Захист прав національних меншин в діяльності Ради Європи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

ЕСЕ

з дисципліни «Міжнародні організації»

«Захист прав національних меншин в діяльності Ради Європи»

Виконала

студентка 4 курсу, 1 групи

освітньої програми «Журналістика та соціальні комунікації»

Ангеліка Мачула

м. Київ, 2021 рік

Ми живемо у часи, коли політика більшості країн, представлених на міжнародній арені, базується на принципах демократичності. Особливо це стосується європейських країн, що невпинно імплементують у міжнародну політику принципи сучасного міжнародного права, серед яких і затвердження принципу рівності та можливості вільного самовизначення народів. Як і держави, народи, що реалізують право на самовизначення, мають повну міжнародну правосуб´єктність і належать до первинних суб´єктів міжнародного права. Це проголошено Статутом ООН, якого мають притримуватися не тільки країни Євросоюзу, але й усі ті, хто базується на європейському підході до міжнародної політики. До народів і націй, що борються за незалежність та власні права, таким чином належать і національні меншини, що складають частину нації, що проживає на території певної держави. Втім, не слід плутати право національних меншин захищати свою національно-культурну самобутність із правом народів на самовизначення. Відповідно до статті 27 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. національним меншинам не може бути відмовлено у праві користуватися своєю культурою, сповідати свою релігію і користуватися рідною мовою. Інакше кажучи, національні меншини мають права добиватися у межах держав, на території яких вони проживають, створення для них національно-культурної або національно-територіальної автономії, але не права на самовизначення, оскільки за чинним міжнародним правом воно їм не належить.

У національному складі населення України переважають українці. Їхня чисельність становить 37 млн. 699 тис. 546 осіб, або 77,8 % від загальної кількості населення. За даними останнього перепису населення (2001 р.), національні (етнічні) меншини в Україні становили 10 млн. 757 тис. 456 чол., або 22.2 % від усіх жителів. В Україні живуть представники понад 100 націй. Найчисельнішими з них є росіяни, євреї, білоруси, молдовани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, татари, вірмени, роми та ін. Проте найдетальніше ми зупинимося на двох нацменшинах: кримських татарах, що потерпають від насильницьких дій російських окупантів на Кримському півострові, та ромах – одній з найдискримінованіших соціальних та етнічних груп.

В Україні ухвалено закон «Про національні меншини в Україні», стаття 3 якого визначає, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. Але в контексті даного дослідження нас більше цікавить стаття 17, в якій зазначено, що Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпеченні й захисті прав та інтересів національних меншин, зокрема шляхом укладання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у цій сфері. Це підводить нас до теми захисту прав національних меншин у діяльності Ради Європи та підтримки цих дій нашою державою.

Перш ніж висвітлити діяльність саме Ради Європи в контексті захисту прав національних меншин, хотілося б висвітлити надзвичайно важливий документ, пов’язаний із іншою інституцією Європейського союзу. Йдеться про Резолюцію Європейського Парламенту щодо ситуації з дотриманням прав людини в Криму, зокрема прав кримських татар. Це, безсумнівно, великий крок відносно висвітлення ситуації на окупованому півострові та стимул для української влади почати активні дії для поліпшення нагального стану кримського народу. Цей документ – не проста рекомендація, а список завдань, які українська влада повинна виконати за умови подальшого прагнення вступу до ЄС. Наприклад, відповідно до пункту 8 Резолюції Європарламент вітає ініціативу України заснувати у рамках формату «Женева+» міжнародний переговорний механізм щодо відновлення суверенітету України над Кримом, який має передбачати безпосередню участь ЄС та закликає Росію розпочати переговори з Україною та іншими сторонами щодо деокупації Криму, скасувати ембарго у сфері торгівлі та енергетики, а також відмінити надзвичайний стан у Криму. Такі «кримські» резолюції виходять щороку, і не звертати на них увагу – означає віддалятися від вступу в ЄС все далі й далі. Також, відповідно до Резолюції про виконання Україною Угоди про асоціацію, Європарламент привітав розробку Україною Стратегії розвитку і популяризації кримськотатарської мови на період до 2032 року, а також закликав забезпечити фінансування для телеканалу ATR.

