Презентации мудл

OОб’єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів виступають закономірності світового кругообігу функціонуючого капіталу, на одному боці якого виникають тимчасово вільні кошти, на іншому – постійно з’являється попит на них.

O Централізація певної частини фінансових ресурсів на світовому рівні забезпечує потреби світового господарства; економічними передумовами формування таких ресурсів являється розвиток торгівлі, кредиту, участь країн в реалізації міжнародних проектів і програм в різних галузях, наростання економічної інтеграції і глобалізації.

O Як економічна категорія міжнародні фінанси – це сукупність перерозподільних відносин з приводу формування і використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення безперервності і рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. За допомогою міжнародних фінансів здійснюється міждержавний перерозподіл фінансових ресурсів.

O Матеріальною основою міжнародних фінансів є міжнародні фінансові потоки, які складаються між країнами у вигляді:

O а) грошових потоків – надходжень валютних коштів від експорту та імпорту товарів і послуг (ці потоки можуть відображати фінанси суб’єктів господарювання, однак оскільки вони належать різним країнам, то відображають рух грошових потоків між країнами);

O б) потоків кредитних коштів, які також являються двохсторонніми (з одного боку,

надання позики, а з іншого – її погашення і сплата відсотків);

O в) операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами; O г) зарубіжних інвестицій в основний і оборотний капітал;

Oд) перерозподілу частки національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що потребують цього, та внесків держав до міжнародних організацій тощо.

O Міжнародна фінансова система, з одного боку, обслуговує міждержавний рух товарів, послуг та факторів виробництва, а з іншого – відіграє самостійну роль, які виявляється через функціонування міжнародних фінансових ринків. Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.

O Міжнародний фінансовий ринок поділяють на такі сегменти: O - міжнародний валютний ринок,

O - міжнародний ринок кредитних ресурсів (або ринок позичкових капіталів) і O - міжнародний ринок цінних паперів.

O Міжнародний валютний ринок – це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. Функціональне призначення міжнародного валютного ринку полягає:

O - у здійсненні міжнародних розрахунків; O - регулюванні валютних курсів;

O - диверсифікації валютних резервів;

O - хеджування валютних ризиків (мінімізації цінових ризиків, пов’язаних із імовірністю зміни ринкової ціни інструмента протягом певного часу); (дія зі страхування цінних паперів від знецінення в результаті можливого падіння їхньої курсової ціни).

O - отриманні учасниками ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют; O - узгодженні валютної політики в межах світового господарства.

O Основні суб’єкти міжнародного валютного ринку – великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів. Крім них серед суб’єктів валютного ринку слід виділити:

O- державні установі, серед яких центральне місце посідають центральні банки та казначейства окремих країн;

O - комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків;

O - валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж;

O - юридичні та фізичні особи, що зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності.

O На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні валютні ринки:

O - європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюриху); O - американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі); O - азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).

O Денний оборот на трьох найбільших валютних ринках світу (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) становить понад 1,5 трлн.дол. Річний обсяг на світових валютних ринках сягає 250 трлн.дол. США.

O Конкретною формою прояву валютних відносин є валютні операції, які пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. При здійсненні валютних операцій важливого значення набуває встановлення валютного курсу, що представляє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн.

O Курс національної валюти до іноземної визначається і встановлюється через валютне котирування.

O Конкретною формою прояву валютних відносин є валютні операції, які пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. При здійсненні валютних операцій важливого значення набуває встановлення валютного курсу, що представляє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн. Курс національної валюти до іноземної визначається і встановлюється через валютне котирування.

O Валютне котирування – це встановлення курсів іноземних валют відповідно до діючих законодавчих норм і практики, що склалася. Котирування валют здійснюють державні (національні) або найбільші комерційні банки. Вони встановлюють офіційний курс валют. Ринковий курс валют формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції.

O На курс національної валюти впливають різні чинники, до основних належать:

O- стан національної фінансової системи (дефіцит бюджету, державний борг, рівень інфляції, стабільність банківської системи, активність на фінансовому ринку);

O - стан торгового і платіжного балансу;

O - стабільність політичної системи, законодавства.

OНестабільність в національній політиці і фінансах веде до зниження обмінного курсу валюти

впорівнянні з реальним її співвідношенням.

O Існують два основні методи визначення курсу валют:

O- адміністративний, коли уряд або центральний банк офіційно встановлює його по відношенню до іноземних валют;

O - ринковий – курс встановлюється під впливом попиту і пропозиції.

O Обидва методи мають свої недоліки і переваги, при кожному з них може існувати неорганізований ринок, де встановлюється більш реальне співвідношення курсу. Крім того, валютний ринок, як правило, регульований: встановлюється валютний коридор (мінімальномаксимальний рівень курсу); центробанк також бере участь у валютних торгах: проводить або валютні інтервенції, що проводиться шляхом продажу або купівлі банком великих партій іноземної валюти (здійснюється для регулювання курсу іноземних валют в інтересах держави).

OОсновними причинами, що зумовлюють об’єднання банків у синдикати, є:

O - прагнення збільшити ресурсні фонди,

O- розширити коло учасників за рахунок збільшення кількості банків,

що розміщені в різних країнах,

O- а головне – розподілити ризики між учасниками банківського консорціуму.

