презентации финансі

Ефективне управління державним боргом

Чинники, що впливають на ефективність управління державним боргом

рівень та стабільність розвитку економіки країни;

фінансова стабільність держави;

розвиток ринку державних боргових паперів;

диверсифікованість державних боргових інструментів;

обсяги грошової та товарної маси в обігу;

ставки позичкового процента;

рівень інфляції та інфляційних очікувань;

сталість курсу національної валюти;

«доларизація» економіки;

досконалість національного законодавства;

незалежність національної боргової політики від політики кредиторів тощо.

Скорочення видатків на обслуговування державного боргу можливе за умов застосування методів

управління державним боргом.

Існують два найпоширеніші методи : рефінансування боргів та реструктуризація Рефінансування боргу - погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик.

Застосування реструктуризації та інших методів, за допомогою яких відбувається зміна обсягів та строків боргових виплат, може привести до зменшення видатків на обслуговування та погашення боргу в найближчій перспективі, але в довгостроковому періоді загальні затрати можуть зростати. На такий крок уряди йдуть, як правило, за наявності боргової кризи.

конверсія; консолідація; уніфікація; обмін за регресивним співвідношенням; відстрочка

погашення; анулювання.

Конверсія — це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак можливе і підвищення дохідності позики.

Консолідація — це зміна умов позики, пов’язана з їх строками. Зміна строків може відбуватися як у бік збільшення, так і в бік зменшення строку уже випущених позик. У деяких випадках можливе поєднання консолідації з конверсією.

Уніфікація позики — це об’єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися одночасно з консолідацією, але може бути проведена і поза нею.

Обмін за регресивним співвідношенням державних цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це небажаний метод управління державним боргом, оскільки означає часткову відмову держави від своїх зобов’язань.

Відстрочка погашення — це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.

Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково згаданих вище методів.

Анулювання державного боргу — це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов’язань. Це може призвести до дефолту, тобто неможливості держави виконувати свої зовнішні зобов’язання. У такому випадку всі держави-кредитори можуть застосувати до країни-боржника досить жорсткі санкції, тому дефолт є дуже нечастим явищем.

Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові

можливості викупити свої боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів, з дисконтом за іноземну валюту.

Сутність і функції корпоративних фінансів, принципи їх

організації

Корпоративні фінанси характеризують фінансові відносини, що виникають у процесі функціонування корпоративних підприємств та здійснення корпоративного управління.

Під поняттям «корпоративні фінанси» розуміється специфічна сфера фінансових відносин, яка включає в себе систему аналітичного, методичного та інформаційного забезпечення фінансової та інвестиційної діяльності компаній.

Передбачають об'єднання та інтеграцію фінансових активів з метою їх збільшення для одержання прибутку чи іншого ефекту.

Є складовою корпоративних фінансових відносин

*Корпоративні відносини - відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Функції корпоративних фінансів

функція контролю за формуванням, розміщенням і використанням капіталу

2. Капітал корпорації, його ціна і структура.

Капітал корпорації утворюється з окремих частин: власного (акціонерного)

капіталу, що складається з оплачених акцій, нерозподіленого прибутку, резервного капіталу і зобов’язань за випущеними борговими інструментами. Співвідношення складових капіталу корпорації являє собою його структуру.

Робочий капітал корпорації (Gross working capital) показує обсяг інвестованих коштів в оборотні активи (підсумок ІІ розділу активу)

Чистий робочий капітал (Net Working Capital) показує суму перевищення поточних активів над поточними зобов’язаннями

Постійний (перманентний) робочий капітал – мінімально необхідний обсяг

інвестицій в оборотні активи для забезпечення безперервного здійснення діяльності

компанією Змінний робочий капітал – додатковий робочий капітал, що формується як

відповідь на зміну цін, обсягів виробництва тощо. Може носити сезонний характер