Втім, повернімося до діяльності Ради Європи стосовно нацменшин. Основним документом, що визначає стратегію захисту прав і свобод національних меншин, є Рамкова конвенція про захист національних меншин – конвенція Ради Європи, багатосторонній договір, підписаний 1 лютого 1995 року у Страсбурзі. Цей договір став першим міжнародно-правовим інструментом, спрямованим на захист прав осіб-членів національних меншин як інтегральної складової прав людини в цілому. Концептуальний підхід, закладений у Конвенції, передбачає «досягнення у всіх сферах економічного, соціального, політичного та культурного життя повної та справжньої рівності між особами, які належать до національної меншини, та особами, які належать до більшості населення». Конвенція спрямована на сприяння встановлення атмосфери терпимості та міжкультурного діалогу і вживання ефективних заходів для поглиблення взаємної поваги, взаєморозуміння та співробітництва між усіма особами, що проживають в межах їхньої території, незалежно від їхньої етнічної, культурної, мовної або релігійної самобутності, зокрема в галузях освіти, культури та засобів масової інформації. Прийнявши цю Конвенцію, Рада Європи офіційно визнала права національних меншин складовою прав людини. Втім, назва конвенції («рамкова») засвідчує, що цей договір не є ультимативним, а тільки встановлює загальні демократичні принципи, в рамках яких держави-підписанти діють самостійно, враховуючи неоднозначність та специфіку питання прав національних меншин у різних країнах.

Реалізація Конвенції відбувається за підтримки Консультативного комітету Рамкової конвенції про захист національних меншин при Комітеті Міністрів Ради Європи. До нього належать 18 незалежних експертів. Метою діяльності Комітету є оцінка виконання державами-учасницями положень Конвенції, що здійснюється на основі інформації, отриманої з державних доповідей та повідомлень неурядових організацій, а також власного моніторингу.

Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію 9 грудня 1997 року і з того часу активно співпрацює із Радою Європи стосовно захисту прав національних меншин. Міністерство культури України співпрацює з такими робочими органами Ради Європи, як: Консультативний комітет Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, Європейська комісія Ради Європи проти расизму та нетерпимості та Спеціальний комітет Ради Європи з питань ромів (CAHROM). Співпрацюючи із Консультативним комітетом, Міністерство культури України готує раз на 5 років Доповідь про виконання Україною Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, спрямовує коментарі до оцінювальної доповіді Комітету, а також забезпечує організацію моніторингових візитів до України експертів Консультативного комітету. Представник Мінкультури є уповноваженим представником України у Спеціальному комітеті Ради Європи з питань ромів (CAHROM). Його основною місією є інформування європейського співтовариства про позитивну динаміку та заходи, що здійснюються Україною з метою покращення становища ромської національної меншини та забезпечення її інтеграції в українське суспільство. Міністерство культури України також співпрацює з Секретаріатом Європейської хартії регіональних мов або мов меншин стосовно виконання Україною зобов’язань щодо Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

Рада Європи невпинно впроваджує Плани дій для України, які є спільною стратегічною ініціативою Ради Європи та України, метою якої є надання підтримки Україні у процесі виконання її зобов’язань як держави-члена Ради Європи в таких галузях компетенції Ради Європи, як права людини, верховенство права та демократія. Наприклад, зараз реалізується проєкт "Захист національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні". Він розпочався у березні 2018 року та є частиною Плану дій Ради Європи для України на 2018-2021 роки. Проєкт в першу чергу спрямований на національні спільноти в Україні, включаючи ромів та мовців мовами національних меншин, права яких мають бути захищеними, а також на представників влади, які опікуються питаннями меншин та мовною політикою та мають можливість скористатися розширеними можливостями з точки зору інституціональної структури та професійних знань та компетенцій. Очікуваними результатами проєкту є: посилення захисту національних меншин та мов меншин в Україні шляхом підтримки відповідної політики, вдосконалення консультацій з національними меншинами; посилення потенціалу та компетенції органів державної влади, що займаються захистом національних меншин; інформування громадськості стосовно проблем, із якими стикаються національні меншини; полегшення процесу отримання ромами ідентифікаційних документів, які їх не мають, включаючи внутрішньо переміщених ромів; покращення доступу ромських громад до охорони здоров'я та соціальних служб. Проєкт базується на конкретних рекомендаціях двох органів моніторингу Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Він також пов'язаний з робочою програмою Спеціального комітету експертів з питань ромів та мандрівників (CAHROM). Рада Європи в Україні надає державним інституціям експертизи та поради щодо зміцнення установ, що займаються національними меншинами, займається розбудовою потенціалу для організацій національних меншин та органів державної влади для підтримки розвитку знань про відповідні стандарти та рекомендації РЄ, активно співпрацює із органами місцевої влади.

