Презентации

а) комерційні платежі за грошовими вимогами і зобов’язаннями,що виникають між підприємствами, банками, установами й окремими особами різних країн, пов’язані з міжнародною торгівлею, міжнародним кредитом, прямими іноземними інвестиціями тощо;

б) некомерційні платежі,

пов’язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо.

Акредитив — це розрахунковий або грошовий документ, який являє собою

доручення однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарнотранспортних документів за відвантажений товар або сплатити пред’явникові акредитива певну суму

грошей.

Форми міжнародних розрахунків

Держава може втручатися у сферу міжнародних розрахунків шляхом використання валютних клірингів.

Валютний кліринг — це міжурядова угода про взаємний залік зустрічних вимог і зобов’язань, які виходять з вартісної рівності товарних поставок і наданих послуг.

відзивний, безвідзивний, покритий та непокритий

акредитив

Інкасо — це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на підставі розрахункових документів, грошові кошти, що

належать клієнту, від платника

(імпортера) за відвантажені йому товарно-матеріальні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти

на рахунок клієнта-експортера у себе в банку. Ця форма платежу значно поширена, оскільки дешевша

порівняно з акредитивом.

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС (balance of payments) –

співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, та сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду.

є статистичним звітом, у якому в систематизованому вигляді наведено сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів

країни з резидентами інших країн (з нерезидентами) за певний період (місяць, квартал, рік).

є вартісним вираженням масштабів, структури та характеру зовнішньоекономічних операцій країни та її участі у світовому господарстві. За формою складання.

Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних

операцій, рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій.

складається з двох частин – надходжень і платежів.

Якщо H>П, платіжний баланс є активним

(профіцитним), а якщо навпаки – є пасивним

(дефіцитним).

В Україні відповідальність за складання П.б. на законодавчому рівні покладено на Національний банк. П.б. складається щоквартально та публікується в аналітично-статистичному виданні Національного банку України «Платіжний баланс і зовнішній борг України» та на сторінці Національного банку в мережі Інтернет.

Платіжний баланс складається на певну дату.

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, що відбуваються між резидентами та нерезидентами,

а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні

трансферти.

Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, які включають одержання або оплату капітальних трансфертів

(трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази

видобутоккорисних копалин та інші.

з абстрактно-теоретичного (загального) рівня управління

фінансами являє собою уміння та

мистецтво керувати фінансами; це наука про управління фінансовою діяльністю.

коли йдеться мистецтво,

вміння, здатність

управлінської діяльності творчо підходити до постановки, реалізації конкретних цілей і завдань.

суб’єктивний підхід фінансовий менеджмент являє собою

цілеспрямований вплив суб'єктів управління на систему фінансів,

для досягнення цілей і завдань фінансової політики

з прикладного рівня управління фінансами можна уявити як сукупність концепцій, правил та методів розробки та прийняття фінансових рішень.

Фінансові рішення — це:

процес пошуку й обґрунтування рішення, що здійснюється в кілька етапів;вибір особою, яка приймає рішення, за

допомогою визначених методик, методів та правил єдиного варіанта з декількох можливих;

Етапами процесу підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень є: 1)) визначення завдань фінансового менеджменту, їх конкретизація, набір оціночних показників для оцінки результатів виконання завдання; 2) персональна відповідальність за вибір рішення; 3) особисте прийняття рішення; 4) організація виконання рішення; 5) реалізація рішення, оцінка ефектів та ефективності.

процесуальний підхід Управління фінансами – процес

управління формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур, інших господарських об’єднань і громадян

Принцип об’єктивності (науковості)

Принцип системності

Принцип ефективності

Принцип оптимальності

Принцип плановості

Принцип цілеспрямованості

Принцип правової захищеності управлінських рішень

Принцип цілісності системи управління

Принцип єдиноначальності

Принцип відповідності суб’єкта управління

Принцип розподілу праці (спеціалізації)

Принцип скалярного ланцюга (безумовної відповідальності)

Принцип рівня повноважень та їх делегування

Принцип справедливості

Непрямі методи До них належать:

обмеження монополізації ринку; державне регулювання цін природних монополій; ефективна митна політика; сприяння розвитку страхової справи і страхування підприємницьких ризиків; сприяння розвитку ринку капіталу.

Методи прямого адміністративного впливу: ліцензування,

квотування; фінансове субсидіювання виробництва окремих видів товарів і послуг; застосування державної монополії та акцизного оподаткування на окремі види товарів; реалізація системи соціальних гарантій та фінансової захисту щодо малозабезпечених верств населення; податкове регулювання; застосування фінансових санкцій тощо.