5. Кого можна вважати «духовним батьком» галицької демократичної преси? (др пол XIX століття)

Михайла Драгоманова.

В центрі його світогляду стояло щастя народних мас, що можливе лише за високого рівня культури. За найбільше благо культури він мав повний розвій індивідуальності як кожної поодинокої особистості, так і цілих народів. Проповідуючи не лише рівноправність осіб, але й рівноправність націй, він вважав, останнє можна здійснити тільки за федерації народів.

Особливо видатною є низка статей, виданих у 1882 році окремою книжкою під назвою "Историческая Польша и великорусская демократия". У цьому творі Драгоманов історично і критично розглянув революційні рухи на тер. Росії починаючи від 30 років XIX століття дотично до питання про політ. свободу і децентралізацію в Росії, зокрема в їхньому зв'язку з польським і укр. питаннями. Наприкінці книжки він розвинув свою політичну програму, оперту на принципі автономії земських одиниць, тобто сільських і міських громад, волостей, повітів, губерній та країв.

Рівночасно з появою цього твору Драгоманова у часописі "Вольное Слово", тобто в 1881 р., організація земських діячів-конституцірналістів, яка виникла ще на спаді сімдесятих років, але тільки на початку вісімдесятих твердо склалася у так званий "Земський союз" - опрацювала свою політ програму.

Програма, викладена в книжці "Вольный союз", містить також і проект конституційної реорганізації Росії. В ньому особливо привертає до себе увагу параграф, що встановлює загальне виборче право, і то право обирати мають усі громадяни, котрі досягли 21-річного віку. Найголовнішу прикмету цього проекту становить наполягання на широкому місцевому самоврядуванні, особливо обласному, як основі державного самоврядування, здійснюваного центральним народним представництвом.

Особливе місце в політично-публіцистичній діяльності М. Драгоманова посідала Галичина. Він намагався «розбудити» галицьке громадське життя, піднести рівень суспільної свідомості.  “Галичина безпремінно виведе нашу національну справу, та перш усього вона потребує заходів, бо се тепер Авгієва стайня, з котрої передусього треба вивезти маси багна, що душить усі свіжі парості”, – писав він під кінець 80-х років, і в цьому міститься високе цінування її об’єктивної стійности в розвитку української національної ідеї, поруч критицизму до суб’єктивного стану країни.

6. Становлення і причини появи укр мовної періодики в наддніпрянській Україні

Практично свобода для укр мови стала здобутком першої рос революції 1905-1907 рр. Саме тоді укр сусп отримало надію на створення нац преси рідною мовою. В цей вирішальний для всієї імперії момент укр громадськість, за словами М.Грушевського, мала прикласти всі зусилля для того, щоб внести укр питання до загальної проблеми “оновлення Росії. У грудні 1904 р. київські українці, що зібралися на ювілей І. Левицького, прийняли протест проти заборони всеукр слова і надіслали його міністрові внутрішніх справ. 26 лютого 1905 р. 100 укр діячів підписалось під листом до міністра внутрішніх справ, в якому було сформульовано вимоги: повне скасування усіх обмежень щодо укр м, зрівняння у правах укр літ з літ-рами інших народів. 

Царський маніфест 17 жовтня 1905 р, підписаний Миколою II, оповіщав, разом з іншими свободами, також і свободу друку. Шлях для укр видань відкривали також “Тимчасові правила щодо друку” від 24 листопада 1905 р. про скасування попередньої цензури для період видань та від 20 квітня 1906 р. - для неперіод видань. 

Нова укр преса ств певними класами, їх політ партіями й групами для пропаганди своїх ідей. Вона висловлювала політ інтереси, прагнення і тактику тих сусп груп, органом яких виступала. 12 листопада 1905 року у Лубнах з’явилась 1 на Наддніпр Ук газета ”Хлібороб”, розрахована на селян.

З грудня 1905 р. у Полтаві почала виходити газета “Рідний край”. Її видавцем був Г.Маркевич - педагог і письменник, організатор української друкарні та книгарні, видавець. Вона приділяла головну увагу історії, етнографії, народній творчості, питанню розвитку української мови та літератури.

У грудні 1905 р. почала виходити щоденна політ, економіч і літ газета – “Громадська Думка”, ініціатором видання якої став Є.Чикаленко, а також С.Єфремов та В.Леонтович. Газета була розрахована на сільську інтелігенцію. Вона сприяла формуванню нац свідомості серед широких кіл укр населення. 

Визначну роль у нац-культурному житті Ук відігравав журнал “Літ-Наук Вісник” (заснований під проводом Наукового Товариства імені Т.Шевченка у Львові в 1898 р.). Коли у 1907 р. М. Грушевський переніс його видання зі Львова до Києва, із ним злилася вже згадана “Нова громада”. 

Перешкоди розвитку 

На шляху налагодження укр період видань стояли як адміністр -поліцейські, так і фінансові перешкоди, долати які допомагали заможні благодійники. Як це не прикро, але нормальне функціонування укр період преси Наддніпрянщини гальмувало саме те, що вона мала обмежене коло читачів. Головною причиною малої кількості передплатників були урядові утиски проти них: поліцейські арешти, звільнення з державної роботи, конфіскації тощо. Крім того, не було задоволено найпершу вимогу національної преси, яка, на думку Бориса Грінченка полягала у тому, щоб “бути українською не лише мовою, а й змістом». До цього можна додати й територіальну розкиданість української преси, невміння єднатис зарад спільн мети.