Проте не лише в Україні Рада Європи слідкує за дотриманням принципів Рамкової конвенції про захист національних меншин. Так, наприклад, в 2019 році Консультативний комітет з Рамкової конвенції про захист національних меншин при комітеті міністрів Ради Європи закликав владу Литви прийняти всеосяжну правову базу для попередження дискримінації учнів, що відвідують школи національних меншин, а також долати негативні стереотипи щодо ромів. У комітеті РЄ зазначили, що відсутність всеосяжної законодавчої бази у Литві, як і раніше, перешкоджає дотриманню важливих мовних прав, зокрема таких, як написання імен в офіційних документах і використання мов меншин в топографічних вказівниках. Також представники Комітету зазначили, що введення єдиної навчальної програми з литовської мови і державного іспиту в 2012 році створило значні проблеми для учнів шкіл, де навчання ведеться мовами меншин, зокрема, польською мовою. Литву попросили вжити заходів для підвищення обізнаності та усунення негативних стереотипів щодо ромів, зокрема шляхом навчання вчителів, співробітників поліції і співробітників місцевих державних адміністрацій. Також представники РЄ закликали привести у відповідність до рамкової конвенції законодавство про використання мов меншин у відносинах з адміністративними органами, у комерційних вивісках і топографічних вказівках, а також у написанні прізвищ і імен у офіційних документах.

Отже, можна зробити висновок, що Європейський Союз, зокрема Рада Європи, приділяють значну увагу питанням захисту прав і свобод національних меншин. Особливість підходу до цієї проблеми полягає у тому, що проблеми захисту національних меншин не розглядаються окремо, незалежно, а лише у контексті загального співробітництва між державами у рамках уже встановленого дієвого механізму захисту прав людини у Європі.

Втім, слабкість і недосконалість Рамкової конвенції як регулюючого інструменту спричинює відсутність чіткого контролю за діяльністю стосовно захисту прав національних меншин у державах, що ратифікували документ. Належна імплементація положень Конвенції гарантується самими державами-учасницями. Не передбачається також жодних санкцій за невиконання сторонами своїх зобов'язань. Комітет Міністрів на вимогу ряду держав-членів Ради Європи відмовився навіть передбачити систему петицій та звітів. Тому вважається, що форма додаткового протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод була би юридичне сильнішою з погляду контрольного механізму, ніж прийнята Рамкова конвенція, яка такої юридичної сили не має.

Завершуючи, хочу наголосити, що проблема національних меншин усе ще гостро стоїть у світі, тому варто підтримувати діяльність європейських інституцій із підтримки дискримінованих груп суспільства та чинити підтримку покращенню їхнього соціально-правового статусу на усіх доступних рівнях.

Список використаної літератури:

1. Європейська правда. У Раді Європи закликали Литву зробити кроки для захисту прав меншин.

URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/01/8/7091317/ (дата звернення: 24.03.2021)

2. Закон України «Про національні меншини в Україні».

URL:http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244951043&cat_id=244950582 (дата звернення: 23.03.2021)

3. Мишловська О. Правові та інституційні засади вирішення проблем національних меншин: європейський досвід. / Магістеріум. 2002. Вип. 10. Політичні студії

4. Міжнародна правосуб`єктність народів і націй, що борються за незалежність. URL:http://megalib.com.ua/content/10454_Mijnarodna_pravosybektnist_narodiv_i_nacii_sho_borutsya_za_nezalejnist.html (дата звернення: 23.03.2021)

5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text (дата звернення: 23.03.2021)

6. Національні меншини в Україні.

URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Національні_меншини_в_Україні (дата звернення: 23.03.2021)

7. Національні меншини. Рада Європи.

URL: https://www.coe.int/uk/web/kyiv/national-minorities#{"49850480":[]} (дата звернення: 24.03.2021)

8. Рада Європи. Міністерство культури України. URL: http://195.78.68.75/mcu/control/publish/article?art_id=244952836 (дата звернення: 24.03.2021)

9. Рамкова конвенція про захист національних меншин. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_055#Text (дата звернення: 24.03.2021)

10. Резолюція Європейського Парламенту щодо ситуації з дотриманням прав людини в Криму, зокрема прав кримських татар. URL:

https://ukraine-eu.mfa.gov.ua/news/44503-rezolyucija-jevropejsykogo-parlamentu-shhodo-situaciji-z-dotrimannyam-prav-lyudini-v-krimu-zokrema-prav-krimsykih-tatar (дата звернення: 23.03.2021)

11. Report on the implementation of the EU Association Agreement with Ukraine.

URL: https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/A-9-2020-0219_EN.pdf (дата звернення: 23.03.2021)