Конференційна, форумна дипломатія

Охрімчук К.О.

Конференційна дипломатія, форумна дипломатія і дипломатія самітів – чи є різниця між цими поняттями і як їх не плутати?

Періоди існування дипломатії поділять на до та після. «Стара» дипломатія, чий зеніт припав на 19 століття, була окреслена рамками білатеризму, що походило від класичної французької системи ведення міжнародних відносин. «Нова» дипломатія почала з’являтись наприкінці 19 століття і нерозривно пов’язувалася із діяльністю міжнародних організацій. Дві світові війни вимагали спільного прийняття рішень між трьома і більше акторами, а тому породили явище мультилатеризму. Так виникла багатостороння дипломатія, що в сучасній архітектурі міждержавних відносин набуває різних форм під впливом глобалізації.

У сучасній багатосторонній дипломатії важливим інструментом вирішення питань є проведення міжурядових конференцій. Потужним інфлюенсером залишається робота міжнародних організацій та інституцій. Утім, важливість тимчасових колективних органів суверенних держав є беззаперечною. Відтак з’явилася варіація різних форматів багатостороннього співробітництва ad hoc. Намітилася тенденція виокремлювати конференційну, форумну та дипломатію самітів. Відмінності між зазначеними видами існують. Пояснити це можливо при розгляді трьох термінів, які повсякчас вживаються синонімічно, однак такими не є.

Ad hoc конференція є складним механізмом групової взаємодії, де залучена велика кількість учасників різного статусу. Для того, щоб бути ефективним дипломатичним інструментом, така зустріч організовується з величезною продуманістю, оскільки її підготовка може значно вплинути на результат. Зазвичай на конференціях обговорюються глобальні проблеми, такі як:

• збереження миру у всьому світі, роззброєння, світова економіка та розвиток;

• екологічні проблеми, такі як захист озонового шару, збереження лісів і небезпека ядерної радіації;

• інші питання, такі як зловживання наркотиками та надмірне зростання населення.

Такими відомими конференціями були Версальська, Ялтинська, Потсдамська. Починаючи з Другої світової війни, конференції були спрямовані насамперед на підтримку миру. У цей період було проведено багато конференцій для створення регіональних інституцій, таких як Європейське економічне співтовариство, та установ із глобальним членством, таких як Організація Об'єднаних Націй. Конференція може мати різні іпостасі, кожна з яких відрізняється статусом, якістю та наслідками. Класичний результат конференції – укладення офіційної угоди між учасниками щодо вирішення конкретного питання з дотриманням принципів міжнародного права. Як наслідок, рішення конференції можна залежно від ситуації розглядати юридично обов’язковими.

Спеціальні ad hoc конференції виявилися ефективним інструментом для досягнення широкого кола цілей – від дослідницьких консультацій до укладення договорів і врегулювання спорів. Тимчасові міжурядові конференції – це прагматичний метод ведення переговорів, що економить час. Зазвичай це разові події, які тривають не більше двох днів, де досягаються конкретні, чітко визначені цілі.

Саміт — це спеціальна зустріч глав держав, глав урядів, що інформаційно висвітлюється в медіа та має узгоджену адженду. Назва заходу і визначається присутністю перших представників держави, а тому ототожнюється із синонімічним формулюванням «засідання на найвищому рівні». Участь тут може, тим не менш, стосуватися не лише державних лідерів, а й лідерів глобальних міжнародних акторів, таких як НАТО чи Європейський Союз. Cлід зауважити, що cаміти не передбачають інституційних зустрічей на постійній основі, наприклад в рамках Організації Об'єднаних Націй або в одному з альянсів. Зустрічі на найвищому рівні – тимчасові та відокремлені від міжнародних чинних організацій. Такі зустрічі як мирні конференції, діють у цілях припинення конфлікту. Cаміти ж скликаються для встановлення нового порядку або розробки існуючого. Деякі зустрічі на найвищому рівні служать інструментами для надання нових орієнтацій в глобальній політиці. Також є платформою для висловлення учасниками їхніх загальних політичних цілей або цінностей. Саміти не обов’язково завершуються прийняттям офіційних угод чи коерсивними зобов’язаннями.

Саміти класифікують трьома різними типами:

• «серійний саміт», який включає періодичні зустрічі, такі як зустрічі глав урядів Співдружності;

• «спеціальний саміт», який характеризується зустрічами з конкретних питань, які з часом можуть перетворитися на серійні саміти. До прикладу, саміт Землі, що відбувся в Ріо-де-Жанейро, породив численні наступні саміти;

• саміт «для обміну поглядами», який зазвичай організовують нації для сприяння взаєморозумінню. Так, Бермудський саміт, запропонований Черчіллем у 1953 році, був майданчиком для гармонізації відносин між великими державами.

