ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З НАПРЯМУ

«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»

ДИСЦИПЛІНА

«Менеджмент»

Київ

2015

1. Предметом менеджменту є:

А. сукупність суспільних відносин, що складаються між людьми в процесі управління на різних рівнях та різних ланках соціально-економічної системи;

Б. сукупність суспільних відносин, що складаються між людьми з приводу розподілу ресурсів;

В сукупність суспільних відносин, що виникають між людьми стосовно особливостей використання засобів виробництва;

Г. діяльність людини, зв’язана з реалізацією продукції.

2. Сутність та зміст менеджменту розкривають наступні характеристики :

А. це самостійний вид професійної діяльності;

Б. це орган управління або категорія людей, функціями яких є організація та управління організацією;

В. це наука та навчальна дисципліна;

Г. всі відповіді вірні.

3. Під місією організації розуміють:

А. причину створення організації;

Б. чітко виражену причину існування організації;

В. основні завдання організації;

Г. політику організації.

4 Однією з основних функцій менеджмент є:

А. лідерство;

Б. аналіз;

В. моніторинг;

Г. планування.

5. Що з наведеного не є характеристикою основних тенденцій розвитку сучасного менеджменту:

А. усвідомлення значення матеріальної і технологічної бази сучасного виробництва та надання послуг;

Б. посилення уваги до різноманітних форм демократизації управління;

В. участь працівників у розподілі прибутків, здійсненні управлінських функцій;

Г. активізація управління живою і неживою природою технологічними процесами.

6. Функції менеджменту – це:

А. відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати вплив на управлінський об'єкт в цілях досягнення поставленої мети;

Б. спосіб, манера спілкування з людьми;

В. адміністративна одиниця;

Г. особливого роду вміння та адміністративні навички.

7. Мета менеджменту – це:

А. забезпечення прибутковості діяльності організації шляхом раціональної організації виробничого процесу, а також ефективного використання кадрового потенціалу на основі творчої активності кожного робітника;

Б. задоволення потреб споживачів;

В. збільшення обсягів реалізації;

Г. ведення чесної конкурентної боротьби.

8. Як співвідносяться категорії «управління» і «менеджмент»?

А. менеджмент являє собою одну з форм управління, а саме: управління соціально-економічними процесами в умовах ринку;

Б. управління це складова менеджменту;

В. категорії «управління» та «менеджмент» не мають нічого спільного;

Г. управління – це менеджмент виробничими підрозділами підприємства.

9. Менеджер – це керівник або керуючий, який:

А. має спеціальну професійну підготовку, знання та вміння у сфері менеджменту, обіймає постійну посаду в організації;

Б. наділений повноваженнями і несе відповідальність у галузі прийняття рішень з конкретних напрямів діяльності;

В. організує ті чи інші роботи в межах певної кількості підпорядкованих йому співробітників;

Г. всі відповіді вірні.

10. Залежно від рівня управління виділяють менеджерів:

А. верхнього середнього, нижчого середнього і низового рівня;

Б. вищого і середнього рівня;

В. вищого, середнього і низового рівня;

Г. вищого і найнижчого рівня.

11. Керівники низової ланки ( рівня) управління:

А. координують і контролюють роботу молодших начальників;

Б. здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань;

В. займаються перспективним плануванням;

Г. готують інформацію для рішень, що приймаються керівниками вищої ланки.

12. Визначте основні якості та навички керівника вищої ланки:

А. наявність знань та майстерності у виконанні певних робочих завдань;

Б. передача та сприйняття інформації;

В. здатність мислити та обдумувати абстрактні ситуації, планувати діяльність на тривалі періоди, комунікаційні здібності;

Г. технічні, комунікаційні та концептуально-абстрактні здібності.

13. Правила, основні керівні ідеї, норми поведінки, орієнтири діяльності управлінського персоналу, якими вони керуються і в рамках яких реалізуються цілі організації - це:

А. принципи менеджменту;

Б. економічні закони;

В. методи менеджменту;

Г. закони управління.

14. Термін «ситуація» у менеджменті означає:

А. конкретний комплекс обставин, які впливають на організацію у певний період сукупність сприятливих обставин;

Б. комплекс проблем на сьогодні;

В. комплекс сучасних проблем;

Г. обставини, які не дозволяють ефективно здійснювати певний вид діяльності.

15. Який з принципів менеджменту характеризує наступне висловлювання: "Всі види діяльності на підприємстві повинні бути так виявлені і структуровані, щоб сприяти досягненню поставлених задач "?

