Презентации мудл
.pdf
Види страхування можна класифікувати за різними ознаками, основними з яких є: об'єкти страхування; форма проведення; спеціалізація страховика.
За об'єктами виділяють такі галузі страхування: особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності, страхування підприємницьких ризиків.
Особисте страхування передбачає захист інтересів, пов'язаних з життям,
здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи. Підгалузями особистого страхування є страхування від
нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя.
Майнове страхування передбачає захист інтересів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням майном. Видами майнового страхування є страхування нерухомості, транспорту, обладнання, вантажів та багажу.
Страхування відповідальності передбачає захист майнових інтересів
страхувальника в разі, якщо він завдасть шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи, а також майнових інтересів потерпілої третьої особи. Його видами є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) та ін.
Страхування підприємницьких ризиків полягає у відшкодуванні втрат, які
виникли внаслідок непередбачених умов при здійсненні підприємницької діяльності. Прикладами страхування підприємницьких ризиків є страхування інвестицій, фінансових ризиків, валютних ризиків.
Відповідно до норм Закону України "Про страхування", за формами проведення страхування поділяють на обов'язкове і добровільне.
Більшість договорів страхування укладається на добровільній основі. Суть добровільного страхування полягає в тому, що страхувальник має право, але не зобов'язаний укладати договір
страхування, а страховик має повне право відмовитися від взяття на себе тих ризиків, які він вважає небажаними.
Види обов'язкового страхування регламентує держава у законодавчих актах; відповідальність за його здійснення покладається на державні страхові органи.
За спеціалізацією страховика виділяють страхування життя та загальні види страхування.
Особливістю страхування життя є довготерміновий період дії договорів страхування та нагромаджувальний (накопичувальний) його характер.
Ризикове страхування передбачає надання захисту у випадку настання страхової події, яка має ризиковий (ймовірнісний) характер і, як правило, є короткотерміновим (до одного року).
Методи відшкодування втратбувають такими:
- метод пропорційного відшкодування збитку. Страхове
відшкодування становить таку частину збитку, яку страхова сума складає стосовно страхової оцінки майна;
- метод "першого ризику". Всі збитки, що не перевищують страхову суму, відшкодовуються цілком, а інші не відшкодовуються зовсім.
Страховийринок – це особливе соціально-економічне середовище, сфера
економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист (страхова послуга), формується попит і пропозиція на них.
Поняття "страхового-ринку" можна розглядати з таких позицій:
— як сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист та формується попит і пропозиція на нього;
— як форму організації фінансових відносин щодо формування та розподілу страхового
фонду для забезпечення страхового захисту юридичних і фізичних осіб;
— як соціально-економічне середовище, в якому функціонують страхові компанії, страхувальники, посередники, що приймають участь В реалізації страхових послуг;
— як сукупність страхових організацій і страхових послуг;
— як механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників і страховиків.
Загальновизнаною в західній практиці страхового менеджменту є модель"4Р", що
складається з чотирьох рівнів управління:
— страхувальники — збільшення їхньої чисельності вважається метою зусиль маркетингу страховика;
— страхові послуги — перелік видів договорів страхування, за якими страховик має ліцензію;
— ціна страхового обслуговування — тарифна ставка щодо конкретного виду
страхування, що є величиною, яка визначається страховим ризиком, витратами
страховика й іншими чинниками;— ринок — фізична й юридична можливість придбання страхової послуги конкретним
страхувальником в умовах розвиненої інфраструктури, страхового сервісу, інформаційного обслуговування, гнучкої ділової стратегії.
Об'єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку зумовлена
суспільними потребами у страхових послугах і наявністю страховиків, здатних їх забезпечити.
Головна функція страхового ринку полягає в акумуляції та розподіл і страхового фонду з метою страхового захисту суспільства (громадян) і суб'єктів господарювання.
Дляіснування страхового ринку необхіднодотримання таких основних умов:
1.Наявність хоча б двох зацікавлених сторін, що виступають суб'єктами ринку.
2.Можливість кожної з них запропонувати те, що має споживчу вартість для іншої сторони.
3.Право на отримання інформації для прийняття рішення про участь у страховій угоді.
Головноюфункцієюстрахового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту громадян і суб'єктів господарювання, тому важливий вплив на ефективне формування ресурсів страхового фонду та раціональне їх використання мають внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку. До внутрішньої системи страхового ринку належать:
—страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);
—система організації продажів страхових полісів і формування попиту на страхові продукти;
—гнучка система тарифів (ціни, пільги, штрафи, пеня);
—власна інфраструктура страховика (агентства, контори);
—матеріальні та фінансові ресурси, що визначають фінансове становище страховика;
—ліквідність страхового фонду.
Зовнішнє середовище страхового ринку - це система взаємодії чинників,
що оточують внутрішню систему та впливають на неї. Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страхова
компанія може управляти (ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страхового ринку), і з тих, на які вона впливати не може (чисельність населення, його вікова та статева
структура, сезонні міграції, купівельна спроможність населення тощо), але повинна враховувати у своїй діяльності.