Форум — це захід, що проводиться обговорення певних питань окремого напряму та обміну думок за мінімальної зацікавленості всіх сторін. Зміна стану речей та їх розуміння є фінальною точкою таких зустрічей, що не передбачають затвердження рішень чи укладання угод між учасниками. Рівень репрезентативності не є критичним для зазначеного формату: як глави держав, так і експерти специфічних напрямків стають учасниками форуму. Кримська платформа, що вперше була проведена в Україні в серпні 2021 року, демонструє властиві риси вищезазначеного заходу, де участь взяли президенти, міністри, посли та експерти, та було укладено Декларацію. Вона не несе зобов’язувального характеру, проте закладає підвалини для розуміння позицій країн-партнерів та подальшого курсу України в питаннях Криму.

З урахуванням відмінностей трьох форматів багатосторонньої діяльності необхідно виділити їхні спільні риси. Так, усі зустрічі є де-факто конференціями у широкому розумінні. Вони передбачають зібрання великої кількості учасників – відмінність лише в їхньому статусі. Обговорення проблем присутнє на всіх форматах, хоча на конференціях – це має сприяти виробленню рішень, на самітах та форумах – не є обов’язковою умовою проведення. Три поняття в сучасній дипломатичній практиці допускають нагоду обговорити турбулентність сьогодення та шляхи розв’язки світових квестій.

В процесі розвитку інструментів багатосторонньої дипломатії, виникли її підвиди на основі платформ, де звично обговорюються нагальні питання. На сьогодні конференційна, форумна та дипломатія самітів є популярними видами взаємодії між великою кількістю міжнародних акторів, які мають, тим не менш, власні особливості. Останні власне окреслюються форматом зустрічей, які були описані вище. Конференційна дипломатія передбачає регулювання відносин між урядами держав, а також між урядами та урядовими чи неурядовими організаціями у формі міжнародних тимчасових конференцій. Утім, вона відмінна від парламентарної дипломатії. Конференційна за охопленням є більш глобальною за форматом, де присутні не тільки суверенні держави.

Конференційна дипломатія має багато різних форм, але спільним є взаємодія між трьома елементами: делегаціями, що представляють уряди чи міжнародні організації, секретаріатом конференції та президентом конференції. Делегації є основним елементом конференційної дипломатії. Делегації представляють країни та їхні інтереси, а комітети обговорюють рішення конкретних питань. Конференції скликаються за ініціативою однієї або декількох держав або МО. Скликанню конференції передують переговори, під час яких узгоджуються час і місце проведення конференції, коло учасників, попередній порядок денний. У конференції можуть брати участь спостерігачі (без права вирішального голосу). У практиці мали місце випадки, коли конференцію скликала не та держава, яке виступила ініціатором її проведення, тобто незалежна сторона.

Саміт, як підвид міжнародних конференцій, розвинувся після Другої світової війни. З роками його поняття поглибилося і розширилося. Так, виникла дипломатія самітів через зростання взаємозалежності націй, появу націй у результаті деколонізації, всеосяжний вплив глобалізації. Зростання популярності дипломатії самітів є наслідком дефіциту ресурсів менших країн, які менш здатні фінансувати та підтримувати величезну дипломатичну службу і тому покладаються на саміти для представництва та переговорів. Підвищення ролі торгівлі також сприяло зростанню уваги до формату дипломатії самітів. Крім того, клубні мережі, такі як саміти G8 та G20, покращили розуміння та взаємодію між президентами потужних держав, охоплюючи не лише політичні аспекти, а й торгівлю та промисловість. Однак негативним аспектом самітів є величезні витрати на ці заходи. Саміти G8 і G20 піддаються широкій критиці, через низку причин:

• заключне комюніке відоме заздалегідь, а рішення мають необов’язковий характер.

• Саміти з мирних переговорів з врегулювання конфліктів рідко давали підсумки з довгостроковими наслідками.

• Некомпетентність президентів у складних питаннях як контроль над озброєннями, торгівля чи інші питання порядку денного. Дипломати та експерти більш кваліфіковані в галузі дипломатії, економіки або правових питань, ніж голови держав та урядів.