OСиндикований ринок єврокредитів характеризується високою активністю і низькою вартістю.

OЗалежно від суб’єкта кредитування кредити поділяються на

приватні, урядові й кредити міжнародних організацій.

O Міжнародні кредити поділяються також на

O- забезпечені (надаються під цінні папери, нерухоме майно, векселі, товарні документи);

O - бланкові (надаються найнадійнішим позичальникам під вексель).

O За призначенням міжнародні кредити поділяються на

O - зв’язані (такі, що мають строго цільовий характер, тобто спрямовуються на закупівлю певних товарів або оплату послуг);

O - фінансові (можуть бути спрямовані на будь-які цілі, включаючи погашення заборгованості за кредитами, інвестування та інші цілі).

O Міжнародний ринок цінних паперів - це ринок, на якому здійснюється переміщення фінансових зобов' язань та інструментів у вигляді цінних паперів за межі країни шляхом купівлі-продажу з метою отримання прибутку. До цінних паперів належать акції, облігації, похідні цінні папери (деривативи), векселі, депозитарні розписки. Найчастіше на світовому ринку капіталів обертаються, крім кредитних ресурсів, єврооблігації та євроакції.

O Євроакції - це акції, які розміщуються на фінансових ринках інших країн. Вони можуть також котируватися на своєму національному ринку й одночасно на різних інших ринках, куди вони можуть обертатися. Євроакції можуть обертатися на євроринку і котируватись у світовому фінансовому центрі (наприклад, у Лондоні) або в офшорній зоні. Ціна купівлі-продажу акцій встановлюється, зазвичай, в євровалютах.

O Єврооблігації - це боргові зобов'язання євроринку, які випускаються позичальником для отримання довгострокової позики і можуть котируватись одночасно на фінансових ринках кількох країн. Єврооблігації, переважно, реалізуються в іноземній для кредитора валюті, хоча для окремих кредиторів валюта може бути й національною. Єврооблігаційні позики можуть розміщуватись емісійним синдикатом. Єврооблігації бувають із фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики та з плаваючою відсотковою ставкою (використовуються у період різких коливань відсоткових ставок).

O З інституційного погляду, міжнародні фінанси – сукупність банків,

валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та

регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків.

OМіжнародні організації – це створені на основі міжнародного договору

істатуту для виконання певних функцій об’єднання суверенних держав, які мають систему постійно діючих органів, володіють міжнародною правосуб’єктністю і засновані відповідно до міжнародного права.

O Основними міжнародними економічними організаціями є Організація Об’єднаних Націй та Європейський Союз.

O Організація Об’єднаних Націй (ООН) заснована в 1943 р. з головною метою – підтримки миру. В сферу її діяльності входять економічні, гуманітарні, соціальні проблеми, права людини, охорона зовнішнього середовища і ін. ООН має розгалужену мережу своїх органів. Основними структурними підрозділами системи органів економічного і фінансового співробітництва в рамках ООН є три із шести головних органів, вказаних у Статуті: Генеральна Асамблея (ГА), Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) та Секретаріат.

O Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн, залежно від рівня їхнього економічного розвитку. Кошти бюджету використовуються на адміністративні та накладні витрати (38%) і фінансування міжнародних проектів та проведення різних заходів міждержавного значення (62%).

O Європейський Союз (ЄС) сформувався на базі створеного в 1957 р. ЄЕС – Європейського економічного співробітництва. В основі ЄС – сформований спільний ринок капіталів, товарів, послуг, ліквідація митних бар’єрів, уніфіковане податкове законодавство, європейська

валютна система тощо.

O Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Всі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів ЄС та доходи бюджету ЄС. Внески країн залежать від рівня їх економічного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Власні доходи ЄС має від митного тарифу продуктів імпорту країн, що не являються членами ЄС і податку на додану вартість. Установлено ліміт бюджету ЄС – він не повинен перевищувати 1,2% загального обсягу ВНП Європейського Союзу.

O Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (5%) та операційні (до 95%). Операційні видатки включають фінансування сільського господарства (до 50%), структурних перетворень в економіці країн ЄС, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності – надання технічної і гуманітарної допомоги тощо.

O Бюджет ЄС розробляється Європейською комісією і затверджується Європейським парламентом. Фінансове управління

Європейської комісії здійснює виконання бюджету ЄС. Виконання

бюджету контролюється Палатою аудиторів і Європарламентом.

O Міжнародні фінансові інституції створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країнзасновників цих організацій. До числа міжнародних фінансових інститутів можна віднести:

O Міжнародний валютний фонд (МВФ); O Група Світового банку ;

O Лондонський та Паризький клуб і інші.

O До складу групи Світового банку входять:

O Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); O Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

O Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

O Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ);

O Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

O Інші організації, що входять до Групи Світового банку, спеціалізуються на відповідних напрямках діяльності.

O Лондонський і Паризький клуби – це об’єднання кредиторів. Лондонський клуб об’єднує 600 великих західних банків-кредиторів. Паризький клуб об’єднує 19 країн, які є державами – кредиторами світу.

O Міжнародні фінансові інституції можна розділити на

O світові (МВФ, група Світового банку, Банк міжнародних розрахунків) і

O регіональні (Європейський банк реконструкції і розвитку – ЄБРР, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку і ін.).