Страховий ринок можна розглядати як:
• форму організації грошових відносин з формування і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства;
• сукупність страхових організацій (страховиків), що здійснюють процес страхування.
Отже, страховийринок - це сфера економічних стосунків, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється процес
їх купівлі-продажу.
Функціонування страхового ринку ґрунтується на таких принципах:
-демонополізація страхової справи;
-конкуренція страхових організацій з надання страхових послуг і залучення страхувальників;
-свобода вибору для страхувальників умов надання страхових послуг, форм і об'єктів страхового захисту:
- забезпечення гарантії та надійності страхового захисту.
Страховий ринок є складною, інтегрованою системою, що
складається з різних ланок. Структура страхового рийку може бути охарактеризована в інституційному, територіальному та галузевому аспектах.
Інституційна структура (за формою власності) базується на розмежуванні приватної, публічної та комбінованої форм
власності. За такою структурою розрізняють акціонерні, корпоративні, взаємні та державні страхові компанії, діяльність
яких регулюється Господарським кодексом України, законами України "Про господарські товариства" та "Про страхування".
Утериторіальномуаспекті залежно від масштабу розрізняють
місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та міжнародний (зовнішній) страхові ринки. Місцевий ринок
задовольняє страхові інтереси регіону; національний - інтереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня нації (держави), світовий - задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.
За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на ринок
страхування життя та ринок загальних (ризикових) видів страхування (майнового, особистого, відповідальності).
Страхова компанія - це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного,
командитного товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право здійснення страхової діяльності.
Усі компанії страхового ринку України можна поділити таким чином:
1) за формою власності (приватні, акціонерні, взаємні, державні, урядові тощо);
2)за характером операцій (спеціалізовані, універсальні та перестра-хувальні);
3)за територіальним критерієм (місцеві, регіональні, національні і транснаціональні);
4)за розміром статутного капіталу та обсягами нагромадження страхових платежів (великі, середні, малі).
Головними підходами, за допомогою яких можна з'ясувати процес створення страхової компанії, є розгляд таких взаємопов'язаних етапів:
—реєстрація страховика як юридичної особи;
—надання цій юридичній особі статусу страховика
На страховому ринку України функціонують такі об'єднання страховиків, як Ліга страхових
організацій України, Моторне страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро України, Морське бюро України, Асоціація "Українське медичне страхове бюро".
Метою створення Ліги страхових організацій України було добровільне об'єдання зусиль страховиків для формування повноцінного і дієвого страхового ринку. Страховиками Ліги страхових організацій передбачено вирішення таких стратегічних завдань розвитку страхування в Україні:
— створення привабливого і доступного ринку для всіх страховиків та страхувальників нашої країни;
—подальше відтворення законодавчої і нормативної бази;
—перетворення страхування в ефективну складову ринкової економіки;
—розширення інвестиційних можливостей страховиків тощо.
Основними завданнями Моторного страхового бюро України є гарантування платоспроможності
страховиків — членів Моторного транспортного страхового бюро щодо страхових зобов'язань; забезпечення розвитку страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та
організації співпраці з страховими організаціями інших держав у цій галузі.
Авіаційне страхове бюро організоване з метою координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційних ризиків; співпраці із суб'єктами господарювання, які експлуатують або обслуговують засоби авіаційного транспорту; дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі авіації; розроблення програм та методів страхування авіаційних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам тощо.
Морське страхове бюро створене для захисту і розвитку інтересів морського страхування,
формування міжнародної політики страхування морської діяльності, узагальнення морського страхового законодавства.
Основноюметою Асоціації "Українське медичне страхове бюро" є сприяння розвитку медичного страхування в Україні за допомогою впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, забезпечення необхідної допомоги страховим компаніям у проведенні медичного страхування, організації юридичного захисту прав страховиків та страхувальників на ринку послуг медичного страхування.
Особливу роль на страховому ринку виконують страхові посередники, які є з'єднальною ланкою між страховиками та страхувальниками. Згідно з вітчизняним законодавством, страховими посередниками можуть бути страхові (перестрахові) брокери та страхові агенти. Посередницька діяльність у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу,
пов'язану з підготовкою, укладанням і виконанням договорів страхування чи перестрахування.
Страховіброкери—це юридичні особи або громадяни, які офіційно зареєстровані в
установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду
посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні. Страхові брокери-громадяни, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати
страхові платежі, страхові виплати страхового відшкодування.
Перестрахові брокери —юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, котрий має потребу у перестрахуванні.
Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового
та перестрахового брокера.
Страховіагенти - громадяни чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані з проведенням
страхових виплат і страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення зі страховиком.
Страхові (перестрахові) брокери — нерезиденти можуть надавати послуги тільки через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку та включені до державного реєстру страхових (перестрахових) брокерів.