Хоча важко виміряти успіх дипломатії самітів, легко помітити, що ця форма діалогу має чіткі дипломатичні функції. Для лідерів без міжнародного досвіду це має освітню цінність. Саміти ідеально підходять для приватних консультацій і вони можуть відбутися на будь-якій стадії міжнародних переговорів. Деякі саміти виконували передпереговорну функцію, тоді як інші мали на меті підтримувати динаміку поточних переговорів. У той час, як деякі саміти привели до важливих проривів, інші лише підтвердили угоду, яка фактично була укладена на нижчих рівнях. На самітах зазвичай укладається типове комюніке, що є компромісом між сторонами без офіційних зобов’язань. Тому цінність дипломатії самітів полягає у тому, що вона постфактум надає простір для маневру під час інших переговорів. Сьогодні саміти мають багатогранний порядок денний, який створює безліч можливостей для просування своїх наративів у різних сферах політики та економіки.

Форумна дипломатія має схожу стратегію. Однак її коло застосування виходить за межі політики та зачіпає питання культури, науки освіти тощо – сфер безпосереднього впливу публічної дипломатії загалом. Форуми – ідеальний інструмент для різного рівня представників, де є нагода донести важливі внутрішньо- чи зовнішньополітичні погляди як політиками, так і експертами. Вдало користується перевагами форумної дипломатії Китайська Народна Республіка, активно працюючи у сфері розвитку зарубіжних партнерів. Партнерство з країнами, що розвиваються, – традиційний напрямок китайської зовнішньої політики. Відтак взаємодія здійснюється на безлічі майданчиків і в різних багатосторонніх та двосторонніх форматах, починаючи від «Руху неприєднання» та «Групи 77+Китай» і закінчуючи «Групою двадцяти» та БРІКС, а також іншими численними прикладами, зокрема на форумах «Китай – Африка» та «Шовковий шлях».

Отже, поняття конференційної, форумної та дипломатії самітів володіють унікальними рисами. Виокремлення трьох конкретних форм взаємодії можливе завдяки різній специфіці зустрічей в контексті багатосторонньої дипломатії. В звичайних ситуаціях термін саміт, конференція чи форум можуть вживатися синонімічно, але для галузі дипломатії критично важливо класифікувати можливі варіанти проведення переговорів. Результат та наслідки зустрічей залежать від належної підготовки представників, а це реально лише з врахуванням особливостей конкретного формату. Відтоді варто пам’ятати, що дипломатія самітів вимагає найвищого рівня представництва. Вона фактично має декларативний характер, як і форуми. Останні є більш вільними у формуванні делегацій. Конференційна дипломатія ж є всеохопною та масштабною і має на меті досягнення практичних результатів і домовленостей.

Список використаних джерел та літератури

1. Muldoon Jr. J. Multilateral Diplomacy [Електронний ресурс] / J. Muldoon Jr., J. Aviel. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://oxfordre.com/internationalstudies/view/10.1093/acrefore/9780190846626.001.0001/acrefore-9780190846626-e-462.

2. Matthes C. What’s The Difference Between a Conference, Expo, Trade Show, and Summit? [Електронний ресурс] / Colin Matthes // SpinGo. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.spingo.com/blog/post/b2b-whats-the-difference-between-a-conference-convention-trade-show-and-sum.

3. Melissen J. Summit Diplomacy Coming of Age [Електронний ресурс] / Jan Melissen // Netherlands Institute of International Relations ‘Clingendael’. – 1999. – Режим доступу до ресурсу: https://www.clingendael.org/sites/default/files/pdfs/20030500_cli_paper_dip_issue86.pdf.

4. Galtung J. Summit Meetings and International Relations [Електронний ресурс] / Johan Galtung // Peace Research Institute. – 1964. – Режим доступу до ресурсу: https://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1177/002234336400100104?journalCode=jpra.

5. Obinna J. Diplomatic Summits: A Constructive Means of Conducting International Relations? [Електронний ресурс] / Obinna // Department of Politics, University of York. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.longdom.org/open-access/diplomatic-summits-a-constructive-means-of-conducting-internationalrelations-2332-0761-1000314.pdf.

6. Міжнародні конференції [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://stud.com.ua/69477/pravo/mizhnarodni_konferentsiyi.

7. Aurish K. Art of Preparing a Multilateral Conference / Aurish. // Negotiation Journal. – 1989. – №5. – С. 279–288.

8. Михневич С. Стремясь к балансу: анализ деятельности КНР по решению торгово-инвестиционных задач ЦУР на примере сотрудничества с ключевыми партнерами из числа наименее развитых стран (НРС) / С. Михневич., 2019. – 84 с. – (Вестник международных организаций). – (1; т. 15).