюції міст. |
|
тощо. |
|
(Первісно торгівля |
|
Світські і духовні |
|
була тільки |
|
сеньори дарували |
|
||
|
роз’їздно, але |
||
містам хартії |
|
||
вольності (це |
|
випадкового приїзду |
|
формувало |
|
купця стало не |
|
міське право) не |
|
||
безкоштовно, а за гроші: |
вистачати, з’явилася |
||
Основні вольності: |
|
потреба у |
|
безмитна торгівля, |
регулярній |
||
особиста свобода, |
|
торгівлі завдяки |
|
самоврядування. |
|
||
Гроші сеньорам потрібні |
розділенню |
||
були |
|
праці: також |
|
завжди: на викуп із полону, |
зростала |
||
на будівництво |
храма, |
||
Роль фінансів у виникненні та розвитку міст Король (або імператор) обкладав податками громадян (земельний і домовий оброк, різні повинності – військова і т.д.). Король прагнув збільшити податки і отримувати їх у грошовій формі. Для цього потрібно було розвивати торгівлю. Тому король через закони 5 і дарування вольностей (відкупалися за гроші) дає право містам організовувати ринки під захистом міських стін, а для притоку городян – забезпечував їх свободу. Тобто ринок „дозволив” містам виникнути.
Особливе значення мав фінансовий привілей. Його суть |
||||
(на |
прикладі Англії)6 |
із городян |
обирався шериф |
|
(посадова особа), |
який |
фактично |
збирав податки у |
|
визначеній королем сумі. Все, що він зібрав зверх цієї |
||||
суми, залишалося йому. Тому містам було вигідно взяти |
||||
збір податків до своїх рук, щоб не переплачувати |
||||
шерифу. Вигода короля при цьому: городяни за це право |
||||
платили, а також погоджувалися на дещо вищі податки. |
||||
Місто отримувало |
податки на свій власний відкуп, і |
|||
міська |
рада розкладала |
їх суму |
між городянами |
|
(розкладні податки), Міське самоврядування звільняло городян від численних податків і зборів (торгових, дорожніх і мостових мит і т.д.) тому, що вони гальмували розвиток торгівлі.
Доходи міської
доходи від міської общинної власності
(збір |
за |
користування |
старими |
комунальними |
|
землями, |
|
пасовиськами, |
вигонами, |
водами, |
|
лісами |
і т.д., |
від оренди купцями і |
|
ремісникамисудовідоходиринкових(штрафи)споруд);Ці виникалидоходи тоді, коли прво суду було
передано від сеньора до міста;
непрямі податки (старі ( з часів сеньорів): мито за в’їзд і виїзд, за проїзд, мостові мита і т.д: нові – з ХІІІ ст.. – податки на предмети споживання – соляна монополія, акцизи на алкогольні напої и т.д.);
прямі податки. З’являлись не всюди і не одночасно (внесок за вступ нового члена до комуни – у Франції, майновий податок – сплачувався на підставі декларації, яка давалась під присягою; поголовний – встановлено для бідних). Розміри податків могли біти не постійними, стягнення було не регулярним, а визначалися
необхідністю.
Основні видатки
-міста і утримання
будівництво(майжезавждиукріпленьїх будівництво призводило до введення нового акцизу);
- утримання міліції і військових загонів (перетворилося на одну із
основних |
|
статей видатків). |
|
Повійступовоька особиста переходила |
|||
повинність |
уплата |
в |
|
військгрошовуи |
– |
найманим |
|
м; |
королівсь |
видатк |
|
- |
їх кі під |
и |
|
хартій),додатковдарункигз |
озоюкоролям; |
відмін |
|
-купівля земель (млинів, пекарень)и (вимагау сеньорів ( в общинну власність лиміста);
-на народну освіту і притулки для бідних (з ХІІІ ст.). Освіта була церковна, а для купців необхідна була світська школа, яка б вчила читати і рахувати (Університети
були вільними товариствами, яке не входили до міської общини і не визнавали
Податковий імунітет мали: духовенство, знать, вдов, хрестоносці.
За право збору податків велася боротьба між васалами, слугами світських і духовних баронів, духовенством (яке вело торгівлю), міською аристократією. За умови процвітання міста найголовніший дохід давали митні надходження.
Якщо грошей не вистачало, то, як правило, купцям дарувалися (за гроші) нові привілеї.
Великі географічні відкриття сприяли розвитку торгівлі і розпаду феодалізму.
Фінанси в умовах становлення
ХVІ-ХVІІкапіталізмуст. – розпад феодалізму і первісне накопичення капіталу. Держава відігравала при цьому провідну роль. Зміни у фінансах:
-Відбулося повне перетворення податків із натуральних у грошові;
-Зміна складу платників податків. Феодали і духовенство мали податковий імунітет, а основними платниками були селяни. Коли з’являється промислова і торгова буржуазія, то вони, не маючи податкового імунітету, стає платником податків. Буржуазія почала боротися за те, щоб відібрати право у короля встановлювати податки (лозунг: немає податку без його ухвалення
парламентом). В Англії це відбулося ще в ХVІІІ ст. Оскільки в парламенті були представники буржуазії, то виник конфлікт короля і парламенту. Буржуазія виступала, щоб податки сплачували всі, у т.ч. феодальна аристократів.
-Своє значенні втрачають регалії (перетворюються на фіскальні монополії) і
домени.
-Проведення активної протекціоністської політики держави, тому зростає
роль мита. - Доходи і видатки держави відділяються від монарха. Це означає появу бюджету (кінець ХVІІ ст.) Монарх отримував
цивільний лист –