Скульптура доби Відродження

Виконала Ангеліка Мачула, 2 курс ЖСК, 1 (міжнародна) група

Коротка довідка

центр розвитку жанру – Італія

головний мотив - орієнтація на античні зразки і милування людською особистістю (антропоцентризм)

порівняно із Середньовіччям – значно більше світських мотивів у мистецтві

Лоренцо Гіберті (1381–

1455 рр.)

Один з видатних майстрів свого часу, хоча його погляди більш реформаторського характеру, ніж революційного. Найбільш значні етапи його еволюції — двоє бронзових дверей для флорентійського баптистерію. Перші двері (закінчені в 1424) призначалися для східного фасаду. Другі він виготовив в 1425–1452 рр. для північного фасаду, і ці «Райські врата» були настільки прекрасні, що їх помістили на більш головному, східному фасаді, а попередні помістили на північний.

Перші двері (рельєф) Другі двері («Райські

врата»)

Донателло (1386–1466 pp.)

Скульптором, якому випало в мистецтві на цілі століття вперед розв'язати проблеми круглої скульптури, кінного монумента, був Донателло. У двох ранніх скульптурах для церкви Орсанмікеле він відроджує античний досвід: в апостолі Марку розв'язує проблему становлення людської постаті на повний зріст за античними законами пластики; у статуї святого Георгія почуття самосвідомості і впевненості підкреслено спокійною позою постаті, яка нагадує колону. Античні традиції (але вже пізньої класики) явно відчутні у бронзовому "Давиді" Донателло.

Мікеланджело (1475–1564

рр.)

Його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого майстра. Ромен Роллан писав про нього: «Нехай сам він був створений із цього пороху земного. Але із тліні спалахнув вогонь, що очищує все, – вогонь генія». Серед найвідоміших його скульптурних робіт — «Давид»,

«Вакх», «П'єта», статуї «Мойсея», «Лії» та «Рахілі» для гробниці папи Юлія ІІ. Джорджо Вазарі, перший офіційний біограф Мікеланджело, писав, що «Давид» «перевищив славу всіх сучасних і античних статуй, грецьких і римських, будь-коли зроблених». Одним із наймонументальніших творів митця є фрески стелі Сікстинської капели, про які Гете сказав: «Не побачивши Сікстинську капелу, важко собі наочно уявити те, що може зробити одна людина», а Вільям Дюрант писав, що у своїй єдності вони — «найбільше досягнення людини в історії живопису».

«Битва кентаврів» (одна з перших робіт

Мікеланджело»)

«Вакх» (1496)

«П‘єта» (1498)