Охрімчук К.

Поняття конференційної дипломатії

Наприкінці 19 століття дипломатія почала набувати нових форм, залучаючи до обговорення питань більше двох акторів, що сприяло появі аспекту багатосторонності в міжнародних відносинах. Як наслідок, з’явилися різноманітні варіанти тимчасового співробітництва в рамках мультилатеризму. Проявом одного з них стала конференційна дипломатія, яка є засобом здійснення зовнішньої політики між урядами або урядами та міжнародними урядовими/неурядовими організаціями, що провадиться у формі багатосторонніх конференцій з конкретного питання порядку денного. Також за іншою дефініцією, це конференція, яка скликається на нерегулярній основі під егідою ООН або іншої організації, в якій мають право брати участь всі держави-члени. 

Важливо розрізняти зазначений вид дипломатії та поняття дипломатичної конференції. Остання вважається саме складовою, невід’ємним елементом конференційної дипломатії, учасники якої наділені правами парафування чи підписання текстів угод, і де присутній складний механізм групової взаємодії. Конференційна дипломатія ефективна в своїй періодичності та орієнтації на вирішення конкретних проблем. Протягом другої половини 20 століття тенденція зростала в проведенні численних конференцій з соціальних, економічних і технічних питань. Багато конференцій виробляли угоди, які формували базу міжнародного права, часто в нових сферах. Наприклад, Женевська дипломатична конференція 1949 року в рамках ООН  сприяла прийняттю Конвенції про захист жертв війни, закріпивши один з принципів міжнародного права – заборону військових дій проти цивільного населення. Практичний результат багатостороннього формату обговорення. 

Наприкінці 20-го століття різкі розбіжності міжнародної думки з різних питань, починаючи від глобального потепління та роззброєння до арабо-ізраїльського конфлікту, іноді призводили до глухих кутів на подібних конференціях. Однак сьогодні конференційна дипломатія лишається основним інструментом у вирішенні глобальних проблем, пошуку інноваційних рішень і впровадженні новаторських стратегій. Так, сучасність має приклад ефективності даного формату: Паризька угода 2015 року (внаслідок 21 конференції ООН зі зміни клімату). Сторони офіційно задокументовано зобов’язалися зменшити викиди парникових газів в атмосферу, і наразі уряди-учасники впроваджують практичні ініціативи, щоб стати вуглецево нейтральними державами.

Конференційна дипломатія має різні підвиди та типову структуру проведення. Зазвичай формат конференційної дипломатії визначається формою проведення самої конференції:

·   Звичайні (періодичні конфренції з обговоренням широкого кола питань) чи спеціальні (орієнтовані на специфічну проблему);

·   У рамках міжнародної організації чи автономні;

·   Постійно діючі, періодичні/нормативні або одноразові (для досягнення конкретного рішення чи вирішення конфлікту);

·   Суто міжурядові чи із залученням НУО/ТНК.

Структура конференції сформована таким чином, щоб сприяти дотриманню регламенту та чіткому дотриманню процесу діяльності зустрічі, та складається з:

·   Секретаріату

·   Самого пленарного засідання

·   Комітет із викладенням порядку денного

·   Робочі комітети

·   Редакційний комітет

Цікаво, що конференційна дипломатія можлива за скликання конференцій декількох держав, тобто це може бути не одностайним рішенням всіх потенційних учасників зустрічі. До неї проводяться так звані «переговори про переговори», де узгоджується зустріч, формат, кількість учасників та спостерігачі. І лише згодом відбувається власне дипломатична конференція.

Отже, конференційна дипломатія є інструментом ведення зовнішньої політики держав на багатосторонньому рівні, формою втілення якої є саме конференція у традиційному її прояві. Невід’ємними елементами є наявність великої кількості учасників, регламенту, об’єкта обговорення, структури та практичних результатів. Часто конференційна дипломатія залучає нових акторів міжнародних відносин у вигляді транснаціональних корпорацій та неурядових організацій, що свідчить про актуальність даного формату дипломатії та доводить розвиток все нових форм багатостороннього співробітництва. Конференції є важливими механізмами регулювання міжнародного порядку та встановлення чіткого курсу для вирішення проблем сьогодення: від військових дій до екології, адже призводять до нормотворчої діяльності чи змін у зовнішньому курсу держав крізь трансформацію внутрішньої політики через взяті на себе зобов’язання.