Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Багатостороння дипломатія у постбіполярній системі міжнародних відносин

.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
18.12.2021
Размер:
21.02 Кб
Скачать

11. Багатостороння дипломатія у постбіполярній системі міжнародних відносин

Після закінчення холодної війни міжнародний порядок денний суттєво змінився - разом з ними змінився і характер дипломатії. Багатостороння дипломатія стала більш глобальною, складною та фрагментарною. Таким чином, зміни були особливо помітні через залучення багатьох нових акторів у сфері міжнародного співробітництва. Міжнародна система, що швидко розвивалася, відкрила двері для багатьох нових учасників, включаючи міжнародні організації, транснаціональні корпорації та важливі групи інтересів.

Дипломатія, яка з середини 15 століття була відома як важливий інструмент зовнішньої політики суверенної держави, стала ширшою в постбіполярну епоху. Багатосторонні процеси, пов'язані з безпековими, економічними, соціальними, технологічними та іншими змінами, впливають на сутність сучасної дипломатії. Однією з особливостей ХХІ століття, що змінює характер дипломатії, є використання передових інформаційних технологій у сучасному спілкуванні.

Більше того, порядок денний ХХІ століття потребує експертів у різних галузях: у питаннях енергетики, навколишнього середовища, фінансів, економіки, прав людини, охорони здоров’я, інформаційно-комунікаційних технологій, організованої злочинності, питань безпеки та тероризму. Трансформація багатосторонньої дипломатії в 21 столітті характеризується швидким зростанням співпраці та координації між інституціями у вирішенні різних питань. Тому варто виокремити наступні тенденції:

·   розширений дипломатичний діалог;

·   зміна акцентів – більше уваги саме до багатосторонньої дипломатії;

·   велика кількість залучених експертів і спеціалістів;

·   зростання значення ЗМІ, міжнародної спільноти та неурядових суб'єктів.

У цьому контексті доречним є порівняння тенденцій дипломатії як такої до та після холодної війни:

Дипломатія ХХ століття (більш важлива роль держав та паритет в багатосторонності і білатеризму)

Дипломатія ХХІ століття (нашарування різних форматів, що призводить до різноманіття акторів та переважанню багатосторонності)

державоцентричне середовище

зросла роль неурядових акторів

домінуючі формати взаємного співробітництва між країнами

формати багатостороннього співробітництва стають важливішими

міністерство закордонних справ як виключна установа здійснення зовнішньої політики

міністерство закордонних справ схильні делегувати деякі функції іншим суб’єктам

ексклюзивність дипломатичної установи у представленні важливих державних питань

перевизначено структуру та функції дипломатичних установ

спілкування традиційними способами обміну інформацією

швидкий обмін інформацією мінімізує важливість раніше спланованої політики

 

Відтак кінець жорсткої системи альянсів після холодної війни посилили активності на багатосторонньому та регіональному рівнях. У той час як дипломатичні переговори раніше велися в рамках альянсів або між двома наддержавами, було запущено кілька ініціатив як на регіональному, так і на глобальному рівні, які використовували старі міжнародні інституції, як-от ООН, або оновлювали старі, такі як ГАТТ у СОТ. На регіональному рівні Європа стала свідком відродження ЄС у рамках Маастрихтського договору, а Північна Америка уклала НАФТА. Як наслідок, міжнародні організації почали відігравати все більш активну роль у веденні міжнародних переговорів. Держави не є потужним механізмом для самостійного вирішення нових проблем, які стоять перед ними, в галузі навколишнього середовища чи тероризму тощо.

Наступним явищем сучасної багатосторонньої дипломатії є дипломатія перехідного періоду. Оскільки закінчення холодної війни розпочало новий період перебудови і розпалило багато конфліктів. Перехідна дипломатія — це допомога державам, які зазнали невдачі, або державам, які намагаються відновити мирний процес. Це було особливо популярно в рамках ООН, і миротворча діяльність є дуже хорошими прикладами цього. США та країни-члени ЄС брали і продовжують брати активну участь у посередництві в місцевих суперечках та відновленні урядових структур для сприяння миру та стабільності, як це було у випадку Руанди.

Отже, багатостороння дипломатія в постбіполярну епоху зайняла чільне місце у вирішенні всіх аспектів міжнародного характеру. Тенденції розвитку світу виділяються своєю мінливістю, швидкістю та непередбачуваністю, що одній державі складно самостійно регулювати та контролювати. Відтоді на арену боротьби виходить саме мультинаціональне співробітництво. Збільшення кількості суб’єктів (НУО, ТНК, міста)  міжнародної системи та ускладнення рівнів діалогу через появу нових сфер досліджень демонструють той факт, що багатостороння дипломатія завжди набуватиме нових форм в залежності від інновацій в глобальному середовищі. В ХХІ столітті головними стали інформація та технології, і багатостороння дипломатія відчула на собі впливи прогресивних процесів. Це дає змогу зрозуміти, що й надалі діалог багатьох суб’єктів матиме вирішальне місце у розв’язанні проблем.