А. принцип розподілу праці;

Б. принцип діапазону управління;

В. скалярний принцип;

Г. принцип відповідності повноважень і відповідальності.

16. Школа наукового управління отримала свій розвиток у:

А. 1885-1920 рр.;

Б. 1920-1950 рр.;

В. 1930-1950 рр.;

Г. 1950-1988 рр.

17. Засновником школи наукового управління вважається:

А. А. Файоль;

Б. Е. Мейо;

В. Ф. Тейлор;

Г. М. Фоллет.

18. Основні постулати школи наукового управління, які послужили вихідними принципами для розвитку менеджменту - це:

А. раціональна організація праці.

Б. розробка формальної структури організації.

В. визначення заходів зі співробітництва керуючого і робітника;

Г. всі відповіді вірні.

19. Головним елементом системи Ф. Тейлора є:

А. високий рівень відповідальності за доручену справу;

Б. можливості для творчого та ділового зростання;

В. наукова організація праці;

Г. просування по службі.

20. Внесок школи наукового управління у практику менеджменту полягає у :

А. створенні універсальних принципів управління;

Б. перенесенні центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

В. систематичному використанні засобів стимулювання праці з метою зацікавлення персоналу у підвищенні продуктивності праці;

Г. застосуванні в управлінні математики, статистики, економетрики.

21. Ключові положення адміністративної школи А.Файоля, Г. Емерсона:

А. вивчення трудового процесу працівника;

Б. вивчення управлінського процесу, моделювання організаційних структур;

В. вивчення виробничого та управлінського процесів;

Г. вивчення виробництва в мікро- та макросередовищі.

22. Найвідомішим представником адміністративної (класичної) школи управління є:

А. Ф. Тейлор;

Б. А. Файоль;

В. Е. Мейо;

Г. М. Фоллет.

23. Мета адміністративної (класичної) школи:

А. створення універсальних принципів управління, реалізація яких обов'язково приведе до успіху;

Б. створення чіткого розподілу праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

В. створення ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

Г. створення системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань;

24. Яке твердження відповідає одному з принципів менеджменту за А.Файолем?

А. пріоритетом є домінування короткострокових цілей над довгостроковими;

Б. необхідно підпорядковувати суспільні інтереси інтересам особистості;

В. де надаються повноваження там виникає відповідальність;

Г. мета діяльності компанії - максимізація прибутку.

25. Ключові положення ситуаційного підходу в менеджменті:

А. методи моделювання процесів управління;

Б. використання прийомів психології та соціології в управлінні;

В. моделювання організаційних структур;

Г. вивчення конкретних ситуацій функціонування об’єкта в мікро- та макросередовищі.

26. Засновником школи людських стосунків вважається:

А. А.Файоль;

Б. Г. Гант;

В. Е. Мейо;

Г. Ф. Тейлор.

27. Важливим внеском школи людських стосунків у практику управління було:

А. перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

Б. створення універсальних принципів управління;

В. систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлен-ня працівників у збільшенні продуктивності і обсягів виробництва;

Г. застосування в управлінні математики, статистики, економетрики.

28. Наука управління або кількісний підхід у менеджменті отримав розвиток у такі роки:

А. 1885-1920 рр.;

Б. 1920-1950 рр.;

В. 1930-1950 рр.;

Г. 1950-1988 рр.

29. Характерна особливість науки управління (кількісного підходу):

А. використання спеціальних моделей, методів кількісного аналізу;

Б. створення універсальних принципів управління;

В. перенесення центру уваги в управлінні на стосунки між людьми ;

Г. підпорядкування суспільних інтересів особистим.

30. Операційний менеджмент є пріоритетною сферою:

А. школи наукового управління;

Б. школи науки управління;

В. школи кількісних методів;

Г. адміністративної школи.

31. Визначте, що з наведеного нижче відповідає внеску неокласичної школи у розвиток менеджменту:

А. врахування керівниками неекономічних факторів впливу на поведінку працівників;

Б. відбір працівників, які володіють здібностями для виконання конкретних завдань;

В. розробка стандартних методів виконання робочих завдань;

Г. нормування праці та створення системи винагород.

32. До третього етапу розвитку менеджменту відноситься:

А. адміністративна школа;

Б. школа кількісних методів;

В. школа наукового управління;

Г. школа людських стосунків.

33. Удосконалення системи управління - це пріоритетна сфера:

А. школи наукового управління;

Б. класичної школи;

В. школи кількісних методів;

Г. школи соціально-психологічних методів та поведінських наук.

