4. Сутність і суспільне призначення соціального
Соціальне страхувстрахуванняння - система фінансово-правових відносин щодо формування і використання страхових фондів, призначених для відшкодування втрат, пов’язаних з постійною чи тимчасовою непрацездатністю та втратою місця
роботи за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел.
Залежно від страхового випадку виокремлюють такі види загальнообов’язкового соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
інші види страхування.
Медичне страхування: діагностика та амбулаторне лікування; стаціонарне лікування; надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; профілактичні та освітні заходи; забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.
страхування від безробіття
дотація роботодавцю для створення робочих місць; відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією; матеріальна допомога безробітному та членам його сім’ї; допомога на поховання безробітного. Інститут надання соціальних гарантій – Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є позабюджетним цільовим централізованим страховим фондом.
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
допомога по вагітності та пологах; допомога при народженні дитини та по догляду за нею; забезпечення оздоровчих заходів; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві). Для цілей соціального страхування громадян України Кабінетом міністрів України і Радою Федерації незалежних профспілок України створено
Фонд соціального страхування.
5.Пенсійне страхування. Пенсійна реформа в Україні
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Трудові пенсії: за віком;
по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Соціальні пенсії — пенсії особам, які не мають необхідного стажу для призначення звичайної пенсії — призначають у таких розмірах:
а) 30 % мінімального розміру пенсії за віком: особам, які досягли пенсійного віку і не набули права на трудову пенсію без поважних причин; б) 50 % мінімального розміру пенсії за віком: особам, які досягли пенсійного віку і
не набули права на трудову пенсію з поважних причин; інвалідам III групи;
в) 100 % мінімального розміру пенсії за віком: інвалідам IІ групи; дітям-інвалідам віком до 16 років;
г) 200 % мінімального розміру пенсії за віком: інвалідам I групи; матерям, яким присвоєно звання «Мати героїня».
Пенсійна система України складається з трьох рівнів:
солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і Перший рівень надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
|
Другий рівень |
накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного |
|
страхування, яка базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у |
|
|
Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів |
|
|
страхування довічних пенсій і одноразових виплат. |
|
|
|
|
|
система недержавного пенсійного забезпечення, яка базується на засадах |
|
|
добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні |
Третій рівень |
|
пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на |
|
|
|
умовах і в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне |
|
|
забезпечення. |
|
|
|
|
|
|
Пенсійний фонд України
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Фінансування та матеріально-технічне забезпечення Фонду здійснюються за рахунок власних надходжень та коштів ДБУ на фінансування пенсійних програм та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є:
реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від
сплати єдиного внеску;внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та
збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску;
керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших
виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел,
визначених законодавством;ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів;
забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою;виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.
6. Фінансовий
Фінансовий ринок – це особлива, властива тількиринокринковійяк економіці сфера економічних відносин, де
здійснюється купівля-продаж, розподіл та перерозподіл фінансових активів між сферами економіки. Метою утворення та функціонування є акумулюванняекономічната ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої
|
значною мірою зумовлений ефективністю переливання інвестиційних коштів від тих, у кого на цей момент є |
|
потреба в капіталі. |
категорія і |
|
|
|
|
Принципи фінансового ринку |
|
Передумовою для створення єекономічні |
|
|
|
Централізація |
|
|
|
|
розбіжність між потребою у |
|
|
|
|
передумови його |
|
|
|
Циклічність ринку у межах окремої країни |
|
Прозорість |
|
|
|
|
фінансових ресурсах економічних |
|
|
|
|
функціонування |
|
суб'єктівВведенняі джереламисистемизадоволенняелектронного обігу цінних паперівРеальнийцієїзахистпотребиі забезпечення інтересів та прав інвесторівВідповідність національної системи обігу ЦП
Господарська самостійність підприємств;
Ліквідація державної монополії на використання заощадженьнаселення;
|
Перехід до |
нової |
системи організації грошових |
загальноприйнятим |
міжнародним |
|
потоків в економіці; |
|
|
|
|
|
стандартам безпеки |
інтересів |
і прав |
|
Рівноправність усіх учасників фінансового ринку; |
|
інвесторів |
|
|
|
Формування |
та |
вдосконалення |
дворівневої |
|
|
|
Соціальна справедливість |
|
|
банківської системи; |
Урегульованість |
|
Пільговий порядок оподаткування доходів із цінних |
|
Контрольованість |
|
паперів. |
|
Ефективність |
|
|
|
|
Правова упорядкованість |
|
|
Конкурентність |
|
Функції |
|
|
|
|
|
|
Мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів; розподіл |
|
фінансового |
|
акумульованих коштів між кінцевими споживачами; |
|
обороту капіталу; |
|
ринку |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків |
7. Суб'єкти фінансового
ринку
В організаційному плані фінансовий ринок – це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників і виступають як суб'єкти ринку.
Об'єктом відносин на фінансовому ринку виступають грошово-кредитні ресурси, цінні папери, фінансові послуги тощо. Суб'єктами відносин є держава, підприємства різних форм власності, фінансові інститути, окремі громадяни
Суб'єкти фінансового ринку
Інститути позафінансової сфери
– це юридичні особи – резиденти певної держави, які займаються виробництвом різноманітних
товарів та наданням послуг, включаючи і фінансові послуги. Належать промислові, с\г підприємства, корпорації, установи, організації тощо. Основне джерело фінансування – банківські кредити, інші види позичок, облігації та акції.
Іноземні учасники ринку –
міжнародні організації, іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути, фізичні особи - нерезиденти
|
Населення – виконує на ринку роль інвертора |
Держава виступає |
|
під час придбання цінних паперів або |
|
позичальником, гарантом, |
|
запозичуючи кошти на кредитному ринку. |
|
кредитором та |
|
|
|
|
регулятором фінансового |
|
Фінансові інститути |
ринку. |
поділяються на депозитні
|
(комерційні банки, ощадні |
Інститути інфраструктури – це |
|
інститути, які відіграють значну роль на |
|
банки, ощадні та кредитні |
|
фондовому сегменті фінансового ринку |
|
асоціації, кредитні спілки тощо) |
|
(біржі та позабіржові агентсва, |
|
та недепозитні (інвестиційні |
|
депозитарії та реєстратори, інформаційні |
|
компанії, пенсійні фонди, |
|
та рейтингові агентства тощо |
|
страхові компанії) |
|
|
Основними суб'єктами більшості сегментів фінансового ринку є :
Емітенти |
Інвестори |
Посередники |
Особи, які випускають |
Особи, які вкладають Особи, які акумулюють |
фінансові активи |
свої кошти |
кошти індивідуальних |
|
|
інвесторів |
