15. Стаття і.Франка «Поза межами можливого» в контексті політичних гасел Української держави 21ст.

У праці "Поза межами можливого" (1900) І. Франко обґрунтовує свій погляд на нац розвиток та шляхи розв'язання нац питання. Основним елементом політ незалежності будь-якої нації є економічне питання. Національно-економічні проблеми самі собою, на думку Франка, послідовно ведуть "усяку націю до виборювання для себе політичної самостійності". Саме економічні проблеми, їх вирішення мають бути вихідним і головним елементом на шляху досягнення нац незалежності. Підкреслює Франко, не слід абсолютизувати матеріальні стимули і недооцінювати духовні потреби. В цьому плані він висловлює сумніви щодо марксистського положення про вирішальну роль матеріального виробництва в розвитку суспільства. «Де нема росту, розвитку, боротьби і конкуренції у сфері ідеалів, там і продукція попадає в китайський застій». Тобто Франко вважав, що рушієм сусп життя є як матеріальні інтереси, так і суспільні ідеали.

 Свободу і незалежність Україна може здобути шляхом утвердження нац. гідності, гордості, об'єднання усіх сил, відчуття себе українцями, українською нацією, здатною до самостійного культурного і політичного життя. Іван Франко говорить, що втілення в життя ідеалу нац самостійності лежить поки що "поза межами можливого". Ми мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватися до нього, інакше він не буде існувати і ніякий містичний фаталізм не створить його там, а розвій матеріальних відносин перший потопче і роздавить нас, як сліпа машина". Можна зробити висновок, що справжні цінності так і залишились на другому місці. Проводячи паралель крізь статтю Франка можна побачити аналогію минулого із сучасністю.

16. Публіцистичні роздуми Хвильового «Укр чи Малоросія» + 17. Основні ідеї «Укр чи Малоросія»

Полемічний трактат Хвильового, зміг повністю сконденсувати у собівсее різноманіття думок, ідейних та естетичних пошуків у період літ дискусії в Україні 1925-1928 років.

Хвильовий нарікає на пасивний песимізм рос літератури: тобто ліричний герой і сам письменник не просто депресує/сумує тощо, але й сам твір ніби закликає читача змиритися, бо нічого вже не зробити, натомість європейській літ-рі були властиві і оптимізм, і активний песимізм, який закликав до рішучих дій/змін. Також ідеться про відродження і розвиток державності. «національне відродження за один із тих етапів, що його мусить пройти Україна на своєму шляху до соціалізму». У відродженні України бачить й інших «менших» республік бачить базу для відродження Росії як такої, особливо її мистецтва. Виступає за укр м, користуючись словами Леніна, який не приховуючи пишався досягненнями рос культури, тому просить дозволу українцям пишатися своїми, а мова тут невід’ємна складова. Стверджує, що молодь має потенціал, який неможливо втулити в усталені рамки графоманів і консерваторів: молоді літератори противляться духу песимізму, декадансу рос літ-ри. Рос молодь застрягла у традиціях, а українська - ні, бо наші традиції демократичніші. Стверджує, що нац відродження Рос і Укр зумовлене певною мірою саме їхньою конкуренцією. Якщо ж Укр мис-во буде орієнтуватися на рос, то стане в очах народу другосортним. Окрім цього, наслідування рос культури призведе до поглиблення рабської психології

Наскрізним залишається питання інтелектуальної еліти. «Українська інтелігенція відчуває, що у масі вона не здатна побороти свою рабську природу».

Текст засвідчує високу силу публіциста у знанні іноземних мов, європейської філософії та культури. Ідея комунізму Миколи Хвильового — ідея всезагального блага і нового розвитку, аж ніяк не була суголосною з тими гаслами, які пропонували «радянські рупори». Для нього ідеальна Європа — це колиска поціновувачів людського духу.