34. Управління – це:

А. процес встановлення завдань для організації, визначення найкращого шляху їх використання;

Б. послідовність дій менеджера;

В. конкретний кінцевий стан або очікуваний результат організації;

Г. цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стану або поведінку в зв’язку із зміною обставин.

35. Ухвалення управлінського рішення – це:

А. вибір лінії поведінки, здійснений керівною особою;

Б. вибір однієї з кількох можливих альтернатив;

В.процес обміну інформацією для вирішення певної проблеми;

Г. нарада з виробничих питань.

36. Найчастіше непрограмовані рішення доводиться приймати керівникам:

А. вищого рівня управління;

Б. середнього рівня управління;

В. низової ланки управління;

Г. всі відповіді неправильні.

37. На чому ґрунтується створення рівнів управління в організації?

А. на вертикальному та горизонтальному поділі управлінської праці;

Б. на горизонтальному поділі управлінської праці;

В. на вертикальному поділі управлінської праці;

Г. на необхідності контролювати діяльність персоналу.

38. Система управління – це:

А. систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети;

Б. сукупність взаємодіючих елементів;

В. цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів;

Г. сукупність елементів організації.

39. Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору методів їх втілення – це:

А. контурне рішення;

Б. структуроване рішення;

В. алгоритмічне рішення;

Г. організаційне рішення.

40. Модель прийняття рішення, яка застосовується для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб – це:

А. моделі теорії черг;

Б. моделі управління запасами;

В. модель лінійного програмування;

Г. імітаційне моделювання.

41. Графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблем передбачає:

А. дерево рішень;

Б. платіжна матриця;

В. графік беззбитковості;

Г. модель лінійного програмування.

42. Суб`єктами управлінського рішення є:

А. керівники вищої ланки управління;

Б. керівники середньої ланки управління;

В. керівники нижчої ланки управління;

Г. всі відповіді вірні.

43. Визначте, яка з наведених характеристик відповідає директивному стилю прийняття рішень:

А. необхідність великого обсягу інформації для прийняття рішень, обережне прийняття рішень, здатність адаптуватися до неординарних ситуацій та вдало їх долати;

Б. здатність співпрацювати з іншими людьми, не конфліктність, потреба схвалення власних дій;

В. орієнтованість на тривалі програми, схильність до творчого розв’язання проблем;

Г. раціональний тип мислення, швидке прийняття рішень, несприйняття невизначеності.

44. Незапрограмовані рішення пов'язані з:

А. з унікальними ситуаціями;

Б. із стандартними ситуаціями;

В. використанням математичних моделей;

Г. використанням методу екстраполяції.

45. Визначення переваг та недоліків кожного з варіантів рішення - це:

А. визначення альтернатив;

Б. визначення критеріїв;

В. оцінка альтернатив;

Г. оцінка критеріїв.

46. Метод, що використовується для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності, коли необхідно розрахувати можливі дії інших сторін – це:

А. метод платіжної матриці;

Б. метод «дерева рішень»;

В. метод теорії статистичних рішень;

Г. метод теорії ігор.

47. Методи обґрунтування управлінських рішень, що використовуються в умовах, коли фактори, які визначають прийняття рішення не можна кількісно охарактеризувати – це:

А. метод платіжної матриці;

Б. метод «дерева рішень»;

В. якісні методи;

Г. кількісні методи.

48. Економічна модель – це:

А. ідеальний образ об’єкта дослідження;

Б. реальний об’єкт у мініатюрі;

В. зменшене відображення об’єкта;

Г. спрощене формалізоване (графічно, аналітично) відображення об’єкта, що висвітлює найбільш істотні його характеристики.

49. Кількісні методи можна використовувати, якщо:

А. інформації недостатньо для вивчення тенденції або немає систематичної достовірності залежності між змінними;

Б. є переконаність, що у майбутньому очікується така ж тенденція, що була у минулому;

В. результати одного рішення впливають на наступні рішення;

Г. керівник встановлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей.

50. За допомогою управлінських рішень здійснюється:

А. визначення цілей діяльності;

Б. закріплення людей за посадами і робочими місцями;

В. розподіл ресурсів;

Г. усі відповіді вірні.

51. За часом дії управлінські рішення поділяються на:

А. стратегічні, тактичні, оперативні;

Б. планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;

В. директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні;

Г. оптимальні, раціональні.

52. За напрямом впливу управлінські рішення поділяються на:

А. стратегічні, тактичні, оперативні;

Б. внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування;

В. планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;

Г. директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні.

