Тема 7. Основи функціонування валютної біржі

7.1. Поняття, функції та суб’єкти валютного ринку

7.2 Передумови та етапи становлення валютного ринку України

7.3. Українська міжбанківська валютна біржа

7.4. Види і порядок укладання угод на валютній біржі

7.1.Поняття, функції та суб’єкти валютного ринку

Значення валютного ринку для економіки в цілому визначається його функціями, основними для реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв’язків;

– створення суб’єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних розрахунків і сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

– визначення і формування попиту та пропозиції на валюту;

– регулювання валютних курсів;

– диверсифікація валютних резервів;

– хеджування валютних ризиків;

– отримання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями тощо.

Forex – це міжнародний ринок обміну валют (скорочено від англ. "FOReign EXchange"). Історія даного ринку починається з 1971 г., коли було здійснено перехід від фіксованих курсів національних валют до курсів ринкових, плаваючих. Ринок Forex працює щоденно, цілодобово, (крім вихідних та деяких свят). Операції по обміну валют (конверсійні операції) здійснюються на Форексі дистанційно мільйонами учасників, які фізично знаходяться в різних країнах світу. Це є ключовою відмінністю ринку Forex від інших ринків, що мають визначене місце для здійснення торговельних операцій.

Суб’єктами валютного ринку є:

1. центральні банки – на макроекономічному рівні: Федеральна резервна система США, Банк Англії, Бундесбанк Німеччини, Національний банк України тощо; комерційні банки, що мають ліцензію на проведення валютних операцій. Саме міжбанківський ринок є основою валютного ринку і саме тут формується валютний курс. Банки посідають провідне місце на валютному ринку, оскільки вони ведуть рахунки та мають розвинуті системи телекомунікацій, постійно торгують валютою всередині країни і за її межами.

Деякі комерційні банки, обсяги щоденних оборотів яких сягають мільярдних сум, мають міжнародний авторитет: це, наприклад, американські банки Чейз Нешенел, Чейз Манхет-тен, Сіті-банк, німецькі банки – Німецький, Комерційний, Дрезденський тощо;

3. фірми, які здійснюють зовнішню торгівлю або капіталовкладення за кордоном. Саме ці господарські суб'єкти стимулювали розвиток валютного обміну, виникнення цілого ряду складних видів валютних угод;

3. приватні (фізичні) особи, що їздять за кордон, здійснюють перекази валют, купують валюту з метою нагромадження (заощадження) та здійснюють інші неторговельні угоди;

3. брокерські контори – володіють необхідною інформацією щодо покупців і продавців валюти, надають консультаційні послуги комерційним банкам, фірмам, що орієнтовані на зовнішній ринок;

3. підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

3. інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

3. спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери, якими можуть бути юридичні та фізичні особи;

3. хеджери – здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.