53. Метод групового ухвалення рішень, який застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці – це:

А. колективне обговорення проблеми;

Б. номінальний груповий спосіб;

В. метод Дельфі;

Г. спілкування у неформальній групі.

54. Планування – це:

А. цілеспрямована діяльність з метою визначення цілей і завдань функціонування організації та забезпечення їх досягнення;

Б. використання адміністративних важелів на основі тактики, політики, процедури та правил;

В. загальне керівництво для дій та прийняття рішень;

Г. методи досягнення мети організації.

55. Стратегічне планування здійснюється на такому рівні управління:

А. на вищому;

Б. на низовому;

В. на середньому;

Г. на всіх рівнях управління.

56. Функція планування полягає у:

А. прийнятті рішень, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб досягнути цих цілей;

Б. встановленні цілей організації;

В. визначенні шляхів і засобів виконання завдань;

Г. визначенні способів досягнення цілей організації.

57. Тактика організації – це:

А. короткострокові плани, які конкретизують стратегію;

Б. завдання, які треба виконувати;

В. види робіт по досягненню цілей;

Г. заходи, які необхідно виконувати.

58. Процес формулювання місії та цілей організації – це:

А. оперативна діяльність підприємства;

Б. стратегічне планування діяльності підприємства;

В. оперативне планування діяльності підприємства;

Г. поточне планування діяльності підприємства.

59. Функція управління, за рахунок якої забезпечується визначення цілей діяльності підприємства та необхідних для їх досягнення ресурсів, – це:

А. функція організація;

Б. функція кооперація;

В. функція мотивація;

Г. функція планування.

60. Довгострокові та перспективні плани розробляються строком на:

А. півріччя, квартал, місяць, тиждень;

Б. один рік;

В. три п’ять років;

Г. п’ять і більше років;

61. Середньострокові плани розробляються на:

А. півріччя, квартал, місяць, тиждень;

Б. один рік;

В. два- три роки;

Г. п’ять і більше років;

62. Короткострокові плани розробляються строком на:

А. один рік;

Б. два - три роки;

В. чотири роки;

Г. п’ять років.

63. Організаційне планування здійснюється:

А. на всіх рівнях управління;

Б. тільки на вищому рівні управління;

В. на вищому та середньому рівні управління;

Г. тільки на середньому рівні управління.

64. Метод розподілу ресурсів, що має кількісну характеристику – це:

А. місія організації;

Б. рента;

В. відсоток;

Г. бюджет.

65. Визначте, яке з тверджень наведених нижче, відповідає стратегічній альтернативі обмеженого зростання:

А. здійснюється шляхом встановлення цілей від досягнутого рівня, скоригованих із урахуванням темпів інфляції, рівня насиченості ринку, платоспроможного попиту;

Б. здійснюється шляхом встановлення цілей на рівні, меншому за попередні періоди;

В. здійснюється щорічне суттєвого підвищення рівня цілей над рівнем показників минулого року;

Г. здійснюється шляхом комбінації стратегій зростання і скорочення.

66. За допомогою аналізу зовнішнього середовища організації її керівники повинні:

А. вивчати та оцінювати зміни, які можуть сприяти або перешкоджати досягненню цілей організації;

Б. вивчати стратегію і тактику своїх конкурентів;

В. оцінювати зміни, які перешкоджають досягненню цілей організації;

Г. вивчати зміни, які відбуваються.

67. Які технології застосовують організації невиробничої сфери:

А. індивідуально-мережеві;

Б. посередницькі;

В. інтенсивні;

Г. безперервні.

68. Діяльність органів державного управління належать до:

А. чинників зовнішнього середовища прямого впливу;

Б. чинників зовнішнього середовища опосередкованого впливу;

В. факторів внутрішньої сфери організації;

Г. факторів політичного середовища.

69. Визначте, які з наведених нижче чинників належать до внутрішнього середовища організації:

А. трудові ресурси;

Б. споживачі;

В. структура організації;

Г. глобальні технології.

70. Оберіть правильне визначення поняття “організаційна культура”:

А. це система загальних для членів організації внутрішніх цінностей, які значною мірою визначають їх спосіб дій;

Б. це правила етичної поведінки керівників стосовно підлеглих, а всіх членів організації стосовно її клієнтів;

В. це погляди та уявлення членів організації про процеси, які відбуваються у її внутрішньому та зовнішньому середовищі;

Г. це інструкції, штатний розклад та посадові обов’язки, якими визначається поведінка працівника організації в робочий час.